Багатими на давні документи з церковної історії є численні фонди релігійних установ різних конфесій - консисторій, капітул, протоігу-менатів, монастирів, духовних навчальних закладів. Греко-католицька консисторія у Львові, наприклад, має понад 40 тис. справ за 1300-1945 рр.

      Останнім часом ці документи інтенсивно використовуються дослідниками церковної історії, освіти, культури. Метричні книги й шкільні документи дозволяють здійснювати генеалогічні пошуки, вивчати соціоетнічні процеси на території Галичини, Холмщини, Волині, Підляшшя. Фонди релігійних установ римо-католицької, православної, вірменської, юдейської та євангелицької церков дають достатнє уявлення і про життя національних і релігійних меншин.

     Найчисленнішу групу фондів архіву складають комплекси документів періоду Австрійської та Австро-Угорської імперії (1772-1918). Найважливішим з них є фонд Галицького намісництва, що налічує понад 200 тис. справ за 1772-1921 рр. Однак хронологічно фонд охоплює значно ширший період: багато громад, організацій і приватних осіб для підтвердження своїх майнових чи станових прав подавали Намісництву давні документи, починаючи з 1448 р. Намісництво, його численні комісії і комітети в результаті своєї діяльності витворили величезну кількість документів, які є чудовою базою для вивчення державного устрою, економіки й сільського господарства, суспільно-політичного життя, культури, науки, освіти, охорони здоров'я. Численні документи цього періоду стосуються міжнародної політики, воєн, розвідки й контррозвідки, революцій, повстань.

      Багатими й надзвичайно різноманітними є численні фонди культурно-освітніх установ, організацій і товариств різних історичних періодів. Зокрема, фонди Крайової шкільної ради й Кураторії Львівського шкільного округу зосереджують відомості про мережу і діяльність навчальних закладів Галичини; товариств "Просвіта", "Рідна школа", Галицько-Руська матиця, "Українська бесіда" - документи до історії українського культурного життя XIX - пол. XX ст. Особливим зацікавленням дослідників користується фонд Наукового товариства ім. Шевченка, членами якого були А. Ейнштейн, Н. Бор, М. Планк, І. Пулюй, І. Франко, М. Грушевський. Поза тим у архіві зберігаються десятки фондів українських, польських, єврейських, вірменських, німецьких товариств і організацій, редакцій, видавництв та ін., що свідчать про вікове співіснування тут різних культур.

     За роки існування Державним архівом Львівської області у співпраці з іншими архівними та науковими установами України підготовлено і видано друком десятки збірників документів і матеріалів з різних проблем історії та краєзнавства. Уперше в незалежній Україні Держоблархівом систематизовано та видано друком “Путівник по фондах Львівської та Дрогобицької обласних, міських, районних організацій Комуністичної партії України” (відповідальний упорядник Й. Л. Штатман). Переважна більшість описаних у ньому документів перебувала на “спеціальному зберіганні” і тривалий час була недоступна широкому загалу дослідників. Працівники архіву проводять велику роботу з оприлюднення найбільш цікавих і суспільно значущих документів, що зберігаються у його фондах.

     У 2003 році видано збірник “Голгофа українського народу”, присвячений 70-річчю Голодомору в Україні 1932-33 років (автори В.В.Клювак, В.І.Куцинда), який на Всеукраїнському конкурсі науково-методичних і науково-інформаційних робіт з архівознавства, документознавства, археографії за 2003 рік був відзначений другою премією. Також організовано низку виставок документальних матеріалів, підготовлено телевізійні репортажі та радіопередачі, оприлюднене десятки матеріалів в друкованих засобах масової інформації, проведено екскурсії по архіву для різних категорій громадян, учнівської та студентської молоді тощо.

1.4.  Загальні функції Львівського Центрального архіву

     Архів здійснює організаційно-методичне та наукове керівництво 20 архівними відділами районних державних адміністрацій та 8 архівами міст Львівської області. Трудовий колектив установи складають 72 висококваліфіковані фахові архівісти, державні службовці, управлінці, технічні та допоміжні працівники.

     В архіві налічується 2515951 одиниця зберігання, об’єднана у 5091 фондах, 66732 книг і брошур XIX ст. - 1997 р. Бібліотека зберігає цінні стародруки, історичну, архівознавчу, краєзнавчу, науково-довідкову літературу. Серед періодичних видань - газети та журнали, що виходили на території Львівської області. Науково-довідковий апарат архіву складається з описів документів, систематичного, тематичного, географічного, іменного каталогів, довідкової картотеки, автоматизованої бази даних.

     Сьогодні Державний архів Львівської області є одним з найбільших сховищ писемної джерельної бази в Україні. Загальна протяжність його стелажних полиць складає 34279 лінійних метрів. Архів виконує тематичні запити за листами установ і організацій, видає копії документів та архівні витяги, за заявами громадян наводить довідки соціально-правового характеру, зокрема щодо нарахування зарплати, підтвердження стажу роботи, перебування на примусових роботах у Німеччині та Австрії під час Другої світової війни, про переселення у повоєнні роки українських родин з інших держав в Україну, виконує запити іноземців з різних питань тощо. У період державної незалежності архів надавав громадянам до 40 тисяч письмових довідок на рік (у 2006 році – 19800).

