Договір дарування

Певними особливостями  зумовлена передача в дар майнового  права. Специфіка предмета договору дарування майнових прав зумовлює необхідність письмової форми правочину. Аналогічна ситуація складається у разі, коли укладення договору не збігається з  моментом передачі дарунка. В цьому  випадку має місце консенсуальна  угода. Недотримання письмової форми  угоди є підставою для визнання її недійсною.

Спеціальна  вимога щодо форми правочину встановлена  для дарування валютних цінностей  у розмірі, який перевищує п'ятдесятикратний  розмір неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян. На сьогодні з урахуванням  неоподатковуваного мінімум доходів  громадян ця сума становить 850 грн. Договори дарування, що перевищують зазначений розмір, укладаються в письмовій  формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. До валютних цінностей  згідно з Декретом Кабінету Міністрів  України "Про систему валютного  регулювання і валютного контролю" належить валюта України - грошові знаки  у вигляді банкнотів, казначейських  білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є  законним платіжним засобом на території  України, а також вилучені з обігу  або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові  знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в  банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України [8].

Правила цивільного законодавства про форму договорів  дарування мають поширюватися і  на угоди, що укладаються між подружжям, батьками і дітьми та між іншими близькими особами. Проте, у юридичній  літературі висловлювалися думки про  необов'язковість застосування правил цивільного законодавства про форму  угод, що укладаються між такими особами, зокрема, між подружжям. Необов'язковість  належного оформлення угод між подружжям  чи іншими близькими особами позбавляла б суд в багатьох випадках встановити реальну наявність між ними договірних відносин. Це давало б можливість подружжю легко уникати відповідальності за особистими боргами або очікуваної конфіскації майна, оскільки дружина-боржник або один із подружжя, який скоїв злочин, завжди міг заявити, що належна йому частка у майні або його особисте майно вже раніше було подароване іншому з подружжя. Насправді таке майно продовжувало б перебувати у їхній спільній власності або роздільній власності дружини-боржника.

Отже, правила  цивільного законодавства про форму  угод дарування мають застосовуватися  незалежно від характеру взаємовідносин їхніх суб'єктів.

При укладенні  договорів дарування необхідно  додержуватися спеціальних правил, встановлених для відчуження частки у спільному майні. Так, договори про відчуження нерухомого майна  подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, посвідчується  нотаріусом за наявності письмової  згоди другого з подружжя (ч. 3 ст. 65 Сімейного Кодексу). Справжність  підпису на заяві другого з  подружжя про згоду на відчуження спільного майна засвідчується  в нотаріальному порядку або  підприємством, установою, організацією, в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного  закладу, в якому він перебуває  на лікуванні. Якщо чоловік або дружина  відчужувача особисто надасть нотаріусу  заяву про згоду на відчуження, засвідчувати справжність підпису  не потрібно, нотаріус тільки встановлює особу заявника, про що робить відмітку на заяві і вказує назву документа, який посвідчує особу, номер, дату видачі й назву установи, що його видала.

Договори  про відчуження нерухомого майна  можуть бути посвідчені нотаріусом і  без згоди другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене майно є не спільною, а особистою власністю  одного з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане в дарунок або  в порядку спадкування, здійснено  поділ майна, набутого підчас перебування  в зареєстрованому шлюбі, тощо). Про  перевірку цієї обставини нотаріус робить відмітку на примірнику договору, що залишається в нотаріальній конторі  чи у приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до договору.

Договір про  відчуження нерухомого майна може бути посвідчений без згоди другого  з подружжя також у випадках, коли остання не проживає за місцем знаходження  майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини повинна бути подана копія рішення суду, яке набрало законної сили. Про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім [22].

До майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які  не перебувають у шлюбі між  собою, однак проживають однією сім'єю поширюються правила щодо майна, що є правом спільної сумісної власності  подружжя.

Отже, усна форма  договору за Цивільним кодексом передбачена  для дарування речей особистого користування та побутового призначення. Письмово укладається договір дарування  майнового права та договір дарування  з обов'язком передати дарунок  у майбутньому. У разі недодержання форми такі договори є недійсними.

Певними особливостями  зумовлена передача в дар майнового  права. Специфіка предмета договору дарування майнових прав зумовлює необхідність письмової форми правочину. Аналогічна ситуація складається у разі, коли укладення договору не збігається з  моментом передачі дарунка. В цьому  випадку має місце консенсуальна  угода. Недотримання письмової форми  угоди є підставою для визнання її недійсною.

 

РОЗДІЛ 3. ВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПОРЯДОК ЇХ ВРЕГУЛЮВАННЯ

 

3.1 Права  та обов'язки сторін за договором  дарування та правові наслідки  їх порушення

 

Зміст будь-якого  договору складають права і обов'язки його сторін. Отже зміст договору дарування  складають права і обов'язки дарувальника і обдарованого. Однією з новел  Цивільного кодексу стала можливість визнання договору дарування, як реальним, так і консенсуальний. Саме консенсуальність зумовлює можливість виникнення у обдарованого поряд з правами, також обов'язків.

На підставі аналізу чинного законодавства  можна виокремити три групи прав та обов'язків сторін за договором  дарування. Вони класифіковані за критерієм  моменту виникнення та існування, зокрема:

а) права  й обов'язки, що виникають при  укладенні договору дарування;

б) права  й обов'язки, що виникають із укладеного договору дарування;

в) права  й обов'язки, що виникають після  припинення договору дарування.

Разом з тим  до змісту договору дарування можна  віднести лише ті права й обов'язки дарувальника й обдаровуваного, що виникають із укладеного договору дарування  як договірного зобов'язання.

