Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 10:59, доклад
Одним з напрямків історико-краєзнавчої роботи в Криму в 50-80-х рр. ХХ ст. було створення монументального літопису минулого півострова. Без аналізу та критичної оцінки цієї діяльності загальна характеристика стану краєзнавства в області була б неповною. У досліджуваний період установка пам'ятників, пам'ятних знаків, меморіальних дошок у Кримській області знаходилося під пильним контролем партійних і радянських органів, що залишило свій відбиток на їхній тематичній спрямованості. Політичне керівництво розглядало «монументальну пропаганду» як своєрідний засіб впливу на населення. Характер масових, добре організованих кампаній набувало увічнення героїчних подій Жовтневої революції, Громадянської та Великої Вітчизняної воєн.
Підсумки огляду пам'яток
і пам'ятних місць Великої
У цілому, 76 з 84 пам'ятників, споруджених у 1975 році, були присвячені 30-річчю Перемоги. У містах і районах області було встановлено 25 пам'ятників односельчанам, 43 – на братських могилах радянських воїнів. Серед них: пам'ятник на могилі Невідомого солдата в парку Гагаріна в Сімферополі; монумент на місці спаленого фашистами села Лаки в с. Верхоріччя Бахчисарайського району; на братській могилі партизанів, що загинули в 1942 році в с. Солоне Озеро Джанкойського району; на місці форсування Сиваша в 1943-1944 рр. у с. Вишнівка Красноперекопського району [201, арк. 20-21]. В наступні роки продовжувалась робота в основному по спорудженню пам'ятних знаків на честь полеглих у роки Великої Вітчизняної війни. Так, у 1977 році три пам'ятних знаки були створені на честь воїнів-односельчан у с. Родникове Сімферопольського району, с. Урожайне Совєтського району, у с. Зуя Білогірського району [208, арк. 2]. Пам'ятний знак, що увічнює пам'ять партизан і підпільників, було відкрито у сквері біля кінотеатру «Мир» м. Сімферополя 9 травня 1978 року [209, арк. 4]. Чотири пам'ятних знаки були споруджені в 1984 році на честь воїнів-односельчан у с. Листяне Нижньогірського району, с. Абрикосово Первомайського району, с. Вишнівка Красноперекопського району, а також на честь 383-ої стрілецької дивізії в Ялті на території пансіонату «Донбас» [266, арк. 15].
У досліджуваний період роботі з увічнення героїзму радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни належало помітне місце в діяльності вищих органів влади й державного управління, місцевих рад, громадських організацій. На жаль, у 1980-і роки реалізації багатьох проектів перешкоджало скорочення фінансування соціально-культурної сфери. У постанові політичного керівництва й уряду СРСР від 12 квітня 1983 року говорилося про заборону в 1983-1985 роках будівництва нових і продовженні спорудження початих меморіальних комплексів, обелісків, пам'ятників, за винятком недорогих пам'ятників особам, що загинули при виконанні службових обов'язків, захищаючи інтереси держави [87, с. 155].
Таким чином, протягом 1950-1980-х років у Кримській області проводилась робота зі спорудження численних пам'ятників, пам'ятних знаків, меморіальних дошок, що відбивали історію півострова. Весь комплекс цих робіт реалізовувався під контролем партійних та державних органів, які визначали тематичну спрямованість монументів. Пам'ятники та пам'ятні знаки, як правило, відбивали лише роль більшовицької партії та її найвідоміших діячів, залишаючи поза увагою діяльність інших політичних сил і партій. Найбільш поширеною в монументальному увічненні була тема Великої Вітчизняної війни. Багато сторінок народного подвигу залишилися взагалі невисвітленими, тому що не визнавалися офіційною історіографією.