Стан та проблеми сертифікації радіоелектронних засобів

     28 травня 2008 року, уряд призначив новий  склад НКРЗ з новим керівником Сергієм Колобовим.

     НКРЗ  у новому складі планувала не відкладати вирішення справ, і намітила на 10 червня 2008 року своє перше засідання.

     Проте, як показують факти, це засідання  було неодноразово перенесене…

     Та  все ж, НКРЗ затвердила Зміни до Положення про надання дозволів на ввезення з –за кордону в Україну РЕЗ і ВЗ, затвердженого рішенням комісії від 05.02.2009 №1338. Згідно рішення від 14 жовтня 2010 року №465 ввезені на територію України РЕЗ повинні бути відмічені обліковими марками, які будуть видані УДЦР [3].

     Отже, як бачимо проблеми в галузі сертифікації РЕЗ і ВЗ були і залишаються  невирішеними навіть при зміні діючого  складу НКРЗ. 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 
 
 

     У підсумку виконаної хочеться зробити  наступні висновки:

     1. Сертифікація радіоелектронних засобів являється однією з найважливіших ланок проведення державної політики у сфері телекомунікацій в Україні, що забезпечує захист ринку від неякісної продукції.

     2. Сертифікація технічних засобів телекомунікацій в Україні здійснюється згідно Закону України «Про підтвердження відповідності» (а також галузевими стандартами).

     3. Сертифікація технічних засобів телекомунікацій здійснюється органами із сертифікації (ОС), які входять в перелік, узгоджений наказом Держзв’язку від 10.12.2004р. №19, а також «Стандарт – Сервіс» і «Укрчастотнагляд» (УДЦР), які отримали погодження Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ)

     4. Сертифікація РЕЗ і ВЗ може проходити в ОС за різними схемами (моделями) сертифікації – всього у галузі використовується п’ять таких схем, при цьому схема (модель) сертифікації визначається під час розгляду заявки з врахуванням побажань і можливостей замовника, особливостей конкретного типу продукції і її використання, а також можливості виробництва конкретної продукції. Від схеми сертифікації залежить, зокрема, термін дії сертифікату і та кількість продукції, на яку поширюється сертифікат.

     5. Що стосується реальної практики  проведення сертифікації в Україні,  слід зазначити, що гравці ринку  звертають увагу, зокрема, на  такі проблеми, з якими їм доводиться стикатися на практиці, як невиправдано великі строки процедури сертифікації, непрозорість тарифів на сертифікацію, невизнання європейських і других сертифікатів в Україні:

     - заявка в НКРЗ подається в наступні терміни: для виробництва РЕЗ і ВЗ – не пізніше 70 днів до початку виробництва в Україні, для ввезення з-за кордону з ціллю сертифікації – не пізніше 70 днів до ввезення РЕЗ на митницю;

     - на думку деяких представників ринку тарифи на сертифікацію РЕЗ характеризуються невизначеністю і непрозорістю (на відміну, наприклад, від других робіт, що проводяться УДЦР, які затверджуються НКРЗ або урядом, і які можна побачити на сайті УДЦР, роботи із сертифікації РЕЗ договірні);

     - сьогодні в Україні, відзначають представники ринку, утворився «конгломерат», створений трьома сертифікаційними центрами, які самостійно встановлюють ціни за надані послуги із сертифікації, при цьому дивним є те, на основі чого здійснюється калькуляція таких робіт;

     6. Виникають у замовника проблеми і питанні пролонгації сертифікату, у випадку, якщо, наприклад, була сертифікована і ввезена партія приладів, але реалізувати весь товар не вдалося протягом терміну дії сертифікату (до 1 року). В такому разі виходить, що залишок товару потрібно знову сертифікувати, оскільки в Україні процедура пролонгації сертифікації не передбачена.

     7. Серйозне незадоволення учасників ринку викликає введене з 7 червня 2008 року обов’язкове маркування обліковими марками РЕЗ і ВЗ (рішення НКРЗ від 30 липня 2007 року №802 «Положення про пред’явлення дозволів на ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів і випромінюючих засобів»), яке, хоча і не має відношення до сертифікації, я є безкоштовним додатком до нього і направлене на боротьбу з контрабандою, проте сам процес сертифікації зачіпає.   

     На  основі проведеного дослідження і з особистих міркувань хочеться висловити наступні пропозиції: керівництво держави і владні органи повинні все ж зрозуміти, що процедура сертифікації покликана, в першу чергу, на захист споживачів від неякісної продукції, а не являється способом стягнення додаткових платежів з учасників ринку і тим самим, породжувати ще більшу корупцію. Після усвідомлення даного факту, необхідний перегляд доцільності функціонування раніше прийнятих рішень і постанов НКРЗ, і відповідно – продовження своє роботи в галузі сертифікації, але вже виходячи з істинного призначення і мети самого процесу сертифікації.

      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

     1. Белоконь О.Г., Нестеренко Н.П. Сертификация радиосредств в Украине: теория и практика // СЕТИ и Телекоммуникации. -  №06. – 2008. – С.8 – 10.

     2. Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-III з доповненнями і поправками від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.297

       З. http://lugansk.ucrf.gov.ua/press/news/20100803-NKRZ/