Управління трудовою кар'єрою працівників

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА” 
 
 

РЕФЕРАТ

З дисципліни “УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ”

На тему: “ Управління трудовою кар'єрою працівників ” 
 
 

Виконала:

Студентка 4-го курсу ФЕ та У

Спец.6601/2     групи ЕМО-408

Геращенко Оксана Сергіївна 
 
 
 

Київ 2011

     ПЛАН 

Вступ

1. Фактори, які  впливають на вибір кар’єри

2. Управління трудовою кар’єрою

3. Програми підтримки та розвитку трудової кар’єри

Висновки

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Традиційно  ідеальною формою кар'єрного процесу  вважається його розвиток по зростаючій (прогресивний тигі), коли кожна наступна стадія змін у цьому процесі відрізняється від попередньої більш високим рівнем здатностей і можливостей життєдіяльності. Вона містить у собі досягнуті раніше результати й підготовляє необхідність більш пізньої стадії. Зміни, що відбуваються при цьому, неповоротні, оскільки кожна дія має наслідок, що йде у майбутнє, здобуває знання й досвід накопичує й вплітає людину в мережу соціальних зв'язків, які, розвиваючись у зростаючому потоці соціального життя, захоплюють індивіда й доходять до рівнів, що досягаються у процесі загального зростання. Рідко яка кар'єра обходиться без спадів, станів різної тривалос-ті. Характер спаду відбивається у формі спадаючого руху кар'єрного процесу (регресивний тигі). Такі спади відбуваються при невідпові- дності здібностей й активності людини вимогам його статусу, структурним реорганізаціям у сфері діяльності, захворюванням і т. д. Процеси зазначених напрямків можуть розвиватися з безперервною послідовністю (по лінії) - це лінійна версія кар'єрного процесу. До такого типу кар'єри відноситься, наприклад, процес професійного росту.

          Протилежністю лінійних процесів є розви-ток, що характеризується стрибками або проривами після трива-лих періодів кількісного росту (нелінійний тип). У графічному зображенні такі процеси мають вигляд східчастої функції зростаючої або спадної спрямованості. Сходи, що ведуть нагору, у кар'єрному процесі мають місце, коли накопичення професійних знань і досвіду призводять до нового рівня статусу. Коли спостерігається подібність процесів, але при цьому вони розрізняються рівнем складності, можна говорити, що процес іде по спіралі. Так, наприклад, процеси послідовного освоєння посад при просуванні по ієрархічних сходах. Окремий випадок процесів, коли в стані системи протягом якогось часу не відбувається істотних змін, визначається як ста-гнація (застій).

       Під трудовою кар'єрою розуміється індивідуальна послідовність найважливіших змін праці, пов'язаних зі зміною положення працівника по вертикальній шкалі, складності праці або соціа-льним сходам робочих місць. Однак свою кар'єру працівник порівнює не тільки зі службовим просуванням, але й з життєвими цілями.

     Зокрема, цілі кар'єри з позиції працюючого полягають у тому, щоб:

     - професія (вид діяльності) або займана  посада відповідали самооцінці  й тому доставляли моральне  задоволення; -

       робота носила творчий характер  і дозволяла досягти пев-ного  ступеня незалежності;

     - праця добре оплачувалася або  була б можливість одержу-вати  більші побічні доходи;

     - робота дозволяла продовжувати  активне навчання, займа-тися вихованням  дітей і домашнім господарством  та ін.

       Кар'єра - просування вперед по один раз обраному шляху діяльності, досягнення популярності, слави, збагачення. Наприклад, одержання більших повноважень, більш високого статусу, престижу, влади, більшої кількості грошей. Кар'єра це не тільки просування по службі. Можна говорити про кар'єру як про рід занять, діяльність (кар'єра менеджера, спортивна кар'єра, військова кар'єра, артистична кар'єра). 
 
