Шляхи й засоби підвищення ефективності групової роботи

Організовуючи фронтальну роботу викладач орієнтується, головним чином, на рівень середніх студентів. На них розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Це негативно позначається на слабших і сильніших студентах. Спілкування студентів можливе лише за ініціативою викладача.

В індивідуальній роботі кожен студент працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитком інтересів, нахилів. Темп роботи залежить від навчальних можливостей студентів. При індивідуальній навчальній діяльності студенти не взаємодіють між собою, контакти з викладачем є обмеженими і нетривалими. В індивідуальній навчальній роботі страждають слабкі студенти.

Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює студентів  один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Групова навчальна діяльність виконує ряд функцій. Вона створює умови для позитивної мотивації, адже під час групової роботи активізується діяльність всіх виконавців, а також створюються умови для оволодіння студентами формами взаємодопомоги. У груповій роботі студенти показують високі результати засвоєння знань, формування умінь. Слабкі студенти виконують більший обсяг завдань. Виховна функція групової діяльності формує колективізм, гуманні якості особистості. Організаційна функція навчання полягає в розвитку уміння розподіляти обов'язки, вміння спілкуватися.

Разом з тим, наводяться і недоліки групової роботи інтерактивними методами: 1) робота в малій групі, навпаки, може вимагати зайвих витрат часу, поки члени групи знаходять спільну мову; 2) роботою мікрогруп важче управляти, особливо при великій їх кількості; 3) у такій групі відсутній стимул особистих амбіцій, бо досягнуті окремим членом групи результати не ставляться йому в заслугу, а стають загальним надбанням; 4) свою низьку інтелектуальну здатність можна приховати за спинами інших учасників.

С.С. Вітвицька виділяє наступні елементи в технологічному процесі групової роботи .

I. Підготовка до виконання  групового завдання: а) постановка  пізнавальної задачі; б) інструктаж про зміст і послідовність роботи; в) рекомендації щодо дидактичного матеріалу в групах;

II. Групова робота: г) знайомство з матеріалами, планування роботи в групі; д) розподіл завдань між членами групи; е) індивідуальне виконання завдань; є) обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;                    ж) обговорення загальних завдань групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення); з) підведення підсумків групового завдання.

ПІ. Заключна частина: і) повідомлення про результати роботи в групі;      й) аналіз пізнавальної задачі; к) загальний висновок про групову роботу і виконання поставленої задачі; л) висновки про робочу групу і її членів.

У процесі групової роботи викладач виконує такі функції: контролює  хід роботи в групах; консультує, відповідає на запитання; координує діяльність, при необхідності допомагає окремому студенту чи групі в цілому.

 

 

 

 

Розділ 3

Групова робота в школі

 

Сучасний урок. Яким він  повинен бути? Звичайно ж зміненим відповідно до вимог часу, оновленим і цікавим, добре продуманим та правильно побудованим. Таким, щоб результатом його стало оптимальне  співвідношення знань, умінь і  практичних навичок.

Ринок технологій сучасного  уроку  насичений. Щоб звести до мінімуму ризик помилок і вибрати ту технологію, яка підходить нам і нашим учням, слід:

1. Чітко визначити  соціальну групу на яку орієнтована  технологія;

2. Визначити освітній  рівень учнів;

3. З’ясувати чи буде  запозичена технологія цілком  чи лише окремі її елементи;

4. Зважити свої можливості і критично оцінити власний рівень підготовленості.

Психологи зазначають, що потреба – це рушійна сила активності й розвитку людини, а педагогічне  стимулювання -  це засіб розвитку школяра.

Джерелами стимулювання є уміла організацію навчального  процесу, чітке структурування матеріалу і його яскравий логічний виклад. Головними стимулами пізнання є новизна навчального матеріалу, практичне значення і користь цих знань. Цінним методом стимулювання є і метод пізнавальних  та рольових ігор.