Отже, обов'язками дарувальника є наступні:

1. передати майно у власність при обіцянці дарування (п. 1 ст. 717 ЦК);

2. повідомити обдарованого про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як самого обдарованого, так і інших осіб;

3. якщо дарувальник не виконав свого обов'язку по повідомленню обдарованого про недоліки речі чи її особливі властивості (п. 1 ст. 721), то в разі заподіяння шкоди при володінні чи користуванні дарунком, він зобов'язується до її відшкодування, (п. 2 ст. 721 ).

Права дарувальника:

1. скасувати дарування до вручення речі обдарованому, якщо ця річ була передана через органи транспорту, зв'язку або через іншу особу (п. 2 ст. 722);

2. відмовитися від виконання обов'язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ст. 724);

3. вимагати від обдарованого виконання покладеного нього обов'язку вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку має право дарувальник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним - особа, на користь якої має бути виконаний цей обов'язок, (ст. 725);

4. вимагати розірвати договір і повернути дарунок у разі ухилення обдарованого від виконання обов'язку на користь третьої особи (ст. 776);

5. зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей (п. 1 ст. 727);

6. дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність(п. 2 ст. 727).

7. зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена (п. 3 ст. 727).

Права обдарованого:

1. зажадати передання йому дарунку у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини (п. 1 ст. 723);

2. у випадку, якщо дарувальник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься від виконання свого обов'язку, обдарований має право на примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості (п. 2 ст. 723);

3. право в будь-який момент односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ, якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання (п. 2 ст. 724).

Обов'язки обдарованого:

1. обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо);

2. разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним зобов'язаний виконати обов'язок на користь третьої особи взяті ним зобов'язання;

3. у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - відшкодування його вартості;

4. у разі розірвання договору дарування зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Крім того договір дарування може створювати права для третіх осіб. Так, договором  може бути передбачено матеріальне  забезпечення чи грошова виплата  на користь третіх осіб з боку обдарованого у зв'язку з умовами договору. У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім  чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має  право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.

Треті особи  також можуть звертатися до суду з  метою захисту своїх прав що випливають із домовленості (договору) між обдарованим  та дарувальником, в порядку цивільного судочинства.

 

3.2 Припинення  договору дарування, правові наслідки

 

Договір дарування  також може бути припинено.

Припинення  договору дарування може відбуватися  у зв'язку з припиненням зобов'язання, що випливає з договору та підпорядковане загальним правилам щодо припинення зобов'язань, а також шляхом відмови  від договору та його розірванням. Окрім  цього, специфіка дарування визначає певні особливості припинення договірного  зобов'язання у зв'язку зі смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної  особи.

Одностороння  відмова від договору дарування  як особлива підстава припинення договору дарування, що характеризується найбільш простою процедурою ліквідації правового  зв'язку між сторонами, має бути виправдана. Адже існування зобов'язального  правовідношення в такому випадку  залежить від волі однієї сторони  за договором. Там, де підстава припинення договірного зобов'язання потребує об'єктивної оцінки, доцільним є  залучення незаінтересованої особи  для прийняття відповідного рішення. У межах цивільно-правового регулювання  йдеться про надання особі  права вимагати розірвання договору за наявності відповідних підстав, оцінку яким надає суд.

За загальним  правилом дар поверненню у римському  праві не підлягав. Винятки з цього  правила були стосовно грубої невдячності  обдарованого (грубі словесні образи, заподіяння фізичної чи моральної шкоди, невиконаний наказ - modus). В таких  випадках "ображена" особа зверталась в суд з позовом про розірвання договору та повернення дару. Право  повернення дарунку взагалі не допускалось, якщо цей обдарований врятував життя  дарувальника, чи зробив йому значну послугу. Надзвичайно широкий перелік  підстав відкликання договору дарування  подані у Книзі загальних цивільних  законів (при загальній презумпції "невідкличності даровизни"):

1. Скрутне  становище дарувальника.

2. Невдячність  обдарованого.

3. Дарунок  з майна, необхідного для обов'язкового (законного) утримання. 

4. Дарунок  входить в обов'язкову частку  у спадковій масі.

5. Якщо договір  укладений шляхом "підступу" (обману).

6. Для народжених  дітей після смерті батька-дарувальника, і які потрапили у скрутне  становище [22].

Цивільний кодекс передбачає наступні підстави припинення договору дарування:

1) відмова  однієї зі сторін;

2) розірвання  договору дарування;

3) недійсність  договору.

Щодо відмови, то обдарований має право відмовитись  від подарунка в момент його вручення, тобто коли договір є реальним - момент передачі речі збігається з  моментом укладенням договору. В разі якщо договір консенсуальний - передбачає передачу речі в майбутньому, обдарований  може відмовитись від дарунка  в будь-який час до моменту його прийняття.

Так само, від  договору може відмовитися дарувальник, за умови що місце має обов'язок передання дарунка у майбутньому, в разі якщо після укладення договору майновий стан дарувальника істотно  погіршився. В законодавстві не передбачено, що слід розуміти під істотним погіршенням  майнового стану (оціночне поняття).

За свою юридичною  природою найбільш складною підставою  припинення договору дарування є  його розірвання. Розрізняються:

а) розірвання невиконаного договору дарування;

б) розірвання виконаного договору дарування.

Стосовно  розірвання договору, ст. 727 ЦК передбачає розірвання з ініціативи дарувальника за таких обставин:

  Щодо нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

  Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

  Якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.