Аналіз прямих іноземних та портфельних інвестицій, та аналіз ТНК Великобританії

Частина 2

Аналіз прямих іноземних та портфельних інвестицій,  та аналіз ТНК Великобританії

Великобританія буде залишатися одним з найпривабливіших місць в світі бізнесу. Її визначальними характеристиками залишатиметься сприятливою схильність до вільного підприємництва, жорстким і суворим чином політика у сфері конкуренції, спокійне ставлення до іноземних поглинань вітчизняних компаній, гнучкі ринки праці і глибоких і складних ринках капіталу. Проте, ряд чинників може послабити привабливість Великобританії протягом найближчих кількох років. Високий рівень заборгованості по споживчих кредитах становлять загрозу для стабільності макроекономічного середовища. Податковий режим стає все більш обтяжливим і складним. Покращення скрипом і перевантажених доріг та дорожньої інфраструктури залізничного транспорту буде повільно. І незважаючи на спільні зусилля урядів, Великобританія буде боротися, щоб закрити своє відставання в продуктивності з США і кращих виконавців у Західній Європі. Низька продуктивність праці Великобританії буде відображати поєднання факторів, у тому числі навички недоліки (як на управлінському та нижнього рівнів), жорсткі обмеження планування (які перешкоджають економії на масштабах), продовжували недоліки транспортної мережі, а також порівняно низький рівень витрат на наукові дослідження та розвитку (R & D).

Великобританія є більш інтегрованою у світове виробництво, ніж усі інші європейські країни і Японія. У 2010 році за розміром міжнародних активів, у тому числі прямих іноземних інвестицій (ПІІ), вона поступалася лише США і у 1,6—2,4 раза випереджала решту провідних індустріальних країн світу; британські зарубіжні активи у 5,2 раза перевищували розмір її ВВП, тоді як у найбільших європейських державах цей показник був вищим за ВВП тільки в 2,1—3,3 раза, а в Японії становив лише 1,08 % ВВП. З огляду на таку надзвичайну роль британських транснаціональних компаній у міжнародному поділі праці, вивчення структури та географії британського іноземного інвестування є важливим напрямом дослідження розвитку сучасних міжнародних економічних відносин.

Тема транснаціоналізації світового господарства є актуальною і досліджується у працях багатьох вітчизняних авторів, зокрема Б.В. Губського, В.Є. Новицького, О.І. Рогача, В.В. Рокоча, Ю.М. Пахомова, О.В. Плотнікова, АС. Філіпенка та інших. Досі в Україні проблематика інтеграції Великобританії у світове господарство розглядалася не окремо, а здебільшого у контексті участі цієї країни у Європейському Союзі. Дана стаття акцентує увагу на особливостях розвитку саме британської економічної моделі та впливу цієї країни на глобальні економічні процеси і є продовженням дослідження даної тематики, яке було започатковано в попередніх публікаціях автора. У зазначеному контексті ця проблема вивчається також у працях російських науковців, зокрема Є.С. Хесіна, В.К. Ламакіна, М.І. Кривотуза.

Метою даного КПІЗу є розгляд деяких аспектів становлення зовнішньоекономічної політики Великобританії у сфері закордонного інвестування, а також розкриття особливостей залучення іноземних інвестицій в економіку Сполученого Королівства на сучасному етапі.

У період існування Британської імперії закордонні інвестиції англійських монополій значно перевищували капіталовкладення інших європейських конкістадорів. У 1914 році загальний розмір британських закордонних інвестицій становив 3,8 млрд фунтів стерлінгів, або від 2/5 до 1/2 загального розміру світових іноземних активів. Жодна інша велика економіка світу ніколи в історії не утримувала свої фінансові активи за кордоном у такій великій пропорції. Британські закордонні капіталовкладення більше ніж у два рази перевищували розмір іноземних інвестицій Франції і більш як утричі Німеччини. Причому 45 % британських закордонних інвестицій було сконцентровано у Сполучених Штатах Америки та інших білих колоніях, 20 % — у Латинській Америці, 16 % — в Азії, 13 % — в Африці і лише близько 6 % припадало на країни Західної Європи. Напередодні Другої світової війни закордонні інвестиції Великобританії майже вдвічі перевищували
інвестиції США. Проте після її закінчення Британія втратила позицію світового лідера.

У повоєнні часи британський уряд активно підтримував політику високого курсу фунта стерлінгів з метою створення своїм монополіям найбільш сприятливих умов для іноземного інвестування. Утім, не витримавши конкурентного тиску в зовнішній торгівлі з боку США, 19 вересня 1949 року Великобританія була змушена девальвувати валютний курс фунта стерлінгів на 30 % — з 4,03 до 2,80 дол.

США у друге курс фунта було девальвовано у листопаді 1967 року. У червні 1972 року країна перейшла до плаваючого курсу, в результаті чого відбулося подальше знецінення британської валюти. Наприкінці 1979 року британський консервативний уряд повністю скасував валютний контроль руху капіталів з метою полегшити його вивезення за кордон і заявив про наміри підтримувати курс на достатньо високому рівні, мотивуючи це рішення необхідністю боротьби з інфляцією. Таким чином, і після розпаду колоніальної системи експорт капіталу залишився домінуючою формою світогосподарських зв'язків Англії.

