Вплив спілкування на розвиток дитини

Вище були названі три види депривації - сенсорна, рухова і соціальна. Всі три присутні в різному співвідношенні при позбавленні спілкування з близьким дорослим у цьому віці. Таким дорослим найчастіше є мати,позбавлення спілкування з якою викликає окремий тип депривації названий -материнським. Вплив ранніх емоційних зв'язків матері і дитини на подальший розвиток останнього було доведено в багатьох експериментах. Так, діти з дитячих установ інтернатської типу (далі як ДУІТ), в 7 разів частіше відчувають страх при переміщенні їх у нову, незвичну обстановку  
(тут і надалі дані в порівнянні з дітьми зі звичайних сімей). Це можна пояснити тим, що для успішного освоєння нового простору, нових ігор дитині потрібна мати, яка дає йому змогу випробовувати не страх і тривогу при зіткненні з новим (невідомим), а інтерес і цікавість. Це ж пояснює і відсутність базової довіри до світу у цих дітей. Для його виникнення необхідні 2 умови, яких позбавлені діти з ДУІТ: тепло та материнська турбота і її постійність.

Один із наслідків  материнської депривації - це формування названого Дж. Боулбі «беземоційного характеру»: інтелектуальне відставання, невміння вступати в значимі стосунки з оточуючими, млявість емоційних реакцій, агресивність, невпевненість у собі.

Розглянемо коротко  специфіку спілкування дитини з  дорослими в ранньому дитинстві. Основними досягненнями, які визначають розвиток психіки дитини в цьому періоді є: оволодіння тілом і мовою, а також розвиток предметної діяльності. Серед особливостей спілкування дитини цього віку можна виділити те, що дитина починає входити в світ соціальних відносин.  
Це відбувається завдяки зміні форм спілкування з дорослими. У предметній діяльності через спілкування з дорослими створюється основа для засвоєнн язначень слів і зв'язування їх з образами предметів і явищ. Колишня раніше ефективна форма спілкування з дорослими (показ дій, управління рухами, вираз бажаного за допомогою жестів і міміки) стає вже недостатньою. Зростаючий інтерес дитини до предметів, їх властивостей і дій з ними спонукає її постійно звертатися до дорослих. Але звернутися до них вона може тільки опанувавши мовним спілкуванням.

Самоідентичність - почуття сталості власного Я, а також те,наскільки людина приймає і цінує себе. Її формування починається вперші місяці життя. У дітей з ДУІТ вона сформована недостатньо. Так наприклад, вони пізніше інших впізнають себе в дзеркалі; лякалися і плакали, якщо бачили себе в дзеркалі в незвичному вигляді (захований під хустку). Спостерігається також запізнювання в появі кризи «3-років». Дефектно формується «гордість за досягнення».  

Спілкування з дорослими в  дошкільному віці

Цей період описується як час оволодіння соціального простору людських відносин через спілкування з дорослими, а також ігрові та реальні відносини з однолітками. У дошкільному віці дитина, освоюючи світ постійних речей, опановуючи вживання все більшої кількості речей, відкриває для себе «подвійну природу рукотворного світу:сталість функціонального призначення речі і відносність цього простору »(В. С. Мухіна). Одне з головних прагнень дитини в цьому віці - прагнення до оволодіння тілом, психічними функціями та соціальними способами взаємодії з іншими. Дитина вчиться прийнятим позитивним формам спілкування. У неї бурхливо розвивається мова, яка тут несе не тільки функцію обміну інформацією, але й експресивну.

Параметри спілкування:

1) форма спілкування: 

. поза ситуативно-пізнавальна  (до 4-5 років);

. внеситуатівно-особистісний (5-6 років).  
2) зміст потреби у спілкуванні:

. потребу в  увазі, співпраці і повазі (4-5 років);

. потреба в доброзичливій увазі, співпраці, повазі дорослого при провідній ролі прагнення до співпереживання і взаєморозуміння (5-6 років).  
3) провідний мотив спілкування:

. Пізнавальний: дорослий як ерудит, джерело пізнання про внеситуатівних об'єктах, партнер з обговорення причин та зв'язків; (4 - 5 років);

. Особистісний: дорослий як цілісна особистість, що володіє знаннями, умінням і нормами (5-6 років).  
4) значення даної форми спілкування в загальному розвитку дитини:

. первинне проникнення  у поза чуттєву суть явищ, розвиток наочних форм мислення;

. прилучення  до моральних і етичних цінностей  суспільства, перехід до дискурсивного мислення (5-6 років).

Перерахуємо лише деякі проблеми, що виникають у дошкільнят позбавлених повноцінного спілкування з дорослими. Підвищена потреба в увазі і доброзичливості відносно дорослого, характерне, як це було показано при виділення параметрів спілкування, для немовлят. Для дошкільнят властива складніша потреба у спілкуванні - у співпраці, повазі і співпереживанні. У дітей же з ДУІТ до кінця дошкільного віку зберігається потреба в уважному і доброзичливому відношенні. Вони не виявляютьзвичайної для дітей цього віку наполегливості у ході пізнавальних контактів. Тобто, вони задовольняють нереалізовану потребу в увазі і доброті з боку дорослих за допомогою мовних засобів.