 
 
 
 

1. Фактори, які впливають  на вибір кар’єри

     Прагнення особи виразити, реалізувати себе через професійні досягнення, формальним підтвердженням яких є кар'єрне просування, стає невичерпним джерелом активності в професійній діяльності. Діяльність людини в обраній професії є частиною життєвої стратегії, тобто індивідуальної організації і регулювання ходу життя згідно з цінностями особи. Розвиваючи свою професійну діяльність на основі життєвої стратегії, досягаючи  визнання через кар'єру, людина відчуває задоволення, що підіймає її професійну діяльність на новий рівень, поглиблює  трудову мотивацію, впливає на інші сфери життя особи. Соціальна  оцінка професійної діяльності людини у вигляді кар'єрного просування, окрім визнання вже досягнутих успіхів, дозволяє особі розкрити в собі нові якості та здібності, пізнати і реалізувати  себе на новому рівні. Таким чином, планування і здійснення кар'єри, задовольняючи  потреби працівників у самоповазі і самореалізації, стає одним з  найпотужніших чинників, що мотивують  їх трудову діяльність.

     Кар'єра  — це швидке, успішне, прогресивне просування обраним трудовим (професійним) шляхом, що передбачає досягнення поваги, популярності, слави у своєму колі або матеріальної вигоди власними силами, за рахунок максимального використання своїх здібностей, професійної майстерності та особистих якостей. Цього визначення зрозуміло, що поняття кар'єра в сучасному розумінні має лише позитивне значення, без того негативного відтінку, який тривалий час вкладався у слово "кар'єрист".

Розрізняють два  види кар'єри: професійну і внутріорганізаційну.

Професійна  кар'єра характеризується проходженням конкретним працівником у процесі професійної діяльності різних стадій розвитку: навчання, початок трудової діяльності, професійне зростання, послідовний розвиток своїх індивідуальних професійних здібностей, припинення трудової діяльності та перехід на пенсію. Ці стадії конкретний працівник може пройти в різних організаціях.

Внутріорганізаційна кар'єра охоплює послідовну зміну стадій професійного розвитку працівника в межах однієї організації. Вона реалізується в трьох основних напрямках:

· вертикальний означає рух до вищого рівня професійної  ієрархії в організації, що, як правило, супроводжується розширенням повноважень  працівника;

· горизонтальний напрямок означає розширення або  ускладнення завдань на тій самій  сходинці службової ієрархії (з адекватною матеріальною винагородою) чи переміщення  в іншу функціональну галузь діяльності (ротацію), що сприяє розширенню професійного досвіду і підтриманню інтересу до трудової діяльності;

· доцентровий  напрямок внутріорганізаційної кар'єри  неформальний і найменш очевидний, хоча дуже привабливий для співробітників. Він означає набуття авторитету і поваги серед колег і керівників.

Така класифікація видів кар'єри має сенс з погляду  завдань планування кар'єрного просування працівників на підприємстві.

Кар'єра може бути динамічною (пов'язаною зі зміною робочих місць) або статичною (здійснюється шляхом кваліфікаційного зростання  на одному місці або за однією професією).

За швидкістю  переходів (наприклад, за кількістю  переходів з посади на посаду за визначений термін трудової діяльності) кар'єра може бути повільною, нормальною або стрімкою.

     Успішність  кар'єри формується під впливом  ряду чинників, серед яких виділимо такі:

• реальний підхід до вибору;
• повне використання можливостей, які виникають у сім'ї — освіта, зв'язки тощо;
• знання своїх сильних та слабких сторін;
• чітке, систематизоване планування та старанне виконання своїх планів.

     Не  можна не враховувати й значення щасливого випадку, який дає людині шанс, однак покладатися потрібно передусім на свої сили.

     Кар'єра  співробітників, врахування їх потенційних  можливостей значною мірою визначається структурою управління на підприємстві, соціальними ієрархіями, організаційними  формами використання персоналу, морально-етичними нормами тощо.

