Аналіз кон’юнктури ринку дорогоцінних металів

Ринок дорогоцінних металів поділяють також на:

1) оптовий, який включає просування металів від постачальників до споживачів на внутрішньому ринку, а також міжбанківський ринок та поставки з нього посередникам (торговцям), які займаються перепродажем металів кінцевим споживачам;

2) роздрібний ринок включає постачання металами безпосередніх споживачів та дрібних інвесторів, які знаходяться на внутрішньому ринку.

До операцій з банківськими металами, які можуть виконувати банки, відносять такі.

1. Депозитні операції здійснюються у тому разі, коли необхідно залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визначений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Якщо у клієнта беруться метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, то йому відкриваються металеві рахунки відповідального зберігання типу “Allocated”, тобто “З розміщенням”. Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується метал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власнику саме ті зливки, які отримав на зберігання.

2. Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюються шляхом поставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов’язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів у дорогоцінних металах може здійснюватися у формі фізичної поставки, шляхом перерахування дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи придбання банком за грошові кошти позичальника металу в іншого учасника міжбанківського ринку для погашення раніше одержаного кредиту.

3. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам монет з дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб’юторів, роль яких виконують, насамперед, комерційні банки.

4. Операції спот (spot) — це операції з купівлі-продажу дорогоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах зарахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки не пізніше другого робочого дня після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів: протягом поточного та наступного дня обробляється необхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для виконання умов угоди. Всі інші угоди купівлі-продажу металу, датою валютування за якими не є другий робочий день після дати укладення, є угодами аутрайт (outright).

5. Операції типу своп (swap) — це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу.

6. Опціони — право (але не обов’язок) продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові права на виконання угоди чи відмови від неї, за що отримує від покупця премію.

7. Форвардні угоди передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує 2-й робочий день після укладення угоди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною. Метою укладення форвардної угоди покупцем металу є страхування від підвищення в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку, а продавцем металу — страхування від падіння в майбутньому ціни металу на ринку спот.

В Україні до оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості понад 10 золотих, платинових або срібних монет. Якщо торгівля відбувається у розмірах, менших ніж указано вище, то вона називається роздрібною.

До складу учасників ринку входять постачальники металу (видобувні компанії, афінажні підприємства, асоціації виробників тощо), професійні посередники (банки, спеціалізовані компанії) та фінансові і промислові споживачі (центральні банки, інвестори, ювелірні підприємства тощо).

Отже, операції з купівлі-продажу банківських металів та операції з ф'ючерсними контрактами проводяться на біржах за гривні уповноваженими банками від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів (резидентів - юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), а також у межах нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку та лімітів довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах. Такі операції здійснюються відповідно до правил, які встановлюються внутрішніми документами бірж із дотриманням вимог законодавства України, цього Положення та нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення операцій з банківськими металами. Внутрішні документи бірж, які регламентують питання проведення операцій з купівлі-продажу банківських металів та з ф'ючерсними контрактами, мають бути погоджені з Національним банком.

1.3.           Контроль якості на ринку даних матеріалів

Поки існують товари, доти буде актуальною проблема контролю їх якості. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки України особливого значення набуває необхідність створення цивілізованого товарного ринку, який поки що можна характеризувати як неблагополучний з точки зору відсутності високоякісних, максимально адаптованих до потреб споживачів товарів.

На сьогоднішній день проблема якості дорогоцінних металів стала особливо актуальною. Оскільки вони є високоліквідними товарами, для них визначені особливі процедури контролю і державного регулювання торгівлі. Висока вартість виробів з дорогоцінних металів визначається фізико-механічними властивостями безпосередньо сплаву, художньою, естетичною та колекційною цінністю виробу.

Проба – державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.

