Соціальна мобільність

План

1.       Поняття соціальної мобільності її типи та принципи.

2.       Питирим Сорокін про мобільність.

3.       Сучасні дослідження мобільності.

4.       Мобільна поведінка.

5.       Наслідки мобільності

6.       Мобільність в Україні

1.      Поняття соціальної мобільності її типи та принципи.

У стратифікованих суспільствах, а інших просто не існує, винагорода у вигляді доходу, престижу та влади немовби закладена в конкретні позиції. Індивіди можуть володіти ними, рухаючись між позиціями. Процес переміщення між ієрархічно і функціонально організованими елементами соціальної структури (класами, верствами, групами та категоріями населення, позиціями) називають соціальною мобільністю. Збільшити чи зменшити дохід, владу, престиж як результат переходу на іншу позицію, до іншої групи означає здійснити соціальну мобільність. Соціологи вивчають міжгенераційну мобільність, порівнюючи соціальне становище опитуваного із соціальним становищем батьків (частіше батька), а також внутрішньогенераційну мобільність, фіксуючи зміну соціального становища і статусу респондента протягом життя.

У соціології найкращим способом отримання інформації про соціальну стратифікацію є вивчення соціальної мобільності. Справді, щоб простежити за рухом, слід якнайточніше описати,, визначити, виміряти ті позиції, між якими просуваються індивіди, встановити суспільно значущий критерій (чи критерії) їх ієрархізації (ранжування). Тільки в деякому просторі нерівностей має сенс твердження про мобільність, адже в іншому разі неможливо буде говорити ні про напрямки руху, ні про швидкість, ні про подолані відстані.

Соціальна мобільність—це процес руху індивідів між ієрархічно організованими елементами соціальної структури.

П.Сорокін визначає соціальну мобільність як будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта, тобто всього того, що створено або модифіковано людською діяльністю, із однієї соціальної позиції в іншу.

Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна.

Горизонтальна мобільність

Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, розуміють перехід індивіда або соціального об'єкта із однієї соціальної групи в іншу, що знаходиться на тому ж рівні.

Переміщення деякого індивіда з баптистської в методистську релігійну групу, з одного громадянства в інше, із однієї сім'ї (як чоловіка, так і жінки) в іншу при розлученні або повторному шлюбі, з однієї фабрики на іншу, при збереженні при цьому свого професійного статусу,— все це приклади горизонтальної соціальної мобільності. Такими ж прикладами є переміщення соціальних об'єктів (радіо, автомобіля, моди, теорії Дарвіна) в межах одного соціального пласта, подібно переміщенню з Айови до Каліфорнії, У всіх цих випадках "переміщення" може відбуватися без будь-яких помітних змін соціального положення індивіда або соціального об'єкта у вертикальному напрямку.

Вертикальна мобільність

Під вертикальною соціальною мобільністю розуміють ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального пласта в інший. В залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спуск. Відповідно до природи стратифікації існують низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не говорячи вже про інші менш важливі типи. Висхідні течії існують в двох основних формах: проникнення індивіда з нижчого пласта в існуючий більш високий пласт або створення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищий пласт на рівень з уже існуючими групами цього пласта. Відповідно і низхідні течії також мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з більш високої соціальної позиції на більш низьку, не порушуючи при цьому вихідної групи, до якої він належав раніше; інша форма проявляється в деградації соціальної групи в цілому, в зниженні її рангу на фоні інших груп або в порушенні ЇЇ соціальної єдності.

В соціології, в основному, науковому аналізу підлягає саме вертикальна соціальна мобільність.

Принципи соціальної мобільності

П.Сорокін визначив ряд принципів вертикальної мобільності.

1. Навряд чи коли-небудь існували суспільства, соціальні верстви яких були абсолютно закритими або в яких відсутня була б вертикальна мобільність в її трьох основних аспектах — економічній, політичній, професійній.

2. Ніколи не існувало суспільства, в якому вертикальна соціальна мобільність була б абсолютно вільною, а перехід з однієї соціальної страти в іншу здійснювався б без будь-якого опору. Якби мобільність була б абсолютно вільною, то в суспільстві, яке виникло, не було б соціальних страт.

3. Інтенсивність і загальність вертикальної соціальної мобільності змінюється від суспільства до суспільства, тобто в просторі. Щоб впевнитися в цьому, достатньо порівняти індійське кастове суспільство і сучасне американське. Якщо взяти вищі щаблі в політичній, економічній і професійній пірамідах в обох суспільствах, то буде видно, що всі вони в Індії визначені фактом народження і є тільки небагато індивідів, які досягли високого положення, піднімаючись з найнижчих страт. Тим часом в США серед відомих людей в промисловості і фінансах 38,8% в минулому і 19,6% в сучасному поколінні починали бідняками; 31,5% мультиміліонерів починали свою кар'єру, маючи середній достаток.