      За роки існування Державним архівом Львівської області у співпраці з іншими архівними та науковими установами України підготовлено і видано друком десятки збірників документів і матеріалів з різних проблем історії та краєзнавства. Уперше в незалежній Україні систематизовано та видано друком “Путівник по фондах Львівської та Дрогобицької обласних, міських, районних організацій Комуністичної партії України” Переважна більшість описаних у ньому документів перебувала на “спеціальному зберіганні” і тривалий час була недоступна широкому загалу дослідників. Працівники архіву проводять велику роботу з оприлюднення найбільш цікавих і суспільно значущих документів, що зберігаються у його фондах. У 2003 році видано збірник “Голгофа українського народу”, присвячений 70-річчю Голодомору в Україні 1932-33 років (автори В.В.Клювак, В.І.Куцинда), який на Всеукраїнському конкурсі науково-методичних і науково-інформаційних робіт з архівознавства, документознавства, археографії за 2003 рік був відзначений другою премією. Також організовано низку виставок документальних матеріалів, підготовлено телевізійні репортажі та радіопередачі, оприлюднено десятки матеріалів в друкованих засобах масової інформації, проведено екскурсії по архіву для різних категорій громадян, учнівської та студентської молоді тощо.

Висновок

    Архівознавство – наука, яка висвітлює політичні, науково-правові і практичні питання організації архівних документів і роботи архівних установ. Вивченням і розробкою теоретичних організаційних основ архівної справи займається ще така наука як теоретичне архівознавство і теорія і теорія і практика архівної справи. Ця наука є основна із наукових дисциплін, що входять в поняття архівознавства. Вона розробляє принципи і методи відбору організаційних документів, які належать архівному зберіганню, забезпечує повне збереження матеріалів. Систему інформації про зміст документів і забезпечує усестороннє використання цих документів.

     В кожній державі для збереження історії створено державний архівний фонд. Він є власністю держави і національним досягненням всього народу. Знання про архіви, як і самі архіви, зародилися давно, але наукового характеру вони набули в країнах Західної Європи у XVIII ст., в Росії та Україні - в середині XIX ст. На зламі XIX -XX ст. виник термін "архівістика". Спочатку його пов'язували з вивченням історії архівної справи, збиранням і зберіганням документів, а згодом до завдань архівістики почали відносити розроблення наукових основ організації роботи з документами, їх пошуку, відбору і публікації. В 1920-х роках поряд з поняттям "архівістика" дедалі частіше стали вживати термін "архівознавство", який відображав не лише прикладне, а й теоретико-методологічне призначення цієї галузі знань. Оскільки архівознавство сформувалося в рамках історичної науки і виділилося в окрему галузь у процесі диференціації наук, тривалий час його вважали "допоміжною історичною дисципліною", а починаючи з 1970-х років - спеціальною галуззю історичної науки.

     На сучасному етапі розвитку архівної справи питання використання інформаційних ресурсів архівних фондів набули надзвичайної актуальності.

     Вимогою для сьогодення є аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах та вироблення спільних проектів державного та міжнародного рівнів з використання інформаційних ресурсів архівних документів. Сьогодення вимагає, аби архіви не лише забезпечували користувачам доступ до документів через читальні зали та інформаційні бази, а й надавали їм якомога повну та об'єктивну інформацію про склад і зміст архівних документів через відповідний комплекс науково-довідкових засобів.

     Ось, чому сумлінна праця архівістів не залишається поза увагою суспільства та держави. Переконана, що професіоналізм архівістів, усвідомлення високої відповідальності перед минулим, сьогоденням і майбуттям будуть і надалі запорукою дбайливого збереження та примноження культурних цінностей і документальної пам'яті українського народу. 
 

Список використаних джерел 

1. Архівхівістика: терміни, словник / Автор-упорядник  Новохатський К. та ін. – К., 1998
2. Архівні установи України: Довідник. Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: Г. В. Боряк (голова), І. Б. Матяш, Г. В. Папакін. - 2-е вид., доп. - К., 2005. - C. 337-349
3. Державний архів Львівської області: [Буклет]. - Львів, 1988. - [6] с.
4. Державні архіви Української РСР: Короткий довід.- К., 1972.- С. 121-125.
5. Львівський обласний державний архів: Путівник Упоряд.: В.І. Котельнікова та ін.- Л., 1965.- 375 с.
6. Сизоненко Г. С. Львовский областной государственный архив Научно информационный бюлетень. - 1950. - № 1. - С. 22-24
7. Філіал Львівського обласного державного архіву у м. Самборі: Путівник / Упоряд.: Е.А. Дубілевський та ін.- Л., 1962.- 188 с.