Воля людини

    Люди, які легко піддаються навіюванню та самонавіюванню - це слабовільні  люди.

    Ініціативність - це вміння знаходити нові, нешаблонні рішення і засоби їх здійснення. Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Ініціативність людини характеризується дійовою активністю. Мало виявити ініціативу, поставивши перед собою завдання, - треба його здійснити, довести до кінця. Це можливо лише при належній активності в діях. Ініціативні, але малоактивні люди не здатні здійснити своїх задумів, вони часто перетворюються на мрійників. Розвиваючи ініціативу дітей, треба знайомити їх з навколишнім життям, з діяльністю видатних людей. Діти, наслідуючи їх, поступово розвивають ініціативність у самих себе.[1]

    Рішучість - це вміння приймати обдумані рішення, послідовно втілювати їх у життя. Нерішучість є проявом слабкості  волі.

    Важливою  вольовою рисою людини є самовладання. Воно виявляється в здатності людини володіти собою, керувати своєю поведінкою і своєю діяльністю. Воля, зазначав А.С. Макаренко, полягає не тільки в тому, щоб чогось досягти, а й тому, щоб уміти володіти собою, стримувати себе, свідомо регулювати свою поведінку. Самовладання є важливим компонентом риси особистості, яку ми називаємо мужністю. Володіючи собою, людина сміливо береться за відповідальне завдання, хоч і знає, що його виконання зв'язане з небезпекою для неї, навіть загрожує її життю. Самовладання - одна з умов дисциплінованої людини .

    Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпульсивною. Люди, які не володіють  собою, легко піддаються впливові почуттів, часто порушують дисципліну, пасують  перед труднощами, впадають у розпач. Витримка, самовладання дуже важливі для учителя. Поведінка учнів, нерозуміння ними учбового матеріалу часто дратують учителя, і потрібна велика витримка, щоб поступити так, як вимагає обстановка, що створилася в даний момент. Самовладання допомагає учителю утриматися від спалахів гніву, пригасити зніяковіння, розгубленість, долати несміливість, скованість та інші психічні стани, які виникають у деяких людей в роботі з колективом.

    Сукупність  позитивних (базальних і системних) вольових якостей утворює силу волі особистості. Встановлено, що людям із сильною волею властивий високий рівень мотивації досягнення. Мотивація досягнення - це наполегливість у досягненні своєї мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання добитися свого за будь-яку ціну.

    Негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабовілля людини перебуває за межами норм. До вагомих розладів складної вольової дії призводять абулія та апраксія.

    Абулія  пов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти. Причина  полягає у порушенні динамічного співвідношення між корою великих півкуль і підкіркою.

    Апраксія - складне порушення цілеспрямованості  дій, яке викликається локальними розладами  лобних ділянок мозку. Вона виявляється  в порушенні довільної регуляції  рухів, дій і поведінки в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Структура вольової дії. 

    Вольова дія є усвідомленою, їй властива складна психологічна структура. На відміну від довільної дії, вона не має характерної для неї динаміки свідомості, що виявляється у переході від потягу та прагнення до бажання. У простому довільному акті спонукання майже безпосередньо переходить у дію, спрямовану на досягнення  мети. Так, поява спраги зразу ж зумовлює рух руки до склянки з водою, яка поруч.

    У вольовій дії, пов’язаній із подоланням перешкод для досягнення мети, виділяють  такі етапи її розвитку:

    - вибір мети;

    - прийняття рішення і формування наміру;

    - виконання.

    Всяка вольова дія передбачає передусім  наявність мети, тобто усвідомлення людиною того, чого вона хоче досягти у процесі діяльності. Як правило, перед людиною у будь-який момент виникає кілька цілей, що мають різну привабливість. Одні з них  менш привабливі, але дуже важливі, інші – привабливіші, але з їх реалізацією можна почекати. Тому індивіду доводиться робити вибір між ними, оцінювати їх бажаність, значущість у момент вибору і на майбутнє та вибирати найважливішу та найпотрібнішу ціль. Вибір прийнятної цілі характеризується яскраво вираженою боротьбою мотивів. Помилково було б розглядати боротьбу мотивів як механічну сутичку спотикань різної сили, що відбувається у свідомості особистості незалежно від неї самої і без зв’язку з її практичною діяльністю. Насправді в життєвому конфлікті спонукань бореться сама особистість, яка виходить зі своїх інтересів, світогляду, установок.

