Сучасні принципи менеджменту

 

З 1890 по 1893 рр.. Тейлор - головний керуючий мануфактурної інвестиційної компанії у Філадельфії, власник паперових пресів в Мені і Вісконсіні, організував власну справу з управлінського консультування, перше в історії менеджменту. У 1906 р. Тейлор стає президентом Американського товариства інженерів-механіків, а в 1911 р. - засновує Товариство сприяння науковому менеджменту.

 

З 1895 р. Тейлор почав свої всесвітньо відомі дослідження з наукової організації  праці. Оформив патентами близько  сотні своїх винаходів і раціоналізацій.

 

Тейлор помер 21 березня 1915 року в  Філадельфії від запалення легенів.

((Тейлор Ф. У. -видатнийамериканськийдослідник йуправлінець-практик, щопоклав вушконауковоїорганізації роботи йраціоналізації у сферіуправління, основоположник менеджменту,представникнаукової школиуправління.

 

>Обгрунтував специфіку людини як соціального ресурсу.Розглядав його як єдино можливий об'єкт управління. З його точкизору, людина (навиконавськомурівні) –достатньо пасивна, над роботиістота, що слабкоорієнтована на діяльність й реагує головним чином нематеріальні стимули.Вважаючи, щоголовна позначка управління – забезпечення високої продуктивності роботи й соціальної гармонії,запропонував концепцію її досягнення,базуючись насвоєму розумінні природи людини як специфічно їістоти йсоціального ресурсу.Розробив принципи раціонально їорганізації роботи,засновані на ідеї розділення,спеціалізації й стандартизації виконавської йуправлінської роботи.Створив соціальну філософію, що обґрунтовує раціональні принципи організації й управління.Запропонував жорсткий розподіл роботи напрограмуючу йвиконавську працю.Ввів нові принципи нормування й оплати роботи.Обгрунтував принци повоновуфункціональну структурууправління,побудовану нарозподілі роботи йспеціалізаціїдіяльностіуправлінців.Найбільшвідомінаукові роботи по менеджменту: ">Принципинаукового менеджменту" й ">Управлінняпідприємством".))

 

Джеек Уєлч

Джек Уэлч — один из наиболее известных бизнес-лидеров  в мире: журнал Fortune, подведя итоги  развития бизнеса в ХХ веке, признал  его «лучшим менеджером столетия». Необыкновенные бизнес-инстинкты и  уникальные лидерские качества этого человека в сочетании с эффективными технологиями управления сделали крупнейшую компанию США «Дженерал Электрик» динамичной и мобильной, а главное — самой успешной компанией мира.

Джон (Джек) Френсис Уэлч (John (Jack) Francis Welch) родился 19 ноября 1935 года в городе Пибоди, штат Массачусетс (Peabody, Massachusetts). Степень бакалавра в области химических технологий он получил в 1957 году в Массачусетском университете (University of Massachusetts Amherst), а степень магистра и доктора наук — в 1960 году в университете штата Иллинойс (University of Illinois).

 

Вся жизнь  Уэлча была связана с компанией  «Дженерал Электрик» (General Electric, или  просто «джи-и» — GE), легендой американского  бизнеса. Основал ее всемирно известный  изобретатель Томас Эдисон, создатель лампы накаливания, электрического генератора, звукозаписывающего устройства и кинопроекционного аппарата (в 1878 году GE называлась «Эдисон электрик лайт», новое имя она приобрела в 1892 после объединения с «Томсон-Хьюстон электрик»). Из тридцати компаний, входивших 100 лет назад в список Доу-Джонса1, это мерило стабильности не только американской, но и мировой экономики, «Дженерал Электрик», — единственная (!) — присутствует в этом списке и сегодня.

 

Карьера Уэлча в GE была стремительной: поступив на работу в отделение пластмасс в городе Питсфилде, штат Массачусетс (Pittsfield, Massachusetts) в 1960 году, уже в 1968 он оказался самым юным топ-менеджером компании, а с апреля 1981 года — возглавил ее, заняв пост председателя совета директоров и президента корпорации, — оказавшись на этой должности самым молодым (45 лет) в истории «Дженерал Электрик». Чтобы стать первым среди лучших, нужны серьезные амбиции: еще будучи в самом низу карьерной пирамиды, Уэлч открыто заявлял, что намерен стать президентом GE. У него всегда была репутация неисправимого «критикана» и «корпоративного диссидента». Как признавался сам Уэлч, «я не любил нафталиновые презентации или чтение докладов и отчетов, предпочитая личные беседы с сотрудниками, от которых ждал, прежде всего, ответов на поставленные вопросы. Я любил «творческий конфликт» и считал, что в бизнесе к наилучшим результатам приводит открытая и честная дискуссия. Если идея не выдерживает взыскательного обсуждения, она умирает».

