Науково-популярна книга сьогодні та в майбутньому

Від автора науково-популярної книги потрібно таке ж глибоке  розуміння описуваних ним наукових теорій, як від фахівця, що займається вивченням вузькогалузевих проблем; разом з тим здатність бачити панораму науки у всій її широті повинна бути невід'ємною якістю справжнього популяризатора.

Умовою популяризації  є доступність викладу, кажучи про доступність науково-популярного твору, в кожному конкретному випадку доводиться враховувати підготовленість аудиторії, її вікові та освітні особливості.

Доступність досягається  двома засобами: послідовністю і  конкретністю викладу. Автору науково-популярного  твору слід уникати абстрактного цифрового матеріалу. Введене в  популярний виклад поняття конкретизується різними засобами: уточнюється час, місце дії, джерело повідомлення. Абстрактні міркування повинні підтверджуватися за допомогою фактичних даних-цифр, таблиць, графіків, малюнків, формул, схем. У відповідності до вимог конкретності викладу ланцюг доказів повинен включати слова, що позначають образи (уявлення).

Ефективним  прийомом популяризації є опис фактів науки за допомогою порівняння з  відомими читачеві явищами, а також  інтерпретація цифрового матеріалу. Використання засобів конкретизації полегшує сприйняття тексту твору.

Автор науково-популярної книги повинен звернути увагу  читача на найбільш істотні в інформативному відношенні аспекти, щоб зробити сприйняття твору більш повним, сприяти розвитку спостережливості, систематизації знань і уявлень читача. Сприйняття нових знань досягається легше, коли читач іде шляхом дослідника, тому важливо відтворити перед читачем сам процес наукового пошуку.

Популярний  твір про науку являє собою  систему логічно послідовних  доводів, кожен з яких повинен бути обгрунтований, витікати з попереднього і служити переходом до наступного. Нові відомості повідомляються після того, як читач засвоїть вже викладені. Велике значення має чітка класифікація фактів, яка може привести читача до логічного висновку.

В популярній книзі повинні бути злиті деякі риси, властиві науковій роботі та літературному твору: жвавість і захопливість викладу, вдалі порівняння, що дозволяють знайти знайоме у невідомому - все це значно полегшує сприйняття наукового матеріалу. Найлегше привертає увагу читача та книга, в якій є елемент дії.

Яскравою відмітною ознакою науково-популярної книги є цікавість, яка знаходить прояв як у змісті, так і в засобах популяризації. Її способи і прийоми різноманітні і вимагають від редактора зосередженості і уважного підходу до їх аналізу та оцінки.

Цікавість обумовлена низкою факторів: природою науково-популярного  твору, цілями популяризації науки, специфікою творчої праці популяризатора, завданнями впливу на читача і задоволення  його потреб.

Широко використовується в науково-популярних творах такий прийом як авторські відступи. Основне їх призначення - створення пауз у подачі наукової інформації. Не порушуючи логічної послідовності викладу, авторські відступи вносять у розповідь динамізм, емоційно його насичують.

Відступи автора-спосіб вираження його позиції, ставлення  до предмета опису, засіб оцінки наукових положень і різноманітних фактичних  даних. Зазвичай авторські відступи виділяються особливою емоційністю  і експресивністю, вони дозволяють викликати належну реакцію читача на викладені відомості. Емоційність в авторських відступах досягається використанням окличних речень, які передають почуття автора і висловлюють ставлення до написаного. Авторські відступи безпосереднє звернення до читача.

Екскурси в історію дозволяють уявити процес наукового пошуку, розповісти про труднощі, з якими стикалися дослідники, шляхах, які приводять до відкриттів. Історичний матеріал стимулює пізнавальний інтерес читача. Засобом зацікавити читача може бути також виклад різних гіпотетичних теорій, заснованих на останніх досягненнях науки. Щоб надати викладу більшу цікавість, активізувати творчі моменти в ході сприйняття тексту, автор науково-популярного твору може використовувати прийом постановки гострих дискусійних проблем науки. Засобом, що додає викладу жвавість і цікавість, є легенди, народні перекази, міфи.

Використання  прийомів цікавості повинно бути підпорядковане основній ідеї твору  і служити найбільш глибокому і образному розкриттю його змісту.