    Характерною особливістю першої фази є не просто вибір мети, як бажаної, а й усвідомлення її такою, що може бути досягнута. Шляхи досягнення поставленої мети бувають різними.

    У другій фазі відбувається обдумування  того, як досягти поставленої мети, якими шляхами йти до  неї, наскільки кожен із них є доцільним і продуктивним, які засоби раціональніше вибирати. Воля тут проявляється у прийнятті рішення, як діяти. Якщо шлях до мети виявляється єдино можливим і доцільним, то прийняття рішення відбувається швидко і без труднощів. Однак здебільшого цей процес є дуже складним, прийняття рішення відбувається у сумнівах. Але й після цього не завжди виконання намічених дій. Якщо прийняте рішення стосується складної і віддаленої мети, то утворюється намір дій. Намір -  рішення, що передбачає програму дій, яку людина повинна втілювати протягом тривалого проміжку часу.

    Прийняття рішення і формування вольового  наміру є другою фазою вольового  акту. Перша і друга фази становлять інтелектуальний момент вольового акту, який готує третю фазу – виконання. Саме тоді прийняті рішення трансформуються у дію. При цьому людина долає реальні перешкоди, які заважають на шляху до мети.  Це найважливіша фаза вольового акту, без якої він просто неможливий. Отже, породжений потребами людини вольовий акт спрямований на  досягнення поставлених цілей і здійснюється шляхом свідомого регулювання.

    Інколи  прийняття рішення пов’язується з великим емоційним  напруженням, яке трактують як вольове зусилля  – форму емоційного стресу, що мобілізує  внутрішні ресурси організму, створює  додаткові мотиви до дії,  які  відсутні чи недостатні, і переживається як стан значного напруження.

    У фазі виконання за допомогою вольового  зусилля вдається гальмувати вплив  одних і максимально посилювати дію інших мотивів. Воно виявляється  у напруженні м’язів, яке може і  не усвідомлюватися. 
 
 
 
 

Особливості формування вольових якостей у людини на різних стадіях життя. 

    Тепер коротко про особливості формування вольових якостей у дітей і  школярів. З моменту народження дитина починає виявляти активність. Але  її активність ще елементарна і лише мимовільна. Воля у кожної людини розвивається на основі мимовільних дій, в залежності від росту організму, від соціального середовища, в діяльності і головним чином під впливом виховання і самовиховання.

    Активність  дітей первинно проявляється в мимовільних  діях, перш за все у вигляді орієнтувальних рухів. Дитина жваво реагує на всі нові для неї предмети, особливо на ті, що рухаються, звучать, яскраво пофарбовані, повертається, тягнеться до них, хапає, кидає на підлогу і на цій основі оволодіває першими діями. У цих діях проявляється життя організму, за допомогою цих мимовільних дій дитина задовольняє свої потреби. В той же час мимовільні дії мають підготовче значення для розвитку волі у дітей. Сеченов писав: "Всі елементарні форми руху рук, ніг, голови, тулуба, рівно як всі комбіновані рухи, що заучуються в дитинстві - ходьба, біг, мовлення, рух очей при сприйманні та інше стають підпорядкованими волі вже після того, як вони заучені".

    Проте рухи організму, які в тій чи іншій  мірі розвиваються, ще самі по собі не складають волі. Про наявність волі в тому чи іншому віці можна говорити, коли проявляються такі елементи волі, як усвідомлення прагнення, бажання, вибір, прийняття рішень і докладання зусиль.

    Прагнення у вигляді потягів виникає  у дитини дуже рано разом з почуттями. Часто можна спостерігати, що дитина переживає незадоволення і прагнення звільнитися від цього стану. Але ці прагнення носять ще неусвідомлений характер. Приблизно до двох років під впливом виховання та ігрової діяльності у дитини нагромаджується вже певний досвід, вже є деякий запас уявлень, з'являються елементи уяви, вона починає мислити. Поряд з цим у дитини починають проявлятися усвідомлені прагнення, бажання. Правда, вони носять тривалий час переважно емоційний характер, і дії тут здійснюються в основному під впливом сильних емоційних спонукань. Це так звані прості вольові дії. Велику роль в розвитку волі відіграє сім'я і найближче соціальне оточення в дошкільний період.

