Аналіз міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

Після стрімкого зростання в 2002-2006 рр., Загальні обсяги прямих іноземних інвестицій зросли в 2007 на 30%, досягши величини 1833 млрд. дол. США [8]. Притоки прямих іноземних інвестицій серед розвинених країн представлено на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 – Обсяги притоку прямих іноземних  інвестицій у розвинені країни протягом 2002-2009 рр.

 

Інвестиційна  діяльність ТНК спрямована на вдосконалення  міжнародного виробництва товарів  і послуг та зміцнення позицій  ТНК на закордонних ринках. Використання прямих іноземних інвестицій дозволяє ТНК концентруватися на найбільш прибуткових галузях діяльності і швидко реагувати на зміну умов здійснення інвестиційних проектів при виборі місця проведення своїх  операцій. Це дає можливість ТНК  підтримувати конкурентоспроможність у глобальному масштабі і впливати на господарські системи багатьох країн  світу.

Активізації інвестиційної діяльності ТНК сприяла  лібералізація інвестиційних режимів  у багатьох країнах світу. Розробка законодавчої основи щодо ТНК була спрямована на зменшення обмежень на іноземну участь у більшості раніше закритих для ПІІ галузей діяльності, зниження контролю і спрощення процедури  створення підприємств з іноземним  капіталом, збільшення кількості наданих  пільг і гарантій, перегляд положень, що стосуються прав інтелектуальної власності. Ослаблення регулювання ПІІ призвело до раціоналізації розміщення виробничих і обслуговуючих потужностей ТНК і викликало приплив додаткових ПІІ. На підвищення ефективності інвестиційної діяльності ТНК істотно вплинуло укладення міжнародних угод про стимулювання ПІІ. Ці договори носили двосторонній, регіональний і багатосторонній характер. Але, починаючи з 2007 року, активність ТНК на міжнародному інвестиційному ринку значно послаблюється, що стало наслідком зниження рентабельності їх активів та зменшення обсягу отриманих чистих прибутків (рис. 2.3) [20].

Рисунок 2.3 – Обсяги прибутків, отриманих  ТНК у 1997-2009 рр.

 

Аналізуючи  діяльність ТНК на міжнародному інвестиційному ринку та останні тенденції розвитку ринку, необхідно відмітити, що результати діяльності ТНК повністю описують та повторюють напрямки руху обсягів притоку  прямих іноземних інвестицій у країнах  світу.

 

 

2.2. Цілі та засоби регулювання прямих інвестицій транснаціональними корпораціями

 

Управління міжнародними фінансовими потоками шляхом використання офшорних фірм та банків та інших засобів широко практикується ТНК в регулюванні ними своїх прямих інвестицій за кордоном країн їхнього базування. Технологія міжнародних трансфертних операцій - одна з найбільш тонких і «закритих» областей операцій компаній і банків. Це пов'язано з тим, що cфepa міжнародного податкового і валютно-фінансового планування компанії стосується взаємин з офіційними органами своїх власних та іноземних держав.

Разом з тим планування міжнародних операцій, пошук оптимальних податкових і фінансових схем стали загальновизнаним стандартом управління ТНК. Сучасні топ-менеджери повинні досконало володіти методами формування оптимальних корпоративних структур. В іншому випадку компанія буде змушена нести невиправдані втрати, пов'язані з політичними і валютними ризиками, подвійним оподаткуванням доходів, інфляцією, зайвими витратами із залучення капіталу, його розподілу між напрямками діяльності та територіальним поділом, а також адміністративними витратами [14].

У кінцевому підсумку вона буде програвати своїм конкурентам, які використовують сучасні методи керування фінансовими потоками. Застосування багатьох з них пропонується кваліфікаційними стандартами, сформованим діловим оборотом. Зрозуміло, перевага повинна віддаватися законним методам регулювання та планування фінансових потоків, які не повинні ставити під сумнів репутацію компанії.