1.4 Мовно-стилістичні засоби науково-популярної книги

В процесі редакторської  підготовки науково-популярного видання  велику увагу доводиться приділяти  роботі над мовою і стилем. У  системі словесно-образних засобів  мови науково-популярних творів відбивається його залежність від змісту, функцій, цільового призначення, читацької адреси, жанру твору. Встановлено, що особливостями науково-популярного стилю як мовної системи є динамізм, конкретність, образність, суб'єктивно-об'єктивний характер викладу, чим і визначається його лексико-фразеологічне і морфолого-синтаксичні своєрідність: широке використання слів-уявлень і експресивно забарвлених засобів (зокрема метафор, епітетів, порівнянь, перифраз), багатство форм і значень дієслова.

Науково-популярній манері оповідання властиве яскраво виражене образно-експресивне забарвлення. Лінгвістичне розуміння образності мови засноване на використанні слів в переносному значенні. При цьому лінгвістичні одиниці, одержуючи образне значення в художньому контексті, якоюсь мірою втрачають свою номінативну функцію і набувають яскравого експресивного забарвлення. Вивчення образного значення слова в цьому сенсі направлене на дослідження лексичних прийомів, що додають мови естетико-художнє значення.

Важливий засіб створення образності в науково-популярному творі - епітет. Він дозволяє дати яскраву емоційну характеристику предмету або явищу. Образність епітета неабиякою мірою визначається його мовним оточенням. У науковому тексті епітет набуває нейтрального мовного забарвлення, виступаючи, як правило, у складі термінологічних поєднань. Закономірне використання метафоричних епітетів з образністю.

Широке використання в науково-популярній книзі перифраз пояснюється прагненням автора звернути увагу читача на ті риси предметів, що зображаються, або  явищ, які найбільш важливі в пізнавальному відношенні. Особливою виразністю зазвичай відрізняються індивідуально-авторські перифрази. Вони виконують в мові естетичну функцію. Індивідуально-авторські перифрази часто містять метафори, епітети, оцінну лексику. Образні перифрази додають мови самі різні експресивні відтінки - від патетики до невимушеного іронічного звучання.

Необразні перифрази, які зберігають пряме значення вхідних в них  слів, виконують не тільки естетичну, але і смислову функції, допомагаючи  авторові точніше виразити думку, підкреслити ті або інші особливості описуваного предмету. Широко застосовуються загальномовні перифрази, що є стійкими поєднаннями слів, емоційно і експресивно забарвлені. Звернення до перифраз обумовлене прагненням додати мови невимушено-розмовний відтінок.

Тропом, що часто вживається в науково-популярній книзі, є уособлення типу. Використовується також прийом персоніфікації, при  якому описувані предмети набувають  реальної людської зовнішності.

Порівняння - один з найпоширеніших прийомів цікавості в науково-популярній книзі. Саме на використанні аналогії і порівнянні базується можливість популяризації складних явищ сучасній дійсності. За допомогою порівнянь роз'яснюється наукова термінологія.

Бувають розгорнені порівняння, вказуючи на декілька загальних ознак предметів, що зіставляються. У розгорнене порівняння включаються два паралельні образи, в яких автор знаходить багато загального. Художній образ, використовуваний для розгорненого порівняння, додає опису особливу виразність.

Риторичні питання - найпоширеніша стилістична фігура, що характеризується яскравістю і різноманітністю емоційно-експресивних відтінків. Риторичні питання містять твердження або заперечення, співпадаючі по зовнішньому граматичному оформленню із звичайними питальні пропозиціями. Відрізняючись яскравою окличною інтонацією, риторичні питання виражають особливу напругу відчуттів.

Науково-популярний текст  може відрізнятися своєрідністю оформлення інтонаційної пунктуації. Пунктуація дозволяє передати уривчастість мови, створити несподівані паузи, що направляють увагу читача на сприйняття найбільш важливої інформації.

З метою активізації  інтуїції читача можуть бути використані  несподівані пропуски в ланцюзі  повідомлень. Свідомо не доказується думка і тим самим надається читачеві можливість самостійно завершити виклад.

Емоційну напруженість мови додають приєднувальні конструкції. Синтаксично несамостійні відрізки тексту утворюють асоціативний ланцюг, набуваючи при цьому великої  виразності і емоційної насиченості.

Нанизування однотипних синтаксичних одиниць створює градацію. Кожна подальша лексична одиниця підсилює емоційне звучання попередньою, завдяки чому створюється особлива експресивність мови. В деяких випадках градацію утворює нанизування питальні пропозицій. Нанизування питальні пропозицій дозволяє створити ефект безпосереднього спілкування з читачем.

