Альтернативні джерела енергії

 Метан в енергетичних цілях  

     Зважаючи  на проблему забезпечення газом та надзвичайно болючу для України  проблему безпеки шахтарів Донбасу, а також оздоровлення довкілля згаданого регіону, вкрай важливо розпочати прискорене освоєння ресурсів метану вугільних родовищ.

     На  шахтах Донбасу більше 90% аварій і  смертей шахтарів викликані вибухами метану. За різними оцінками, його обсяги складають 3 - 25 трлн. м3. Навіть якщо задіяти ці ресурси на 50%, то й за нинішнього невиправдано високого рівня споживання природного газу Україна зможе забезпечувати себе повністю впродовж 25 - 400 років.

     Важливим  є використання метану відпрацьованих нафтових свердловин, супутніх газів  нафтовидобування, техногенних горючих  газів, коґенерації. Усі ці ресурси нині не використовуються. Без належного законодавчого регулювання масштабного використання цих енергоносіїв не відбудеться.  

     Воднева енергетика 

     Учені зайняті пошуком принципово нових енергетичних систем. Багато проблем, що стоять перед сучасною енергетикою, могло б – на думку багатьох фахівців – вирішити використання водню як паливо і створення так званого водневого енергетичного господарства.

     Водень, найпростіший і легший зі всіх хімічних елементів, можна вважати ідеальним  паливом. Він є усюди, де є вода. При спалюванні водню утворюється  вода, яку можна знову розкласти  на водень і кисень, причому цей  процес не викликає ніякого забруднення навколишнього середовища. Водневе полум'я не виділяє в атмосферу продуктів, якими неминуче супроводжується горіння будь-яких інших видів палива: вуглекислого газу, окислу вуглецю, сірчистого газу, вуглеводнів, золи, органічних перекисів н т.п. Водень володіє дуже високою теплотворною здатністю: при спалюванні 1 г водню виходить 120 Дж теплової енергії, а при спалюванні 1 г бензину – тільки 47 Дж.

     Водень  можна транспортувати і розподіляти  по трубопроводах, як природний газ. Трубопровідний транспорт палива – найдешевший спосіб дальньої передачі енергії. До того ж трубопроводи прокладаються під землею, що не порушує ландшафту.

     Водень  – синтетичне паливо. Його можна  отримувати з вугілля, нафти, природного газу або шляхом розкладання води. Згідно оцінкам, сьогодні в світі проводять і споживають близько 20 млн. т водню в рік. Половина цієї кількості витрачається на виробництво аміаку і добрив, а інша – на видалення сірки з газоподібного палива, в металургії, для гідрогенізації вугілля і інших палив. У сучасній економіці водень залишається швидше хімічним, ніж енергетичною сировиною.

     Сьогодні  дослідники інтенсивно працюють над  здешевленням технологічних процесів великотоннажного виробництва водню  за рахунок ефективнішого розкладання води, використовуючи високотемпературний електроліз водяної пари, застосовуючи каталізатори і т.п. 
 

     Коли  водень стане таким же доступним  паливом, як сьогодні природний газ, він зможе усюди його замінити. Водень можна буде спалювати в  кухонних плитах, у водонагрівачах і опалювальних печах, забезпечених пальниками, які майже або зовсім не відрізнятимуться від сучасних пальників, вживаних для спалювання природного газу.

     При спалюванні водню не залишається ніяких шкідливих продуктів згорання, тому відпадає потреба в системах відведення цих продуктів для опалювальних пристроїв, що працюють на водні, Більш того, водяну пару, що утворюється при горінні, можна вважати корисним продуктом — він зволожує повітря (як відомо, в сучасних квартирах з центральним опалюванням повітря дуже сухе).

     Водень  може служити і хімічною сировиною  в багатьох галузях промисловості, наприклад при виробництві добрив і продуктів харчування, в металургії і нафтохімії. Його можна використовувати  і для вироблення електроенергії на місцевих теплових електростанціях. 

     Поділ джерел енергії наведено в додатку 1. 
 

2. Альтернативні джерела  енергії – правове  регулювання в  Україні  

    Використання  альтернативних джерел енергії є  важливим фактором для підвищення рівня  енергетичної безпеки та зниження антропогенного тиску на навколишнє середовище.

    Головним  нормативно-правовим актом у сфері  альтернативної енергетики є Закон України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV від 20.02.2003 року. Зазначений закон визначає правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі.

    Так, основними засадами державної політики у сфері альтернативних джерел енергії є нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля, додержання безпеки для здоров'я людини,  науково-технічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії.

    Державне  регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснює Міністерство палива та енергетики України шляхом надання дозволів на провадження діяльності у сфері альтернативних джерел енергії; розроблення, затвердження та запровадження норм, правил і стандартів виробництва, передачі, транспортування, постачання, зберігання і споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел; нагляду та контролю за безпечним виконанням робіт на об'єктах альтернативної енергетики незалежно від їх форми власності, безпечною експлуатацією енергогенеруючого обладнання та за режимами передачі і споживання енергії та ін.