 

За два десятилетия его руководства  — с 1981 по 2001 год — общая стоимость  корпорации увеличилась более чем  в 30 раз: с 12 до 400 млрд. долл.! Объем продаж вырос с 25 до 125,9 млрд. долл., а прибыль  — с 1,5 до 14,1 млрд. долл. в год.

 

Однако результаты работы, проделанной  знаменитым топ-менеджером, измеряются не только в цифрах. Важнее другие заслуги  Уэлча:

 

успешная модернизация традиционной компании, превращение ее в образец  новой мобильной корпорации, ставшей  моделью для ХХІ века;

 

опыт трансформации консервативной корпоративной культуры в инновационную;

 

привнесенные им ценности и взгляды, новое понимание лидерства и  роли корпоративного духа.

 

Уходя в 2001 году на пенсию, прославленный  топ-менеджер нашел себе достойного преемника. Сегодня Уэлч продолжает активную жизнь — консультирует руководителей крупных корпораций, возглавляет собственную компанию Jack Welch, LLC, выступает с лекциями, пишет книги. Его автобиография «Джек. Самая суть» (Jack: Straight From The Gut, 2001)2 стала бестселлером. Он много путешествует, активно общается с разными людьми. Ответы на вопросы, которые ему задают и студенты, и именитые топ-менеджеры, собраны во второй книге — «Умение побеждать» (Winning: The Ultimate Business How-To Book, 2005). В книгах Уэлч формулирует свои идеи и взгляды на управление компанией, описывает «авторские» методы достижения успеха, раскрывает секреты лидерства и эффективного руководства людьми.

 

Бизнес-философия выдающегося менеджера  и его опыт перестройки гигантской корпорации интересует всех. В книге «Принципы управления от легенды General Electric Джека Уэлча»3 Роберт Слейтор рассказал о принципах ведения успешного бизнеса, которых придерживался в своей работе легендарный бизнес-лидер. Стюарт Крейнер в книге «Бизнес-путь: Джек Уэлч»4 тоже раскрывает секреты выдающегося успеха Уэлча и описывает его стратегии. Главными достижениями Джека специалисты считают «войну с бюрократией», разработку активной конкурентной стратегии лидерства на рынке, создание в компании культуры открытого общения и инвестиции в людей.)))

 

Портрет сучасного  ідеального менеджера

Про якості менеджера треба судити з того, як добре може він організовувати більшу кількість людей і наскільки  ефективно він може досягти найкращих  результатів від кожного з них. Управління належить до таких видів людської діяльності, які потребують специфічних людських якостей, що роблять конкретну особу професійно придатною для управлінської діяльності. Саме комплексний підхід до визначення складу і змісту властивостей, які в сукупності здатні забезпечити якісне виконання менеджером своїх функціональних обов'язків, забезпечує модель сучасного менеджера.

Стосовно моделі сучасного ідеального менеджера, що є професіоналом, слід виокремити два суттєвих моменти:

 І.Опис моделі повинен обмежуватися простим переліком її основних компонентів.

2. Модель менеджера повинна  мати динамічний характер.

Щоб менеджер мав змогу ефективно  керувати, він повинен відповідати  сучасній моделі ринкової економіки  і соціально-орієнтованого управління.

Загальні передумови. Найсуттєвішими загальними передумовами є мотиви, якими керується людина, що прагне до управлінської діяльності, та її розумові здібності.

Вимоги до сучасного менеджера  можуть бути об'єднані у групи:

- ділові якості, які поєднують компетентність та організаторські здібності;

- особистісні риси, які вкладаються  з трьох підгруп; 

- вольові якості;

- морально-психологічні якості;

- вимоги до здоров'я та способу  життя.

Поєднання організаторських здібностей та вольових якостей зумовлюють таку інтегровану характеристику, як підприємливість. Вольові якості, морально-психологічні риси у поєднанні зумовлюють феномен лідерства.

Зазначені риси менеджера являють  собою єдність природних особливостей людини і результати засвоєння соціальних цінностей у процесі навчання і виховання. Діяльність сучасного менеджера визначається комплексами стимулюючих і дестимулюючих тенденцій розвитку ряду політичних, соціальних, економічних та психологічних факторів.

Стимулюють діяльність: широке поле вибору і проява ініціативи, зростання конкуренції, можливість самовираження у творчій змістовній праці. Дестимулюють: стрес, тиск, невизначеність у суспільстві і в межах окремих організацій традиційних цінностей, кількісне збільшення і якісне ускладнення проблем, які потрібно вирішувати в умовах обмеженості засобів для їх вирішення.

