Історія та організація архівної справи у Львові

Міністерство  освіти і науки  України 
 

                                      Коледж преси та  телебачення 

                                                   

                                                                            Кафедра інформаційної 

                                                 діяльності  та                

                                                                документознавства

                                                                       
 
 
 
 

Реферат 

з архівознавства на тему: 

«Історія та організація архівної справи у Львові»  
 
 
 
 
 

Виконала

студентка 3-го курсу

денного відділення                                                                                                            

                                                                                                 Рябєва М.М.                                                      

                                         

Перевірила

викладач з предмету

архівознавства                                                                        Федорюк Т.С

                                                           
 
 
 
 

Миколаїв  – 2011

ЗМІСТ 

Анотація……………………………………………………………………….3

ВСтуп ……………………………………………………………………………4

1.   Із історії розвитку архіву 18 століття…………………………………....5

2. Розвиток  Львівського Центрального архіву в радянські часи………….7

1.3     Архівна діяльність в роки незалежності України………………………..8

1.4     Загальні функції  Львівського  Центрального архіву……………………12

Висновки……………………………………………………………………..14

Список  використаних джерел…………………………………….16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Анотація 

     Архівна справа - галузь діяльності, що охоплюють питання зберігання й використання архівних документів. Наукова дисципліна, що вивчає й розробляє теоретичні, методичні й організаційні питання архівної справи і його історію, називається архівознавством.

     Завдання даної роботи: вивчити нормативно-правові дослідження; показати значення документів у житті суспільства; пояснити працівникам діловодства їхню відповідальність перед суспільством і державою за схоронність документальної бази для наукових досліджень; дати загальні відомості про організації архівної справи у Львові; визначити роль відомчого архіву в організації роботи з документами в установах, на підприємствах і показати наступність у роботі державних і відомчих архівів.

    Об'єкт вивчення: склад і зміст документів історичного архіву, а також документи, що перебувають у структурних підрозділах і в архіві установи, питання організації цих документів, забезпечення їхньої схоронності й використання в інтересах суспільства.

    Предметом дослідження: є розвиток архівної справи в різні періоди в СРСР – після Жовтневої революції, під час Великої вітчизняної війни, міжвоєнний період 1918-1941 років, післявоєнний період, а також в 60-80 рр. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     В різних сховищах сконцентровані різноманітні за часом походження, змісту, оформленню, техніці і способу відтворення  документи. До них відносяться стародавні і сучасні рукописні і друкарські матеріали у вигляді книг, окремих  державних актів, планів, креслень, малюнків і художніх репродукцій, виконаних  на різних сортах паперу, шкірі і  пергаменті, за допомогою використовування різних фарбників органічного і  неорганічного походження.

     Важливим  розділом архівознавства є історія  архівної справи, яка вивчає процес становлення і розвитку архівної галузі. Новітня епістеміологічна ситуація потребує нового прочитання історичних джерел. Цьому може допомогти осмислення досвіду в галузі дисциплін, що пропонують інструментарій пізнання джерел. Сама логіка розвитку архівістики в Україні актуалізує гостру потребу в узагальненні та критичному аналізі попереднього досвіду в цій важливій сфері науки, культури, державного будівництва. Відтак великого значення набуває вивчення тенденцій розвитку архівної науки і освіти, еволюції ідей, принципів і методів архівознавства в період XVIII століття, коли архівна справа розвивалася з одного боку. в умовах жорсткого регламентування з боку Російської імперії, з іншого в умовах національної державності у вигляді Гетьманщини.

     Історія розвитку архівознавства та архівної освіти в Україні і до сьогодні спеціально не вивчалася, а в історіографії  проблема, означена в даній роботі, ще не знайшла спеціального розгляду. Узагальнюючий огляд архівної справи з найдавніших часів містить  стаття українського дослідника О.Г. Мітюкова. 

1.   Із історії розвитку архіву 18 століття

 

     Важливим етапом у розвитку архівної справи на західноукраїнських землях 18 ст. було заснування історичного архіву у Львові. Архів був оснований у 1784 року і був Архівом  гродських і земських актів. Він початково зберігав лише актові книги гродських і земських судів, що діяли в Галичині в XV-XVIII ст. У 1939 р. до цього архіву, перейменованого в Центральний архів стародавніх актів у Львові, приєднано Архів давніх актів міста Львова (Магістрату) й Архів Намісництв. У 1942-43 рр. мав назву Державний архів у Львові. У 1958 р. філіал ЦДІАЛ реорганізований у Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові. З 1992 - Центральний державний історичний архів України м. Львів.

     Перші відомості про формування архіву за часів панування на цих землях австро-угорської монархії маємо з кінця 18 ст., коли за розпорядженням крайового трибуналу в 1783 р. австрійська адміністрація почала надсилати до Львова майже з усіх міст Галичини актові книги ліквідованих городських і земських судів. Для розміщення цих книг крайова адміністрація виділила приміщення колишньої бібліотеки Бернардинського монастиря. З 1784 р. акти почали надходити до Львова. Того ж року для охорони актових книг було призначено відповідальну особу. У 1828 р. в історичному архіві Львова зберігалося 15323 томи книг.