Стимулюючу роль в організації навчального процесу відіграють заняття учнів у малих групах (парна, групова, колективна форми). Прагнення учнів до спілкування й об’єднання в групи, страх ізоляції вчитель має використати, об’єднуючи їх у групи для спільного вивчення нового матеріалу, проведення дослідів. Таке об’єднання задовольняє потребу в спілкуванні, а в результаті поліпшуються навчальні досягнення.

 

Розділ 4

Групова робота студентів

Однією з таких технологій є групова робота студентів на семінарських, практичних, лабораторних заняттях. Вагомою перевагою групової форми навчання є взаємонавчання та поглиблення знань, формування умінь вести діалог, дискусію, аргументувати свої думки. Наприклад, робота студентів у підгрупах, взаємонавчання у парах (діадах) змінного складу, дає, як свідчить багаторічна педагогічна практика, позитивні результати.

Методично правильно  організована робота в малих групах надає всім учасникам можливості діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, володіння прийомами активного слухання, вироблення загального рішення, розв'язання протиріч). Роботу в малих групах варто використовувати, коли потрібно вирішити проблему, з якою важко впоратися індивідуально. При комплектуванні груп необхідно ураховувати індивідуально-психологічні особливості студентівНаприклад, на семінарських заняттях доцільним буде використання "прес"-методу. Цей метод допомагає студентам навчитися аргументовано і в чіткій формі формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання. Як правило, метод "прес" складається з наступних етапів -висловлювань студентів:                                                                  1. "Я вважаю, що ..."(позиція).                                                            2. "Тому що ..."(обґрунтування).                                                  3. "Наприклад ..."(приклад, наведення фактів та аргументів). 4. "Отже, я вважаю ..." (висновки).

У деяких дидактичних  ситуаціях доречним є застосування методу "мікрофон", який вчить  лаконічно висловлюватись з приводу певної фахової проблеми.

Умовний предмет ("мікрофон") передається від одного студента іншому, надаючи можливість кожному  висловитись аргументовано, швидко, коротко, по черзі відповідаючи на запитання  або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила використання методу такі:                                                       

  - говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон;                  - відповіді не коментуються і не оцінюються;                          

  - коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити чи коментувати.                                               

   - у процесі обговорення проблеми студентам надається слово перед уявним "мікрофоном", коли власну точку зору або концентровану думку групи слід висловити максимально логічно та лаконічно.

   Таблиця. Переваги і недоліки роботи в групах та парах (діадах)

Позитивні сторони	Слабкі сторони
1. Викладач отримує  можливість раціонально розподілити  час, допомагаючи студентам активно  діяти при вирішенні навчальних проблем та ситуацій.	1.Проблематично налагодити  взаємонавчання як постійно діючий  навчально-педагогічний механізм.
2.Викладач менше часу  змушений витрачати на подолання  труднощів з дисципліною студентів.	2.Важко контролювати  процес взаємонавчання, а результати не завжди ефективні.
З.Студенти, які мають  досвід взаємонавчання, ставляться до викладача з більшою повагою, працюють із задоволенням, підвищується рівень інтересу до навчання та пізнавальна  мотивація.	3.3а невдалого попереднього навчання у групах необхідно здійснити корекцію знань студентів, що потребує додаткового часу та педагогічних зусиль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5

Групові тренінги

Серед активних та інтерактивних  форм навчання і виховання важлива  роль надається груповим тренінгом, які найчастіше використовуються у викладанні соціально-гуманітарних наук та у виховній роботі зі студентами. Однак для успішного оволодіння інтерактивними методами навчання у тому числі і методикою проведення тренінгів необхідна додаткова підготовка викладачів ВНЗ до цієї роботи. Пропонований нижче матеріал надасть можливості викладачам, кураторам студентських груп ефективно реалізувати завдання досягнення професійно-особистісного зростання майбутніх спеціалістів, використовуючи тренінгові методики, які досить поширені в зарубіжній педагогіці.

У Лейпцігському університеті під керівництвом М. Форверга було розроблено метод, який названо соціально-психологічним тренінгом.

У соціально-психологічному тренінгу можна використовувати  рольові ігри з елементами драматизації.

