Вплив спілкування на розвиток дитини

ЗМІСТ

1. Вступ
2. Спілкування: визначення, предмет і властивості
3. Спілкування з дорослими в період дитинства і раннього дитинства
4. Спілкування з дорослими в дошкільному віці
5. Спілкування з дорослими в шкільному віці
6. Висновок
7. Список використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Спілкування - один з найважливіших факторів загального психічного розвитку дитини.  
Тільки в контакті з дорослими людьми можливо засвоєння дітьми суспільно -історичного досвіду людства.

В даний час  увагу багатьох психологів у всьому світі притягнуто допроблем раннього дитинства. Цей інтерес далеко не випадковий, тому щовиявляється, що перші роки життя є періодом найбільшінтенсивного і морального розвитку, коли закладається фундаментфізичного, психічного та морального здоров'я. Від того, в якихумовах воно буде протікати, багато в чому залежить майбутнє дитини. Ще ненароджена дитина - це формується людська істота. Впливвідносин матері до ще не народженої дитини є винятково важливим для йогорозвитку. Також важливі взаємини матері і батька.

Любов, з якою мати виношує дитину, і думки, пов'язані  з йогопоявою; багатство спілкування, якого мати ділить з ним, впливаютьрозвивається  на психіку дитини, розвиток мовленнєвих задатків.

Якщо подивитися на саме слово «спілкування» з  точки зору його етимології, томожна побачити, що воно походить від слова «загальне». У чомусь схожа ситуація і в мовах германо-романської групи: так, наприклад, англійське слово «communication» походить від латинського «зв'язувати, давати». У всіх цих словах ми можемо побачити як мова відображає один з основних смислів спілкування - будучи сполучною ланкою між людьми, сприяти знаходженню і передачі загального що є (або може бути) між ними. Причому це загальне може бути як те що виникло тільки що, в процесі спільної діяльності, так і ті знання, що передаються через багато століть .

Розвиток дитини в багатому залежить від спілкування  з дорослими, яке впливає не тільки на психічний, а й на ранніх етапах,  фізичний розвиток дитини.  
 
 
 
 
 

Спілкування: визначення, предмет  і властивості

Існує безліч більш  точних дефініцій спілкування. Зупинимося коротко на деяких з них, щоб більш  чітко уявляє собі предмет даної  роботи.

Спілкування можна  розглядати з точки зору різних гуманітарних наук.  
Так, в соціології воно розуміється як спосіб існування внутрішньої еволюцій або підтримки соціальної структури суспільства - в тій мірі, в якій ця еволюція взагалі припускає діалектичну взаємодія особистості і суспільства, неможливе без спілкування. У марксистської філософії воно розуміється як процес перетворення суспільних відносин з віртуальної в реальну «дієву» форму, що здійснюється за певних обставин. Тут воно розуміється і як процес (актуалізації) і як умова (способу актуалізації). Таким чином, у рамках цієї філософської концепції, будь-яка громадська діяльність є у відомому сенсі спілкуванням.

C точки зору  психології (наприклад А. А. Леонтьєвим) спілкування розуміється як процес встановлення і підтримання цілеспрямованого,прямого або опосередкованого тими або іншими засобами контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними між собою в психологічному відношенні.  
Здійснення цього контакту дозволяє або змінити перебіг спільної діяльності за рахунок узгодження «індивідуальних» діяльностей з тими чи іншими параметрами, або, навпаки, розподіл функцій (соціальноорієнтоване спілкування), або здійснити цілеспрямований вплив на формування або зміну окремої особистості в процесі колективної або  
«Індивідуальної», але соціально опосередкованої діяльності (особистісноорієнтоване спілкування). Більш просте визначення дає М.І. Лісін: спілкування - це взаємодія 2-х і більше людей, спрямоване на узгодження та об'єднання зусиль з метою налагодження відносин і досягнення загального результату.

Як і в будь-якого  об'єкту наукового вивчення у спілкування  виділяють ряд притаманних йому властивостей.

Серед них:  
. спілкування є взаємоспрямованою дією;  
. вона має на увазі активність кожного з її учасників;  
. учасники його розраховують отримати відгук/відповідь від партнера по спілкуванню;  
. кожен з учасників цього процесу виступає як особистість.

З цього, зокрема  випливає, що предметом спілкування є інша людина, партнер по спілкуванню. Кожна людина прагне до пізнання й оцінки інших людей. Пізнаючи і оцінюючи інших людина отримує можливість самооцінки і самопізнання. Це прагнення суть потреби в спілкуванні.  

Таким чином, основними  функціями спілкування є:  
. організація спільної діяльності людей (узгодження та об'єднання зусиль для їх досягнення);  
. формування і розвиток міжособистісних відносин;  
. пізнання людьми один одного;  
. спілкування - необхідна умова формування особистості, її свідомості та самосвідомості.

