Захист авторських прав в інтернеті

— регламентованих  кількості та видів технічних  засобів за допомогою яких здійснюється доступ. 

Таким чином, системи DRM спрямовані на автоматизацію процесу  ліцензування творів та забезпечення чіткого виконання умов ліцензій. Технічні засоби DRM забезпечують захист прав суб'єктів авторського права у цифровому середовищі, сприяють приборканню піратства щодо об'єктів авторського права, їх ефективній та адекватній охороні при поширенні у глобальній мережі та подальшому розвитку міжнародної співпраці у галузі науки, культури і мистецтва. 

Ще однією гострою  проблемою розвитку інтелектуальної  власності в епоху Інтернету  є поширення електронної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності. Ці питання були в центрі уваги Міжнародної конференції ВОІВ з електронної торгівлі та інтелектуальної власності 1999 р. у Женеві. На конференції як першочергові були виокремлені проблеми приєднання якомога більшої кількості держав до Договору про авторське право та Договору про виконання та фонограми (1996 p.); розробки законодавчих основ захисту баз даних як об'єктів авторського права; гармонізації норм з авторизації угод, що здійснюються в мережі, а також норм щодо захисту інформації, шифрування, аутентифікації, цифрових підписів та допомоги країнам, що розвиваються, щодо входження в Глобальну мережу ВОІВ, урахування їх інтересів тощо. 

На завершення Конференції було оголошено так  званий "Цифровий порядок денний ВОІВ", який включає десять пунктів: 

1. Розширення  участі у міжнародному співробітництві з питань інтелектуальної власності країн, що розвиваються, шляхом використання Глобальної мережі ВОІВ WIPONET та інших засобів з метою забезпечення доступу до відповідної інформації, участі у формуванні глобальної політики та розширення можливостей використання ресурсів інтелектуальної власності в електронній торгівлі. 

2. Набрання чинності  Договорами ВОІВ з авторського  права та з виконання і фонограм. 

3. Сприяння адаптації  міжнародного законодавства з  метою полегшення електронної комерції шляхом поширення принципів Договору про виконання та фонограми на аудіовізуальні твори; узгодження прав організацій мовлення з вимогами цифрової епохи; досягнення прогресу у сфері міжнародних договорів щодо баз даних. 

4. Виконання  рекомендацій Доповіді про процес із назв доменів у рамках ВОІВ, досягнення сумісності між ідентифікаторами в реальному та віртуальному світах шляхом упровадження правил взаємної поваги та усунення суперечностей між системою назв доменів і правами інтелектуальної власності. 

5. Розробка принципів,  які б лягли в основу запровадження  в подальшому на міжнародному  рівні правил щодо відповідальності  провайдерів онлайнових послуг  у сфері інтелектуальної власності. 

6. Сприяння адаптації  організаційно-правової структури  з метою полегшення використання інтелектуальної власності в інтересах суспільства в глобальній економіці шляхом адміністративної координації та реалізації (за бажанням користувачів) практичних систем стосовно взаємної оперативної підтримки та взаємодії між системою електронного управління авторським правом і методами таких систем; надання ліцензій у режимі он-лайн на представлену в цифровому вигляді культурну спадщину, врегулювання в режимі онлайн суперечок у сфері інтелектуальної власності тощо. 

7. Впровадження та подальший розвиток он-лайнових процедур подання та обробки міжнародних заявок для цілей РСТ, Мадридської системи та Гаазької угоди. 

8. Вивчення та  пошук (за необхідності) сучасних  та ефективних рішень щодо  заходів, спрямованих на вдосконалення  управління представленим у цифровому вигляді культурним надбанням шляхом розробки типових процедур і бланків для глобального ліцензування таких об'єктів; нотаріального засвідчення електронних документів; впровадження процедур сертифікації веб-вузлів на предмет відповідності певним нормам і процедурам у сфері інтелектуальної власності. 

9. Вивчення нових  проблем, що виникають у сфері  інтелектуальної власності й  пов'язані з електронною торгівлею  з метою запровадження відповідних  норм і процедур. 

10. Співпраця  з іншими міжнародними організаціями з метою координації позицій з питань інтелектуальної власності. 

Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник/ В.Д. Базилевич. - Киiв: Знання, 2008. - 431 с. - ISBN 966-346-190-Х.

Як  можна захистити  контент офіційних  Інтернет-сайтів компанії. 

Способи захисту  контенту інтернет сайтів компанії умовно можна розділити на технічні і  правові. 

До технічних  способів захисту відносяться всякого  роду плагіни і скрипти, що забороняють  копіювання тексту, вставляють якісь  додаткові рядки і тому подібне. Але використання подібних хитрощів може бути сприйняте пошуковою системою як спроба обману клоакинга (підміни контенту), що відгукнеться пониженням рейтингу сайту в мережі інтернет. Крім того, який би не був захист, завжди знайдеться спосіб її обійти, це тільки питання часу. 

Правові способи  захисту включають використання усього арсеналу способів і методів  нормативно закріплених, як в національному  законодавстві, так і в міжнародному. 