В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби: платина — 950 (дев'ятсот п'ятдесята); золото — 333 (триста тридцять третя) — 375 (триста сімдесят п'ята) — 500 (п'ятисота) — 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята) — 750 (сімсот п'ятдесята); срібло — 750 (сімсот п'ятдесята) — 800 (восьмисота) — 830 (вісімсот тридцята) — 875 (вісімсот сімдесят п'ята) — 925 (дев'ятсот двадцять п'ята) — 960 (дев'ятсот шістдесята) паладій — 500 (п'ятисота) — 850 (вісімсот п'ятдесята). Допускається виготовлення виробів із золота проби 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) підприємствами побутового обслуговування населення та громадянами-підприємцями.

Сертифікат якості банківських металів - офіційний штамп (клеймо, товарний знак) визнаного виробника або письмовий документ виробника, що засвідчує пробу банківського металу та ідентифікує назву визнаного виробника або виробника. Кожний виробник зобов’язаний мати даний документ на товари, що він виготовляє.

Отже, експертиза дорогоцінних металів покликана забезпечити максимальний рівень їх якості, недопущення на ринок фальсифікованих та неякісних товарів. Нажаль, діюча законодавчо-нормативна база не дозволяє відповідно контролювати якість цього товару. Це пов’язано з недосконалістю законодавчих механізмів щодо контролю показників якості, процедур сертифікації та ідентифікації дорогоцінних металів та виробів з них.

РОЗДІЛ ІІ. Сучасний стан світового ринку дорогоцінних металів

2.1. Формування та розвиток світового ринку золота

За останні роки усе більше приватних інвесторів звертають увагу на ринок дорогоцінних металів при розміщенні своїх заощаджень. Корпоративні інвестори (інвестиційні фонди і т.п.), випробуючи труднощів у виборі інструментів для вкладення своїх засобів, дуже часто звертаються до ринку дорогоцінних металів як альтернативному напрямкові, по якому можна одержувати непогані доходи. Промислові споживачі дорогоцінних металів пред'являють істотний попит на золото і срібло. Видобуток основних видів дорогоцінних металів – золота, срібла і платини – скорочується або росте невеликими темпами, не встигаючи за зростаючими потребами ринку. Центральні банки розвинутих країн не поспішають скорочувати частку золота у своїх золотовалютних резервах, покладаючи надії на зазначений метал.

Пропозиція золота в 2009 р., щодо попереднього року, знизилося на 533 т (15%). При цьому основний спад пропозиції довівся на сектори «видобуток з надр» (зниження на 18%) і «офіційні продажі» (107%). Слід зазначити, що зниження видобутку з надр було обумовлено скороченням добичі металу в таких країнах, як Індонезія (-32%), Канада (-13%), ПАР і Австралія (-6%), США, Росія й Узбекистан (-2%) і ін. Зменшення офіційних продажів було характерно для Центрального банку Німеччини.

Разом зі зниженням пропозиції золота в 2009 р. скорочується і попит на нього (-368 тн або 11%), головним чином, за рахунок ювелірного виробництва. Цьому є пояснення. Світові ціни на золото в 2009 р. при порівнянні з 2008 р. виросли в середньому на 5 дол./г (35%). При цьому в першому і другому кварталі ювелірна галузь займала вичікувальну позицію з розрахунком на зниження цін. І коли ціни починали падати, поповнювала свої запаси більш дешевою сировиною.

До міжнародних ринків золота, з яких і складається світовий ринок золота, відносяться ринки Лондона, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Брюсселя, Гонконгу, Сінгапура, Токіо, Макао, Дубаю, Бейрута, Нью-Йорка, Торонто, Монтевідео, Буенос-Айреса, Каракаса, Сантьяго. У вузькому значенні світовий ринок золота складається із ринків Лондона, Цюріха, Нью-Йорка та Гонконгу.

Незважаючи на постійне зростання видобутку золота до 2008 р. включно, перелам економічної ситуації позначився вже у 2007 р., коли середньорічна вартість золота знизилася на 57 $. – до 331,29 $/oz. Це був найнижчий рівень з 1985 р., коли середньорічна вартість золота становила 317,26 $/oz. У 2007 р. вартість золота поступово знижувалася з 366 $/oz на початку року до 283 $/oz наприкінці, у середині грудня (найнижчий рівень з серпня 1979 р.). У 2008 р. вартість золота становила близько 290 $/oz, а у перші місяці 2009 р. знизилася до 250-255 $/oz. (рис 2.1)

Рис 2.1. Динаміка зміни цін на ринку золота за період 2006 – 2009 рр.

