Кінофотодокументи

 р.), "Щоденник, знайдений в  Аджимушкаї" (1966 р.), "Сім'я Сосніних"

(1967 р.), "Василь Порик" (1967 р.), "Вітя Коробков" (1968 р.).

"Запам'ятаймо їхні імена" (1968 р.), "Пам'ятаймо" (1970 р.), "Я,

 партизан України..." (1972 р.). Серед  фільмів-портретів : "Жил человек"

(1964 р.), "Вспоминая Черняховского" (1968 р.), "Генерал Ватутін" (1975

 р.), "Генерал Кирпонос" (1977 р.), "Генерал Петров" (1973 р.) та  інші.

       Центральною студією документальних фільмів (ЦСДФ) у Москві на

 замовлення американського  телебачення у 1979 р. було створено

 двадцятисерійну документальну  кіноепопею "Велика Вітчизняна", роботу над

 якою очолив відомий кінорежисер,  колишній воєнний оператор Роман  Кармен.

       У процесі роботи над фільмом творча група ЦСДФ здійснила пошук та відбір

 документів і у ЦДКФФД  УРСР. Було скопійовано 4066 метрів  воєнної

 кінохроніки, що висвітлювали, насамперед, бойові дії на території

 України. У США телесеріал  демонструвався під назвою "Невідома  війна", що

 дало змогу американцям усвідомити  справжні масштаби світової війни,

 самовіддану боротьбу всього  населення колишнього Радянського  Союзу і

 українського народу зокрема,  проти фашизму.

      Ряд фільмів, у яких було використано документи архіву, було

 нагороджено призами та дипломами  міжнародних і всесоюзних фестивалів:

"Роменська мадонна" (1974, Укркінохроніка) - головний приз "Золотий

 голуб" на Лейпцігському  кінофестивалі в НДР; "Серце  солдата" (1974,

 Укркінохроніка) - спеціальний  приз на цьому ж фестивалі; "Карпати,

 Карпати..." (1977, Київська кіностудія  ім. О. П. Довженка) - премія Х

 Всесоюзного фестивалю.

       Не залишилася поза увагою кінематографістів і тема "ОУН-УПА". У

1960-1970-х рр. з використанням воєнної  кінохроніки на екранах країни

 почали з'являтися документальні  фільми, де з позицій партійної  ідеології

 висвітлювалася "боротьба" з  українським націоналізмом і  Українською

 греко-католицькою церквою: "Упирі" (1971 р.), "Вбивця відомий" (1972

 р.), "Без строку давності" (1981 р.).

 

                                                                                                                                     11     

     Загалом в архіві зберігається близько 150 документальних кінофільмів,

 архіві зберігається близько 150 документальних кінофільмів, створених впродовж 60 повоєнних років як вітчизняними кінодокументалістами, так і представниками республіканських кіностудій колишнього Радянського Союзу.

     Архівні кінодокументи лягли в основу художніх кінострічок: "Подвиг

 разведчика" (1946 р.), "Дума про  Ковпака" (1981 р.), "Нива" (1971 р.),

 створених на Київській кіностудії  імені О. П. Довженка; кінофільму

"Батальоны просят огня" (1983 р., Мосфільм) та ін.

     З кінця 1960-х рр. кінодокументи 1939-1945 рр. використовувалися при

 створені низки передач на  Республіканському телебаченні: "Пам'ять

 полум'яних літ", "Вперед  орлята", "На меридіанах України"; для

 телепрограми про льотчика-винищувача  Великої Вітчизняної війни, двічі

 Героя Радянського Союзу,  генерал-полковника В. Д. Лавриненкова.

       Згідно з Законом України "Про Національний архівний фонд і архівні

 установи" ( 3814-12 ) кінодокументи  незалежно від виду, місця створення

 і форми власності на них,  що зберігаються на території  України,

 відображають історію духовного  і матеріального життя її народу  та інших

 народів, мають наукову, історико-культурну  цінність, входять до складу

 Національного архівного фонду  України. До Національного архівного  фонду

 належать також кінодокументи,  що зберігаються за межами  України і

 підлягають поверненню в  Україну.

       Визначення належності кінодокументів до Національного архівного

 фонду здійснюється на підставі  експертизи їхньої наукової,

історико-культурної цінності згідно з Положенням про принципи і критерії

 визначення цінності документів. Кінодокументи, що належать державі,

 передаються на постійне  зберігання до державних архівів.

       Передання їх здійснюється через 3 роки після завершення виробництва і

 копіювання, згідно з Типовим  положенням про архівний підрозділ

 державного органу, органу місцевого  самоврядування, державного

 підприємства, установи і організації,  завтердженим наказом Головного

 архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 16 жовтня

1995 р. № 47 ( z0393-95 ).

        На державне зберігання передаються документальні кінофільми, наукові

 і науково-популярні фільми, створені на документальній основі,

 фільми-концерти, фільми-спектаклі,  кіножурнали, спецвипуски, кіносюжети

 тощо, що створюються організаціями  системи Міністерства культури  і

 мистецтв України, до яких  належать:

• Українська студія хронікально-документальних фільмів;
• Національна кінематека України;
• Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка;
• Одеська кіностудія художніх фільмів;
• Ялтинська кіностудія художніх фільмів.

 

                                                                                                                                                   12

         Порядок користування кінодокументами, що зберігаються в державних

 архівах, визначається Головним  архівним управлінням при Кабінеті

 Міністрів України за погодженням  з Міністерством культури і  мистецтв

 України і має відповідати  чинному законодавству. Організаціям, що

 передали свої кінодокументи  на державне зберігання, надається  переважне

 право на їх використання, обумовлене відповідною угодою.