Більшість об'єктів, з яких складається сайт, а це графічний дизайн сайту, фотографії малюнки, анімація, текстове наповнення і так далі відносяться до групи об'єктів авторського права, а, отже, правове регулювання стосунків, пов'язаних з використанням контенту сайту, здійснюється на підставі тих правових норм застосовуваних до стосунків по охороні авторських прав. Основними нормативними актами, що регулюють стосунки використання об'єктів авторського права в Україні, являється Закон "Про авторське право і суміжні права" і Цивільний кодекс України. У рамках цих нормативно правових актів і будуватиметься стратегія захисту. 

http://legistua.net/2011-05-30-08-25-28/2011-10-02-08-02-47/48-2011-10-12-07-06-40 

Треба зазначити, що в Інтернет з'являються і нові об'єкти авторського права, охорона яких за чинним законодавством, досить скрутна. Найважливіше питання - визначення правової природи основного компонента всесвітньої мережі - файлу HTML. Файл HTML втілює в собі відразу декілька об'єктів інтелектуальної власності. З точки зору внутрішньої структури - це комп'ютерна програма. Але з точки зору зовнішнього оформлення сторінка HTML може представляти собою літературний твір, твір художника, дизайнера і т.п. Жоден з існуючих способів охорони не враховує повною мірою специфіку HTML. Безперечно, виходом була б розробка особливого механізму охорони HTML сторінок і внесення відповідних змін до законодавства про інтелектуальну власність. 

Незважаючи на відсутність спеціального регулювання, права автора сторінки HTML можуть бути в даний час захищені нормами авторського права. При бажанні, автор HTML файлу може зареєструвати свій HTML-файл у Державному підприємстві "Українське агентство з авторських і суміжних прав" як комп'ютерну програму, тим самим підтвердити своє авторство і пріоритет. 

Більш складним є проблема використання так званих "Java applets" - програм, написаних мовою  Ява (Джава), призначених для роботи в Інтернет. Якщо мова HTML досить примітивна, то мову "Java" повною мірою можна назвати повноцінною мовою програмування. Особливості функціонування програм, написаних мовою "Java" полягають у тому, що програма існує весь час як некомпільованний текст. При запуску через Інтернет програму, написану мовою "Java", користувач копіює на свій комп'ютер не тільки ту програму, яку він запускає, але і компонент, необхідний для компіляції і запуску виконуваної програми безпосередньо на комп'ютері користувача. Таким чином використовується відразу декілька програм, що охороняються авторським правом. 

Купуючи звичайну програму, користувач не цікавиться, наскільки  правомірно програміст використовував ту чи іншу мову програмування, і чи дотримані права автора компілятора, оскільки програма надходить в користувача  у вигляді об'єктного коду. У випадку ж з програмами, написаними мовою "Java", і програма, і компілятор надходять користувачеві окремо один від одного, і компіляція програми для її запуску відбувається вже на комп'ютері користувача, причому компілятор - самостійна програма - залишається на комп'ютері користувача і може бути використане необмежену кількість разів з іншими програмами мовою Ява. Поки проблема використання компіляторів не стоїть гостро тільки з однієї причини - основний постачальник програмного забезпечення до Інтернет компанія "Майкрософт" надає своїм користувачам всі необхідні для роботи в Інтернет програми абсолютно безкоштовно. Проте ця ситуація може докорінно змінитися. 

Як правило, порушення  майнових авторських прав в Інтернеті  можна пов'язати з неможливістю укласти договір з кожним автором чи правовласником, чиї твори використовуються. З даною проблемою суспільство зіткнулося не тільки з появою цифрових технологій (Інтернету), а набагато раніше. Наприклад, при виникненні телебачення і радіомовлення, де також масово використовуються об'єкти авторського права. Єдиним вирішенням цього питання, як в одному, так і в іншому випадку є інститут колективного управління правами допомогою створення організацій з колективного управління майновими правами авторів. Основна діяльність таких організацій - видача ліцензій на використання творів і (або) об'єктів суміжних прав і розподіл між авторами (правовласниками) зібраної за видачу таких ліцензій винагороди. При цьому необхідно відзначити, що дана ліцензія дозволяє використовувати всі оприлюднені твори і надається від імені всіх правовласників, включаючи і тих, які не передали організацій повноважень. 

Закон України «Про авторське право  та суміжні права» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 11 липня 2001 р. // Голос України. - 16 серпня 2001 року. - № 146. - ст. 9.

      Таким чином, вирішенням проблем захисту  об’єктів інтелектуальної власності  в Інтернеті може стати спеціалізоване законодавче регулювання держави. Тоді автори матимуть змогу нівелювати такі негативні явища, як плагіат, піратство, а електронні бібліотеки зможуть повноправно працювати належним чином, не ставлячи під загрозу авторські права. В такому випадку користувачі отримають необхідну інформацію в зручний для них спосіб, при цьому не порушуючи закон та авторські права.

Для України, яка, на жаль, одержує суттєві претензії від розвинених країн та міжнародних організацій щодо піратських дій українських громадян та організацій, питання захисту інтелектуальної власності, в тому числі в Інтернеті, є надзвичайно актуальним. Не викликає сумнівів те, що успішне розв’язання порушеної проблеми залежить від прозорої та послідовної державної політики органами виконавчої, законодавчої та судової влад та активного співробітництва з відповідними міжнародними організаціями.