Загальна характеристика пізнавальних процесів

Апперцепція (лат. ad — до і perceptio — сприймання) — залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості

Ті самі предмети сприймаються людьми по – різному, залежно від  їхнього стану, завдань та минулого досвіду. Наприклад сприймаючи іноземну мову людина не зможе розібрати жодного  слова, але при сприйнятті рідної мови навіть при неправильній вимові, зрозуміє без зусиль. Або коли людині пред’являють незнайомий предмет, вона одразу ж буде його порівнювати зі знайомими предметами і від того який минулий досвід у людини, так и буде сприйнятий предмет.

Властивості сприйняття:

• Предметність – це здатність людини сприймати світ не у вигляді набору не пов’язаних між собою відчуттів, а у формі окремих предметів, які володіють якостями, які викликають дані відчуття.
• Цілісність – сприйняття виражається в тому, що образ предметів, які сприймаються не надається у готовому вигляді, а ніби подумки добудовується до певної цілісної форми на основі великого набору елементів. Наприклад, образ апельсина, який людина тримає в руках, виникає внаслідок синтезу зорових відчуттів (колір), дотикових (твердість), нюхових (запах) і попереднього досвіду (смак).
• Структурність – це здатність сприймаючі предмети відносити до відповідного класу і знаходити у предмета ті якості , які притаманні всім предметам цього класу, а також розрізняти образи, близькі за змістом.
• Осмисленість – це співвіднесення образу предмета з певним класом еталонних образів, причому образів, що несуть у собі досвід людської діяльності.
• Константність – визначається, як здатність сприймати предмети відносно постійними за формою, кольором, розміром та ряду інших параметрів, незалежно від зміни фізичних умов сприйняття.

 

Різновиди сприйняття залежно від складності об’єктів, що відображаються:

• сприймання простору;
• сприймання руху;
• сприймання часу.

Сприймання простору. Щоб жити, людина повинна орієнтуватися в просторі. Сприймання простору є відобра женням простору, що об'єктивно існує, тобто відображенням віддалі, розміру і форми предметів, їх взаємного розміщення і напряму, в якому вони рухаються. Воно включає в себе (як точки відліку) оцінку положення власного тіла, врахування його переміщень у просторі та відповідне коригування рухів, орієнтацію очей. Відображення просторових властивостей відбувається в процесі рухової діяльності організму і є особливим проявом аналітико-синтетичної діяльності мозку. Воно забезпечується спільною діяльністю комплексу аналізаторів, взаємодію між якими контролює руховий аналізатор.

Відображення простору є можливим завдяки наявності у людини парних аналізаторів та їх функціональної асиметрії.

Сприймання  часу. Воно є відображенням у свідомості тривалості, швидкості та послідовності подій.

Клінічні спостереження  свідчать, що сприймання часу є результатом процесів відображення, що відбуваються в мозку. Хоча деякі дослідники стверджували, що в мозку існує самостійний центр часу, практикою це не підтверджено. Більше того, відомо, що порушення сприймання часу спостерігається при ураженні різних відділів мозку. Зарубіжні психологи поділяють думку про таламічну локалізацію часових сприймань, обмежуючи її механізмами проміжного мозку. Вітчизняні вчені вважають, що орієнтування людини в часі відбувається за допомогою коркових відділів мозку. Збудження і гальмування мають певну тривалість, відбуваються з певною швидкістю і змінюються в певній послідовності. Ритмічна зміна явищ у світі, у тому числі збудження й гальмування, і є основою відліку часу. У відображенні часу беруть участь різні аналізатори, але найточніше розрізняють невеликі часові інтервали слуховий і кінестетичний аналізатори. Саме кінестетичний аналізатор І. Сеченов назвав органом сприймання просторових і часових відношень.

Сприймання тривалих часових проміжків значно залежить від характеру суб'єктивних переживань особистості. Так, час, заповнений інтенсивною цікавою діяльністю, збігає ніби швидше, ніж тоді, коли людина бездіяльна. У сенсорно збіднених умовах спостерігається суб'єктивне сповільнення плину часу.