При регулюванні фінансових потоків ТНК необхідно розділити процеси управління поточними, перспективними операціями та ключовими проектами. Так, керівник центрального офісу контролює хід поточних операцій, не втручаючись в оперативні рішення низових ланок. Однак рішення стратегічного значення, великі інвестиційні проекти знаходиться цілком у його руках.

До числа звичайної практики ТНК відноситься перенесення фінансової бази міжнародних операцій у сприятливі економічні райони. Офшорний кліринговий центр забезпечує фінансування інвестицій у різних країнах світу, здійснює платіжне і розрахункове обслуговування закордонних дочірніх фірм та філій. Часто представництва та філії компаній користуються закордонними авуарами і рахунками материнської компанії. У результаті операції компанії втрачають визначену локалізацію. Засоби, якими вони оперують, частково або повністю перебувають за межами національних податкових органів. У корпоративних схемах широко застосовується інститут «номінального» володіння компаніями і банками. Завдяки цьому залежні і дочірні фірми для третіх осіб виглядають як самостійні господарські суб'єкти. Холдингові ланцюжки нерідко включають кілька (іноді десятки) компаній.

Механіка міжнародного фінансового планування полягає у створенні офшорних притулків капіталу, напрямку капіталів і доходів за оптимальними податковими маршрутами використання трансферних цін у внутріфірмових зовнішньоторговельних, операціях. Структури, створені материнськими компаніями за кордоном, забезпечують проведення міжнародних трансферних операцій, тобто угод, що проводяться на заздалегідь визначених внутріфірмових умовах. В економічно розвинених державах існує досить жорстке «антитрасфертне»,«антиоффшорне» і «антидемпінгове» законодавство. Воно суттєво обмежує застосування трансфертних цін і схем податкового планування, але не виключає його зовсім. 
Наприклад, у США діє принцип «arm's length basis» - правило «відстані руки». Воно означає, що умови оподаткування внутріфірмової угоди визначаються на базі аналогічних операцій в аналогічних умовах. Антиоффшорне законодавство США виводить офшорні фірми зі сфери дії податкового кредиту (tax credit system). Це означає, що доходи дочірніх фірм у податкових зонах у повному обсязі підлягають оподаткуванню на території США. Офшорні фірми виключаються з дії угод про усунення подвійного оподаткування (double taxation avio dance treaties) [21].

Антидемпінгові норми наказують, щоб ціна продукції визначалася витратами виробництва і порівняльними перевагами виробника. Антидемпінгове регулювання вступає в силу у випадку, якщо ініціатор антидемпінгового процесу може довести, що офшорні фірми завдають шкоди місцевому виробнику (це означає, що антидемпінгове переслідування малоймовірно при постачанні окремих партій продукції і якщо частка їх на ринку невелика).

Управління ресурсами ТНК на міжнародному рівні полягає в пошуку можливостей оптимальної організації міжнародних операцій в рамках діючої системи обмежень. Формуються спеціальні "канали" для міжнародних переказів капіталів та доходів від них.

Роль фінансових компаній, холдингів і страхових фірм в управлінні фінансовими потоками при організації закордонних фірм і філій у багатьох випадках буває доцільно поєднати в одній ланці власника і суб'єкта контролю компанії, що знаходиться у пільговій податковій юрисдикції. Іншими словами, материнська компанія здійснює володіння дочірніми фірмами і великими частками володіє не безпосередньо, а через проміжну компанію. Вона відіграє роль допоміжного центра прибутку материнської фірми, центра управління зарубіжними активами. Такі компанії визначаються у світовій практиці як оперативно-холдингові. У пільгових «холдингових» юрисдикціях холдингам надаються наступні основні види пільг [7]:

• зниження податку "у джерела";

• звільнення від податків на прибуток доходів у вигляді дивідендів;

• звільнення податку на доходи від переоцінки активів;

• зниження податку на власний капітал.

