Інформаційний пошук

ЗМІСТ

 

ВСТУП	4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДОСІЛДЖЕННЯ
1.1. Аналіз терміносистеми дослідження	6
1.2. Електронні інформаційні середовища: сутність , аналіз	9
1.3. Інформаційний пошук: сутність	17
ВИСНОВКИ	23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	25

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми дослідження. Нині спостерігається експонентне  зростання кількості джерел інформації у світі, що зумовлено збільшенням  чисельності її споживачів, обсягу створеної і доступної інформації. Це викликає все більші складнощі  в ефективному пошуку інформації, що є наслідком, з одного боку, особливостей людино-машинної взаємодії, а з іншого – семантичної неоднорідності джерел інформації. Розв’язання цієї проблеми полягає в індивідуалізації засобів  інформаційного пошуку, тобто в адаптації  процесу пошуку, що дозволить швидко знаходити необхідну інформацію.

Значний внесок у розробку теоретичних і прикладних питань підвищення ефективності інформаційного пошуку здійснили Г. Селтон, Дж. Солтон, Е. Ф. Скороходько, Л. Е. Пшенична, В. В. Сидоренко, В. М. Дріянський, О. Г. Дубінський, Ю. В. Рогушина та ін. Однак розроблені методи інформаційного пошуку, такі як зворотній зв’язок за релевантністю, різні методи модифікації запитів користувачів, недостатньою мірою враховують специфіку інформаційного пошуку в Інтернеті.

Визначальну роль у вирішенні  питань користувачів інформаційних  систем відіграли праці В. М. Глушкова, А. М. Довгялло, Т. А. Гаврилової, О. В. Піскуна, В. І. Дракіна, А. П. Беня та ін. Однак інформаційний пошук в Інтернеті має свої обмеження і висуває певні вимоги до моделювання користувачів, що потребує додаткових теоретичних і практичних досліджень у цій галузі. Актуальність теми зумовлена необхідністю розробки теоретичної бази довкола поняття особливостей інформаційного пошщуку.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз і характеристика особливостей інформаційного пошуку.

Реалізація поставленої  мети передбачає вирішення таких  завдань:

– зробити аналіз терміносистеми дослідження;

– проаналізувати сутність електронного інформаційного середовища;

– зазначити сутність інформаційного пошуку.

Об’єкт дослідження становить  процес інформаційного пошуку.

Предметом дослідження є теоретичні особливості довкола проблеми процесу інформаційного пошуку.

Методи дослідження ґрунтуються  на використанні теорії інформаційного пошуку, методів системного аналізу  – для вивчення та виявлення закономірностей  розвитку інформаційно-пошукових систем.

Робота складається зі вступу, одного розділу, висновків та списку використаних джерел. Основний текст містить 26 сторінок, список використаних джерел налічує 17 найменувань  

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДОСІЛДЖЕННЯ

 

 

1.1. Аналіз терміносистеми дослідження

У загальному розумінні організаційні  системи, в яких оброблення інформації відбувається за допомогою засобів  обчислювальної техніки, називають (автоматизованими) інформаційними системами управління. Можна також керуватися одним  із таких визначень:

Інформаційна система (ІС) — це людино-машинна система, яка  збирає, нагромаджує, зберігає, обробляє та видає за запитом або на замовлення користувача інформацію у вигляді  даних і знань, необхідних для  виконання функцій управління;

Інформаційна система  — це організаційно-технічна система, яка забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних  процесів у різних сферах людської діяльності.

 Початок створення  ІС у нашій країні датують  1963 роком, коли на великих підприємствах  почали використовувати ЕОМ для  розв’язування задач економіко-організаційного  управління. Відтоді компоненти  ІС — дані та обчислення  — зазнали істотних змін, що  дає підстави виокремити три  етапи розвитку ІС.

Поняття "інформація" використовується в багатьох побутових висловах і  теоретичних концепціях із різними значеннями. Найпростіші тлумачення "інформації" такі: "повідомлення про щось" [1]; "певні відомості, сукупність якихось даних, знань" [2]. У деяких визначеннях інформації йдеться про її зміст: "відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чию-небудь діяльність, що їх сприймають людина і живі організми, керуючі машини та інші системи" [3]. Є ще й інші значення поняття "інформація", що пов'язані з тим чи іншим конкретним випадком слововживання, з традицією певної галузі знань і людської діяльності [4].

