Види відчуттів

Нездатність відчувати біль небезпечна для адаптації. Однак деякі люди спадково страждають на хронічну нечутливість до болю.

Біль - унікальне відчуття, що генерується тілом у відповідь на специфічну стимуляцію. Людина здатна відрізнити біль від інших відчуттів, один його різновид від іншого. Короткочасний біль від уколу шпильки чи порізу можна охарактеризувати як гострий чи різкий. Він легко локалізується та викликає негайну реакцію. Ці відчуття сильно відрізняються від тупого болю, що виникає вглибині тіла (у спині, грудях чи животі), може супроводжуватися пітливістю, прискореним серцебиттям і зазвичай погано локалізується.

Больові відчуття виникають не тільки внаслідок конкретної стимуляції шкіри. Іноді вони проявляються як приписуваний біль - враження, що його джерело - інша частина тіла, як правило, ділянка шкірного покриву над цим органом. Наприклад, здається, що джерело сильного болю в серці, причиною якого є стенокардія, міститься у грудині і на внутрішній поверхні передпліччя. Біль, спричинений порушенням постачання серця киснем, теж створює відчуття у лівому плечі, який «стікає» униз по лівій руці. За деяких умов виникає відчуття подвійного болю. Та сама стимуляція може викликати як тупий, так і гострий біль.

Інтенсивність і характер болю залежать від досвіду людини, усвідомлення його причини, навіть від соціальних і культурних чинників. Це зумовлює проблему об'єктивного оцінювання больового відчуття, оскільки різні стимули можуть викликати однакові відчуття, один і той самий - різні. Оцінювання больового відчуття можуть ускладнити його наслідки: запальний процес, набряк.

Пороги больової чутливості залежать від інтенсивності стимуляції, що викликає біль, і від її розподілу. Виникнення наступного больового відчуття, що відволікає від першого, теж здатне послабити біль (якщо сильно стиснути палець, виймаючи скалку, ця процедура стає менш болючою). Більшість мазей, що використовуються для боротьби з болем у м'язах, протиставляють цьому болю інше відчуття: розігріваючи шкіру, вони притуплюють біль.

Біль - складне суб'єктивне відчуття, що містить значно більше, ніж просту сенсорну реакцію на небезпечний для організму стимул. Помітно впливають на інтенсивність і характер больового відчуття психологічні фактори - настрій, очікування, увага, налаштування, мотивація, емоційні і когнітивні процеси, розуміння джерела болю і приписуване йому значення. Ілюструють вплив психологічних факторів плацебо-ефект та навіювання. Плацебо - фіктивні «ліки», що містять нейтральні речовини. Пацієнти, налаштовані, що біль від вживання їх повинен зменшитися, стверджують про полегшення (без жодних болезаспокійливих ліків).

Завдяки психологічним факторам різні люди терплять біль неоднаково, по-своєму характеризують свої больові відчуття. Біль може охоплювати багато неприємних відчуттів від різних подій. У жінок і чоловіків неоднакові больова чутливість і її пороги: жінки чутливіші до стимуляції шкіри електричним струмом.

З еволюційного погляду, адаптації до болю не має бути, оскільки це знизило б цінність його як засобу виживання біологічних видів. Водночас вона необхідна, бо надмірна увага до болю може відвернути від потрібних для виживання дій, спрямованих на усунення джерела больового відчуття. Наприклад, після п'ятихвилинного перебування руки у воді за температури 0 °С настає цілковита адаптація до болю. Шкіра здатна адаптуватися і до вищих температур (аж до 45 °С), однак адаптація до надто високих спричинить опіки.

Знеболювальну дію має акупунктура - один із традиційних методів лікування і контролю больових відчуттів, створених східною медициною, що полягає у впливі на біологічно активні точки тіла людини за допомогою спеціальних голок.

Органічні відчуття. Пов'язані вони з діяльністю внутрішніх органів (голод, спрага, нудота, ситість), змінами в діяльності серця, легень і сигналізують про стан задоволення органічних потреб. Внутрішні органи мають свої рецептори, провідні шляхи, що пов'язують їх із мозком. Органічні відчуття є складовим елементом інтероцептивних (внутрішньоспрямованих) безумовних та умовних рефлексів.

Зливаючись, ці відчуття утворюють сенестезію - загальне відчуття, що відображає стан організму на основі сигналів від різних його органів. Органічні відчуття характеризуються недостатньою ясністю, нечіткістю, непевністю локалізації і позитивним або негативним емоційним забарвленням.

Кінестетичні відчуття. Це відчуття руху, положення частин власного тіла і м'язових зусиль. Рецептори таких відчуттів розміщені у м'язах, сухожиллях та зв'язках. Подразнення в них виникають при скороченні та розтягненні м'язів і зв'язок, терті суглобів. Кінестетичні відчуття легко поєднуються з іншими видами чутливості - шкірної, слухової, зорової тощо. Це дає змогу використовувати кінестетичні відчуття при компенсації порушення зору, слуху та ін.

Статичні відчуття. Вони відображають положення тіла у просторі, його рівновагу. Рецептори статичних відчуттів розміщені у вестибулярному апараті внутрішнього вуха. Сигнали, що надходять зі статичного рецептора до великих півкуль головного мозку, зумовлюють реакції нервової системи, що сприяють збереженню рівноваги тіла. Регуляція її має рефлекторний характер. Рівномірний рух не викликає статичних відчуттів. У поєднанні з іншими відчуттями вони відіграють важливу роль в освоєнні людиною просторових відношень.

Отже, людина володіє системою різноманітних відчуттів, що забезпечують її взаємодію із матеріальним світом і власним тілом.