Загальна характеристика психодіагностичних методик

Загальна характеристика психодіагностичних методик

 

1. Загальна характеристика  методів психодіагностики.

2. Методи психодіагностики, їх класифікація.

3. Проективний метод психодіагностики.

4. Історія розвитку тесту.  Види тесту.

5. Основні вимоги до  психодіагностичних методів.

1. Загальна характеристика методів  психодіагностики

В сучасній психології застосовують багато різноманітних методів психодіагностики, однак, не всі можна назвати науково  обґрунтованими. Крім цього серед  них є дослідницькі і власне психодіагностичні  методи. Психодіагностичні методи використовуються з метою оцінки, тобто дозволяють отримувати точні кількісні і якісні характеристики вивчаємих психологічних властивостей.

Методи, що вивчають лише психологічні процеси, властивості і стани  людини, називаються дослідницькими. Вони використовуються в емпіричних і експериментальних наукових дослідженнях, основна мета яких - отримання достовірних знань.

Завдання, що стоїть перед  психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією вивчаємого явища, обов'язковим є його інтерпретація.

Психодіагностичний  метод конкретизується в трьох  основних діагностичних підходах, які  практично охоплюють всі діагностичні методики (тести):

1. "Об'єктивний" підхід-діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності.

2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.

3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньо нейтральним матеріалом, який в силу його відомої невизначеності стає об'єктом проекції.

Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності призвів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним. Це - тести особистості і тести інтелекту. Перші спрямовані на вимір неінтелектуальних особливостей особистості, другі - на встановлення рівня її інтелектуального розвитку.

Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками, а проективний - різноманітними проективними методиками дослідження особистості.

Існує багато методів психодіагностики. Розібратися в них, немаючи в  якості орієнтира деяку схему, практично  не можливо. Р.С.Немов пропонує загальну схему класифікації психодіагностичних методів:

1. Методи психодіагностики  на основі спостереження.

2. Опитувальні психодіагностичні  методи.

3. Об'єктивні психодіагностичні  методи, включаючи врахування і  аналіз поведінкових реакцій  людини і продуктів її діяльності.

4. Експериментальні методи  психодіагностики.

Перша група методів обов'язково вимагає введення спостереження і використання його результатів для психодіагностичних висновків.

Методи психодіагностики через процедуру опитування засновані на допущенні про те, що необхідні відомості про психологічні особливості людина може отримати, аналізуючи письмові або усні відповіді на серію стандартних, спеціально підібраних запитань.

Є декілька різновидів цієї групи методів: анкета, опитувальник, інтерв'ю.

Анкетою називають такий метод, при якому досліджуваний не тільки відповідає на ряд запитань, але й повідомляє про себе деякі соціально-демографічні дані (вік, професію, рівень освіти, місце роботи, посада, сімейне становище та ін.). Опитувальником називають метод, в якому досліджуваному задаюється ряд письмових запитань. Такі запитання бувають двох типів: закриті і відкриті.

Закриті - ті, що передбачають стандартизовану відповідь або серію таких відповідей, з яких досліджуваний має вибрати ту, що найбільше підходить йому.

Відкритими називаються такі запитання, які передбачають відповіді., яка дається у відносно вільній формі.

Також запитання психодіагностичного  опитувальника можуть бути прямими  і непрямими.

Прямими називаються такі запитання, відповідаючи на які, досліджуваний сам характеризує і безпосередньо оцінює наявність, відсутність або степінь вираженості у себе тієї чи іншої психологічної якості.

Непрямими є такі запитання, відповідь на які не вміщують прямих оцінок досліджуваним вивчаємої властивості, але по них можна судити про рівень її психологічного розвитку.

Наведемо  приклади відкритих, закритих, прямих і непрямих запитань, що спрямовані на діагностику такої якості особистості, як тривожність:

1. Відкрите запитання: "Розкажіть  що-небудь про ситуації в яких  ви відчуваєте підвищену тривожність".

2. Закрите запитання: "Чи  часто ви перебуваєте у тривожному  стані? Виберіть і відмітьте  одну з запропонованих відповідей: "так", "ні", "інколи", "не  знаю".