      

     Текстова супровідна документація до готової кінопродукції

(кінофільми, фільми-концерти, фільми-спектаклі,  кіножурнали,

 спецвипуски) повинна містити  монтажний лист за встановленою  формою, який

 розкриває зміст зображення  і фонограми (перший примірник), анотацію (у

 разі наявності), дозвільне посвідчення  (у разі наявності), запис

 світлового паспорту (до кольорових  фільмів).

      

       Кінодокументи передаються з актами технічного стану (окремо на

 кожен елемент комплекту)  на час передання цих кінодокументів  на державне

 зберігання.

     

        Державні організації створюють фільмотеки для тимчасового зберігання

 кінодокументів, задля використання  їх у виробничих та інших  цілях.

     

       Фільмотеки зобов'язані забезпечувати охоронність кінодокументів та їх

 облік, і після закінчення  термінів тимчасового зберігання  підготувати і

 передати їх на постійне  зберігання до відповідних державних  архівів.

     

        Правовий статус, завдання, функції і обов'язки фільмотек визначаються

 положенням про них.

     

       Для проведення попередньої експертизи цінності кінодокументів

 організації створюють експертні  комісії (ЕК). Положення про ЕК

 розробляються на основі  Типового положення про експертну  комісію

 державного органу, або органу  місцевого самоврядування.

      

       Кінодокументи, які передані на державне зберігання, списуються з

 балансу організації за актом  передання-приймання і беруться  на облік у

 державному архіві.

     

      Зберігання кінодокументів у державних архівах здійснюється відповідно

державних архівах здійснюється відповідно до основних правил роботи державних архівів з кінофотофонодокументами.

    

 

                                                                                                                                            

                                                                                                                                                   13

     Кіноплівка - фотографічний матеріал на гнучкій основі, призначений

 для отримання кінозображення, запису та відтворення звуку.

 

    Фотоплівка - фотографічний матеріал на гнучкій основі, призначений

 для різних видів зйомки та друкування.

 

    Фонограмна кіноплівка - призначена для запису негативів

 фотографічних фонограм перемінної ширини.

                                                                                                                                      

 

До полімерно-пластикових  документів відносяться:

• кінодокументи (кіно, відеофільми);
• фотодокументи (діапозитив,мікрофільми,мікрокарта,мікрофіша);
• фонодокументи (магнітні фонограми для запису зображення та звуку); 
• документи для використання в ЕОМ (перфострічки).

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                  

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                           14

  Розділ ІІ Особливості та сучасний стан  кіно фотоархівів

2.1 Особливості кіно документування  в порівнянні з іншими способами  документування

2.2  Мікрографічні   документи

                                                                                                               

1. Центральний державний кінофотофоноархів України 

          ім. Г. С. Пшеничного 

         (ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) 

         Архівні установи: Центральні державні  архіви України

 

Адреса: 03110, м. Київ-110, вул. Солом'янська, 24

Тел./факс: (044) 275-37-77

E-mail: mail@tsdkffa.archives.gov.ua

Веб-сайт: tsdkffa.archives.gov.ua

 

Директор: Топішко Ніна Олександрівна 

 

Заступник директора: Божук  Галина Іванівна 

Заступник директора: Ємельянова Тетяна Олександрівна 

 

       Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного було нагороджено дипломом 1-го Українського міжнародного фестивалю документального кіно "Контакт" за внесок в пропаганду української культури та сприяння у підготовці й проведенні програми "Документалістика 60-х" в рамках програми фестивалю, який відбувся у Києві 24-29 квітня 2005 року.

     Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного - єдина в Україні спеціалізована архівна установа, що зберігає документи на нетрадиційних носіях інформації за період з кінця 50-х років ХІХ ст. до сьогодення - звертається до всіх політичних партій, блоків та громадських об'єднань, діяльність яких є невід'ємною складовою частиною суспільно-політичного життя України, з проханням передавати на постійне зберігання до архіву фотофоновідеодокументи, що відтворюють їх діяльність. Ці документи займуть гідне місце у фондах архіву і стануть необхідним підґрунтям прийдешнім поколінням у вивченні історії становлення та розбудови держави.

     Архів зобов'язується провести наукову систематизацію й упорядкування документів і гарантує при користуванні у подальшому документами обов'язкове посилання на джерело комплектування та дотримання інших вимог законодавства.

 

 

 

                                                                                                                                                 15                                                                                                                                                                     

Історія:

            Кінофотодокументи —це  науково-практичний спосіб збереження в часі зображення на спеціальних світлочутливих матеріалах. Розробка

методів і засобів відноситься до науки, тоді як результатами їх застосування є візуальні зображення, фотодокументи.

            Фотографія - історичне джерело, має пріоритет об'єкта і його "документування". Допоміжної історичної дисципліною малюнок виступає по відношенню до сфери інтерпретацій джерел та усних переказів.

         Фотодокументи містить одне або кілька зображень, отриманих фотографічним способом. Він являє собою результат документування за допомогою фотохімічної записи явищ об'єктивної дійсності у вигляді зображень. 
         В залежності від жанру і призначення розрізняють: художні, хронікально-документальні, науково-популярні, наукові фотодокументи, а також отримані шляхом фотографії і кінозйомки копії звичайних документів. 
       Фотодокументи містить образотворчу інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів (діаскоп, епідіаскоп, фільмоскоп, діапроектор). Виняток становить малюнок, інформація на якій сприймається безпосередньо,без допомоги технічних засобів. 
       Поява фотодокументів стало відгуком на зрослу суспільну потребу відобразити, зберегти, передати нинішнім і прийдешнім поколінням ту інформацію, яка, будучи зафіксованої в словесній формі, повністю або в значній мірі втрачала свою специфіку та цінність. Широке використання в документної сфері фотодокументів обумовлено рядом переваг в порівнянні з виданнями.