Термін "тренінг" (від  англ. train, training - навчання, виховання, тренування) має багато визначень. У 80-х pp. XX ст. Л.А. Петровська розглядала соціально-психологічний тренінг як "засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних настанов, умінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування", "засіб розвитку компетентності", "засіб психологічного впливу" .

В.Д. Паригін говорить про тренінг як метод групового  консультування, як активне групове  навчання, орієнтоване на навчання професійно корисним навичкам та адаптації  до нової соціальної ролі з відповідною  корекцією "Я-концепції" та самооцінки. І.М. Авдєєва та І.М. Мельникова розглядають тренінг як багатофункціональний метод навмисних змін психологічних феноменів людини, групи й організації з метою гармонізації професійного й особистісного буття людини .

Проведення всіх різновидів тренінгових занять обов'язково пов'язане з вирішенням наступних завдань:

- отримання знань;

- формування вмінь  і навичок;

розвиток психологічних  установок, які визначають поведінку  у спілкуванні та перспективні здібності  особистості;

- корекція і розвиток  системи відносин особистості;

- підтримка індивідуальних  проявів самостійності і активності  особистості.

При організації і  проведенні тренінгових занять необхідно  спиратися на низку специфічних  принципів, які співвідносяться  з загальними принципами фасилітаційної взаємодії (за Авдєєвою І.М. та Мельниковою І.М.):

o принцип  добровільної участі - учасник повинен мати особисту внутрішню зацікавленість у власних особистіших змінах, а завдання викладача (тренера) створити умови, при яких учасники самі прагнутимуть до активної участі у виконанні вправ, завдань, процедур. Варто знати, що примусово особистісні зміни в позитивному напрямку зазвичай не відбуваються. Тому, особливо на перших заняттях, не слід вдаватися до примусового залучення до діяльності. Навпаки, слід дотримуватися тактики зацікавлення і стимулювання, спираючись на педагогічну аксіому: "Неможливо насильно привести до щастя, неможливо здійснювати особистісний розвиток особистості ззовні".

o Принцип  активності. Як вже говорилося, застосування принципу активності в тренінгу пояснюється тим, що людина засвоює тільки 5-10% з того, що чує, 50% з того, що бачить, 70% з того, що проговорює, 90% з того, що активно відтворює і застосовує. Активність зростатиме у тому випадку, коли учасники налаштовані включитися до діяльності у будь-який момент часу, а їх діяльність є різноманітною (слухання, діалог, взаємонавчання тощо).

o Принцип  дослідницької (творчої) людини: зміст цього принципу полягає у тому, щоб налаштувати учасників на виявлення - суб'єктивне "відкриття" уже відомих ідей, фактів, закономірностей, а також своїх власних можливостей, якостей, ресурсів, способів поведінки. Для реалізації цього принципу тренеру-викладачу слід створити особливе "креативне" середовище, основними характеристиками якого є проблемність, невизначеність, атмосфера сумісного пошуку.

o Принцип  об'єктивності (усвідомлення) поведінки. Важливим завданням керівника тренінгу має стати переведення поведінки учасників з імпульсивного на об'єктивний рівень. Універсальним засобом об'єктивізації поведінки є зворотній зв'язок, індивідуальна та колективна рефлексія.

o Принцип  партнерської (суб'єкт - суб'єктної) взаємодії. Таким можна визначити спілкування, при якому ураховуються інтереси інших учасників взаємодії, їх почуття, емоції, переживання, визначається цінність особистості і особистішої позиції іншої людини. Основною передумовою суб'єкт - суб'єктної взаємодії є уміння бачити і чути іншу людину, тобто за словами відомого російського педагога-новатора Є. Ільїна: "Любити, розуміти, сприймати, співчувати, допомогати". Важливим завданням викладача-тренера щодо реалізації цього принципу є формування в учасників інтересу до сказаного партнером, вмінь уважно його вислухати, адже на думку українського психолога І. Посталовського: "Там, де люди не уміють слухати, а, отже, чути і відчувати душу іншого, там неможливе взаєморозуміння, співпраця і творчість" .