Аналіз наслідків участі України у світових міграційних процесах

За даними ООН, за кількістю іммігрантів Україна  нині перебуває на четвертому місці  у світі після США, Росії і Німеччини: їх чисельність становить 6,7 млн, що складає 3,6 % загального потоку мігрантів у світі. З 2005 р. сальдо міграції в Україні стало позитивним - уперше після 1993 року. На думку експертів, в найближчому майбутньому приплив трудових мігрантів, у тому числі – нелегальних, в Україну може суттєво зрости. Цьому, зокрема, сприятиме запровадження більш жорсткого регулювання міграції на теренах СНД (насамперед - посилення боротьби з незаконною міграцією в Росії, запровадження в цій країні квот на працю мігрантів у роздрібній торгівлі). Згідно статистики нелегальної міграції, оприлюдненої Держприкордонслужбою України, загальна чисельність виявлених українськими прикордонниками із січня по жовтень 2009 року нелегальних мігрантів на 40% перевищує показник аналогічного періоду за 2008 рік. За той самий період за незаконне перетинання держкордону прикордонники затримали 3647 нелегальних мігрантів. За неофіційними даними, через територію України щорічно проходить до 500 тисяч нелегальних мігрантів. Органами внутрішніх справ станом було виявлено майже 5 тис. нелегальних мігрантів – понад 4,3 тисячі з них було вислано з країни. Більш всього нелегальних мігрантів затримано в Київській і Закарпатській областях, а також в м. Києві.

В Україні  накопичуються іммігранти  з країн Південно-Східної Азії, Ближнього й Середнього Сходу, Африки, а також громадяни країн СНД, які використовують територію країни для транзиту в країни ЄС - їхнє загальне число становить від 100 до 150 тисяч . Разом з тим, в останні два роки серед нелегалів різко зросла частка уродженців країн СНД - найбільше Молдови й Грузії, а також російських громадян із Чечні. В 2006 році серед нелегалів налічувалось 9745 громадян Молдови (2005 р. - 3427), 2604 - Узбекистану (1958), 2346 – Вірменії (2179), 2130 – Азербайджану (2057), 1255 - Таджикистану (608), 1235 – Грузії (1123), 1118 – Росії (1452), 475 - Киргизстану (284), 365 - Казахстану (273). Чимало серед нелегалів громадян південно-східних азійських країн: 741 громадянин Індії (685), 726 - Китаю (1191), 712 - Туреччини (552), 522 - Пакистану (399), 262 - Бангладеш (225), 195 - В’єтнаму (448), 186 - Палестини (118). Останнім часом з’являються нелегальні мігранти навіть із регіону Карибського басейну.

Тенденція зростання  залежності вітчизняного ринку праці  від праці зовнішніх мігрантів  сформована специфікою нинішнього становища  цього ринку в Україні. Кон’юнктура  українського ринку праці структурно неврівноважена й поєднує у собі протилежні тенденції: дефіциту і надлишку праці. Дефіцит трудових ресурсів є  важливим чинником, що блокує формування конкурентоспроможних територіально-виробничих структур інноваційного типу. Відтак на ринку праці України сьогодні об’єктивно існує низка факторів, що сприяють залученню іноземних працівників.

1. Згідно офіційних даних Держкомстату, потреба у працівниках складає 250,9 тис. осіб тис. осіб . Гостроту дефіциту робочої сили, поряд з кількісними оцінками, визначають структурні аспекти його прояву: проблему браку робочої сили загострює брак досвідчених робітників окремих професій і кваліфікацій.
2. Україна має негативне демографічне сальдо. Населення України продовжує скорочуватися. За повідомленням Державного комітету статистики, темпи скорочення населення становлять 0,05 % (25,6 тис. чол.) щомісяця. За розрахунками спеціалістів в галузі демографії, частка осіб непрацездатного віку матиме тенденцію до постійного зростання.
3. Відбувається скорочення наявного населення за рахунок виїзду за кордон у пошуках роботи, причому тимчасова трудова міграція часто стає першим кроком до еміграції. За даними Всесвітнього конгресу українців та Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ, чисельність нелегальних мігрантів з України за 2008 рік становила: до Росії - 1 млн, Польщі - 300 тис., Італії - 200-800 тис, Португалії - 65 -150 тис., Іспанії - 100-400 тис., Туреччини - 35 тис., США - 20 тис. осіб. За даними Міністерства праці та соціальної політики України, у 2006 році за кордоном працювали до 3 мільйонів наших співвітчизників. Наведена цифра обґрунтовується даними, розрахованими на підставі статистичної та адміністративної інформації про чисельність та економічну активність населення, даними консульських установ щодо громадян України, які перебувають за кордоном, і даними суб’єктів господарської діяльності, що займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян України за кордоном.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, проведений нами аналіз внутрішніх та зовнішніх  чинників впливу процесу трудової міграції на національну безпеку доволі переконливо  доводить: без глибоких, докорінних системних змін в Україні, запровадження  державної міграційної політики, яка би була здатна захистити як національні інтереси в цілому, так  і права та інтереси кожного українського громадянина у будь-якому куточку  світу, міграційні процеси залишатимуться „дамокловим мечем” над безпековою політикою нації.

Міграція  робочої сили супроводжується як позитивними, так і негативними  явищами. Незважаючи на труднощі виїзду за кордон з України (недосконалість законодавства, висока вартість транспортних послуг, моральні, психологічні, побутові, економічні втрати під час адаптації), стимулюючі фактори міграції діють  сильніше, ніж фактори стримування. Одним з негативних наслідків  перебування за кордоном слід вважати  погіршення “якісних” параметрів національного трудового потенціалу, зниження народжуваності, що ускладнює  і без цього несприятливу демографічну ситуацію. Втім, наслідки виїзду за кордон мають і соціально амортизуючий вплив у сфері зайнятості, поглинаючи надлишок робочої сили, еміграція  може сприяти набуттю корисних знань, навичок, вищої кваліфікації, досвіду  адаптації до ринкових умов, а також  призупиненню інвестиційної кризи.

Узагальнення  та аналіз отриманих результатів  дозволяє запропонувати систему  державної підтримки мігрантів, яка повинна включати такі механізми  підтримки, як: інформаційне (допомога в організації трудової міграції) та правове забезпечення (захист прав мігрантів в приймаючій країні).

Таким чином, інтеграція України у світовий ринок  праці передбачає всебічне врахування тенденцій розвитку сучасної міжнародної  трудової міграції, її форм та особливостей, механізму її державного регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Міграційні  процеси у сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри (потенційний  апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) // Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. – К., 2006. – С. 20-21.
2. Буртяк Г.Я. Міжнародна політика та міжнародні відносини в сучасному світі: Навч. посіб. для студ. техн. вузів. - Вінниця: ВДТУ, 2006. – 60 с.
3. Лапшина І.А. Особливості міжнародної міграції робочої сили в умовах формування економіки України // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. пр. ЛНУ ім. І. Франка. – Вип.VI. – Львів: Інтереко, 2002. – С. 417-423.
4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – 4. вид., стер. – К: Знання-Прес, 2005. – 407с.
5. http://www.dt.ua/2000/2020/56473/
6. http://www.br.com.ua/ Mighnarod_econom_vidnos/31173.htm
7. http://ukr-tur.narod.ru/istoukrgeo/allpubl/antropos/istoglmigr.htm