Типи конфліктних особистойстей

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

      ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА 

      Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи 

      Кафедра практичної психології 
 
 
 
 

      «ТИПИ КОНФЛІКТНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ»

      (реферат) 
 
 
 

      

                                                                                   

                                                                                                    

                                                                                               

      

                                                                                      

                                                   

                                                                                               

                                                                                            

                                                                                        

                                                       

Чернівці-2011

      ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

      Джерелом активності людини є її потреби - біологічні, соціальні, вищі. Викликаючи мотивацію ("Я хочу!"), вони спонукають її до діяльності. Ми істоти соціальні і, щоб задовольнити свої потреби взаємодіємо з навколишнім світом, іншими суб'єктами, які мають власні потреби. У якості одного із суб'єктів спілкування можуть виступати будь-які об'єкти, а також спілкування як форма відношення людини із самим собою. Часто потреби різних суб'єктів або груп направлені на одну мету або суперечать один одному, тоді виникає конфлікт. Існує безліч визначень і тлумачень конфлікту. Класики теоретичної конфліктології не давали чіткого визначення поняттю конфлікту. Лише за їх спільними висловлюваннями можемо робити висновок про це поняття.

      Конфлікт - це, не завжди усвідомлені протиріччя, розбіжності, що виникають в одній особистості, між двома і більше суб'єктами або групами. Через взаємнопротилежних, несумісних, що виключають одне одного потреб, інтересів, поглядів, установок, прагнень, цілей, відносин, цінностей, істотно значущих для особистостей і груп. Можлива боротьба, взаємна протидія, протиборство, активне зіткнення особистостей, тобто усвідомлена практична діяльність з подолання цих протиріч, не завжди призводить до підпорядкування або усунення супротивника.

      Конфлікт - явище складне, різноманітне і далеко неоднозначне. 
Незважаючи на ускладненість даного соціально-психологічного феномена, можливо виділити його істотні ознаки:

      -  Суб'єктивність носія протиріччя;

      -  Особистісний сенс предмета протиріччя для кожного із суб'єктів;

      -  Обставини, які виявили протиріччя, що зіткнуло інтереси суб'єктів;

      -  Обов'язкове емоційне напруження;

      - Невизначеність і непередбачуваність результату будь-якого конфлікту.

      РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ. 
1.1 Типологія конфлікту. Причини виникнення конфлікту. 

      Джерела (причини) конфліктів - це протиріччя, що виникають між людьми, групами, організаціями і т.д. Джерелами конфліктних ситуацій є загострені протиріччя, розбіжність точок зору, цілей, підходів, бачення способів вирішення виробничих завдань, які так чи інакше зачіпають особисті інтереси.

      Джерелом (причиною) виникнення будь-якого конфлікту є протиріччя, а суперечності виникають там, де є неузгодженість:

      • цілей, інтересів, позицій;

      • думок, поглядів, переконань;

      • особистісних якостей;

      • міжособистісних відносин;

      • знань, умінь, здібностей;

      • функцій управління;

      • засобів, методів діяльності;

      • мотивів, потреб, ціннісних орієнтацій;

      • розуміння: інтерпретації інформації;

      • оцінок та самооцінок.

      У соціальній психології існує багатоваріантна типологія конфлікту в залежності від тих критеріїв, які беруться за основу. Так, наприклад, конфлікт може бути внутрішньоособистісним (між спорідненими симпатіями і почуттям службового обов'язку керівника), міжособистісним (між керівником і його заступником з приводу посади, премії, між співробітниками); між особистістю та організацією, в яку вона входить; між організаціями чи групами одного або різного статусу. Можлива також класифікація конфліктів по горизонталі (між рядовими співробітниками, що не перебувають у підпорядкуванні один до одного), по вертикалі (між людьми, що знаходяться у підпорядкуванні один до одного) і змішані, в яких представлені й ті, й інші. Найбільш поширені конфлікти вертикальні та змішані. Вони в середньому складають 70-80% від усіх інших. Вони також є небажаними для керівника, так що в них він як би "зв'язаний по руках і ногах". Справа в тому, що в цьому випадку кожна дія керівника розглядається всіма працівниками через призму цього конфлікту.

      Можлива також класифікація за характером причин, що викликали конфлікт. Перерахувати всі причини виникнення конфлікту не представляється можливим. Але в цілому він виникає, як вказує Р. Л. Кричевський у книзі "Якщо ви - керівник", внаслідок наступних трьох груп причин, які зумовлені:

      1) трудовим процесом;

      2) психологічними особливостями людських взаємин, тобто їх симпатіями і антипатіями, культурними, етнічними відмінностями людей, діями керівника, поганою психологічною комунікацією і т.д.;

      3) особистісною своєрідністю членів групи, наприклад, невмінням контролювати свій емоційний стан, агресивністю, некомунікабельністю, безтактністю.

      Конфлікти розрізняють і за їх значенням для організації, а також за способом їх дозволу. Розрізняють конструктивні і деструктивні конфлікти.