До кінця 1950-х років пріоритетне місце у зовнішньоекономічній стратегії Великобританії займали США, але з початку 1960-х на перший план виходять країни Західної Європи. Частка ЄЕС (ЄС) у загальному обсязі британського експорту збільшується з 13 % у 1955 році до 56 % у 2009-му; частка британських фінансових активів в Європі зростає з 13,4 % у 1962-му до 57 % у 2009 році.

Переорієнтація британських закордонних інвестицій з країн, що розвиваються, на Західну Європу була викликана розпадом британської колоніальної імперії, а також структурною трансформацією економік промислово розвинутих країн. Високий споживчий попит на ринках Західної Європи зумовив надзвичайну привабливість останніх для інвестицій британських ТНК. Крім того, розгортання національно-визвольних революцій у країнах, що розвиваються, призвело до погіршення їх інвестиційного клімату і значних збитків англійських ТНК у результаті націоналізації їх власності у цих країнах. Британські інвестиції у країни, що розвиваються, також скорочувалися за рахунок випереджального розвитку національних галузей, зорієнтованих на виробництво продукції для імпортозаміщення первинної сировини.

За даними Бюро національної статистики Великобританії, на кінець 2006 року понад половину (53 %) британських закордонних активів було сконцентровано в Європі, безпосередньо до ЄС надійшло 44 % від їх загального світового обсягу. Найбільшим рецидієнтом є Франція, на яку припадає 19,2 % від сумарного розміру британських інвестицій в Євросоюзі. Майже третину британських фінансових активів вкладено в економіки країн Американських континентів, з яких левова частина припадає на США; частка Азії становить 9,7 %, Австралії та Океанії — 1,6 %, Африки — 0,8 %. У межах цих регіонів інвестиції мають тенденцію концентруватися у семи "центрах", до яких вкладено близько половини від загального обсягу британських іноземних активів (Додаток А).

Характерно, що відношення експорту британських прямих інвестицій до внутрішніх вкладень в основний капітал є суттєво вищим, ніж в інших країнах. Саме завдяки цьому Великобританія випереджає провідні країни Заходу за таким показником, як індекс транснаціональності. Для неї значення цього індексу складає 72,8 пункту проти 52,1 для Японії, 57,8 для США та 63,8 для Франції.

Привабливість Великобританії в якості місця для прямих іноземних інвестицій за останні 20 років трималася на політику відкритості для іноземних інвесторів, дивно спокійне ставлення до іноземних поглинань національних компаній, лібералізація товарних ринків, гнучкого ринку праці (зокрема, за європейськими мірками), ємних і ліквідних ринків капіталу, членство в ЄС (який дає фірм, розташованих в доступі Великобританії в найбільший торговий блок у світі) і зовнішньої економії на масштабі в таких секторах, як фінансові послуги (де позиції Лондона як фінансового центру розробила і харчувалися великий контингент кваліфікованих банківських, юридичних та бухгалтерських працівників). Менш відчутних, але все ж важливо магніт був статус англійської мови як провідного ділового мови у світі.

Транснаціональні корпорації Великобританії відіграють помітну роль у процесах інтернаціоналізації виробництва і капіталу та глобалізації. На кінець березня 2008 року в списку газети "Financial Times" 500 найбільших компаній світу за ринковою капіталізацією акцій налічувалося 35 британських компаній. За кількістю представлених у ньому компаній Британія поступалася тільки США і Японії та випереджала всі інші європейські країни (зокрема, Францію — 31, Німеччину — 22, Швейцарію — 12).

За ринковою капіталізацію — 2,2 трлн дол. — найбільші британські ТНК були попереду японських і займали провідне місце в Європі. У результаті світової фінансової кризи капіталізація акцій британських компаній станом на березень 2009 року знизилася на 48 %. Британія поступилася Китаю за рівнем капіталізації своїх ТНК, але утримала третю позицію в списку за їх загальною кількістю (Додаток Б).

Британські міжнародні позиції є традиційно вагомими у сфері банківських послуг. Утім, у галузевому розрізі значну частину англійського капіталу за кордоном розміщено також в обробній промисловості, передусім харчовій, тютюновій, хімічній. Високою є частка нафтодобувної (нафтопереробної) та гірничодобувної промисловості, останнім часом зростає роль фармацевтичних і телекомунікаційних фірм, великого значення набувають торгівля і громадське харчування.

У 2008 році серед найбільших британських, англо-голландських та англо-авсгралійських компаній налічувалось шість банків і дві компанії зі страхування життя.

Три компанії діяло у нафто- і п'ять у гірничодобувній промисловості, чотири — у харчовій промисловості, виробництві напоїв та алкоголю, дві — у тютюновій промисловості, дві — у фармацевтиці та біотехнологіях, одна — в аерокосмічній та оборонній індустрії, одна — в електроенергетиці, дві — у сфері комунальних послуг, дві — у послугах зв'язку, по одній — у виробництві товарів для дому, роздрібній торгівлі та ЗМІ.