3. Пряме запитання: "Чи  є у вас така якість особистості  як тривожність?".

4. Непряме запитання: "Чи  виникає у вас стан неспокою  під час екзаменів?”.

Інтерв'ю - психолог сам задає досліджуваному запитання і тут же записує відповіді на них.

Одним із методів психодіагностики через аналіз результатів діяльності є контент-аналіз, при якому змістовному  аналізу підлягають письмові тексти досліджуваного, його твори, листи, продукти діяльності. Особливість експерименту як методу психодіагностики заключається в тому, що створюється штучна ситуація, що стимулює прояв досліджуваної  якості у досліджуваного.

2. Методи психодіагностики, їх класифікація.

Більшість створених практичних психодіагностичних методик представляють  бланкові методики - в них досліджуваному пропонують серію суджень або  запитань, на які він в усній  або письмовій формі має дати відповідь.

Друге місце за частотою використання займають опитувальні  методики - дослідник задає досліджуваному усні запитання, відмічає і опрацьовує його відповіді.

Третє місце займають малюнкові  психодіагностичні методики. В них  для вивчення психології і поведінки  досліджуваних використовуються створені ними малюнки, які можуть мати як заданий  тематично, так і спонтанний характер.

Перший і третій з описаних типів психодіагностичних методик  можуть мати два варіанти: ручний і  комп'ютерний. При ручному варіанті методика від початку до кінця  використовується без засобів електронно-обчислювальної техніки.

Особливе місце серед  психодіагностичних методик займають проективні, які, в свою чергу, можуть бути бланковими, опитувальними або  манишковими.

Наступна група методик - об'єктивно маніпулятивні. Тут досліджуваним  пропонується завдання у формі реальних предметів, з якими потрібно проявити певні дії: зібрати із запропонованих матеріалів, розібрати, виготовити і  т. п.

Критерії класифікації методів психодіагностики:

1. Тип тестових завдань.

2. Адресат тестового матеріалу.

3. Форма пред'явлення тестового  матеріалу досліджуваним.

4. Характер даних, що  використовується для висновків  про результати психодіагностики.

5. Наявність в методиці  тестових норм.

6. Внутрішня будова методики.

За типом тестових завдань методики діляться на опитувальні (використовуються запитання, адресовані досліджуваним), стверджувальні (вживаються деякі судження або ствердження, з якими досліджуваний має погодитись або ні)? продуктивні (застосовується той чи інший вид власної творчої діяльності досліджуваного), дієві (виконання комплексу иракч ичних дій, за характером якого судять про його психологію), фізіологічні (аналіз мимовільних фізичних або фізіологічних реакцій організму людини).

За адресатом тестового матеріалу-діляться на свідомі (ГкиунчІ.ся на свідомості) і безсвідомі (спрямовані нанеусвідомлювані реакції людини). Прикладом методики першого типу можуть бути опитувальники, а прикладом другого - проективні методики.

За формою представлення тестового матеріалу досліджуваним -поділяються на бланкові (тестовий матеріал в письмовій або якій-небудь іншій знаковій формі: малюнок, схема і т. п.), технічні (тестовий матеріал у аудіо-, відео- або кіноформі), сенсорні (матеріал у вигляді фізичних стимулів, безпосередньо спрямованих на органи чуття).

За характером даних, що використовуються для психодіагностичних висновків, поділяються на об'єктні (використовуються показники, що не залежать від свідомості і бажання досліджуваного і експериментатора) і об'єктивні (вживаються дані, що залежать від бажання і свідомості експериментатора або досліджуваного).

За критерієм наявності тестових норм - діляться на ті, які мають такі норми. і ті що не мають їх.

За внутрішньою структурою психодіагностичні методики можна розділити мономірні і багатомірні.

Перші характеризуються тим, що в них діагностується і оцінюється єдина якість або властивість, а  другі - тим, що вони спрямовані для  психодіагностики і оцінки зразу  декількох однотипних або різнотипних  психологічних якостей людини.

