Структурний аналіз конфлікту

6. Ступінь спотворення  конфліктної ситуації - не постійна величина. Це можуть бути незначні відхилення, наприклад, у короткочасних конфліктах. Проте дослідження соціально-перспективних процесів у важких ситуаціях взаємодії показують, що перекручування в сприйнятті ситуації здатні досягати значних масштабів.  
   5. Методика картографії

    Структурний аналіз конфлікту може бути проведений з використанням методики картографії, запропонованої австралійськими вченими Х. Корнеліус і Ш. Фейр [37].

    Суть  методики полягає у складанні  карти конфлікту, на якій відображаються проблема, учасники конфлікту, їхні потреби й побоювання (рис. 5.4). Карту можна складати індивідуально чи колективно. Такі карти особливо корисні під час: підготовки до ділових переговорів; переговорів, що зайшли в тупик; розподілі майна; проблемах у колективі, пов’язаних із міжособистісними та виробничими відносинами; майбутніх нововведеннях; сімейних ускладненнях.

    Рис. 5.4. Карта конфлікту

    Згідно  з методикою можна графічно відобразити  складові конфлікту, послідовно проаналізувати поведінку його учасників, сформулювати основні проблеми, потреби й побоювання учасників, способи усунення причин, що призвели до конфлікту. Ця робота складається з декількох етапів [16, с. 246—248].

    На  першому етапі описується проблема взагалі, визначається предмет конфлікту. Якщо, наприклад, мова йде про непогодженість у роботі, про те, що хтось не «тягне лямку» разом з усіма, то проблему можна відобразити як розподіл навантаження. Якщо конфлікт виник через відсутність довіри між особою та групою, то проблему можна виразити як погані взаємини. На даному етапі важливо визначити саму природу конфлікту і поки що неважливо, що це не цілком відбиває суть проблеми. Про це — пізніше. Не слід визначати проблему як питання вибору між протилежностями («так чи ні»), доцільно залишити можливість приймання нових і оригінальних рішень.

    На  другому етапі виявляються головні  учасники (суб’єкти) конфлікту. До їх переліку можна включити окремих осіб чи цілі команди, відділи, групи, організації. У тій мірі, у якій залучені в  конфлікт люди мають загальні потреби  стосовно даного конфлікту, їх можна об’єднати разом. Допускається також об’єднання групових і особистих категорій.

    Наприклад, якщо складається карта конфлікту  між двома співробітниками в організації, то в карту можна включити цих працівників, а фахівців, що залишилися, об’єднати в одну групу або виділити окремо ще й начальника даного підрозділу [16, с. 247].

    Третій  етап передбачає перерахування основних потреб і побоювань, пов’язаних із цією потребою, а також усіх основних учасників конфліктної взаємодії. Необхідно з’ясувати мотиви поведінки, що стоять за позиціями учасників у даному питанні. Учинки людей визначаються їхніми бажаннями, потребами, мотивами, які необхідно визначити.

    Графічне  відображення потреб і побоювань  розширює можливості та створює умови  для більшої кількості рішень, можливих після закінчення всього процесу картографії.

Переваги  методики картографії полягають  у тому, що:

0. складання карти дозволяє переборювати зайві емоції;
1. визнаються найбільш важкі ділянки, що вимагають невідкладної уваги;
2. карта сприяє створенню нових напрямів у виборі рішень;
3. під час групового процесу складання карти люди, які вважають, що їх не зрозуміли, мають можливість висловитися, що сприяє створенню атмосфери довіри.

 ВИСНОВОК 

 Як внутрішньоособистісний, так і міжособистісний конфлікт - це елементи, що утрудняють комунікації між людьми. 

 Для аналізу конфлікту необхідно визначити його складові частини або елементи структури конфлікту, які при всьому різноманітті конфліктнихвзаємодій, тим не менш, задають якийсь кістяк, стійку форму, притаманну будь-якого конфлікту. Незважаючи на те, що конфлікт це завжди процес, будь-який конфлікт характеризується певним інваріантом його елементів, що утворюють внутрішню структуру конфлікту як цілісного явища. До таких елементів відносяться: 

 · Сторони конфлікту, 

 · Предмет і об'єкт конфлікту, 

 · Образи предмету конфлікту, 

 · Мотиви конфлікту, 

 · Позиції сторін. 

 Знання елементів конфлікту дозволяє застосовувати методи, спрямовані на знищення, локалізацію конфлікту або переведення його в позитивне русло. Одним з таких методів є «конфлікт-метод». Суть методу полягає в тому, щоб вчасно запобігти виникненню конфлікту, перевести людей зі стануворожнечі інтересів в стан змагання на основі загальновідомих правил, налаштувати їх на співпрацю і взаєморозуміння. Таким чином, однією з найважливіших функцією «конфлікт-методу» у ході вирішення конфлікту є створення умов для його переходу в стан конкурентної боротьби, а не подальшої ескалації конфлікту. 

   Список  використаної літератури 

   1. Андрєєв В.І. Конфліктологія. Казань, 1992. 

   2. Аненков А.Я., Шипілов А.І. Конфліктологія. М., 1999.

   3. Горлік В.А. Конфлікт як метод виявлення протиріч. / / Питання психології. 2003. № 3. 

   4. Гришина Н.В. Давайте домовимося. СПб., 1993. 

   5. Громова О.Н. Конфліктологія. М., 1993. 

   6. Здравомислов А.Г. Міжнаціональні конфлікти в пострадянському просторі. М., 1997. 

   7. Казанцев А.К., Підлісний В.І., Сєрова Л.С. Практичний менеджмент. Навчальний посібник. М., 1998. 

   8. Карміна А.С. Конфліктологія. Підручник. СПб., 2001.  
9. Коррассм ч.л. Мистецтво ведення переговорів. М., 1997