КУРСОВА  РОБОТА

на тему  “Розвиток процесів пам´яті в  молодшому шкільному віці” 
 
 

План

                                                                                                                                      стор.

Вступ................................................................................................................................3

1. Пам´ять  та її класифікація..........................................................................................3

1.1. Визначення  поняття пам´яті...................................................................................3

1.2. Типи  пам´яті............................................................................................................4

1.3. Процеси  пам´яті......................................................................................................9

2. Поліпшення  запам´ятовування................................................................................10

2.1. Прийоми  запам´ятовування..................................................................................10

2.2. Закони  пам´яті........................................................................................................12

3. Педагогічні  аспекти дослідження пам´яті................................................................14

4. Дослідження  способів запам´ятовування та  пригадування у молодшому

    шкільному віці ( на прикладі учнів  другого класу )................................................16

Висновки........................................................................................................................19

Список  основної використаної літератури...................................................................21 
 
 
 

    Вступ 

    Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов¢язано з роботою пам¢яті. Якби людина не запам¢ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.

    Пам¢ять у дітей молодшого шкільного віку достатньо хороша. Вони легко засвоюють нове, конкретне і яскраве. Як і всі психічні процеси, пам¢ять дитини тісно пов¢язана з усім її розвитком. Можна було б сказати, що це період нагромадження великої кількості уявлень, які відображають те, що учень бачить навколо себе, чує з вуст учителя, від оточення, в тому числі й однолітків, старших братів і сестер, про що читає та ін. У цьому віці діти жадібно поповнюють свої враження, уявлення.

    Успіх розвитку пам¢яті залежить від того, як забезпечують педагоги керівництво цим процесом. Важливе значення для розвитку пам¢яті учнів має передусім знання вчителем умов продуктивності запам¢ятовування, відтворення та вміння керувати ними в навчальній діяльності на уроках і поза ними. ( 2, с.8 )

    Уявімо собі плоский шматок глини, що має незвичні властивості. Якщо на його поверхню надавити пальцем і відразу ж вирівняти ямку, то після обжигу глини ямка знову стає ясно помітною. Ця глина має, відповідно, властивість впродовж певного часу зберігати слід від фізичного впливу так, що при певних умовах він знову може бути відтворений. Аналогічно пам¢ять в психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій чи меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх впродовж певного часу. ( 20, с.12 )

    Кілька  років тому видатний сучасний математик  і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками виходило, що в принципі мозок людини може вмістити приблизно 100000000000000000000 одиниць  інформації. В перекладі на загальноприйняту мову це означає – кожен з нас може запам¢ятати всю інформацію, що знаходиться в мільйонах томів найбільшої у світі Бібліотеці імені Леніна. ( 17, с.30 )

    Немає сумнівів, що мнемічні процеси (процеси  пам¢яті) займають центральне місце і в інтелектуальній сфері особистості, і в загальному психічному розвитку школяра. ( 16, с. 60 )

    Потрібно  відмітити,що дослідження пам¢яті людини відкриває доступ до таких галузей психіки, знання яких має виключне значення для вирішення багатьох практичних завдань. Так, наприклад, для педагога дуже важливо знати, як краще структурувати учбовий матеріал та в якій послідовності пропонувати його учням, щоб забезпечити високу якість засвоєння при мінімальних витратах часу. Але для вирішення цієї проблеми необхідно визначити закономірності організації інформації в пам¢яті та її відтворення. ( 20, с.14 ) 

1. Пам´ять та її класифікація

 

1.  Визначення поняття пам´яті

 

    Пам¢яттю з давніх-давен цікавилися філософи, психологи та фізіологи, але про явища пам¢яті – складні, феноменальні – ще багато потрібно дізнатися. А поки що уточнимо відоме і почнемо з визначень понять, в своїй різнобарвності доповнюючих одне одного. У Великій Радянській Енциклопедії сказано: пам¢ять – це “ здатність до відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та  реакції організму і багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки. ( 6 )

    Радянський  психолог А. Р. Лурія говорить про пам¢ять: “Кожне наше переживання, враження та рух залишає певний відбиток, який зберігається достатньо довгий час і при відповідних умовах проявляється знову і стає предметом свідомості. Тому під пам¢яттю ми розуміємо запис, зберігання і відтворення відбитків минулого досвіду, що дає людині можливість накопичити інформацію і мати справу зі слідами минулого досвіду після того, як явища, що породили їх, зникли”. ( 13, с. 42 )

    І ще одне визначення: “Запам¢ятовування, зберігання та наступне відтворення індивідом його досвіду називається пам¢яттю. В пам¢яті розрізняють такі основні процеси: запам¢ятовування, зберігання, відтворення і забування.” ( 15 )

    З того, шо міститься в цих визначеннях, виділимо найбільш істотне, а саме:

1. Явища  пам¢яті спричинені нервовою системою, викликаються нею, складають одну з основних її якостей, властивостей.