     Формування  трудової кар'єри здійснюється з  урахуванням таких основних її етапів протягом трудового життя людини:

1. Підготовчий етап (до 25 років). Цей етап передбачає отримання людиною середньої чи вищої освіти, професії. В цей період відбувається пошук такого виду діяльності, який би задовольняв потреби людини та відповідав її можливостям. Якщо така діяльність знайдена, то починається процес самоствердження працівника як особистості та реалізація професійних та особистих планів.

2. Етап становлення (25—ЗО років). На цьому етапі працівник освоює обрану професію, набуває необхідних навичок, досвіду, формується кваліфікація, виникає потреба у незалежності, турбота про добробут. У цьому віці створюються сім'ї, тому виникає необхідність отримувати вищі доходи.

3. Етап просування (30—45 років). Цей етап характеризується процесом росту кваліфікації, просуванням по службі, зростанням потреби в самоствердженні, досягненні вищого статусу та більшої незалежності. Все більше проявляється потреба у зростанні заробітної плати та турбота про добробут.

4. Етап збереження (45—60 років). Для цього етапу характерне закріплення здобутих результатів, досягнення найвищого рівня кваліфікації, знань, умінь, досвіду, майстерності, можливість підйому на нові службові сходинки та найповнішого творчого самовираження. На цьому етапі працівник зацікавлений у задоволенні таких своїх потреб, як підвищення рівня доходів, причому з урізноманітненням джерел їх отримання (участь у прибутку, в капіталі, купівля цінних паперів тощо).

5. Завершальний етап (60—65 років). На цьому етапі відбувається пошук заміни, передача знань, умінь молоді, підготовка до виходу на пенсію. Працівник зацікавлений у збереженні високого рівня оплати праці та прагне збільшити інші джерела доходів, які б замінили заробітну плату з виходом на пенсію.

6. Пенсійний етап (після 65 років). Кар'єра працівника в цій організації завершена, однак з'являються можливості для саморе-алізації в інших сферах людського життя.

     На  кожному з зазначених вище етапів трудової кар'єри людина задовольняє  різні потреби та керується різними  мотивами, врахування яких важливе  для процесу управління персоналом підприємства, зокрема кар'єрою співробітників. 
 

2. Управління трудовою кар’єрою

     Управління  кар'єрою зводиться до таких понять, як планування і розвиток кар'єри. Планування кар'єри – це визначення цілей  розвитку працівника і шляхи їх реалізації. Планування кар'єри передбачає наукове  обґрунтування раціонального віку і нормативних термінів обіймання  посади з врахуванням побажань і  особистих якостей працівника. Розвитком  кар'єри називають ті дії, які  здійснює працівник для реалізації свого плану. Планування кар'єри  проводиться з початку роботи працівника в організації і закінчується при його звільненні. Як правило, в  кожній великій організації є  стандартні кар'єрні сходинки, які ведуть до вищого рівня керівництва .

     Планування  й управління розвитком кар'єри  вимагає від організації і  працівників зусиль і разом з  тим надає цілий ряд переваг  як працівнику, так і організації. Для працівників це означає:

1. Потенційно більш високу міру задоволення від своєї роботи в організації, можливість професійного росту і підвищення рівня життя.
2. Більш чітке бачення особистих професійних перспектив і можливість планувати інші аспекти власного життя. Працівник повинен знати не тільки свою перспективу на короткий і довгий термін, але й те, яких показників він повинен досягнути, щоб розраховувати на просування по службі.
3. Можливість цілеспрямованої підготовки до майбутньої професійної діяльності.
4. Підвищення його конкурентоспроможності на ринку праці.

     Організація ж одержить:

1. Мотивованих і лояльних працівників, які пов'язують свою професійну діяльність з організацією, і це забезпечує зниження плинності працівників і зростання продуктивності праці.
2. Можливість планувати професійний розвиток працівників і всієї організації з врахуванням їх особистих інтересів.
3. Плани розвитку кар'єри окремих працівників дозволяють визначити потребу в професійному розвитку.
4. Групу зацікавлених у професійному рості, підготовлених, мотивованих працівників для просування на важливі посади.