У світовому нафтогазовому секторі четверте та шосте місця посідають англо- голландська компанія "Royal Dutch Shell" та "BP"; серед найбільших фірм галузі також британська "BG Group". Серед гірничодобувних компаній на першому, третьому, п'ятому, шостому і одинадцятому місцях у світі знаходяться англо- австралійські компанії "ВНР Billiton", "Rio Tinto", британські "Anglo American", "Xstrata", "Eurasian Natural Resources"; компанія "Scottish and Southern Eneigy" представляє британський ринок електроенергетики.

Друге місце у світі, після швейцарської "Nestle", посідає англо-голландська ТНК з виробництва та обробки продуктів харчування "Unilever"; серед найбільших компаній харчової промисловості є і британська "Cadbury Schweppes". Сильні позиції у світовому виробництві напоїв, у тому числі алкогольних, належать британським компаніям "Diageo" та "SABMiller". Друге місце у світі, після американської "Philip Morris International", — за британською тютюновою корпорацією "British American Tobacco", п'яте — за британською компанією "Imperial Tobacco". "Tesco" — найбільша у світі компанія з торгівлі продуктами та ліками. В індустрії відпочинку друге місце належить англо-американській компанії "Carnival"; компанія "British Sky Broadcasting" входить до переліку провідних ЗМІ світу.

Британські ТНК представлені також у списку найпотужніших виробників інноваційної продукції. У фармацевтиці та біотехнологіях компанії "GlaxoSmithKline" та "AstraZeneca" належать до провідних корпорацій цієї галузі у світі. У сфері послуг мобільного зв'язку на другому місці у світі — компанія "Vodafone Group". Серед найбільших компаній цієї галузі також британська фірма "ВТ Group". За обсягом капіталізації британська аерокосмічна і оборонна компанія "BAE Systmes" посідає четверте місце у світі.

Великобританія зберігає міцні позиції у світовій банківській системі. У рейтингу 2008 року газети "Financial Times" банк "HSBC" займає друге місце після "Indl & Соті Bank of China". До найбільших банків світу належать також "Royal Bank of Scotland", "Barclays", "Lloyds TSB", "Standard Chartered", "HBOS", серед провідних компаній зі страхування життя — британські "Prudential" та "Aviva".

У період 2004—2007 років у результаті пожвавлення світового економічного розвитку активізувалися процеси транскордонних злитгів та поглинань, які значною мірою зумовили динаміку потоків ПІ. У 2007 році розмір угод транскордонних злиттів і поглинань становив 1637 млрд дол., що на 21 % перевищило рекорд 2000 року. Найпривабливішими сферами для іноземного інвестування були фінанси (51,4 %), хімічна та добувна промисловість.

Найбільшим у банківській історії стало поглинання у 2007 році британським банком "Royal Bank of Scotland" голландського банку "ABN-AMRO" за 98,2 млрд дол. У цілому в 2007 році британські компанії взяли участь у 1205 угодах злиттів і поглинань на суму 296 млр. дол., або відповідно 11,8 % і 18,0 % від їх загального світового обсягу.

Найбільш агресивною на ринку злиттів та поглинань є британська телекомунікаційна компанія "Vodafone", яка має найвищий індекс транснаціональності серед найбільших ТНК світу. У 1999 році вона поглинула американську компанію "AirTouch Communications" за 62 млрд дол., а у 2000 році — придбала телекомунікаційний підрозділ німецької фірми "Mannesmann" за 202,7 млрд дол..

Американські фірми були найбільшим внутрішнім прямим інвесторам у Великобританії, так як два автовиробники, Ford і General Motors, створеної присутністю на початку 20 століття, а інвестиції з країн ЄС різко зросли і Великобританії був улюбленим місцем в ЄС інвестиції в нові проекти азіатськими фірм (навіть якщо він як і раніше становлять невелику частку в загальному обсязі ввезених ПІІ). В кінці 2005 року, 31% ПІІ фондовому Великобританії, надходить з США, 56% з інших європейських країн (голландський, французький і німецькі компанії є найбільшими інвесторами), і лише 6% з Азії. Банківська справа, електроніки та автомобільної промисловості, традиційно припадає значна частка ПІІ у Великобританії, але галузевій структурі ПІІ змінюється, як на базі технології Великобританії кластери та наукові центри залучити більше прямих іноземних інвестицій в таких секторах, як фармацевтика, біотехнології, інформаційні технологія (ІТ) та розробки програмного забезпечення.

Великобританія є також другим у світі імпортером капіталу після США. У 1970-х роках зростання обсягів ГІН в економіку країни відбувалося в основному за рахунок інвестицій іноземних ТНК у розробку нафтових та газових родовищ у Північному морі. Характерно, що у 1977 році вкладення іноземних нафтових ТНК в Англії у 1,4 раза перевищували закордонні інвестиції англійських нафтових ТНК.