Ці привілеї неоднакові і зустрічаються у різних комбінаціях. Між материнською фірмою і холдингом часто зустрічається ще одна ланка - офшорна компанія. У результаті володіння холдингом стає конфіденційним, а дивіденди, «переправлені» через неї, виводяться з-під податку на прибуток. 
Умови створення та розвитку холдингів у різних юрисдикціях неоднакові. Кожна з них має свою специфіку, що сприяє проведенню операцій конкретних типів. Наприклад, якщо порівняти діяльність холдингової компанії у Люксембурзі і на Кіпрі, то можна виділити те, що люксембурзький офшорний холдинг звільняється від будь-яких податків на прибуток, а кіпрська офшорна компанія платить податок по ставці 4,25%. Однак люксембурзький холдинг має право проводити тільки визначені види операцій і насамперед володіння «портфельними» пакетами акцій, що є зручним для діяльності на європейських ринках цінних паперів з метою здійснення ПІІ.

Холдингові схеми за участю європейських компаній стали більш ефективні. Відповідно з багатьма європейськими податковими угодами мінімальна планка податку "у джерела" скорочується до нуля. Наприклад, відповідно до (підсумковими угодами Великобританії з Бельгією, Нідерландами, Францією, Італією і Люксембургом податок "у джерела" складає 5%. Нові директиви ці втрати взагалі усунули. До числа наслідків від нововведень відноситься те, що за своєю податковим статусом дочірня фірма в ЄС наблизилася до положення філії. З податкової точки зору вони стали практично еквівалентні (раніше вибір між ними вимагав особливого обгрунтування). У результаті переклад капіталів у формі дивідендів став більш перспективний на відміну від перекладу доходів від продажу активів. Також при плануванні інвестиційного проекту розробники повинні розглянути обидва проекти: реалізацію доходів шляхом наступного продажу активів (дохід зазвичай включається в оподатковуваний прибуток) і переказ прибутків у формі дивідендів (його умови покращилися завдяки директиві). Раніше пріоритет віддавався, як правило, першими.

Фінансові компанії, на відміну від холдингів оперують інвестиційними капіталами, використовуються для переведення фінансових ресурсів у вигляді кредитів і відсотків за ними.

Узагальнено діяльність фінансових компаній можна описати таким чином. Фінансова компанія отримує позикові кошти від метеринської компанії та надає кредит незалежним особам чи іншій дочірній фірмі материнського холдингу. Використання посередницьких фірм дозволяє значно знижувати податкові втрати, пов'язані з переказом кредитних ресурсів з однієї країни в іншу. Фінансові компанії створюються в юрисдикціях, що надають спеціальні податкові пільги.

Таким чином, використовуючи переваги офшорних фірм та фінансових компаній, холдингів і страхових фірм в управлінні фінансовими потоками при організації закордонних фірм, транснаціональні корпорації активно впливають на обсяги та структуру притоків і відтоків інвестицій на світовому ринку.

 

РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку інвестиційно-банківського

бізнесу у світі та Україні

 

3.1. Аналіз впливу процесів злиття  та поглинання ТНК на міжнародний  інвестиційний процес

 

Останніми роками відбулись істотні зміни  в інвестиційних стратегіях ТНК. Як показує практика, потоки прямих інвестицій тепер спрямовуються  на операції зі злиття й поглинання компаній (M&A), що дає змогу скоротити терміни й витрати корпорації при виході на нові ринки. Заданими статистики обсяг цього виду світових інвестицій у 2007 році дорівнював 1637,107 млрд. дол. США, або 10145 випадків злиття чи поглинання, в Україні -1,709 млрд. дол., або 55 випадків(рис. 2.4) [8].

Рисунок 2.4 – Світова вартість операцій зі злиття та поглинання ТНК у 2006-2008 рр.

