Стан та проблеми сертифікації радіоелектронних засобів

       Отже, процедура сертифікації РЕЗ передбачає певний алгоритм виконання дій з боку замовника, а також участь відповідних ОС, причому сертифікація може проводитися за різними моделями, залежно від можливостей і бажання замовника. 

2. Основні проблеми в галузі сертифікації радіоелектронних засобів в Україні 
 

     Що  стосується реальної практики проведення сертифікації в Україні, слід зазначити, що гравці ринку звертають увагу, зокрема, на такі проблеми, з якими їм доводиться стикатися на практиці, як невиправдано великі строки процедури сертифікації, непрозорість тарифів на сертифікацію, невизнання європейських і других сертифікатів в Україні тощо.

     Учасники  процесу сертифікації РЕЗ і ВЗ зазначають, що ця процедура достатньо довга і дорога.

     Засідання КТС проводиться один раз в  місяць, тому інколи приходиться відкладати поставки уже замовленого товару, оскільки ввезення в країну і подальша реалізація РЕЗ без сертифікату  відповідності неможлива.

     Неможлива і процедура сертифікації РЕЗ  і ВЗ без попереднього погодження з  НКРЗ. Саме підписана заява  в НКРЗ і являється дозволом для  ввезення на території країни РЕЗ  з ціллю сертифікації – таке рішення  видається УДЦР згідно його повноважень, які визначені Законом України «Про радіочастотний ресурс України».

     Хоча  в напрямку зменшення строків  процедури сертифікації певні кроки НКРЗ вже зробила. Так, статтею 25 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» НКРЗ, визначено, що заявці, на основі якої робить запис змін в Реєстр, рішення НКРЗ приймає протягом 60 днів. В той же час статтею 26 цього закону, визначено, рішення по заявці про можливість використання конкретних типів РЕЗ НКРЗ приймає також протягом 60 днів. Таким чином, згідно законодавству, щоб внести РЕЗ в Реєстр, і що його можна було використовувати на території України, потрібно більше 120 днів.

     НКРЗ  прийняла рішення про спрощення  процедури і скорочення строків  внесення в Реєстр, розробив Положення  про порядок і форму ведення  Реєстру, яке скоротило термін внесення в Реєстр до 70 днів.

     Таким чином, сьогодні заявка в НКРЗ подається  в наступні терміни: для виробництва РЕЗ і ВЗ – не пізніше 70 днів до початку виробництва в Україні, для ввезення з-за кордону з ціллю сертифікації – не пізніше 70 днів до ввезення РЕЗ на митницю.

     Зрозуміло, що новий термін більш прийнятний, проте і він не задовольняє  замовників. Тому НКРЗ прийняла рішення  про створення постійно діючої робочої  групи, яке реально скоротило  термін внесення масових типів РЕЗ  в Реєстр на 2 тижні.

       Що стосується тарифів на проведення сертифікації, то, на думку деяких представників ринку, тут виникає маса питань, перш за все пов’язаних з невизначеністю і непрозорістю. На відміну, наприклад, від других робіт, що проводяться УДЦР, які затверджуються НКРЗ або урядом, і які можна побачити на сайті УДЦР, роботи із сертифікації РЕЗ договірні.

     Сьогодні  в Україні, відзначають представники ринку, утворився «конгломерат», створений  трьома сертифікаційними центрами ,які  самостійно встановлюють ціни за надані послуги із сертифікації, при цьому дивним є те, на основі чого здійснюється калькуляція таких робіт.

     Зрозуміло, що вартість робіт із сертифікації залежить від виду обладнання: одна справа – сертифікація релейної станції, і зовсім інша – радіоезернет – картки. Хоча, як стверджують гравці ринку, їх можуть провести по одній ціні.

     За  достовірність цієї інформації автори статті не ручаються [1], проте, за даними представників УДЦР, ціна сертифікації лежить в широких межах – від двох американських доларів (за мобільний телефон) до 50 тисяч доларів (за лінійку з 30 радіорелейних станцій). При цьому ціна залежить від розміру партії, що актуально для мобільних телефонів – чим більший розмір сертифікованої партії РЕЗ, тим більший знижаючий коефіцієнт (до 0,7 для 100 тис.шт.).

     Та  все ж, ціни на сертифікацію мобільних  телефонів учасники ринку вважають завищеними, особливо для моделей  бюджетного і середнього цінового сегменту. Для отримання сертифікату на одну модель приходиться витратити  більше 3 тисяч євро, тому виробнику потрібно добре подумати, чи варто ввозити в Україну ту чи іншу модель. Що, на думку зарубіжних виробників, сприяє розвитку сірого ринку, при цьому покупцю все рівно, є чи немає на телефон сертифікат.