     Львівській архів містить документи періоду Галицько-Волинського князівства, фонди центральних установ і організацій старопольського періоду (ХІV-ХVІІ ст.), австро-угорського панування в Галичині (1772-1918), російської окупації (1914-1915), Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки (1917-1921), Польщі міжвоєнного періоду (1918-1939), невеликі комплекси документів радянського періоду (1939-1941) й періоду німецької окупації (1941-1944). Документи архіву висвітлюють політичний, економічний і культурний розвиток земель Західної України, боротьбу українського народу за створення незалежної держави. Найдавніші документи представлені великою колекцією пергаментних грамот (1233-1800). У цій колекції, при підробленій грамоті, є оригінальна висла воскова печатка краківського єпископа Гедка 1176 р. Серед пергаментів - міждержавні угоди, булли римських пап, привілеї королів, князів, воєвод і старост містам і селам, церквам, костелам і монастирям, цехам, майнові угоди. Окремі грамоти стосуються історії Франції, Італії, Молдови, Волощини, Трансільванії, Німеччини, Угорщини та ін. країн, писані 13-ма мовами.

   

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3 Розвиток Львівського центрального архіву

в радянські часи 

     Центральний державний історичний архів у Львові - один з найдавніших і найбагатших архівів України, має складну і щасливу історію. Складну - бо проіснував упродовж більш як двох століть у періоди панування різних держав, витримав лихоліття воєн, пожеж і грабунків. Щасливу - бо з незначними втратами фонди, вивезені в часі Другої світової війни, повернулися до його сховищ, а в повоєнні роки поповнилися безцінними документальними скарбами.

     На цей час центральний архів Західної України він містить біля 750 фондів та колекцій документів загальною кількістю понад 1 млн. справ за 1233-1939 роки (найпізніші з 1940-1945 рр.). Загальна протяжність стелажів архіву - понад 12 тисяч погонних метрів. Сховища архіву є також у приміщеннях Королівського арсеналу та Домініканського монастиря на вул. Підвальній.

    Один з найповніших корпусів документів - понад шість з половиною тисяч актових книг городських і земських, підкоморських, старостинських судів за 1423-1784 роки. Вони охоплюють територію Східної Галичини й містять привілеї, королів і князів на земельні володіння, дарчі грамоти на володіння селами й містами; інвентарні описи маєтків, люстрації Руського й Белзького воєводств; протестації ремісників і селян, київських і галицьких митрополитів, православних братств; документи про виникнення козацтва, народні повстання І.Мухи, С. Наливайка, Хмельниччину, опришківський рух та Гайдамаччину.  
 
 
 
 

1.3 АРХІВНА діяльність в роки незалежності України 

     В Центральному архіві м. Львова, діє лабораторія мікрофільмування й реставрації документів, де документи ремонтують, підшивають та оправляють, у фотолабораторії створюється страховий фонд мікрофільмів та фонд використання особливо цінних документів.

     Постійно працює стіл довідок, читальний зал, каталог. Користування документами забезпечує система науково-довідкового апарату: описи фондів, систематичний, географічний та іменний каталоги, огляди, довідкові картотеки, створюється комп’ютерний каталог, фахівці архіву надають дослідникам консультації та кваліфіковану допомогу в роботі з документами.

     В архіві періодично відбуваються наукові конференції й семінари, проводяться виставки документів. Ведеться видавнича й інформаційна діяльність. На базі постійної експозиції Кабінетів допоміжних історичних дисциплін проводяться екскурсії, практика студентів. У приміщенні архіву діє також Українське геральдичне товариство.

     Найдавніший комплекс документів періоду Великого Литовського князівства й Речі Посполитої, складають документи органів місцевого самоврядування - магістратів і громадських урядів.

     Загалом у архіві зібрано 67 таких фондів (40 з них - це магістрати Белза, Бродів, Глинян, Дрогобича, Мостиськ, Рогатина, Самбора, Сяно-ка, Тернополя та ін. міст і містечок). Найбільший за обсягом і найдавніший з цих фондів - Львівського магістрату. Тут є актові книги й фасцикули ради, лави, лонгерії, вірменського суду, книги прийняття громадянства, "шосові" (податкові), цехові документи й матеріали міських шпиталів за 1382-1787 рр.      

     Цінним історичним джерелом є хроніки Й. Алембека, С. Кушевича, В. Зиморовича, Я. Т. Юзефовича, купецькі книги, т. зв. "новини" (газети) ХУІІ-ХУІІІ ст. Міські документи є невичерпним джерелом для дослідження розвитку економіки, торгівлі, культури, медицини, містобудування, воєнного та інших аспектів історії. Ще в XIX ст. з фасцикулів львівського магістрату

І. Вагилевич  і В. Расп виділили колекцію листів, серед яких є автографи гетьманів України Богдана і Юрія Хмельницьких, І. Виговського, П. Тетері, германського імператора, турецького султана, польських, шведських королів, молдавських господарів, зарубіжних сановників, міст і купців. Гордістю архіву є великий (понад 6,5 тисяч) комплекс актових книг гродсь-ких, земських, підкоморських і старостинських судів Східної Галичини XV-XVIII ст. Хоча ці суди призначалися для розгляду справ шляхти, вони містять привілеї руських, литовських, угорських і польських королів і князів, митрополитів, архієпископів, владик на володіння земельними маєтками, містами й селами; люстрації Руського й Белзького воєводств, інвентарні описи маєтків; протестації православних і греко-католицьких митрополитів, владик, братств; документи про виникнення козацтва, повстання І. Мухи, С. Наливайка, Хмельниччину, опришківський рух, Гайдамаччину; про шляхетські конфедерації; про війни проти татарів, волохів, турків, шведів. В актових матеріалах є безліч відомостей про ремесла, торгівлю, сільське господарство; про міжнародні, національні й релігійні стосунки, про розвиток культури, освіти й мистецтва, про повсякденне життя населення середніх віків і нового часу. Унікальність згаданого комплексу полягає у його добрій збереженості, значній хронологічній і територіальній тяглості, універсальній для Європи латинській мові.