2. Будь-який  вплив – події зовнішнього  світу або внутрішні реакції  – залишають відбиток, інформацію  у сфері наших рухів, емоцій  або думок.

3. Пам¢ять забезпечує довгострокове зберігання одержаної інформації.

4. Те, що  стало надбанням пам¢яті, при відповідних умовах оживає, становиться предметом свідомості.

5. Процеси  пам¢яті – запам¢ятовування, зберігання, відтворення та забування (Часто, кажучи про процеси пам¢яті, говорять про сприйняття, запам¢ятовування, відтворення.).

    Отже, пам¢ять – поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових ознак – філософських, фізіологічних, психологічних – вчитель повинен виділити свій аспект їх розгляду – педагогічний, вирішальний у впливі на школяра при організації його складної учбової діяльності.

    Головна та постійна турбота вчителя –  озброювати учнів міцними знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі зберегли здоров¢я та емоціональну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій предмет і сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен враховувати і відомості, що стосуються психіки та безпосередньо пам¢яті учня. Спершу ті, що випливають вже з визначень пам¢яті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок або рухів учня; довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам¢яті можна організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам¢яті оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється, актуалізується; в залежності від нервової системи (універсальних, відповідних віку, та індивідуальних особливостей школярів) мнемічна діяльність має як загальні, так і специфічні риси.

    Стихійно  або свідомо вчитель впливає  на характер явищ пам¢яті, сприяє їх правильному рухові, але буває і заважає повноцінному функціонуванню пам¢яті та її розвитку. ( 21, с. 8-9 ) 

1.2. Типи пам´яті 

    Людина  з дитинства запам¢ятовує, зберігає, а в потрібний час згадує і використовує засвоєні знання. З якою ж відповідальністю повинні ми відноситись до відбору тої інформації, як по її суті, так і по її кількості, яку з урока в урок на протязі 10 років даємо школярам!

    Спробуйте розібратися в пам¢яті школярів! Важко знайти такого, у якого вона однозначно “погана” або однозначно “добра”. Як правило, вона різна – у чомусь гарна, у чомусь погана.

    Пам¢ять окремої людини індивідуальна і залежить від багатьох факторів – фізичних та психологічних. Тому кажуть, що пам¢ятей стільки ж, скільки і доброчинностей.

    Та  все ж різнобарвність видів нашої пам¢яті можна класифікувати, що, звичайно, спрощує, але в той же час і впорядковує це явище. Класифікація дає перспективну можливість вивчати феномен пам¢яті.

    В основу класифікації пам¢яті покладені три ознаки, згідно з якими її розподіляють: 1) по переважанню форм психічної активності – моторній, емоціональній, образній або інтелектуальній; 2) по способу запам¢ятовування – довільному або мимовільному; 3) по тривалості, строку зберігання інформації.

    Об¢єкти діяльності – рух, почуття, образ або слово – дали назви таким видам пам¢яті, як моторна, емоціональна, образна та словесно-логічна.

    Моторна  пам¢ять   –   запам¢ятовування,   зберігання   та   відтворення   рухів

( “пам¢ять тіла”, “пам¢ять-звичка” ). Вона виражається у формуванні звичок, лежить в основі усіх практичних та трудових дій, часто непомітних, не фіксуємих людиною. Походка, манера розмовляти, сміятися, почерк пов¢язані з моторними навичками.

    Кажуть: “ Стиль – це людина ”, але  багато що може бути змінено та покращено  при самоконтролі та коректуванні системи власних рухів. Тому-то фізіолог І. С. Бериташвілі називав моторну пам¢ять пам¢ятттю вправляння. Моторну пам¢ять закріплюють та вдосконалюють природній дар та постійні тренування.

    Моторна пам¢ять іноді виявляється домінуючою, і вчитель на перших етапах навчання не повинен беззастережно перешкоджати тому, що деякі учні, заучуючи слова або запам¢ятовуючи текст, ворушать губами. Поволі їх треба вчити діяти інакше – промовляти про себе або записувати.