     Виникають у замовника проблеми і питанні пролонгації сертифікату, у випадку, якщо, наприклад, була сертифікована і ввезена партія приладів, але реалізувати весь товар не вдалося протягом терміну дії сертифікату (до 1 року). В такому разі виходить, що залишок товару потрібно знову сертифікувати, оскільки в Україні процедура пролонгації сертифікації не передбачена.

     Багато  з учасників ринку виступають за визнання в Україні сертифікатів, що видані в інших європейських країнах. Ці вимоги мотивуються тим, що така практика широко практикується в усьому світі.

     Серйозне  незадоволення учасників ринку  викликає введене з 7 червня 2008 року обов’язкове маркування обліковими марками РЕЗ і ВЗ (рішення НКРЗ від 30 липня 2007 року №802 «Положення про пред’явлення дозволів на ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів і випромінюючих засобів»), яке, хоча і не має відношення до сертифікації, я є безкоштовним додатком до нього і направлене на боротьбу з контрабандою, проте сам процес сертифікації зачіпає.  

     На  круглому столі в кінці березня 2008 року «Актуальні питання ввезення з – за кордону і реалізація радіоелектронних засобів» представник Unitrade Group Володимир Колодюк відмітив, що Україна вступає у СОТ, а позиція Українського державного центру радіочастот суперечить «філософії СОТ, що передбачає зниження бар’єрів». «Я не зрозумів, яку проблему для споживача вирішують марки, хіба що з'являється ще один привід для корупції» - сказав він.

        Вході «круглого столу» висловлювались  думки, що введення нових контролюючих  механізмів завдасть шкоди, перш за все, по легальним продавцям телефонів, на яких припадає 30% об’ємів торгівлі, решта, 70% - на приватні підприємства і лотки.

     В поширеній на «круглому столі» заяві про позицію представників бізнесу з приводу введення облікових марок, зокрема, відмічається, що «УДЦР виконує регулюючу функцію… Боротьба з контрабандою – це не компетенція УДЦР, а контролюючих і караючих органів влади (СБУ, МВС, ДПА, ДМСУ)… Тому у вирішенні митних питань ми хочемо співпрацювати з Державною митною службою, з оподаткування – міністерством фінансів, а з УДЦР та НКРЗ – тільки по регулюванню питань галузі, як цього вимагає закон».

     В середині травня 2008 року провідні імпортери  і дистриб’ютори офіційно звернулися із своєю пропозицією до УДЦР, проте  отримали усну відповідь, що приводу для скасування рішення про додаткове маркування УДЦР поки що не бачить. А на прес – конференції 28 травня начальник УДЦР Павло Слободенюк повідомив, що «з 7 червня 2008 року всі телефонні апарати повинні бути промарковані обліковою маркою».

     Викладені вище проблеми сертифікації не включають в себе їх повний перелік, куди можна було б віднести і проблему із сертифікацією запасних частин (плат і приладів), проблеми вітчизняних виробників, від яких вимагають внесення в Реєстр РЕЗ і ВЗ, які вони ще не розробили, і відсутність у замовника нормативної бази з питань сертифікації тощо.

     Проте всі ці проблеми затьмарюються на фоні тієї, що приключилася в галузі у 2008 році. І справа не тільки в тому, що комусь не подобається сам процес сертифікації, її терміни, вартість і т.д., але і в тому, що саму сертифікацію можна зупинити не невизначений термін. З відповідними наслідками – в першу чергу в частині «сприяння впровадженню передових технологій»…

     «Головна  проблема сертифікації РЕЗ і ВЗ в  Україні сьогодні – це відсутність  самого процесу», - підкреслює виконавчий директор Асоціації членів ринку  бездротових мереж передачі даних (Wireless Ukraine) Олег Соболєв. В чому його підтримують і представники ринку.

     «Передові технології» вже пів року не можуть бути сертифіковані в нашій країні через бездіяльність Національної комісії з питань регулювання  зв’язку, без рішення якої про  включення РЕЗ і ВЗ в Реєстр, сертифікація в принципі неможлива.

       «Зараз в нашій країні наступили ще більш тяжкі часи, коли через боротьбу «у верхівці» взагалі що небудь прогнозувати на ринку важко, і на ближню, і на подальшу перспективу, - продовжує О.Соболєв, - тобто ринок заморожений повністю. Наслідки такого стану для ринку України можуть бути дуже тяжкими – аж до закриття представництв відомих компаній і, як ланцюгова реакція, пониження іміджу країні на світові арені».