Відомо, що проективна методика «Малюнок людини» має кілька параметрів для оцінки: сенсомоторних, психічний і проективний. Відмінність дітей з ДУІТ починає проявлятися з психічного рівня: на їх малюнках людина носить схематичний характер, відсутні деталі. На проективному рівні особливості полягають в тому, що діти малюють маленького чоловічка в нижньому куті, звідки він прагне втекти. Ці факти говорять про особистісні і емоційні проблеми.

Спілкування з дорослими в  шкільному віці

Початок шкільного віку визначається важливою зовнішнім обставиною -надходженням до школи. До цього періоду дитина вже багато чого досягла у міжособистісних відносинах: вона орієнтується в сімейно-родинних відносинах; вона має навички самовладання; може підпорядкувати себе обставинами - тобто має міцний фундамент для побудови відносини з дорослими і однолітками. Суттєвим досягненням у розвитку особистості є переважання мотиву «Я повинен» над «Я хочу». У неї достатньо розвинені рефлексивні здібності, які тепер вона використовує для придбання нових знань і навичок. Крім цього, навчальна діяльність вимагає від дитини нових досягнень у розвитку мови, уваги, пам'яті,уяви і мислення, а також створює нові умови для особистісного розвитку.

Школа пред'являє  до дитини нові вимоги стосовно спілкування  – воно ставє «школою соціальних відносин». Відкриваючи різні стилі вона пробує їх, а потім і вибирає деякі з них.

Як і раніше, для розуміння значущості спілкування  з дорослими для дитини цього віку, розглянемо що відбувається з дитиною, якщо вона позбавляється повноцінного контакту з дорослими. Прихожан і Толстих провели комплексне дослідження дітей з ДУІТ за кількома параметрами і виявили наступне:  
1) рівень інтелекту: у дітей з ДУІТ більш низькі показники вербального інтелекту; з усіх субтестів найгірші показники були по наочно-образному мисленняю, яке пов'язане з невмінням представити цілісний образ події;  
2) мотиваційні переваги: 93% дітей три своїх бажання пов'язали з навчанням (СР 53% дітей із звичайних сімей написали про загальнолюдські проблеми). У них, крім іншого, переважали висловлювання, які відображали вимоги вчителів і вихователів. Це говорить про те, що поведінка цих дітей детермінована особливостями спілкування з дорослими: найголовнішим для них є прагнення заслужити схвалення, увага і похвалу вчителя. Ще однією особливістю є висловлення своїх побажань в умовному способі ( «я хотів би ...») - т.з. симптомом відчуження бажань, що говорить про неблагополучний особистісний розвитку. Інший проективною методикою, використаної для діагностики мотиваційної сфери, була методика Нюттена «Я хочу, я можу ...»). У дітей з ДУІТ домінували мотиви, пов'язані із сьогоднішнім днем і найближчим майбутнім. Їхні мотиви більш одноманітні і найменш пов'язані з власною особистістю;  
3) формування самосвідомості і образу Я (методика «Я, яким здаюсь собі»): дані дослідження показали, що у дітей з ДУІТ спостерігається затвердження  
Я через пристосування (СР активне протиставлення себе ситуації у дітей зі звичайних сімей); визнання необхідності влади над собою (СР прагнення до самостійності); їх самооцінка має негативний характер  
(СР зі складним характером самооцінки - дитина може вважати себе як хорошим, так і одночасно поганим). Останній факт пояснюється тим, що діти зі звичайних сімей засвоюють 2 різних рівня відносин до себе з боку дорослих. Батьки з одного боку безумовно люблять їх, а з іншого об'єктивно оцінюють в конкретних ситуаціях. Діти з ДУІТ позбавлені такої безумовної любові, що і відображається на їх самооцінці;  
4) любов до себе і самоідентичність: як і говорилося вище, самоідентичність - почуття сталості свого Я, а також, те, наскільки людина цінує і приймає себе. Негативне або не виражене відчуття Я у дітей з ДУІТ пояснюється як неясністю свого минулого, так і, більшою мірою, відсутністю одного люблячого дорослого. Безліч зміншившихся дорослих з різною поведінкою і з різним емоційним ставленням не сприяють формуванню почуття сталості свого Я і самоцінності;  
5) спілкування з дорослими: діти з ДУІТ буквально «липнуть» до дорослих, виявляють позитивне ставлення до них; у них є деструктивна агресія (СР конструктивна агресія, є рушійною силою за будь-якого освоєння нового та зміни); вони готові виконати будь-яке їх прохання ; роблять все можливе, щоб звернути на себе увагу, що пов'язане з незадоволеною потребою у спілкуванні;  
6) реакція на фрустрацію (тест Розенцвейг): у цих дітей переважає екстрапунітивні реакції за типом самозахисту, що не дає їм можливості опанувати ситуацію і знайти конструктивне рішення. Це частково пояснює подальшу несамостійність і «звалювання» провини на інших.