В окрему групу виділяються  методики, засновані на якісному і  кількісному аналізі експериментальних  даних. У першому випадку діагностуєма властивість описується відомими науковими  поняттями, а в другому - через  відносну ступінь її розвитку у даної  людини в порівнянні з іншими людьми.

Всі методи можна поділити на наукові і практичні. Науково-дослідницькі методи головним чином орієнтовані  на виявлення і наступне вивчення тієї чи іншої якості з метою її наукового пізнання, а практичні - на оцінку рівня її розвитку і використання в практичних цілях.

3. Проективний метод психодіагностики.

Проективні  методи (лат. projectio - викидання вперед) - сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості і утворених в рамках проективного діагностичного підходу. Поняття проекції для позначення цих методик, вперше було використане Л.Франком (1939р.), заключається у свідомому або безсвідомому перенесенні суб'єктом власних властивостей, станів на зовнішні об'єкти, тобто не зовсім усвідомлене приписування іншим людям, подіям і речам власних думок і почуттів людини.

Слід розрізняти наступні групи проективних методик: розвиваючи теорію проективних методик Л.Франка, розрізняють:

1) конститутивні - структурування, оформлення стимулів, надання їм смислу (тест Роршаха). Суть тесту - стимульний матеріал складається з 10 стандартних таблиць з чорно-білими і кольоровими симетричними зображеннями. Досліджуваному пропонується відповісти на запитання, що зображено і на що це схоже;

2) конструктивні - створення із оформлених деталей осмисленого цілого (тест Світу). Суть тесту - стимульний матеріал складається з 232 моделей предметів, розподілених в різних пропорціях за 15 категоріями (будинки, дерева, дикі і домашні тварини, літаки, люди у формі і звичайній одежі і т. д.). Моделі невеликі за величиною, виготовлені з дерева або металу і яскраво забарвлені. Піддослідний на свій погляд створює із цих предметів те, що автори називали "малий світ". Час не обмежений;

3) інтерпретативні - пояснення якої-небудь події, ситуації (тематичний аперцетивний тест - ТАТ). Суть тесту - стимульний матеріал складається з 31 таблиці: ЗО - чорно-білих карт і одна пуста таблиця, на якій піддослідний може зобразити будь-яку карту. У зображеннях, що використовуються, представлені відносно невизначені ситуації, що допускають їх неоднозначну інтерпретацію;

4) патаретичні - здійснення ігрової діяльності в особливо організованих умовах (психодрама). Суть тесту - здійснюється у вигляді імпровізованої театральної вистави, в якій досліджуваний грає роль самого себе або уявної особи;

5) експресивні - малювання на вільну або задану тему (Будинок -дерево - людина). Суть тесту - пропонується намалювати будинок, дерево і людину. Потім проводиться детально розроблене опитування. На думку Дж.Бука, кожний малюнок - це своєрідний автопортрет, деталі якого мають особистісне значення. По малюнках можна судити про афективну сферу особистості, її потреби, рівень психосексуального розвитку і т.д.;

6) імпресивні - надання переваги одним стимулам (як найбільш бажаним) в порівнянні з іншими (тести Люшера). Суть тесту — стимульний матеріал складається з стандартних різнокольорових, вирізаних з паперу квадратів зі стороною 28 мм. Повторний набір складається із 73 квадратів 25 різних кольорів і відтінків. Часто використовується неповторний набір з 8 кольорових квадратів. Спрощена процедура дослідження (для 8 кольорів) зводиться до одночасного пред'явлення всіх кольорових квадратів на білому фоні і прохання вибрати один, що сподобався. Вибраний квадрат перевертається І відкладається в сторону, потім процедура повторюється. Психологічна Інтерпритація отриманого ряду кольорів опирається на припущення про те, що кожний колір має певне символічне значення, наприклад: червоний -прагнення до влади, домінування. А зелений - наполегливість; 7) адитивні-завершення речення, розповіді, історії (методики, закінчення речення). Позитивне в методиках - дають глобальний підхід до вивчення особистості. Негативне - досить стандартизовані і результат залежить від того, хто проводить це дослідження.