Альтернативні джерела енергії

     Використання  геотермальних вод в Україні  знаходиться на початковій стадії (використовується не більше 2 % існуючого потенціалу). Збільшення обсягів геотермальної енергії для використання в будівлях можливо вже сьогодні. Для інвестування цього економічно привабливого сектору необхідно залучити приватний капітал, для чого потрібно створити відповідне сприятливе нормативно-законодавче середовище. Різке підвищення цін на імпортовані в Україну енергоносії буде стимулювати використання низькопотенційної енергії довкілля і скидної енергії, особливо в сфері теплозабезпечення будівель. Тому вже сьогодні потрібно розгорнути виробництво в Україні теплонасосного обладнання на базі вітчизняних заводів та вітчизняних науково-технічних розробок.

     Серед альтернативних джерел палива і енергії  економічно привабливими і доступними є використання шахтного метану і  синтез-газу із бурого вугілля торфу, відходів вуглепереробки, впровадження яких дозволить в значному ступені замінити імпортований природний газ і вирішити проблему енергетичної залежності країни.

     Для зміни ситуації з впровадженням  нових відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) як перспективного напряму енергозабезпечення України в масштабах, які зможуть забезпечити до 2020 року 20% виробництва енергії за рахунок НВДЕ, необхідно:

     - провести системне доопрацювання  нормативно-законодавчої бази, яке  б забезпечило стимули до впровадження НВДЕ, такі як: податкові преференції, пільгове кредитування, лізинг устаткування, прямі субсидії, підвищення тарифів („зелені” тарифи) та ін.

     - забезпечити можливості щодо  продажу виробленої НВДЕ енергії  в мережу; - забезпечити необхідний рівень політичної підтримки залученню інвестицій у розвиток НВДЕ на загальнодержавному та регіональному рівнях;

     - задіяти механізми Кіотського  протоколу, який Україна ратифікувала ще у 1997 році, для фінансування впровадження НВДЕ;

     - забезпечити достатнє фінансування та підтримку науково-технологічних розробок у сфері НВДЕ та створити умови для їх швидкого впровадження.

     Необхідно підсилити роль регіональної влади  у впроваджені тих видів НВДЕ, які мають найбільший потенціал  та є економічно привабливими для даної місцевості. Для цього, крім створення сприятливого інвестиційного клімату та нормативно-правового забезпечення, необхідно залишати в регіонах відповідні фінансові ресурси для цільового використання та підтримки АПЕР. Для забезпечення Україні гідного місця в виробництві та розподілі нових відновлюваних джерел енергії в майбутньому потрібно вже сьогодні підтримати науково-технічні розробки в нових сферах (воднева енергетика, використання газогідратів Чорного моря та ін.) та підвищення економічних та технічних характеристик видів АПЕР, які вже використовуються.  

4. Українська альтернативна  енергетика поки  не зростає 

     Незважаючи  на уведений урядом «зелений» тариф, частка альтернативної енергетики в  загальному обсязі виробництва електроенергії в Україні знижується. Це пов'язано зі складними умовами реалізації проектів. Якщо їх не спростити, українська альтернативна електроенергетика не зможе успішно розвиватися, відзначають експерти.

     За  даними Міненерго, частка альтернативної енергетики в загальному обсязі виробництва електроенергії знижується вже другий рік поспіль. Так, якщо у січні 2010 року частка всієї альтернативної електроенергетики (вітро-, гідро- і сонячні електростанції, а також працюючі на біомасі) у загальному обсязі виробництва енергії у країні становила 2,4%, то до грудня цього року (2011 року) вона знизилася до 1,4 %. Така динаміка розходиться з обіцянками голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження ерженергоефективності Миколи Пашкевича, який заявив на початку року, що виробники альтернативної електроенергії за 2011 рік збільшать обсяг виробництва на 28 % (до 340 млн. кВт год) і що це допоможе наростити їхню частку в загальному обсязі виробництва.

     Відсоток  електроенергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, у загальному енергобалансі України не можна зіставити з аналогічним показником у країнах Євросоюзу, де 10% електроенергії - альтернативна. У першу чергу це обумовлено стимулюючою політикою ЄС, спрямованою на досягнення поновлюваною енергією 20 % у загальному енергобалансі ЄС до 2020 року й до 60 % до 2050 року.

