Захист авторських прав в інтернеті

Перехід до інформаційної  економіки нерозривно пов'язаний з  бурхливим розвитком електронних  засобів зв'язку, новітніх цифрових технологій, які істотно скорочують терміни відтворення інформації, забезпечують можливості її використання, внесення змін та швидкого постачання інтелектуальних продуктів споживачам.

Інтернет - всесвітня  інформаційна система загального доступу, яка логічно пов'язана глобальним адресним простором та базується  на Інтернет-протоколі, визначеному  міжнародними стандартами. 

Однією з основних проблем, пов'язаних з розвитком глобальних комп'ютерних мереж є проблеми дотримання права інтелектуальної власності.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що зараз ми маємо багато проблем, пов’язаних з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної  власності в Інтернеті. Причиною є полегшення доступу до цих об’єктів через поширення комп’ютерних комунікацій. Це могло б бути виключно позитивним явищем, тому що надало нові можливості для поліпшення освіти, духовного, культурного та інтелектуального розвитку. Але багато хто зловживає цими можливостями.  

Розгляданням  проблеми захисту об’єктів інтелектуальної  власності в Інтернеті займались  Арданов О., Гуменюк О., Денисюк  М. та інші. Але незважаючи на достатній  об’єм досліджень, ця проблема й  досі залишається невирішеною. 

Зауважимо, що Інтернет представляє собою загальнодоступний  інформаційний простір глобального  характеру, котрий не має єдиного  централізованого керування, єдиного  власника та відокремленого майна, і  саме цим ставить під загрозу  авторське право інтелектуальної власності.  

Юридична основа для захисту авторських прав в  Інтернеті на міжнародному рівні  була закладена ще в 1996 році на дипломатичній  конвенції Всесвітньої організації  інтелектуальної власності.

Проте для ефективної реалізації Інтернет-договорів необхідні відповідні заходи на національному рівні кожної з держав. 

Денисюк М. Інтелектуальна власність та Інтернет: нові можливості чи нові проблеми? // Інтелектуальна власність. – 2009. - № 6. – С. 9-12. 

  У світовій практиці захист права інтелектуальної власності прийнято поділяти на дві форми - юрисдикційна форма і неюрисдикційна. Юрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку, а також іншими уповноваженими на це державними органами. Сутність цього захисту полягає у тому, що суб’єкт права інтелектуальної власності, право якого порушене, звертається до належного державного органу за захистом, який у разі необхідності і надає такий захист.

  Неюрисдикційна  форма захисту прав охоплює дії  громадян і організацій щодо захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів, які здійснюються ними самосійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів.

  Неюрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної  власності характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, право якої порушене, самостійно, але в межах закону. Такі засоби захисту застосовуються досить рідко, проте право на самозахист є одним з найважливіших інститутів конституційно-правового статусу особи.

  Більшість дослідників рекомендують використовувати технічні засоби захисту авторського права в Інтернеті. Серед них можна виділити такі:

а) саморуйнування документа при несанкціонованому копіюванні;

6) криптографічні конверти;

в) подання твору з обмеженою функціональністю;

г) використання кодових слів та ін.⁶

  Одним із засобів забезпечення інформаційної  безпеки можна також виділити міжмережевий екран. Екран виконує свої функції, контролюючи всі інформаційні потоки між внутрішньою інформаційною системою та зовнішнім інформаційним простором як «інформаційна мембрана». Тобто екран можна уявити собі як набір фільтрів, що аналізує інформацію, яка через нього проходить, на основі певних алгоритмів які вирішують чи блокувати інформацію, чи її пересилати. Крім цього, така система може виконувати реєстрацію подій, пов’язаних з процесом розмежування доступу, зокрема фіксувати всі «незаконні» спроби доступу до інформації та сигналізувати про ситуації, які потребують негайної реакції.