     Звичайно  ж, законодавцю, визначившому такий  порядок сертифікації обладнання в статті 25 Закону України «про радіочастотний ресурс України», якою визначено, що умовами використання РЕЗ і ВЗ на території України є включення конкретного типу РЕЗ і ВЗ в Реєстр РЕЗ і ВЗ, які можуть бути використані на території України, і в голову не приходило, що один із органів центральної влади (у нашому випадку НКРЗ) може не функціонувати по декілька місяців (в 2007 році), і навіть півроку (2007 – 2008рр.).

     Але факт залишається фактом, і у даному випадку усі нові радіо технології стали заручниками політичних суперечок  нагорі, і випавши основна ланка в алгоритмі сертифікації радіо засобів в Україні, а саме, внесення НКРЗ радіоелектронних засобів в Реєстр РЕЗ і ВЗ, призвело до того, що процес сертифікації в Україні був зупинений з кінця грудня 2007 року.

     «Як же працювати нам – виробникам, які не можуть сертифікувати свою продукцію, оскільки отримання нових сертифікатів без внесення в Реєстр неможливо. Ми не можемо ввезти в Україну жодної моделі колекції 2008 року», - повідомляє директор мобільних телефонів представництва Alcatel-Lucent в Україні Рима Галаса.

     Скільки РЕЗ і ВЗ знаходиться сьогодні на сертифікації, а точніше скільки  заявок, дані відсутні, але про масштаби можна судити, наприклад по результатам 2007 року. За даними НКРЗ, в 2007 році було прийнято 34 рішення з приводу  розгляду заяв на визначення можливості використання і внесення в Реєстр відповідних типів РЕЗ – в реєстр за 2007 рік були внесені 1321 радіоприлад (всього надійшло 1500 заяв). На кінець 2007 року загальне число радіо пристроїв в Реєстрі – 4673. З чого можна зробити висновок, що 700 типів радіо пристроїв, із них декілька сотень мобільних телефонів, які не можуть бути сертифіковані, а відповідно, і використані в Україні (станом на 2008 рік). А весь термін морально старіння однієї моделі телефону – не більше двох років…

     За  таких обставин, з ініціативи учасників  Wireless Ukraine – компанії Nokia – при Асоціації Wireless Ukraine в травні 2008 року була створен робоча група, у склад якої ввійшли компанії Rohde & Schwarz, IMC, RCI и ZyXEL, яка розпочала роботу з розробки пропозицій по усуненню проблем сертифікації і ввезення радіообладнання в Україну.

     Першим  крок остав відкритий лист, адресований  Президенту України і в кабінет  Міністрів, в якому від імені Wireless Ukraine «Nokia Україна» звернула увагу вищих державних органів на проблему теперішнього стану процесу сертифікації мобільних телефонів. «»Сьогоднішня невизначеність у сфері регулювання мобільного зв’язку в Україні має прямий негативний вплив на сферу діяльності компанії  Nokia, а також інших виробників та імпортерів мобільного зв’язку в Україні. Загалом дана ситуація робить неможливою сертифікацію продукції компанії Nokia в Україні» - зазначається у листі. У ньому також звертається увага на суперечливість процесу маркування РЕЗ і ВЗ, яке вводиться в Україні з 7 червня 2008 року.

     Питання, поставлене у листі керівникам держави, має наступний вигляд: «Яки держорган  має повноваження з приводу розгляду питань із сертифікації імпортних мобільних  телефонів в Україні і яка  процедура сертифікації на сьогоднішній день?».

     Питання це, звичайно, скоріше за все риторичне – вище воно було висвітлене, і Nokia, звичайно, теж в курсі справи, хто і як займається сертифікацією. Просто компанія натякає на те, що державі пора вже взятися за свої справи…

     Адже  питання це не тільки іміджове чи політичне, але в більшій мірі і економічне – учасники ринку просто на просто зазнають збитків по тим договорам, які вже підписані. Не кажучи вже про споживачів, які залишилися без останніх моделей. А, втім, може і не залишилися.  Якщо вірити дослідженням компанії «Евросеть», тільки в першому кварталі 2008 року було продано більше 2 млн телефонів, в той час, як за даними УДЦР, за п’ять місяців видано більше 570 тис облікових марок для телефонів – звичайно, на 60% більше, ніж в аналогічний період 2007 року, та все ж… Це якщо про контрабанду.

     Якщо  ж про державу, то дійсно, де це бачено, щоб фактично розформований в  грудні 2007 НКРЗ не сформувався протягом майже півроку? Зрозуміло, що телекомунікації  не зупинилися, але питання сертифікації, а, відповідно, і ввезення нових радіопристроїв, зупинилося. Як говориться, марки ввели, а клеїти їх на що?

     Невідомо, наскільки вагомим був лист Nokia, але десь через місяць, після виборів мера Києва, справа зрушилася.