Найважливішим чинником цікавості в науково-популярній книзі може стати гумор або  іронія. Широко використовуються каламбури. Думка, виражена в каламбурній формі, виглядає яскравішою, гостріше. Гумор дозволяє уникнути монотонності оповідання, полегшує сприйняття твору.

Широке використання знаходять елементи розмовного стилю. Спостерігається характерна для  розмовної мови тенденція до вільної  побудови мовних одиниць, вживання оказіональних граматичних конструкцій. Більшість оказіоналізмів  побудовані на основі образного осмислення їх словоутворюючої моделі. Розмовна лексика сприяє імітації фразеологізм невимушеної персонально адресованої неофіційної мови. Як прикмети розмовного стилю використовуються слова просторічні, лайкові, такі, що знаходяться за межами літературної норми. Розмовна лексика привносить в науково-популярний текст відтінки емоційності, образності. Стилізація діалогу з читачем досягається шляхом використання семантично спустошених конструкцій.

Автори науково-популярних книг звертаються до багатства фразеологізму української мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Властива фразеологізмам образність пожвавило оповідання, додає йому невимушене іронічне забарвлення. Розмовно-просторічна фразеологія використовується для стилізації авторської мови з метою невимушеного спілкування з читачем.

Як засіб цікавості  в науково-популярних творах використовуються прислів'я і приказки. Яскраве  емоційно-експресивне забарвлення прислів'їв і приказок обумовлене образністю використовуваних в них мовних засобів. Прислів'я і приказки носять розмовний характер, вони забарвлені в жартівливі, іронічні тони, тому їх використання додає невимушену довірчість розповіді.

Простота і ясність в науково-популярному виданні тісним чином зв'язана з використанням термінології. У складі термінологічної лексики можна виділити декілька «шарів», що розрізняються сферою вживання, змістом поняття, особливостями об'єкту, що позначається. Це ділення відбивається в розмежуванні загальнонаукових термінів, складових понятійний фонд науки в цілому, і спеціальних, закріплених за певними областями знань. Термінологічна лексика незвичайно інформативна, тому її використання є необхідною умовою лаконічності, точність викладу.

Вимоги, які пред'являють  до термінології популярних творів, залежать від освітніх і вікових особливостей аудиторії. Наприклад, у виданнях для  дітей молодшого і середнього шкільного віку повинна бути мінімальна кількість вузькоспеціальних термінів. У виданнях, призначених для дорослих читачів, недоцільно відмовлятися від професійної термінології. Проте введення термінів в текст повинне бути мотивоване, зловживання вузькоспеціальною лексикою позбавляє мова простоти і доступності.

Для того, щоб полегшити сприйняття інформації, автори пояснюють значення термінів. Пояснення етимології термінологічних виразів може служити разом з тим засобом створення цікавості.

Важливо, щоб використання термінів було обгрунтованим і не ускладнювало розуміння і сприйняття змісту. Останнє слово в рішенні цієї задачі за редактором.

Сучасний науково-популярний стиль не схильний до уніфікації і  стереотипності. Специфіка популярної манери викладу зумовлює вираз індивідуально-авторського  образу мислення.

Редактор популярного твору про науку допомагає авторові знаходити слова яскраві поняття, що запам'ятовуються, точно виражають, уникаючи як трафаретів, так і штучної барвистості зображення, пам'ятаючи, що мова популярних книг про науку повинна володіти точністю мови наукової літератури, яскравістю літератури художньої і бути зрозумілим читачам, на яких розрахований твір.

Морфологічний склад науково-популярної літератури має дієслівний характер, в ньому приділяється велика увага до дії, до його автора. Редакторові важливо враховувати, що абстрактність мови, абстрагованість теоретичних висновків і формулювань несумісні з мовою і стилем науково-популярного видання. У ньому слід уникати сухості мови, абстрактності подачі матеріалу, властивих науковій манері викладу, засобів, вказуючи на зв'язок попередньою і подальшої інформації, союзів, що відображають причинно-наслідкові зв'язок, слів, що позначають послідовність думок, вживати дієслова з ускладненим лексичним значенням.

Популярному викладу протипоказане згортання інформації. Тому небажане вживання родових відмінків, використання абстрактних слів, дієслів відособленої дії, безособових дієслів.

Різноманітність мовних і стилістичних засобів і їх роль в популяризації науки надають можливість широкого прояву професійних і творчих здібностей.

Найбільш характерною  особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Це знаходить  свій вираз у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається  головним чином з міркувань, метою  яких є доказ істин, виявлених  в результаті дослідження фактів дійсності.