 

Таким чином, на транскордонних операціях  пиття й поглинання у 2007 році не позначилася  світова фінансова криза, яка  на той момент уже розпочалася  в США. Серед наймасштабніших  операцій зі злиття й поглинання цього періоду варто виділити: придбання за 98 млрд. дол. нідерландського холдингу "ABN-AMRO Holding NV" холдингом "RFS Holdings BV", а також придбання за 37,6 млрд. дол. канадської компанії "Alcan Inc." компанією "Rio Tinto PLC". В обох випадках покупцями були компанії Великобританії.

Однак така діяльність ТНК не завжди супроводжується  передачею новітніх технологій і  створенням нових робочих місць. Це спонукає приймаючі країни по-новому оцінювати наслідки інвестиційної  діяльності ТНК і враховувати  як позитивний, так і негативний вплив їх присутності на національному ринку.

Відомо, що корпорації можуть розширити свою діяльність двома способами: шляхом злиття з іншою компанією або  поглинання її; шляхом організації  відповідного збуту самостійно.

Другий  спосіб на сьогоднішній момент більшістю  ТНК розглядається як менш ефективний, тому що простіше купити вже існуючий бізнес в прийнятої країні, якщо він відповідає необхідним параметрам, ніж з нуля створювати нові. Метою M&A служить досягнення синергічного ефекту (одержання однією корпорацією  додаткової вартості в результаті купівлі  іншої корпорації). Таким чином, акціонери  обох корпорацій одержують вигоду від  поглинання, оскільки вартість об'єднаної  компанії перевищує сумарну вартість двох окремих компаній і диверсифікація, вироблена компанією А шляхом покупки компанії Б, виявляється  економічно більш доцільною, ніж  покупка рядовим акціонером акції  компаній А і Б.

Можна виділити чотири основних види позитивного  синергетичного ефекту M&A:

• вдосконалення стратегії маркетингу і посилення ринкових позицій  компанії збільшує дохід;

• економія за рахунок ефекту масштабу призводить до зниження витрат;

• зниження податків має місце у  випадку, коли корпорація-покупець може відняти збитки придбаної корпорації зі свого оподатковуваного прибутку;

• зниження капітальних витрат.

Угоди зі злиття та поглинання є також  наслідком наступних видів диверсифікації:

• горизонтальної (відбувається захоплення нових ринків збуту в географічному  розрізі, тобто купуються компанії, що працюють в інших регіонах країни, розширюючи асортимент вироблених товарів  і послуг);

• вертикальної (відбувається поглинання компаній, в результаті чого ТНК  шикуються у технологічний ланцюжок, наприклад, мережа кінотеатрів купує  кіностудію);

• створення конгломератів (купуються  компанії, ніяк не пов'язані з попереднім бізнесом, наприклад, мережа магазинів  одягу купує автокомпанію).

Як  відомо, управління ТНК зацікавлені  у збільшенні акціонерної вартості компанії (навіть у тому випадку, якщо ТНК не є АТ, вона до цього прагне), що в даний час і проявляється у зв'язку із зростанням ТНК, організованих  в результаті M&A. Наприклад, у США  найчастіше винагорода президента ТНК  безпосередньо залежить від ступеня  капіталізації. Менеджери різних ланок, а також рядові співробітники  отримують опціони на акції компанії, і, таким чином, стають її акціонерами. Акціонери компанії зацікавлені  в збільшенні дивідендів і акціонерної  вартості компанії.

Вивчення  реакції міжнародного інвестиційного ринку на укладення угод M&A, дозволяє виявити наступні висновки:

1. Поглинання компанії як наслідок  вертикальної диверсифікації позитивно  оцінюється інвесторами за інших  рівних умов.

2. Позитивно оцінюється також горизонтальна  диверсифікація. Наприклад, корпорація "Боїнг" успішно здійснила  горизонтальну диверсифікацію за  типом клієнтів. Вона виробляє  як літаки для комерційних  клієнтів, так і озброєння і  космічне устаткування для оборонних  цілей. У 2000 р. вона придбала право на виробництво комерційних супутників за 3,7 млрд. дол. У результаті ринкова вартість компанії з 1995 по 2000 рр. збільшилася вдвічі [17].