На сприймання часу впливають  емоції людини: при позитивних емоціях  виникає ілюзія прискореного плину часу, а при негативних — час суб'єктивно сповільнюється. Так само сприймання часу залежить від вікових особливостей людей: у дитинстві час минає суб'єктивно повільніше, а в дорослої людини — швидше. Отже, «чуття часу» не є вродженим. Воно розвивається в процесі життя залежно від діяльності людини й умов, у яких вона відбувається.

Сприймання  руху. Суть його виявляється у відображенні зміни положення предметів у просторі протягом певного часу. У цьому процесі провідна роль належить зоровому аналізатору і кінестетичним відчуттям. Показниками руху є швидкість, прискорення і напрям.

За зорового сприймання інформацію про рух об'єкта можна  отримати у два способи: у процесі  фіксованого погляду і за допомогою  рухів ока. У першому випадку  рух відображається за рахунок зміни положення зображення об'єкта на сітківці ока, в другому — внаслідок функціонування око-рухової системи.

У сприйманні руху беруть участь і слуховий та кінестетичний аналізатори. Зміни в інтенсивності звучання, що відбуваються з певною швидкістю, справляють враження наближення або віддалення його джерела. В основі сприймання руху — умовний рефлекс на зоровий, слуховий чи кінестетичний подразник.

Отже, сприймання є складним пізнавальним процесом, який відбувається в умовах безпосереднього впливу предмета як комплексного подразника на аналізатори і здійснюється за допомогою системи активних перцептивних дій.

Вищою формою пізнання людиною дійсності  є абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви.

Перцептивна система людини не завжди адекватно відображає дійсність. Про це свідчать помилки сприймання — зорові ілюзії. Вони властиві всім людям. Так, дівчина в білій сукні здається повнішою, ніж у темній. Тканина в горизонтальну смужку повнить фігуру, а у вертикальну — робить людину вищою. Зорові ілюзії виявлено й у тварин.

Практикум

 

1.  Чому просте каміння визиває допитливість геолога, в той же час для звичайної людини – це тільки каміння і нічого більше?
2. Чим можна пояснити наступне? – «…Французький письменник М.Пруст наказав оббити стіни свого кабінету пробкою, але навіть в такій ізоляції не міг в день працювати. В той же час польський письменник Г.Сенкевич писав свої твори в кондитерській».
3. «…Збереглася легенда про поведінку Архімеда, який в міському парку Сиракуз креслив на піску кола, розв’язуючи геометричну задачу. Римські воїни, які полонили місто, підбігли до вченого, загрожуючи йому. Архімед, не помічаючи загрози, сказав: «Не торкайтесь моїх кіл!».
4. Водій автобуса то дивиться на показання приборів, то на світлофори, то на зустрічний транспорт. Яка властивість уваги допомагає йому? (Переключення)
5. …Учень, який пише диктант, слухає вчителя,записує текст, згадує текст.

...Один французький  психолог міг читати вголос  один вірш і, в той же час,  писав інший. Він міг, декламувати вірші, письмово виконувати складні математичні дії.

Яка властивість  уваги виявляється у цих діях? (Розподілення)

6. Яка властивість уваги необхідна у нижче вказаному випадку для слідчого?

Слідчий допитував  двох затриманих на кордоні людей. Записуючи зізнання першого із затриманих, він уважно слідкував за мімікою його обличчя і одночасно не випускав з виду мимовільної зміни в обличчі другого, коли той слухав відповіді свого спільника. Жодна дрібниця не пройшла повз увагу слідчого. (Розподіл)

7. Про які властивості уваги йдеться в кожному з епізодів?

Якось виникла  суперечка про те, кого можна назвати  найуважнішим.