Сучасне філософське розуміння  поняття "інформація" свідчить про  те, що воно є певною категорією, тобто таким поняттям, яке відображає найбільш загальні й істотні властивості, сторони, відношення явищ дійсності та об'єктів пізнання. Застосовування категорії "інформація" означає, що в пізнанні певного явища використана так звана "теорія інформації'" або "теорія інформаційної комунікації'", або, що теж саме, комунікаційно-інформаційний підхід. Це означає, що ті чи інші явища дійсності розглядаються людиною (суб'єктом пізнання) як складові певного комунікаційно-інформаційного процесу чи "комунікаційної системи".

Теорія комунікації, більш відома як "теорія інформації", виникла  наприкінці 40-х років XX ст. при вивченні процесів передачі інформації в технічних системах, таких як телеграф, радіо, телебачення чи ЕОМ [5, c. 73]. Біля її витоків стояли Клод Шеннон і Норберт Вінер, засновники кібернетики. У цій теорії було запропоновано розглядати комунікацію як систему, що складається з елементів, які знаходяться один з одним у певних відношеннях.

Головні елементи комунікаційної системи  такі:

– джерело інформації, яке виробляє "сиру" інформацію або повідомлення, що має бути переданим;

– передавач,  який  кодує  чи  модулює  (змінює  певні  параметри),  цю інформацію у форму, що підходить до каналу передачі;

– канал, по якому закодована інформація або "сигнал" передається в точку одержання. Під час передачі сигнал може бути змінений "шумом", який надходить від джерела "шуму";

– одержувач, який декодує або перемодулює одержуваний сигнал для того, щоб відкрити початкове повідомлення;

– призначення, або кінцева мета інформації.

Ця структура є основою для  всіх досліджень інформаційного процесу, де б він не відбувався: у соціальній сфері, тобто в суспільстві, в процесі комунікації між людьми; чи в біологічній, між живими істотами, які не володіють свідомістю; чи в неживій природі або у фізичних та хімічних процесах.

Інформація при цьому розглядається  як те, що передається в процесі  комунікації": сигнали, зміни у механічному, фізичному чи хімічному стані одержувача інформації; зміни в обсязі та характері знань людини, яка одержує інформацію в результаті комунікаційного процесу.

Властивості інформації.

Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями  інформації є цінність, достовірність  та актуальність [10, c.54].

Цінність  інформації — визначається забезпеченням  можливості досягнення мети, поставленої  перед отримувачем інформації.

Достовірність — відповідність отриманої інформації об'єктивній реальності навколишнього  світу. У властивості достовірності  виділяються безпомилковість та істинність даних, а також адекватність. Під безпомилковістю розуміється  властивість даних не мати прихованих випадкових помилок. Випадкові помилки  в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при  переробці даних в інформаційній  системі.

Актуальність  — це міра відповідності цінності та достовірності інформації поточному  часу (певному часовому періоду).

Електронний ресурс — це інформаційні ресурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера.

Електронними  ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їхні комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі.

Інформація  — абстрактне поняття, що має різні  значення залежно від контексту. Походить від латинського слова  «informatio», яке має декілька значень:

- роз'яснення;  виклад фактів, подій; витлумачення;

- представлення,  поняття;

- ознайомлення, просвіта.

Загальне  поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Як філософську  категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з  точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Інформація  — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні.

Іншими  словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у  результаті сприйняття і переробки  певних відомостей.

Отже, поняття "інформація" свідчить тільки про те, що певний процес розглядається дослідником як комунікаційно-інформаційний.

"Інформація" тут не має  ніякого конкретного наповнення, бо вона є різною в різних комунікаційних системах. Це — поняття, що застосовується для позначення змісту повідомлень, які передаються в процесі комунікації. Вислів "передача інформації"" — це метафора, переносне вживання виразу на основі аналогії, схожості.

Комунікація, яка відбувається між людьми, тобто в суспільстві, зветься "соціальною". У процесі соціальної комунікації передається "соціальна інформація". Інакше кажучи, соціальна інформація — це та інформація, що функціонує в суспільстві, коли комунікаторами, тобто особами, що знаходяться в комунікаційній взаємодії, є люди.