У ході спілкування формується т.з. продукт спілкування - освіта як матеріального так і духовного характеру. Серед основних продуктів спілкування виділяють: загальний результат, взаємини, виборчі прихильності, а також образ самого себе.

Маючи цю теоретичну базу ми можемо перейти до розгляду особливостей спілкування дитини з дорослими.

Спілкування дитини з дорослими: місце і роль у  психічному розвитку дитини

Вищі психічні функції людини спочатку формуються як зовнішні,тобто в реалізації яких бере участь не одна, а дві людини. І лише поступово вони стають внутрішніми (тобто переходять з інтра-в інтропсіхічні). Розвиток дитини, в рамках теорії культурно -історичного розвитку, розуміється Виготським як процес присвоєння дітьми суспільно-історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Витяг цього досвіду можливий при спілкуванні зі старшими. При цьому спілкування відіграє вирішальну роль не тільки в збагаченні змісту дитячої свідомості,але й обумовлює його структуру.

Якщо узагальнити  вплив спілкування на загальний  психічний розвиток дитини, то можна сказати, що:  
. воно прискорює хід розвитку дітей (поява і подальший розвиток як операціонально-технічних, так і перцептивних навичок);  
. воно дозволяє подолати несприятливу ситуацію (так, наприклад, прослуховування дітьми в інтернатах магнітофонної мови, в разі включення до живого спілкування з навколишнім, сприяє нормалізації мови при відставання її розвитку);  
. воно ж дозволяє виправити дефекти, що виникли у дітей при неправильному вихованні.

Цей вплив простежується  в багатьох сферах психічного розвитку:починаючи  від області допитливості дітей  і закінчуючи розвитком особистості  і здійснюється завдяки тому, що:  
1) для дітей молодшого віку дорослий є багатим джерелом різноманітних впливів (сенсомоторних, слухових, тактильних та ін);  
2) при збагаченні досвіду дитини дорослий спочатку знайомить його з чимось, а потім нерідко ставить завдання перед ним оволодіти якимось новим навичком;  
3) дорослий здійснює підкріплення зусиль дитини, їх підтримку та корекцію;  
4) дитина в контактах з дорослими спостерігає його діяльність і черпає в ній зразки для наслідування.

Виділяють декілька типів засобів спілкування, за допомогою яких діти взаємодіють з дорослими:  
. експресивно-мімічні: виникають в онтогенезі першими (протягом перших двох місяців життя) і служать одночасно як проявом емоційних станів дитини, так і активними жестами, які адресовані навколишнім; вони також висловлюють зміст спілкування, яке не може бути передано з необхідною точністю через інші засоби - увага, інтерес і т.п.  
. предметно-дієві: виникають пізніше (до 3-х років) і мають також знакову функцію, без якої не можливе взаєморозуміння між людьми; відрізняються від експресивно-мімічних більшою довільністю;  
. мовні операції: дозволяють вийти за межі приватної ситуації і налагодити більш широку взаємодію.

У разі недостатнього  контакту з дорослими спостерігається зниження темпу психічного розвитку, підвищується опірність хворобам (діти -вихованці дитячих установ закритого типу, діти, що пережили війни, та ін) Повна ж ізоляція дітей від дорослих не дозволяє їм стати людьми і залишає їх на положенні тварин (діти-мауглі, вовчі діти).

Оскільки спілкування дитини з дорослими на різних етапах його розвитку має свою специфіку і служить різним цілям, розглянемо його послідовно.

Спілкування з дорослими в  період дитинства  і раннього дитинства 

Відразу після  народження у дитини відсутнє спілкування з дорослими: вона невідповідає на їхні звернення і сама ні до кого не адресується. Але вже після 2-го місяця життя вона вступає у взаємодію яку можна вважати спілкуванням:вона починає розвивати особливу активність, об'єктом якої є дорослий. Ця активність проявляється у формі:  
. уваги та інтересу дитини до дорослого;  
. емоційних проявів у дитини до дорослого;  
. ініціативних дій, спрямованих на привернення уваги дорослого;  
. і чутливості дитини до ставлення/оцінці дорослого.

Спілкування з  дорослими у немовлят грає як би пускову роль в розвитку реагування на важливі подразники. Лисина пише, що немовля починає реагувати на голос дорослого раніше, ніж на інші першосигнальні подразники. Без такого контакту з дорослими спостерігається уповільнення інших реакцій на слухові і зорові подразники. Потім, заміру розвитку здатності до зосередження (слухового, зорового та ін) у дитини з'являється т.зв. комплекс пожвавлення, що поєднує в собі зачатки емоційного ставлення дитини з оточуючими, мови про хапальну реакцю. Мати (або інший близький дорослий) не тільки задовольняє дитину в кисні, подразників (тобто забезпечує виживання дитини і задоволення його первинних потреб), а й впливає на розвиток активної відповідної діяльності. Говорячи про відповідну діяльність, слід згадати про схеми розвитку потреби у спілкуванні. Вона (потреба) не є генетично обумовленою, а формується на основі інших потреб (органічних) за принципом: поява дискомфорту (крик, увагу дорослого ,усунення дискомфорту цим дорослим). Інша схема -це прагнення до нових вражень. У сукупності вони сприяють виділенню дорослої дитини в навколишньому світі. Вирішальне ж значення в розвитку цієї потреби набуває позиція дорослого у ставленні до дитини - випередження досягнутого дитиною рівня і тлумачення його поведінки як діяльності розумного суб'єкта.