    Із  вступом до школи змінюється характер дитини. Учіння стає провідною діяльністю молодшого школяра. У процесі індивідуального виконання класних і домашніх завдань у дитини розвивається самоконтроль, організованість, самостійність та інші вольові якості. В умовах навчання формуються навчальні інтереси - важливі мотиви поведінки учнів. Учителі знають, яке велике значення мають інтереси у вольовій діяльності школярів і постійно намагаються їх стимулювати.

    Треба сказати, що воля молодшого школяра  ще слабо розвинена. Вольові дії  хоча і стали в результаті сімейного  і шкільного виховання більш  продуманими, проте не втратили імпульсивного характеру. Безпосередні бажання і почуття залишаються найсильнішими мотивами поведінки. Ці недоліки волі поступово ліквідовуються у підлітковому віці.

    Найхарактернішими рисами вольової поведінки підлітка є самостійність та ініціативність. Умови життя, загальний розвиток підлітка сприяють формуванню цих якостей. У психіці підлітка багато протиріч. Вони виявляють сильну волю до самоствердження, але ще слабо знають свої можливості і недооцінюють свої недоліки. Активна, але незріла воля підлітка завдає, як правило, багато клопоту вчителям, батькам, і потрібен великий такт і знання школяра, щоб спрямувати його розвиток у потрібне русло. Між тим, дорослі часто не враховують особливостей підлітка і не роблять потрібних педагогічних висновків. Підліток більше всього боїться, щоб його не сприймали за маленького. Але він не знає всієї складності життя і не має досвіду дорослих, тому він нестриманий, прямолінійний, різкий, самовпевнений, впертий. Воля підлітка ще не сформувалася, і виховання постійно вносить все нові і нові зміни. Разом з тим, в особистості підлітка чітко виявляються тенденції, відмінні від школярів інших вікових періодів, без врахування яких неможливо успішно вести виховну роботу. Насамперед, у всіх підлітків активно розвивається потреба в самовихованні волі. Дуже важливо, щоб цей процес знаходився постійно під контролем учителя, і перш за все класного керівника.

    Період  ранньої юності в психічному відношенні - це вік формування характеру з  усіма його основними компонентами: світоглядом, волею, моральними почуттями і відносинами.

    Великий вплив на розвиток волі учнів старших  класів має формування стійких життєвих ідеалів. Якщо підлітки ще лише мріють про мету свого життя, то старший  школяр всією обстановкою поставлений  перед необхідністю вибору для себе життєвого шляху. Він постійно оцінює свої інтереси, нахили, здібності, думає про покликання і професії, перевіряє себе на практиці. Ідеали є не лише бажаною метою, але й важливим засобом щоденного виховання. Ідеали визначають спрямованість волі. Ось чому педагогу важливо знати не лише яку професію вибирає юнак чи дівчина, але й мотиви цього вибору.

    Педагогічні і психологічні дослідження (А.С. Макаренко, К.Н. Корні лов, С.М. Рівес, М.Д. Левітов, В.І. Селиванов) показують, що для успішного формування вольових якостей у школярів необхідно не лише використовувати звичайні умови їх учбової діяльності, суспільно-корисної праці, але й створювати спеціальні. Робота ця повинна переслідувати мету формування у школярів правильних понять про вольові якості і шляхи їх розвитку, сприяти виникненню усіх учнів потреби в їх самовихованні.

    Кожній  людині необхідно працювати над  вихованням волі. О.М.Горький радив  тренувати розум і волю так, як людина тренує тіло. Це добре розуміли всі видатні люди, які ще в молоді роки багато працювали над украпленням волі. Наприклад, юнак Ушинський склав розклад занять до днях і годинах. В його щоденнику є перелік книг, які він планував прочитати. Він встановив для себе правила поведінки і слідкував за їх виконанням.

    Вихованню волі допомагає колектив, думка оточуючих, їх позитивний вплив на поведінку людини. Щоденна праця, а тому числі і учбова діяльність, також може бути хорошою школою укріплення волі. Якщо в роботі чи навчанні є труднощі, то подолання їх є ефективний засіб виховання вольових якостей. Для виховання волі потрібна постійна систематична робота над собою, яку необхідно розпочинати якомога раніше. Треба пам'ятати, що вольові якості формуються у вольовій діяльності.

    Праця завжди була і буде найкращим засобом  зміцнення волі. Дуже важливо доводити кожну справу до кінця, продумувати свої дії, не приймати нездійсненних рішень, але якщо рішення прийняте, то необхідно домагатися його виконання. Виховання волі залежить від мети, яку людина ставить перед собою. Усвідомлення мети може загартувати волю.