4. Інтенсивність і всеосяжність вертикальної мобільності — економічної, політичної і професійної — коливається в межах одного і того ж суспільства в різні періоди його історії. В історії будь-якої країни або соціальної групи існують періоди, коли вертикальна мобільність зростає як кількісно, так і якісно, однак існують періоди, коли вона зменшується.

5. У вертикальній мобільності в її трьох основних формах немає постійного напрямку ні в бік посилення, ні в бік послаблення інтенсивності і всеосяжності. Це припущення є дійсним для історії будь-якої країни, для історії великих соціальних організмів і, нарешті, для всієї історії людства.

Аналізу соціальної мобільності була присвячена також робота Т Лассуела "Клас і страта", де він зазначав, що фактично всі матеріали стосовно соціальної мобільності, які були опубліковані в СІЛА—це матеріали про висхідну мобільність. Оскільки частиною американського характеру є прагнення піднестися над батьками і ровесниками, то найчастіше мас місце саме висхідна соціальна мобільність'.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Соціальна стратифікація — поділ суспільства на соціальні групи і верстви відповідно до їх матеріального і політичного статусу, культурного рівня, кваліфікації, привілеїв тощо.

2. Соціальна мобільність — перехід людини з однієї соціальної позиції до іншої по "вертикалі" і "горизонталі".

3. Вертикальна мобільність — перехід індивіда з нижчої ієрархічної сходинки до вищої.

Горизонтальна мобільність — переміщення з однієї групи в іншу, яка займає ту ж саму ієрархічну позицію.

Аномія — стан відсутності загальнозначущих норм поведінки і взаємодії або цинічне ігнорування їх.

Влада — контроль над благами і ресурсами, який дає можливість досягти визначеної мети навіть за умови опору інших, здатність ефективно впливати на поведінку окремих індивідів і груп.

Категорії населення — сукупність індивідів, виділена за однією чи кількома ознаками.

Клас — основний елемент економічної структури індустріального суспільства; його характеризує становище в економіці (класова ситуація) і певні культурні особливості стилю життя і світосприймання.

Роль — складна дія, яка: а) спрямована на досягнення певної мети; б) пропонує засоби реакції на конкретну ситуацію; в) встановлює порядок завдяки координації зусиль принаймні двох індивідів; г) виконується в межах інституціональної системи цінностей.

Соціальна група — сукупність індивідів, що має певну культуру і статусно-рольову структуру.

Соціальна мобільність — процес переміщення між функціонально та ієрархічно організованими елементами соціальної структури.

Соціальна структура — організована функціонально та ієрархічно множина спільнот і спільностей.

Статус — вище або нижче положення (позиція) індивіда на шкалі тієї чи іншої об'єктивної або суб'єктивної ознаки; певний ранг, приписуваний індивідами, організаціями, громадською думкою.

Статусні групи — сукупність індивідів, що мають однаковий статус, позитивно чи негативно оцінюються з огляду на авторитет і престиж, дотримуються певного стилю життя.

Стиль життя — зразки і моделі споживання матеріальних, соціальних і культурних благ; певний смак і навички дотримуватися правил і ритуалів, що регулюють повсякденне життя.

Стратифікація — процес формування і стійкого в часі відтворення нерівних за можливостями задоволення потреб спільнот і спільностей.

2.      Питирим Сорокін про мобільність.

У 1927 р. у Нью-Йорку П. Сорокін видав працю "Соціальна мобільність", у якій формулює завдання, основні поняття і принципи дослідження різноманітного руху індивідів у неоднорідному соціальному просторі. Мобільність П. Сорокін визначав як перехід, переміщення соціального об'єкта з однієї позиції на іншу.

Соціальним об'єктом можуть бути індивід, група, радіо, автомобіль, мода, ідеологічна доктрина, коротко кажучи, всі продукти людської діяльності. У суспільстві з ними відбуваються найрізноманітніші метаморфози: вони старіють, занепадають, стають менш привабливими. Увесь цикл існування їх виявляється в досить складній кривій руху, іншими словами, в мобільності. Ставлення до моральних норм і творів мистецтва з часом змінюється, зазнає змін і зміст норм. Не є сталими й уявлення людей про пристойне та непристойне, індивіди відкидають одні умовності та виробляють інші. Ставлення, оцінки, норми, уявлення "мобільні", і соціолог намагається з'ясувати, в якому напрямі вони еволюціонували. Соціальна система в цілому також мобільна, трансформуються її основні інститути, виникають нові, видозмінюються форми політичної влади.