Виділимо спочатку основні параметри спілкування  у дітей цього віку  
(тут і далі цитується за Лисиною):

1) форма спілкування: 

. ситуативно-особистісна; 

. ситуативно-ділова (1-3 роки);  
2) зміст потреби у спілкуванні:

. доброзичлива увага дорослого;

. потреба в  доброзичливій увазі та співробітництві (1-3 роки);  
3) провідний мотив спілкування:

. особистісний - дорослий як лагідний доброзичливий; центральний об'єкт пізнання і діяльності; не індівідуалізіроване джерело активності ласки й уваги, не зв'язане з діями дитини;

. діловий - дорослий як партнер по грі, зразок для наслідування і експерт з оцінки умінь та знань (1-3 роки);  
4) значення даної форми спілкування в загальному розвитку дитини:

. загальна неспецифічна  активація, формування перцептивних дій, підготовка до оволодіння хапання;

. розвиток предметної  діяльності, підготовка до оволодіння  мовою (1-3 роки);

Перед тим як ми розглянемо негативні наслідки, що виникають у результаті відсутності спілкування з близьким дорослим у дитини в цьому віці  
, необхідно зробити невеликий теоретичний відступ і ввести ряд понять.

Депривація - незадоволена потреба, яка відбувається в результатівідділення людини від необхідних джерел її задоволення.

Виділяють кілька типів депривації:  
. сенсорна - полягає в усуненні сенсорних імпульсів. Виникає не тільки при повному усуненні даних імпульсів, але і при попаданні в сенсорно збіднене середовище;  
. рухова;  
. соціальна - серед її прикладів такі хрестоматійні випадки як Г. Хаузер, вовчі діти та діти-мауглі. Всі вони не вміли (або погано говорили) говорити і ходити, часто плакали і всього боялися. При їх подальшому вихованні, незважаючи на розвиток інтелекту, порушення особистості і соціальних зв'язків залишалися. Наслідки соціальної депривації усуваються на рівні деяких глибоких особистісних структур, що проявляється в недовірі (за винятком до членів групи, які перенесли те ж саме - наприклад у випадку розвитку дітей в умовах концентраційних таборів), значущість почуття  
Ми, заздрісність і надмірна критичність.

Отже, що ж відбувається з дитиною, у разі позбавлення  його можливості спілкування з близьким дорослим у цей період? Основним «симптомом» тут буде різке уповільнення усіх сторін розвитку дитини. Це виявляється в:  
. відсутності сформованої мови (у дітей з ДУІТ кількість вокалізацій в  
6 разів менше);  
. відставання в розумовому розвитку;  
. труднощі у встановлення міцних взаємин з дорослими;  
. недолік у ініціативності, уповільнення розвитку емоційної діяльності, а також спрощення емоційної сфери,  
. рухової млявості і компенсаційного руху. Вже на першому місяці життя діти виявляють сильне занепокоєння при обмеження їх рухів.  
Тут було б доречно згадати про феномен госпіталізма (як різновиду сенсорної та рухової депривації). Цей феномен був вперше описаний Р. Спітцом, який спостерігав дітей, що залишилися після народження без материнської уваги. Ці діти по 15-18 місяців знаходилися в скляних боксах, причому до того часу поки вони самі не ставали на ноги. Крім стелі і білих фіранок (на більш пізніх етапах) ці діти не бачили нічого. Їх рухи були обмежені ліжком, а кількість іграшок було мізерно мало. Спітц призводить також результати дослідження дітей, розлучених з матерями у віці 3 місяців. До 4-х років 37% з них загинуло; до 1,5-2 років 5 з 21 не були здатні до самостійного пересування; сиділи без підтримки тільки 3; половина знали тільки 2-3 слова; у всіх спостерігалися симптоми анаклітіческой депресії. Слід пам'ятати і про те, що розвиток рухів у дитинстві тісно пов'язане з формуванням ядра особистості: наприклад, у тих, випадках коли дитина починає відчувати себе причиною і джерелом власних дій. Тому частина порушень зазначених вище пов'язані і з обмеженням рухової активності в цьому віці; зниженому загальному коефіцієнті розвитку.