Контрольна робота з «Міжнародна економіка»

      У розвинутих країнах поширені переважно  вільні митні й транзитні зони та порти, технополіси і технопарки. У країнах, що розвиваються, більшість  вільних зон орієнтована на експортне  виробництво. Для країн з перехідною економікою характерним є використання різних видів комбінованих (комплексних) зон.

      Найбільших  масштабів розбудова вільних  економічних зон набрала у  Бразилії і Китаї. Створена в Амазонії вільна екнономічна зона "Манаус" займає майже чверть території Бразилії (3,6 млн. Км2). Вона стала потужним полюсом зростання бразильської економіки. Загальний обсяг інвестицій у цю зону, починаючи з 1967 р., склав близько 14 млрд. дол., а щорічний продаж продукції сягає 7 млрд. дол. У Китаї статус вільних економічних зон отримали 4 великі території та 14 приморських міст. Загальна сума іноземних інвестицій становить тут 22 млрд. дол. Через вільні економічні зони реалізується 2/3 зовнішньоторгівельного обороту Китаю. 
 

2. Валютний курс та його наслідки для економіки країни  

      Сутність  валютного курсу. Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв'язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами - валютного курсу.

      Валютний  курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

      Установлення  курсу називається котируванням валюти. Валютний курс відбиває взаємодію  сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньоекономічних операцій.

      Валютний  курс необхідний для

      - обміну валютами при торгівлі  товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

      - порівняння цін світових та  національних ринків, а також  вартісних показників різних  країн, виражених у національних  або іноземних валютах;

      - періодичної переоцінки рахунків  в іноземній валюті фірм та  банків.

      Валютний  курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Під час продажу товарів на світовому ринку продукт національної праці дістає суспільне визнання на основі інтернаціональної міри вартості. Отже, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у межах світового господарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена тим, що в кінцевому підсумку інтернаціональна ціна виробництва як база світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, що є головними постачальниками товарів на світовий ринок.

      Фактори, які впливають на валютний курс...Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.

      Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.

      Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями  ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

      Поряд з кон'юнктурними чинниками, вплив  яких важко передбачити, на попит  та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові  тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

      1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений  попит на іноземні товари, водночас  товарний імпорт може збільшувати  відплив іноземної валюти.

      2. Темпи інфляції. Співвідношення  валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного  курсу, тому на валютний курс  впливають темпи інфляції. Чим  вищі темпи- інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

      3. Стан платіжного балансу. Активний  платіжний баланс сприяє підвищенню  курсу національної валюти, бо  при цьому збільшується попит  на неї з боку зовнішніх  боржників. Пасивний платіжний  баланс породжує тенденцію до  зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів.

      У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання  курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

      4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.

      5. Діяльність валютних ринків та  спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей.

      6. Ступінь використання певної  валюти на євроринку і в  міжнародних розрахунках. Наприклад,  той факт, що 60-70% операцій євробанків  виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.

      7. Ступінь довіри до валюти на  національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки  та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками^ які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.

      8. Валютна політика. Співвідношення  ринкового та державного регулювання  валютного курсу впливає на  його динаміку. Формування валютного  курсу на валютних ринках через  механізм попиту та пропозиції  валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс - показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.

      9. Ступінь розвитку фондового ринку,  який є конкурентом валютному  ринку. Фондовий ринок може  залучати іноземну валюту безпосередньо,  а також "відтягувати" кошти  в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

      Вплив валютного курсу на міжнародні економічні відносини. Коливання валютного  курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.

      При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту.

      При підвищенні курсу" національної валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може призвести до стагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт, навпаки, розширюється. Стимулюється приплив у країну іноземних та національних капіталів, збільшується вивезення прибутків на іноземні капіталовкла-

      дення. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в обезціненій іноземній валюті.

      Розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти впливає на розвиток міжнародних  економічних відносин. Якщо внутрішнє  інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів з метою їх продажу на національному ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінення валюти випереджає внутрішнє, яке викликається інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу - масового експорту товарів за цінами, нижчими від середньосвітових з метою витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

      Таким чином, зміни курсу валют впливають  на перерозподіл між країнами частини  сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках. За підрахунками, зниження на 20% курсу валюти країни, що має експортну квоту 25%, викликає підвищення цін товарів, які експортуються, на 16% і внаслідок цього зростання загального рівня цін у країні на 4-6%.

      В умовах плаваючих валютних курсів посилився  вплив їх змін на рух капіталів, особливо короткострокових, що позначається на валютно-економічному стані окремих держав. У результаті приплив спекулятивних іноземних капіталів у країну, курс валюти якої підвищується, може тимчасово підвищити обсяг позичкових капіталів та капіталовкладень, що використовується для розвитку економіки та покриття дефіциту державного бюджету. Відплив капіталів з країни призводить до їх нестачі, зменшення інвестицій, зростання безробіття.

      Наслідки  коливань валютного курсу залежать від валютно-економічного потенціалу країни, її експортної квоти, позиції  в міжнародних економічних відносинах. Валютний курс є об'єктом боротьби між країнами, національними експортерами та імпортерами, джерелом міждержавних незгод.

      Економічні  основи валютних курсів. При золотому стандарті в основі валютного  курсу лежав золотий паритет - відношення вагової кількості чистого  золота, що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну. Валютний курс, як правило, не збігався з валютним паритетом, бо він залежить від попиту та пропозиції інвалюти, які визначаються станом платіжного балансу країни. Якщо платіжний баланс пасивний, попит на інвалюту більший, ніж її пропозиція, курс національної валюти буде нижчим за паритет. Протилежне явище виникне у випадку, коли країна має активний платіжний баланс.