     У прес-службі Міненерго зниження частки альтернативних видів електроенергії ніяк не коментують. Джерело «Ъ»  у міністерстві пояснює спад двома  причинами. «Перша - об'єктивна. У 2011 році зріс обсяг виробництва електроенергії іншими компаніями, зокрема теплоенергетичними, - говорить співрозмовник у Міненерго. Друга - пов'язана зі складністю реалізації проектів у сфері альтернативної електроенергетики. Було втілено майже удвічі менше проектів, ніж передбачалося».

     Гендиректор консалтингової компанії Imepower Consulting Юрій Кубрушко відзначає, що найбільша кількість  проблем при реалізації проектів будівництва вітрових (ВЕС) і сонячних (СЕС) електростанцій стосуються відводу  землі, оскільки реалізація великих проектів у цій сфері потребує відводу десятків, а й навіть сотень гектарів. За його словами, недосконалість земельного законодавства, необхідність зміни призначення землі і подібних проблем значно подовжують і ускладнюють процес роботи над проектами. На другому місці перебуває проблема підключення до мережі, тому що в багатьох районах мережі і підстанції зношені та мають потребу в модернізації перед підключенням нових потужних генеруючих джерел. За словами пана Кубрушка, відіграло свою роль також і те, що «зелені» тарифи були введені порівняно недавно.

     За  даними Національної комісії регулювання  енергетики, поки в Україні «зелені» тарифи одержали 89 компаній: 6 вітропарків (5 державних, побудованих на кошти  держпрограми будівництва ВЕС, і 1 приватний), 11 наземних сонячних електростанцій і 1 надахова, 2 електростанції на рослинній біомасі та 70 малих ГЕС. Для порівняння: у Німеччині пільги, аналогічні «зеленому» тарифу, одержали більше 2 тис. компаній.

     І все-таки частка альтернативної електроенергетики  в Україні збільшиться вже в найближчому майбутньому, упевнений президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива й енергії Віталій Давій. Він відзначає, що з початку року були уведені в експлуатацію об'єкти загальною потужністю 96 МВт, причому одна ВЕС потужністю 25 МВт почала працювати лише у серпні. Також протягом 2011 року компанія Activ Solar запустила декілька СЕС. «Зараз ці електростанції поступово виходять на повну потужність, і очікується, що на початку 2012 року падіння зупиниться, і почнеться поступове зростання частки альтернативної енергетики в балансі виробництва енергії в цілому», - говорить пан Давій.

     Ще  більше проектів заявлено й перебуває  у стадії здійснення, відзначає пан  Кубрушко. Президент Української  вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков відзначає, що за станом на початок грудня в Україні було задекларовано порядку 50 різних проектів альтернативної енергетики загальною потужністю близько 15 тис. МВт. Найбільший із них - будівництво Ботієвської вітрової електростанції компанією «Вінд Пауер». У цілому компанія планує реалізувати цілу низку проектів будівництва наземних ВЕС на узбережжі Азовського моря загальною потужністю 1,2 тис. МВт.

     Юрій  Кубрушко відзначає, що до 2020 року Україна  має шанс підвищити частку енергії  ВЕС до 10% від енергобалансу, ще до 4-5% - енергію СЕС і 3-5% з біомаси й малих ГЕС. Утім, як відзначає експерт, цьому заважає високий термін окупності вітроенергетики - 6-8 років - це в півтора рази вище, ніж у середньому у світі. Якщо брати сонячну енергетику, то термін окупності там більше - до 10-12 років. У малих ГЕС термін окупності може досягати 2-3 роки. Але все залежить від площадки й використовуваного встаткування. 
 

Висновок 

     Роль енергії в підтримці і подальшому розвитку цивілізації незаперечна. У сучасному суспільстві важко знайти хоч би одну область людської діяльності, яка не вимагала б, – прямо або побічно – більше енергії, чим її можуть дати м'язи людини.

     За  час існування наший цивілізації  багато раз відбувалася зміна  традиційних джерел енергії на нових, досконаліших. І не тому, що старе джерело було вичерпане. Завжди було так: наступне джерело енергії було могутнішим. То була, якщо можна так виразитися, "войовнича" лінія енергетики.

     У гонитві за надлишком енергії  чоловік все глибше занурювався в стихійний світ природних явищ і до якоїсь пори не дуже замислювався про наслідки своїх справ і вчинків.