Найважливішою вимогою менеджера  є здатність постійно працювати  над собою. Тільки у цьому випадку  можлива успішна адаптація до змін у суспільстві. Менеджер, який припинив роботу над собою, не може ус¬пішно вирішувати сучасні проблеми.

Керівники-менеджери, які мають  надихати співробітників, самі повинні  відчувати духовне піднесення, зберігати  зв'язок з ідеями та енергією людей, які їх оточують, більше уваги приділяти  їх духовним якостям. Тому погляд на людину лише як на знаряддя, інструмент, об'єкт, яким можна маніпулювати, який можна спонукати, є ознакою тоталітарного мислення, оскільки проблеми духовності, віри, релігії та їх психологічних наслідків відіграють все відчутнішу роль у сучасному суспільстві.

Менеджер повинен володіти сучасними  знаннями у сфері теорії та досліджень людської поведінки, вміти передбачати  ставлення людей до себе і розумно  реагувати на нього. Тому до складу кадрової служби на підприємстві (у  фірмі, компанії) входять менеджери, соціологи, спеціалісти з трудових відносин. З огляду на те, що в сучасній компанії культивуються її внутрішні цінності, їх певна система, менеджер повинен уміло прищеплювати їх підлеглим, виробляти й підтримувати прагнення до досягнення мети.

Матеріали досліджень і багаторічна практика показують, що ефективність народного господарства лише на третину обумовлюється вкладанням в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського фактора - інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня й здібностей керівників та спеціалістів.

Загальні вимоги до керівника (менеджера  вищого рівня) містяться в законодавстві  про працю, правила внутрішнього розпорядку та інших документах, а  спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних  довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно до певної посади та умов, в яких доведеться працювати менеджеру.

Серед морально-психологічних якостей  найбільш важливим є високі життєві  ідеали, чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, розсудлива воля і мужність, розвинуте почуття обов'язку й відповідальності, інтелігентність і толерантність та ін.

Важливою рисою для керівника  є тактовність у взаємовідносинах. Керівник постійно демонструвати емоційну стриманість, ввічливість і безмежну терпеливість. Ні за яких обставин керівник не може адекватно відреагувати на грубощі підлеглих та інші нетактовні дії. У керівника повинна бути розвинута комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв у налагодженні сприятливих взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та знаходження в ній свого місця кожним учасником трудового процесу. Якщо ж комунікативні здібності індивіда співпадають із здібностями до лідерства, то це є передумовою формування успішного менеджера вищого рівня.

Умовою ефективної діяльності керівника  є добре розвинуте стратегічне  мислення, уміння заглянути на багато років уперед. Вести по правильному  курсу підприємство у вирі сучасної економіки може керівник, який пильно дивиться вперед, вивіряючи курс на зміни зовнішнього середовища, кон'єктури ринку, політики держави.

Оскільки службова діяльність керівника  завжди має виховну спрямованість, йому повинні бути властиві певні  педагогічні якості: уміння здійснювати навчання підлеглих, розвивати у них потрібні професійні навички; організовувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання молодих працівників; чітко й логічно формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди.

Успішно працюючи керівникам, як правило, притаманні такі риси, як здоровий глузд і певна мудрість. Американський учений Р.Акофф відмічає, що мудрість - це здібність передбачити окремі наслідки здійснюваних операцій, готовність пожертвувати негайною вигодою заради великої вигоди в майбутньому. На думку вченого, мудрість завжди звернута до майбутнього не як ворожа, яка робить спробу тільки пророкувати його. Мудра людина намагається керувати майбутнім.

Обов'язковою рисою нинішнього керівника вищого рівня є його гуманізм -

розвинуте почуття справедливості, людяності, пошани до людей та їх гідності, турбота про добробут людей, постійне здійснення заходів, спрямованих на підвищення задоволеності праці усіх підлеглих.

Не позбавлене інтересу твердження американського психоаналітика Макубі. Він акцентує увагу на виникнення нового "соціального типу" керівника, якому притаманна вміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність при великому напруженні, а головне - здатність оцінювати все в світі конкуренції і завжди прагнути бути переможцем. У практиці зарубіжних фірм вважається нормальним наявність в керівників таких якостей, як підвищене честолюбство, прагнення реалізовувати свої кар'єристські плани.

Для аналізу і оцінки особистості  використовується психо-геометричний метод, розроблений спеціалістом по соціально-психологічній підготовці менеджерів С.Деллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, що базується на застосуванні листа опитування американського психолога Отто Ліпмана, метод узагальнення незалежних характеристик, розроблений К.К.Платоновим та ін. Сучасному менеджеру вищого рівня мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємництва й здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність і воля, цілеспрямованість та ін.