    В Україні прийняті інші законодавчі  акти щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії, а саме:

    - Закон України «Про електроенергетику»  від 16.10.1997 року № 575/97-ВР;

    - Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу» від 25.09.2008 року № 601-VI

    - Закон України «Про внесення  змін до деяких законів України  щодо сприяння виробництву   та використанню біологічних  видів палива» від 21.05.2009 року № 1391-VI

    Ухвалення «зеленого тарифу» дозволяє збільшити  виробіток теплової та електричної  енергії з відновлювальних її джерел.  Зазначений порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел застосовується за умови, що починаючи з 1 січня 2012 року питома вага сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва відповідного об’єкта електроенергетики становить не менше 30 %, а починаючи з 1 січня 2014 року – 50 %. Дана норма стимулює розвиток суміжних виробництв, що поряд з економічним та екологічним створює й соціальний ефект (створення висококваліфікованих  робочих місць). З 2010 року виробники і користувачі біопалива в Україні отримують значні податкові пільги, оскільки до 2019 року звільняється від оподатковування прибуток виробників біопалива, отриманий від його продажу.  

    Іншими  нормативно-правовими актами щодо стимулювання альтернативної та відновлюваної енергетики є:

    Податковий  кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI;

    Закон України «Про газ (метан) вугільних родовищ» вiд 21.05.2009 № 1392-VI.

     Податковий  кодекс передбачає пільги для розвитку  
використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, а саме:

1. Від оподаткування звільняється ввезення до України:
• матеріалів та устаткування, що використовуються для виробництва устаткування, яке використовує ВДЕ, а також матеріалів та устаткування, які будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел;
2. Податок за земельні ділянки, надані для розміщення об'єктів, які виробляють електричну енергію з відновлюваних  джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків від встановленого податку.
3. Електроенергія, вироблена з відновлюваних джерел, звільняється від сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію.
4. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:

• прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

• прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної  і  теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;
• прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених ст. 7 Закону України  "Про альтернативні види палива" для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних  засобів, які споживають біологічні  види  палива, одержаний  від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

5. Відповідно до Закону України «Про газ (метан) вугільних родовищ», тимчасово, до 1 січня  2020  року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ.

6. Строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії.

 

3. Можливості використання  альтернативних джерел  енергії в Україні 

     Незважаючи на значний потенціал майже всіх видів альтернативних джерел енергії, достатньо розвинену науково-технічну та промислову базу, велику кількість прийнятих нормативно-законодавчих актів, частка цих джерел енергії в енергетичному балансі країни залишається незначною. Головними причинами такого стану є відсутність стимулюючої політики держави, недосконалість нормативно-правовового забезпечення та невиконання прийнятих рішень, низький рівень фінансування науково-дослідних і конструкторських розробок, недостатній рівень інформування потенційних розробників технологій з альтернативної енергетики та споживачів.

     Біоенергетика, яка в даний час розвивається найбільш інтенсивно потребує оптимізації  свого розвитку з врахуванням  як потреб паливного, так і продовольчого  сектору економіки, а також державного регулювання експорту біопаливної сировини. Пріоритетним напрямком повинно стати виробництво біогазу з промислових, побутових та сільськогосподарських відходів, що забезпечить не тільки виробництво енергії, біодобрив, а також дозволить зробити довкілля більш чистим.

     Одним з найбільш економічно реальних видів  відновлюваних джерел енергії є  енергія вітру. Вітроенергетика вже сьогодні могла б вийти на значущий рівень виробітку електроенергії в країні в разі достатнього її фінансування та відповідної державної політики.

     Умовно  можна виділити два напрями розвитку вітроенергетики в країні: створення  малих установок для забезпечення автономних об’єктів (ферм, цехів, житлових і комунальних приміщень тощо) та потужних вітроелектростанцій (до 1 МВт).

     Для подальшого розвитку необхідно:

     • вивчити усіх можливих споживачів вітрової енергії, розробити установки відповідного класу для впровадження у виробництво;

     • забезпечити ефективну роботу вітрової установки з урахуванням її безпеки  для навколишнього середовища.

     Сонячна енергетика має шанс значно збільшити  свій внесок за рахунок впровадження передових вітчизняних розробок сонячних колекторів та відродження  виробництва сонячного кремнію  в Україні.

     В Україні історично створені сприятливі умови для розвитку сонячної енергетики:

     - високий науково-технічний потенціал  по розробці та технічному  супроводженню спеціального технічного  обладнання;

     - діючі виробництва з випуску  понад 10% світових обсягів монокристалічного  кремнію для фотоелектричних перетворювачів;

     - незавантаженість виробничих об’єднань  мікроелектронного виробництва,  які здатні виробляти сонячні  електростанції на базі існуючої  технологічної бази.

     Мала  гідроенергетика може внести свій вклад  в енергопостачання, особливо в регіональному вимірі. Прийняті рішення щодо її відродження потребують свого виконання та цільового використання коштів виділених на реабілітацію та відновлення малих ГЕС.