1) Один сказав: «Іван Іванович дуже уважний. Коли він читає книжку або слухає співбесідника, то ніщо не може відвернути його увагу: ні поява стороннього в кімнаті, ні розмова сусідів, ні радіо і т. д. Вся його увага зайнята тим , що він зараз робить».(Концентрація)

2) «А мені здається, - сказав другий, - Павло Павлович більш уважний. З яким би захопленням він не розповідав матеріал учням (здається, він весь у полоні розповіді), жодна деталь поведінки учнів у класі не пройде повз його увагу. Він бачить і чує все, що робиться довкола». (Розподіл)

3) «Ні, Борис  Васильович, - сказав третій. – Якось  ми йшли в непроглядній темряві  по дорозі, і раптом несподівано спалахнув і зразу ж згас ліхтарик у когось в руках, що порівнювався з нами. Ми лише помітили фігуру мужчини, а Борис Васильович за цю коротку мить розгледів і мужчину, і зброю в його руках, і собаку поряд, і навіть червону зірочку на кашкеті. Потім виявилося, що все ним було помічено правильно. Це був прикордонник». (Обсяг)

8. Прочитайте уважно і скажіть, чи правдива ця казка. Якою закономірністю уваги це можна пояснити?

У старовинній  індійській казці розповідається про  те, як Магараджа вибирав собі міністра. Лише той, хто пройде по стіні довкола міста з повною чашею молока і не розіллє ні краплі, міг стати міністром. Багато хто намагався пройти, але по дорозі на них гукали, лякали їх, стріляли, і вони розливали молоко.

             Та ось прийшов пастух. Ні крики, ні постріли, ні різні хитрощі – ніщо не відвернуло його уваги від наповненої чаші.

• Ти чув вигуки? – запитав Магараджа нового міністра.
• Ні.
• Ти бачив, як тебе лякали?
• Ні. Я дивився на молоко.
• Ти чув постріли?
• Ні, повелитель. Я дивився на молоко.

(Стійкість)

9. В жаркий літній день ви ідете купатися, стрибаєте у воду і спочатку вона здається вам дуже холодною. Але через деякий час ви вже не відчуваєте холоду. Що це за явище? (Адаптація).
10. У роки Великої Вітчизняної війни подекуди застосовували такий прийом:  під час нічних атак з-за спин наших солдатів інженерні частини спрямовували в бік ворога сильні прожектори, що засліплювали противника. Яка закономірність відчуттів при цьому враховувалася? (Поріг чутливості)
11. Кожен звук мови одразу ж викликав у Ш. – людини з феноменальною пам’яттю – яскравий зоровий образ, кожен звук мав свою зорову форму, свій колір, свої смакові якості. Голосні були для нього простими фігурами, приголосні – бризками, чимось твердим, таким, що розсипається і завжди зберігає свою форму. «А» - це щось біле, довге, - говорив Ш., «і» - відходить уперед, його не можна намалювати, а «й» - гостріше. Коли в лабораторії фізіології слуху пред’являли цій людині тон 50 гц із силою звуку 100 дб, то Ш. бачив коричневу смугу на темному фоні з червоними ознаками, а на смак цей звук був для нього подібним на кисло-солодкий борщ». Яка закономірність відчуттів проявляється у наведених фактах? (Синестезія)

 

 

Контрольні  запитання:

1. Чи можлива психічна активність без уваги?
2. Чи є явище компенсації у разі порушення одного з аналізаторів закономірним і необхідним?
3. Відомо, що один і той самий проміжок часу в різних ситуаціях сприймається по-різному. Поясніть причини суб’єктивної оцінки часу людиною.
4. Чим зумовлена вибірковість людської уваги?
5. З'ясуйте фактори, які сприяють збільшенню стійкості та концентрації уваги.
6. Чи залежить коливання уваги від характеру діяльності людини?
7. Які фактори впливають на обсяг уваги?
8. Охарактеризуйте загальні властивості відчуттів.
9. Чи можливе сприймання часу?
10. Обґрунтуйте, чому сприймання є складнішим процесом, ніж відчуття?
11. Як проявляються компенсаторні можливості людської психіки?

 

Література:

1. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 2001. – 304с.
2. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.
3. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.
4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб. – 5 – те вид., стер. – К.: Вища школа, 2006. – 487 с.: іл.
5. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. – 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001.
6. Максименко С. Д. Загальна психологія. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с. –
7. Основи психології: Підручник // За ред. О. В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.
8. Психологія: Підручник // За ред. Ю.Л. Трофимова. – К.: Либідь, 2003. – 558с.