  У багатьох організаціях обмін даними з Інтернет централізовано контролюється брандмауером, які суміщені з маршрутизаторами. Не зважаючи на це, через непрофесіоналізм адміністраторів, приблизно 30% зломів систем відбувається після встановлення захисних систем. При цьому складається помилкове враження захищеності. Останнім часом використовуються персональні брандмауери, які дають можливість здійснювати контроль за даними, які передаються в мережу При роботі з брандмауерами необхідно перш за все заблокувати всі порти комп’ютера і після цього відкрити тільки ті, які справді необхідні для роботи. Потрібно також активізувати протоколювання сигналів тривоги.

  Також для захисту авторських прав у  мережі можна запропонувати апаратні засоби захисту, коли користувач задля  копіювання інформації повинен придбати певний пристрій; виконувані програми, які завантажуються під час роботи з інформацією в мережі після сплати певної суми користувачем і стираються після закінчення сеансу; тех-нології цифрового підпису тощо.

  Технічні  засоби захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет, як неюрисдикційна форма захисту, у галузі інформаційних технологій, дістала найбільшого поширення. Пояснюється це тим, що тільки вони здатні забезпечити протидію в момент порушення, на відміну від юрисдикційної форми захисту, де санкції не співпадають у часі з моментом порушення авторських прав.

  Технічні  засоби захисту прав інтелектуальної  власності в мережі Інтернет, незважаючи на їхню численність, не можуть гарантувати  надійність, оскільки будь-який захист може бути усунутий іншими технічними засобами.

  Мамон 3. Захист авторських прав у мережі Інтернет // Юридичний вісник України. - 2007. - № 7. - С. 7 
 

Але законодавче  регулювання цієї сфери та судовий  захист прав порушених з використанням  Інтернету, ускладнюється їх анонімністю та технічною складністю, що і створює можливості для уникнення відповідальності за порушення авторського права. 

Особливу увагу  вважаємо за необхідне приділити  такому порушенню авторського права, як плагіат. Найвагомішою передумовою поширення плагіату можна виділити розвиток Інтернету, що спричиняє неконтрольований рух інформації, обсяги якої постійно збільшуються.  
 

Плагіатом вважається опублікування повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка  не є автором цього твору. Плагіат вирізняється саме присвоєнням чужого авторства. При піратстві, наприклад, може відбуватися розповсюдження чужих творів без дозволу автора, але імена справжнього автора не приховується. Тобто у даному випадку немайнові права автора зберігаються, чого не можна сказати про плагіат, де порушуються, як майнові, так і особисті немайнові права автора. Цікаво зауважити, що плагіатом не вважається цитування (обов’язкове посилання на автора), використання змісту, суті, ідеї, теорії , концепції чужих творів.  

Крім того, одним  із способів плагіату є несанкціонований переклад і подання перекладеного  тексту як свого власного без посилання на першоджерело.

 Гуменюк  О., Арданов О. Плагіат та інші  актуальні проблеми реалізації  авторського права у діяльності  засобів масової інформації // Інтелектуальна власність. – 2009. - № 5. – С. 13-21.

Вважаємо за необхідне розглянути наступне цікаве та суперечливе питання - це існування  і функціонування електронних бібліотек, та їх вплив на авторське право. Електронною  бібліотекою вважається он-лайн ресурс, де розміщуються літературні твори, які можуть бути переглянуті усіма користувачами Інтернету.  

Незважаючи на численні переваги електронних бібліотек (економія часу для користувачів, можливість маловідомих авторів стати відомими серед читачів, економія коштів на утримання бібліотеки), є і недоліки, до яких можна віднести можливі наслідки для авторів. Їхні книжки не купують, а знаходять в Інтернеті, їх авторське право легко порушити, адже неможливо відслідкувати, чи дійсно читач зберігає книжку на власному комп’ютері лише для навчальних та особистих цілей. Видавництва, так само як і автори можуть втратити прибуток від продажу примірників творів. 

