Глави урядів Польщі і Білорусії

2) єдиноначальних є органи, в яких вирішальна влада з  усіх питань їх компетенції  належить очолює цей орган  керівнику. Правові акти, в які  наділяються рішення цього органу, мають юридичну силу і створюють  правові наслідки лише після  підписання їх керівником. Єдиноначальність  забезпечує оперативність керівництва,  підвищує персональну відповідальність  за результати роботи органу. Єдиноначальність ефективно тоді, коли спирається на різні інститути  демократії і не підмінюється єдиновладдям .

 До органів єдиноначальної  управління належать міністерства, відділи та управління виконкомів, адміністрації підприємств .

 У системі виконавчої  влади поєднання колегіальних  та єдиноначальних органів сприяє  як всебічному і кваліфікованому  обговорення, так і оперативного  вирішення питань. Поєднання зазначених  почав у єдиноначальних органах  часто виражається в тому, що  тут діють колегії, які є  дорадчими структурними підрозділами  органу. На них вирішуються основні  питання розвитку галузі або  сфери управління, але рішення  колегії в життя проводяться  наказом керівника органу, який  надає юридичну силу такого  рішення, забезпечує його виконання.

 У залежності від  займаного положення і місця  в системі органів виконавчої  влади поділяються на вищі  і нижчі. 

 Кожен орган здійснює  свої права і обов'язки сам  остоятельно в межах своєї  компетенції. Вищі органи, як правило,  не втручаються в оперативну  діяльність нижчестоящих, але в  той же час вони контролюють  їх і вказують на недоліки  в роботі. Акти, видавані нижчестоящими органами, повинні відповідати актам вищих органів. У випадку невідповідності їм вони можуть бути скасовані чи призупинені вищестоящими органами.

 Залежно від порядку  фінансування вони діляться на  фінансовані з республіканського  бюджету і фінансуються з місцевих  бюджетів.

 Порядок фінансування  залежить від місця органу  виконавчої влади в системі державних органів .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, загалом, можна відмітити, що в Польщі на сучасному етапі  сформувалася досить гнучка система  органів державної виконавчої влади, що забезпечує ефективне виконання  покладених на неї функцій щодо забезпечення реалізації державної політики, як на внутрішньому, так і на зовнішньому  рівнях.

Таким чином, державний орган - це утворена відповідно до Конституції  Республіки Білорусь, іншими законодавчими  актами організація, що здійснює державно-владні повноваження у відповідній сфері (області) державної діяльності.

 Особливе місце в  системі державної влади займає  Президент, який є Главою держави.  Президент Республіки Білорусь  володіє обширними повноваженнями  у сфері виконавчої влади, які  відносяться до галузі формування  її організаційної системи і  змістовної частини найважливіших  напрямів її функціонування.

 Рада Міністрів Республіки  Білорусь - Уряд Республіки Білорусь  є колегіальним центральним органом  державного управління Республіки  Білорусь, що здійснює відповідно  до Конституції Республіки Білорусь  виконавчу владу в Республіці  Білорусь і керівництво системою  підлеглих йому республіканських  органів державного управління  та інших державних організацій,  а також місцевих виконавчих  і розпорядчих органів .

 Також важливою ланкою  в системі органів державного  управління (виконавчої влади) є  місцеві органи державного управління.

 Основними завданнями  місцевих виконавчих і розпорядчих  органів є вирішення питань  місцевого значення з урахуванням  загальнодержавних інтересів та  інтересів населення, що проживає  на відповідній території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник .- Мн.: Книжковий Будинок; Інтерпрессервіс, 2003 

2.  Гавриленко В.Г. Місцеве управління і самоврядування. Мн.: Право і економіка, 2005р

3. Гнидюк Н., Януш Г. Розвиток державної служби в Польщі. Елементи стратегії реформування державної служби та проблеми, пов’язані з її впровадженням // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2007. – №3. – С. 41–42.

4.   Конституционное право зарубежных стран / Под ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Етина. – М., 2005. – С. 281

5. Опанасюк Г. Адміністративна реформа в Польщі // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2006. – №3. – С. 266

6.  Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К.: український центр правничих студій, 2009. – С. 184

 

 

 

¹ Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К.: український центр правничих студій, 2009. – С. 184

² Конституционное право зарубежных стран / Под ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Етина. – М., 2005. – С. 281

³ Опанасюк Г. Адміністративна реформа в Польщі // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2006. – №3. – С. 266

⁴ Василевич Г.А. Конституційне право Республіки Білорусь: Підручник .- Мн.: Книжковий Будинок; Інтерпрессервіс, 2003

⁵ Курак А.І., Подупейко А.А. Конституційне право Республіки Білорусь. Практикум: Навчальний посібник; М-во Внутрішніх справ Республіки Білорусь, Академія МВС РБ, 2007