Вивчення соціальної динаміки П. Сорокін вважав основним обов'язком і турботою соціолога. Проте у книзі, яка вийшла друком 1927 p., він аналізує виключно мобільність індивідів, її умови та інтенсивність, а також мобільність груп у періоди революційних перетворень у суспільстві. Мобільність є вельми зручним об'єктом дослідження, адже рух індивідів, як і будь-який інший, піддається вимірюванню. У параметрах мобільності, крім того, закодовані важливі відомості про стан суспільства, і соціолог здійснює своєрідну діагностику, схожу на те, як лікар за тиском крові оцінює стан пацієнта.

У суспільстві завжди наявні три основні форми нерівності (стратифікації): економічна стратифікація за рівнем доходу, в якій багатство і бідність — лише полюси, між якими розміщуються більше чи менше відмежовані одна від одної верстви; політична, що означає поділ населення на правлячу меншість і підпорядковану більшість; і нарешті, професійна, згідно з якою професії стоять в ієрархії тим вище, чим важливіші функції вони виконують в організації життя суспільства та контролю за підтриманням порядку.

Спостерігаючи за рухом, ми можемо визначити інтенсивність мобільності та її дистанцію, тобто скільки індивідів з конкретної групи перемістилися до іншої групи, яким напрямам руху віддають перевагу, а також кількість пройдених щаблів соціальної драбини. Враховуючи величину групи та чисельність вихідців з неї, які досягли високостатусних позицій, можемо оцінити шанси на соціальне просування тих, хто належить до групи. В цьому разі мобільність є визначником міри рівності чи нерівності між групами. Порівняння цього показника за різні періоди часу дає змогу зробити висновки щодо глобальних тенденцій розвитку людства.

Узагальнивши досить широкий історичний матеріал, П. Сорокін дійшов висновку, що флуктуації індивідів між соціальними позиціями не мають певної тенденції, в кожний окремий проміжок часу вони визначаються боротьбою між силами стратифікації, які обмежують мобільність, і силами егалітаризації (від фр. йgalitй — рівність), що полегшують її. Іншими словами, соціальний прогрес не несе із собою автоматичного зростання масштабів та інтенсивності переміщень.

3. Сучасні дослідження мобільності

На 50—80-ті роки припадає бурхливе зростання емпіричних досліджень мобільності. Загальне визнання отримала теза, згідно з якою класова і професійна стратифікації залишаються найважливішими в сучасних суспільствах. Відповідно вивчалася класова і професійна мобільність. Інтерпретація класів здійснювалась у термінах, значення яких бере початок у соціальних теоріях К. Маркса та М. Вебера, внаслідок чого визначальним був критерій власності. Проте останню, як правило, доповнювали найважливішими характеристиками професії. Мабуть, найпоширенішою та найбільш відомою з низки подібних розробок стала згадана вище класова схема Дж. Голдторпа, яка застосовувалася саме для вивчення класової мобільності у Великій Британії.

Американські соціологи вважають за краще мати справу з професією і відповідно з професійними категоріями. У професії (занятті) є багато ознак, кожна з яких може бути використана як критерій стратифікації. Це і дохід, і рівень освіти, і складність праці (кваліфікація, відповідальність, самоконтроль), і престиж. Всі заняття, наприклад, розподіляються між розумовою та фізичною працею, всередині кожної з цих великих категорій вони стратифіковані за рівнем освіти і кваліфікації, а отже, і винагороди. Виявляючи відмінності між батьками та синами в належності до виділених категорій, соціолог фіксує факт мобільності.

Ознаки професій до певної міри узгоджені між собою. У США дохід позитивно пов'язаний з рівнем освіти індивіда та престижем його професії. Беручи до уваги цей факт, Пітер Блау та Отіс Данкен запропонували методику побудови індексу професійного статусу, що враховує три змінні — дохід, престиж професії, кількість років навчання в навчальних закладах. Відповідно до цього кожне заняття було оцінено у балах від 0 до 96 і віднесено до однієї з 19 категорій з п'ятибальним інтервалом (0—4, 5—9 тощо). Цю вражаючу спробу запропонувати кількісну модель стратифікації суспільства і точними математичними методами вивчити соціальну мобільність було викладено в опублікованій у 1967 р. книзі "The American Occupational Structure". Вони вважали, що дослідження мобільності передбачають аналіз тих умов, які впливають на професійні досягнення та кар'єру в межах наявних форм соціальної нерівності.