Роль специфічних рис характеру соціального педагога в подоланні та переживанні стресу та вигорання

     Синдром емоційного вигорання – один із видів професійної деформації особистості  людей, які працюють у тісному  контакті з клієнтами при наданні  професійної допомоги. Синдром емоційного вигорання відкрив у 1974 році Фроуденбергер. Даний синдром має декілька аспектів:

• власне емоційний, який було відкрито вперше, від чого синдром і отримав свою назву,
• інтелектуальний (сповільнення мисленнєвої діяльності, несприймання нових ідей),
• соціальний (важкість встановлення нових контактів, відгородження від соціуму),
• психосоматичний – коли людина на фізичному рівні відчуває усі проблеми, швидко втомлюється, частий головний біль, який може стійко з’являтися при приході на роботу і одразу зникати після закінчення робочого дня.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Водопьянова, Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания.— СПб.: Питер, 2008.
2. Гремлинг С., Ауэрбах С. Практикум по управлению стрессом. - СПб.: Питер, 2002.
3. Емоційне вигорання. – Упоряд.: В.Дудяк – К.: Главник, 2007.
4. Осухова Н.Г., Кожевникова В.В. Возвращение к жизни: Методические материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике профессионального выгорания // Помощь помощнику: социально-психологическое сопровождение социальных работников /Под ред. Н.Г.Осуховой. – М.: Изд-во «Амиго-пресс», 2006.
5. Осухова, Н.Г. Сгоревшие на работе / Н.Г. Осухова // Здоровье, 2003, № 9.
6. Пайнс, Э. Практикум по социальной психологии /Э. Пайнс, К. Маслач. . — СПб.: Питер, 2000.
7. Юрьева Л.Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников. – Издательство «Сфера», - К. 2004.