"Нооінформація" — це інформація, яка створюється, передається і приймається людським розумом. Тобто знову йдеться про комунікацію між людьми. Отже, "нооінформація" — це синонім поняття "соціальна інформація".

 

 

1.2. Електронні інформаційні середовища: сутність , аналіз

У сучасну епоху інформаційного вибуху та інформаційної революції  людство змушене за обмежений  час здійснити пристосування  до нових умов свого буття. Це різко актуалізує необхідність філософського обговорення самої проблеми взаємодії людини з інформаційним середовищем. На перший план виходить проблема успішної адаптації людини в сучасній інформаційному середовищі. Проблема адаптації людини невіддільна від питання про саму його сутності, актуального для філософів у всі часи. Інформаційна середа, стаючи все більш важливою і невід'ємною частиною навколишнього середовища, пред'являє до людини зростаючі адаптивні вимоги. Людство було змушене адаптуватися до природного і штучно створеного інформаційного середовища на всьому протязі свого розвитку, проте, життя сучасної людини визначається новими реаліями, новими екологічними і соціальними обставинами. Тому зараз дуже актуальна задача аналізу позитивних і негативних аспектів процесу адаптації, осмислення нових шляхів адаптації людини до середовища проживання і нових форм побудови інформаційного середовища, які повинні максимально відповідати запитам суспільства і особистості.

На зорі людства інформаційна середа збігалася з навколишнім природним середовищем. Основним джерелом інформації була природа, від якої повністю залежало життя людей. З розвитком суспільства відбувалося накопичення вторинної, соціальної інформації, яка на сьогодні відіграє визначальну роль у розвитку окремої особистості і суспільства в цілому.

Сучасне інформаційне середовище можна визначити як сукупність інформаційних умов існування суб'єкта (наявність інформаційних ресурсів і їх якість, розвиненість інформаційної інфраструктури), а також соціально-економічних і культурних умов реалізації процесів інформатизації.

Інформаційна середа з  усіма своїми складовими (електронні засоби масової комунікації - радіо, телебачення, Інтернет; комп'ютеризація всіх сфер життя) стала настільки  глобальним явищем у житті сучасної людини, що нинішню епоху можна  з повним правом назвати інформаційною епохою [15, c.92].

Кінцевим результатом  інформаційно-комп'ютерної революції, що відбувається на наших очах, має  стати створення нової інформаційної  цивілізації. В основі процесів управління і самоорганізації в живій  природі і в людському суспільстві  лежить інформація, тому виникнення інформаційного суспільства являє собою якісно новий етап в процесах самоорганізації  інформаційних структур. Інформаційне суспільство, яке може виникнути, буде мати наступні характеристики [13, c.71]:

– посиленням ролі інформації і знань в житті суспільства і людини, матеріалізацією інформації і перетворенням її в провідний чинник економічного розвитку, в основну економічну цінність;

– інтеграцією різних способів комунікації (усних, письмових та аудіовізуальних) в інтерактивні інформаційні мережі. Інформаційне суспільство — це мережеве суспільство: воно створено мережами виробництва, влади і досвіду, які формують «культуру реальної віртуальності».

– зосередженням на технологіях поліпшення обробки інформації, тому процес впливу знання на саме знання є специфічним для інформаційного суспільства.

– розвитком творчого потенціалу особистості і зростанням ролі свідомості в історичному процесі.

Інформаційне суспільство - це «високоорганізоване креативне суспільство».

Можна виділити наступні ключові  етапи розвитку інформаційного середовища, що розрізняються по основних способах адаптування інформації: безписемне товариство, товариство з появою писемності і сучасне інформаційне суспільство. До винаходу алфавітного письма інформація зберігалася у вигляді образів, з винаходом алфавітного письма європейська культура віддала перевагу кодуванню інформації в символьному вигляді. З настанням інформаційно-технічної революції для запису, зберігання і передачі інформації використовуються обидва способи (образний і символьний). Таким чином, в усі часи людина намагалася максимально використовувати доступні для нього способи накопичувати інформацію. Використання накопиченої інформації стало одним з факторів, що дали можливість людині, як біологічного виду, вижити в боротьбі за існування.