Для того щоб зрозуміти причини зниження вартості золота, треба проаналізувати не тільки економічну ситуацію у світі, а й зміну сприйняття ринку золота та ролі золота як світового грошового еквівалента. Незважаючи на глибокі економічну та фінансову кризи багатьох країн Східної Азії у другій половині 2007 р., Південної Америки – у перший половині 2008 р. та Росії – у другій половині 2008 р., глобальна світова економічна ситуація була досить напружена.

Європейський Центральний банк у вересні 2008 р. заявив, що у наступні п’ять років підконтрольні йому фінансові структури стримуватимуть щорічний продаж золота у межах 400 т, що становить приблизно 2000 т (менше, ніж щорічний світовий видобуток), а «велика сімка» розвинутих країн відмовилася від плану МВФ щодо продажу на світовий ринок десяти відсотків його золотого фонду на світовому ринку. Це зовсім не означає, що світова криза щодо золота завершилася, але свідчить, що золото зберігає і зберігатиме свої традиційні функції найважливішого забезпечувача світової фінансової стабільності.

Золото продовжує відігравати значну роль як частина золотовалютних резервів, що утримуються центральними банками та наднаціональними організаціями. (рис. 2.2.)

Отже, на стороні попиту мається двоїстий вплив факторів. При помітному росту цін промислові споживачі будуть скорочувати покупки металу, але в той же час інвестори - активізуватися. І навпаки, при падінні цін на золото промисловість стане збільшувати споживання і тим самим сповільнювати зниження цін, незважаючи на фіксацію прибутку інвесторами і скорочення попиту з їх боку. Таким чином, на рівні попиту існує якась система «стримувань і противаг» або, можна сказати, страхування, що спрацьовує як при росту, так і падінні цін, та не дає ринку золота дуже різко обвалюватися або рости.

21

Рис.2.2. – Розподіл запасів золота в резервах національних банків країн світу, тонах

21

1.2.           Формування та розвиток світового ринку срібла

У березні 2009 р. світові ціни на срібло досягли свого максимуму за останні 22 роки після того, як "US Securities and Exchange Commission" схвалила утворення нового срібного торгово-біржового фонду (ETF) компанії "Barclays Global Investors".

Аналітична компанія, що базується в Нью-Йорку, "СРМ Group" прогнозує, що в наступному десятилітті ціни на срібло будуть знаходитися в діапазоні від 6,5 до приблизно 10 дол./унц. Такий рівень цін зможе підтримувати баланс попиту та пропозиції. За прогнозом виконавчого директора "СРМ" Дж. Крістіана, середньорічна ціна на цей метал у 2009 р. складе 9,75 дол./унц., а в 2010 р. - 10,25 дол. Очікування такого рівня цін базувалося на припущенні про те, що спекулятивне розжарення на ринку спаде в II - III кварталі 2008 р. Дж. Крістіан вважав також, що при збереженні спекулятивного тиску ринкові ціни могли б і далі підвищуватися і навіть досягти рівня 1980 р. - 50 дол./унц., але на нетривалий час.

Щорічно у світі добувається більше 20 тис. тон срібла. У 2009 році добування  срібла у світі зросло на 0,4% до 22 тис. тон. Найбільшим продуцентом цього виду сировини незважаючи на рейтинги по запасах являється Перу, який займає близько 18% у світовому видобутку. Потрібно сказати також, що Перу збільшив видобуток на 6% в 2009 році. Крім того найбільшими продуцентами срібла у світі є Китай, з долею у світовому видобутку 14%, Мексика з долею 11% і Чилі з долею 9%.

Основні виробники срібла представлені в таблиці.

Таблиця 2.1.