На наш погляд, електронні бібліотеки мають право  на своє існування. Але вони повинні бути спеціалізованими та науковими. Функціонування  таких бібліотек необхідно законодавчо врегулювати, насамперед, щодо збереження авторських прав, як майнових, так і немайнових. Можливим варіантом також може бути платна реєстрація в електронних бібліотеках, або ж плата за скачування книги, тоді автору можна було б надавати частину коштів у вигляді винагороди. Або ж задля здійснення авторами своїх прав в електронних бібліотеках могла би бути запроваджена розгалужена система доступу користувачів до творів. Вид доступу визначався б рішенням автора. 

Галінська С. Існування електронних бібліотек  в Україні: сучасність та перспективи // Інтелектуальна власність. – 2009. -  № 11. – С. 17-22. 

На сьогодні Інтернет-ресурси включають понад 10 млрд. документів, а темпи зростання Всесвітньої мережі перевищують 7 млн нових сторінок на добу.

Перетворення  Інтернету на провідний засіб  спілкування, обміну інформацією та ведення бізнесу породжує нові явища  в системі відносин інтелектуальної  власності, зумовлені віртуальною  сутністю, транскордонністю та динамічністю цієї глобальної мережі. 

Правовідносини (об'єкти і суб'єкти авторського права) у мережі Інтернет вельми різноманітні. 

Перерахуємо хоча б деякі права суб'єктів (власників) прав: 

- Авторські права  провайдерів на комп'ютерні програми і бази даних, що реалізують сам доступ до Інтернет або розміщення веб-сайтів на їх технічних платформах (серверах); 

- Авторські права  виробників програмного забезпечення  для цих серверів провайдерів; 

- Авторські права  власників веб-сайтів на власне контент веб-сайту, його програмну частину і інші об'єкти авторського права, на ньому розміщені - статті, зображення, музику, бази даних і т.д. 

- Авторські права  конкретних власників прав на  об'єкти, розміщені на веб-сайтах: комп'ютерні програми, музику, статті, зображення, бази даних тощо, які дуже активно використовуються користувачами Iнтернету. 

Твори в електронній  формі, доступні в цифровій мережі, можуть бути сприйняті необмеженим  колом користувачів в будь-який час  за бажанням кожного з них. Твори, які мають відкритий доступ, будучи якось перетворені в цифрову форму і завантажені в Інтернет, стають легкою здобиччю для порушників авторських прав. 

На думку сучасних дослідників, широке використання Інтернету  у сфері інтелектуальної власності породжує не лише нові можливості, а й низку проблем щодо ефективного захисту та охорони прав інтелектуальної власності. 

По-перше, Інтернет як супермедійний засіб комунікації  полегшує інформаційний обмін, пришвидшує рух інформації, сприяє подальшому розвитку глобального ринку прав на об'єкти інтелектуальної власності та механізмів узгодження інтересів усіх зацікавлених сторін. Наприклад, у 1998 р. Генеральна асамблея ВОІВ ухвалила проект WIPONET, спрямований на спрощення операцій у сфері інтелектуальної власності шляхом створення світової мережевої інфраструктури, здатної зробити доступною інформацію щодо інтелектуальної власності для широкого загалу. 

По-друге, формування "кіберпростору", який має глобальні  та цифрові характеристики, створює  проблеми захисту прав інтелектуальної власності, що мають територіальні та часові параметри, а також географічні та фізичні межі. 

Чинні норми, як правило, зорієнтовані на поширення  творів на матеріальних носіях, що охороняються авторським правом, тоді як в Інтернеті  їх використання є практично необмеженим. Крім того, застосування програм у глобальній комп'ютерній мережі дає змогу здійснювати практично необмежений експорт та імпорт об'єктів інтелектуальної власності. 

Перенесення зростаючої кількості літературних творів, фільмів, комп'ютерних програм у цифрове середовище породжує реальну загрозу зміни та фальсифікації цих творів, створення дешевих і високоякісних копій, їх широкого розповсюдження з порушенням авторських прав. Користувачі комп'ютерів зі спеціальними пристроями отримують можливості запису та перезапису фонограм на комп'ютерні диски з подальшим їх відтворенням на будь-якому побутовому пристрої. Є реальна загроза підробки знаків для товарів і послуг, поширення комп'ютерного піратства тощо.