      Для конструктивних конфліктів характерні розбіжності, які зачіпають принципові сторони, проблеми життєдіяльності організації та її членів і вирішення яких виводить організацію на новий більш високий і ефективний рівень розвитку.

      Деструктивні конфлікти призводять до негативних, часто руйнівних дій, які іноді переростають у чвару і інші негативні явища, що призводить до різкого зниження ефективності роботи групи або організації. 
 
 
 

      1.2. Поняття конфліктної діяльності. 

      Конфліктна діяльність характеризується зіткненням цілей, інтересів і виражається реальною протидією її учасників. Розрізняють зовнішню і внутрішню сторони конфліктної діяльності. Із зовнішньої сторони - це реальне протиборство людей, що виражається в бойових, політичних акціях, суперечках і дискусіях. З внутрішньої сторони - це своєрідна психологічна взаємодія її учасників. Вони прагнуть мислити за іншого, визначити як міркує і приймає рішення противник, щоб передбачити його дії і краще регулювати власну поведінку.

      Внутрішній конфлікт виражається у порушенні пристосованості до діяльності. Дії носять суперечливий характер. Часто спостерігаються негативні переживання, тривога, апатія і т.д. На відміну від конфліктної діяльності тут має місце не реальна протидія між людьми, а зіткнення між різними властивостями і відносинами, прагненнями і тенденціями в особистості індивідуума. Внутрішній конфлікт виникає, коли людині здається, що він не в силах протистояти ситуації загрозливого характеру.

      Конфлікти є однією з умов розвитку самого суб'єкта, соціальних систем і відносин. Проте, визнавши наявність конфліктів як умови розвитку соціуму, необхідно враховувати, що його виникнення не є неминучим. Процес розвитку соціуму завжди містить потенційні конфлікти, але управління, координація змінами з метою оптимізації взаємин між суб'єктами знімає можливість переходу потенційного конфлікту у відкриту її форму.

      Згідно з цілям дослідження, необхідно виділити ряд психологічних характеристик особистості, що впливають на схильність до конфліктної поведінки, тобто конфліктні типи особистості. 
 
 
 

      РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ КОНФЛІКТНОЇ ОСОБИСТОСТІ. ТИПОЛОГІЯ. 

      Спираючись на дослідження вітчизняних психологів (Ф. М. Бородкін, Н. М. Коряк; В. П. Захаров, Ю. А. Симоненко), опишемо 6 основних типів конфліктних особистостей:

      1) демонстративний тип:

1. Хоче бути в центрі уваги.

2. Любить добре виглядати в очах інших.

3. Його ставлення до людей визначається тим, як вони до нього ставляться.

4. Йому легко даються поверхневі конфлікти.

5. Добре пристосовується до різних ситуацій.

6. Притаманна емоційна поведінка.

7. Планування своєї діяльності здійснює ситуативно і слабо втілює його у життя.

8. Не йде від конфліктів, в ситуації конфліктної взаємодії відчуває себе непогано.

9. Часто є джерелом конфлікту, але не вважає себе таким.

      2) ригідний тип (слово "ригідний" означає негнучкий, непластичний). Люди, що належать до цього типу, відрізняються честолюбством, завищеною самооцінкою, небажанням і невмінням рахуватися з думкою оточуючих. Поведінка їх відрізняється безцеремонністю, що переходить у грубість. Цей тип особистості підозрілий. Часто не враховує зміни ситуації і обставин. Прямолінійним і негнучкий. З великими труднощами приймає точку зору оточуючих, не дуже зважає на їхню думку.

      Вираження пошани з боку оточуючих сприймає як належне. Вираження недоброзичливості з боку оточуючих сприймається ним як образа. Болісно уразливий, підвищено чутливий по відношенню до уявних або дійсних несправедливостей.

      3) некерований тип: люди, що відносяться до цієї категорії, відрізняються імпульсивністю, непродуманістю, непередбачуваністю поведінки, відсутністю самоконтролю. Поведінка - агресивна, зухвала. 
У багатьох невдачах, неприємностях схильний звинувачувати інших. 
Не може грамотно спланувати свою діяльність або послідовно втілити плани в життя. Недостатньо розвинена здатність співвідносити свої вчинки з цілями і обставинами. З минулого досвіду витягує мало користі на майбутнє.

      4) суперточний тип: пред'являє підвищені вимоги до оточуючих, причому робить це так, що людям, з якими працює, здається, що до них чіпляються. Характеризуються підвищеною тривожністю, що виявляється, зокрема, в підозрілості. Надмірно чутливий до деталей, до оцінок з боку оточуючих, особливо керівників. Іноді раптом пориває стосунки з друзями, знайомими тому, що йому здається, що його образили. Страждає від себе сам, переживає свої прорахунки, невдачі, часом розплачуючись за них навіть хворобами (безсонням, головними болями і т.п.). Стриманий у зовнішніх, особливо емоційних проявах. Не дуже добре відчуває реальні взаємини у групі.