     Але часи змінилися. І людина почала замислюватися над використанням джерел енергії, можливо не дуже великої потужності, та зате з високим ККД, екологічно чистих, зручних в обігу.

     Використання  альтернативних джерел енергії є  важливим як в національному, так  і міжнародному масштабі – з точки зору реакції на глобальні кліматичні зміни та покращення енергетичної безпеки в Європі. Енергетична стратегія України визначає такі перспективні напрямки розвитку альтернативних та відновлювальних джерел енергії: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України.

    Щодня Україна витрачає біля 100 млн. грн. на енергоносії, тому розвиток альтернативної енергетики може звільнити останню  від екзистенціальної залежності від  паливних ресурсів її східного сусіда та спрямувати звільнені ресурси на розвиток власної економіки

     Для вироблення і втілення в життя  національної стратегії розвитку альтернативної енергетики в Україні є все: сировина, досвід, технічні і технологічні напрацювання, підготовка відповідних кваліфікованих кадрів у системі вищої освіти. Справа залишається за наданням галузі ефективної державної підтримки, що дозволить привернути так необхідні енергетиці інвестиції. Потрібна програма, яка б на державному рівні координувала участь всіх зацікавлених сторін: окремих громадян, бізнес структури, урядові установи, наукові, промислові та громадські організації.

     Широкомасштабне впровадження альтернативних джерел енергії  в Україні дозволить зробити  суттєвий крок у зменшенні енергетичної залежності країни, охороні довкілля та створенні умов для входження країни до європейської спільноти.

     В даній реферативній роботі було розглянуто основні види альтернативних джерел енергії. А в додатку 2 до роботи коротко описані 10 найбільш незвичайних та цікавих альтернатив популярним джерелам відновлюваної енергії, а саме:

1. рукотворне торнадо
2. великі повітряні змії
3. токсичні відходи
4. цукор
5. людський жир
6. блискавка
7. сміття
8. водорості
9. курячий послід
10. сеча

    З усього вищезазначеного можна зробити  висновок, що перші шаги до енергетичної  незалежності України все ж зроблені, однак якщо ми розглядаємо це питання  на рівні держави, то питання альтернативних джерел енергії в Україні повинно  стати стратегічним. Майбутнє енергетичної галузі за невичерпними джерелами енергії, тому нашій країні слід негайно звернути уваги саме на розвиток альтернативних джерел енергії та на економію існуючих вичерпних ресурсів – нафти та газу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список літератури 

1. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року № 555-IV
2. Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР
3. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року № 555-IV
4. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу» від 25.09.2008 року № 601-VI
5. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву  та використанню біологічних видів палива» від 21.05.2009 № 1391-VI
6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення енергетичної стратегії України на період до 2030 року» №145-р від 15.03.2006 року
7. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI
8. Закон України «Про газ (метан) вугільних родовищ» вiд 21.05.2009 № 1392-VI.
9. Офіційний сайт Верховної ради України: [Електронний ресурс]. – Енергетична стратегія України на період до 2030 року
10. Національне агентство України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://naer.gov.ua/
11. Концепція Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esco-ecosys.narod.ru /2009_6/art 073.htm.
12. Дубровін В., Городній М., Пасічник Н. Альтернативні джерела енергії та обладнання [електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.nubip.edu.ua/book/ Roz_ 19/Ghtml     
13. Стаття «До питання розвитку альтернативних джерел енергії. Сонячна енергетика»- Газета "Світ" (№9-10 за березень 2009 року), журнал "Альтернативні джерела енергії" (№1 за вересень 2009 року): [Електронний ресурс]
14. Українська альтернативна енергетика поки не зростає: Олег Гавриш, Олександр Чорновалов [електронний ресурс] – Режим доступу: http://www. kommersant.ua
15. В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
16. Розвиток альтернативних технологій в енергетиці у світі та Україні: аналітичний огляд/ Кваша Т.К., Березняк Н.В., Кочеткова О.П., Паладченко О.Ф. – К.: УкрІНТЕІ, 2008
17. Альтернативна енергетика: в Україну манівцями через Європу. Іван Надєїн «Дзеркало тижня» № 26, 10 липня 2010
18. Калетник Г.М. Альтернативна енергетика для суспільства/Г.М. Калетник//Агросвіт. — 2008. - №21