Узагальнюючи  все вище сказане про негативні  наслідки відсутності повноцінного спілкування у дітей з ДУІТ можна сказати, що їх ахіллесовою п'ятою є особистість, що носить реактивний характер. Якщо значення рівня розвитку рухової активності, показників інтелекту, особливостей мислення та ін. наближаються до показників дітей зі звичайної сім'ї до кінця підліткового віку, то особистісні особливості цих дітей залишаються зними на все життя.

Говорячи про особистість у даному контексті я маю на увазі визначення  
Божович. Тут особистість - це «цілісна психологічна система, що виникає в процесі життя людини і виконує певну функцію в його взаємозв'язку з оточуючими людьми ». Вдосконалюючись на основі засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки, становлення особистості звільняє людину від безпосереднього підпорядкування впливу навколишнього середовища. Це дозволяє людині не тільки пристосовуватися до них, але й свідомо перетворювати це середовище і самого себе.

Особливості спілкування  дітей з ДУІТ з дорослими (безліч змінюючихся дорослих, з різною поведінкою і з різним емоційним ставленням;відсутність материнського тепла, безумовного прийняття і любові та багато ін.)є причиною формування реактивного типу особистості. Це виражається в незадоволеній потребі в спілкуванні і, як наслідок, прагненні завоювати прихильність і увагу дорослих; заниження в (або повному) неприйнятті себе; орієнтації на сьогодення і звуження перспективи минулого і майбутнього; недовіру до людей і залежності; вузькість і бідність змісту мотивів та ін.

Повернемося до дефініції спілкування, дане Леонтьєвим. Спілкуванні, пише він, це цілеспрямований вплив на формування або зміну окремої особистості в процесі колективної або «індивідуальної», але соціальноопосередкованої діяльності. Весь процес розвитку дитини від перших днів життя і до кінця підліткового віку проходить під впливом спілкування.  
Починаючи спілкуватися з одним знайомим дорослим, а потім включаючи в коло спілкування все більшу кількість як дорослих, так і однолітків, дитина вбирає,аналізує, а потім і критично оцінює багаж знань, накопичений багатьма поколіннями людей. Без перейняття цього культурно-історичного досвіду за допомогою спілкування у всіх його формах людина втрачає свою відмінність від інших представників тваринного світу - тобто втрачає здатність до логічного мислення, дару мови, створення знарядь праці та їх використання в процесі суспільних відносин.  
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

Отже, зробивши теоретичний аналіз проблеми спілкування  дітей в колективі та сім’ї,шляхом вивчення психолого-педагогічної літератури, охарактеризувавши основні особливості  та відмінності спілкування дітей в колективі та сім’ї,узагальнивши сутність спілкування,я визначила позитивні та негативні сторони спілкування,визначила вплив спілкування на становлення дитини,виявила відмінність та схожість спілкування дитини в сім’ї та колективі. 
Спілкування – важлива форма людського буття, умова життєдіяльності людей, спосіб їхнього об’єднання. Воно є генетично первинною основою культури спілкування. Спілкування - це міжособистісна і між групова взаємодія,основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо), в ході спілкування становиться та формується особистість. Потреба у спілкуванні розвивається від простих (потреба в емоційному контакті) до складніших (у співробітництві,інтимно-особистісному спілкуванні тощо). Змістом спілкування є наукові та побутові знання,навички та уміння,сама людина (її зовнішній вигляд,особливості характеру,манера поведінки тощо) або ж колективне розв’язування якогось завдання,діяльність. Ставлення та стосунки,які наповнюють спілкування, надають йому своєрідності,певного емоційного забарвлення,диктують засоби,манеру спілкування. Від того,які складаються стосунки,залежить уся система спілкування особистості. Конкретних тем для спілкування в кожного безліч,і чим різноманітніші вони,чим ширше коло спілкування людини,тим багатша і змістовніша сама особистість. У стилі проявляються всі особистісні риси,від яких залежить успішність і ефективність спілкування. Стиль спілкування інтегрує у собі не тільки комунікативні та психологічні особливості людини,а й її світорозуміння,відношення до людей та до своєї справи,творчі здібності. У стилі спілкування найбільш проявляються особливості індивіда,його особистісні властивості. Важливим елементом людського співжиття взаємин є психічні контакти і спілкування. Потреба у контакті з подібними до себе існує й у тваринному світі, однак спілкування – це величезний дар набуток суспільного буття людини. Завдяки спілкуванню людина пізнає світ, власну духовність, підтримує психологічний зв’язок з іншими людьми через масові засоби комунікації й безпосередні контакти на вулиці, у театрі й кіно.  
Дефіцит спілкування, дружніх відносин викликає ускладнення і навіть напруженість, конфлікти між людьми, а то й захворювання. У спілкуванні дуже важливим є необхідність зрозуміти, що кожна людина – найбільша цінність суспільства. А тому слід поважати кожного, з ким спілкуєшся.