Роль специфічних рис характеру соціального педагога в подоланні та переживанні стресу та вигорання

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Кам’янець-Подільський  Національний університет ім. І. Огієнка

 факультет корекційної і соціальної педагогіки та психології 
 
 
 
 
 

Реферат на тему: 

«Роль специфічних рис характеру соціального педагога в подоланні та переживанні стресу та вигорання »

Виконала:

Студентка 51 групи

Балагур Ю.О. 
 
 
 
 
 

м. Кам’янець-Подільський, 2011р. 

     ВСТУП 

     Традиційно  і в суспільній свідомості, і в  науковій літературі при вивчені  професійної діяльності спеціалістів соціономічних професій (лікарів, педагогів, психологів, соціальних працівників  та ін.) акцент робиться, перш за все, на позитивних аспектах роботи з людьми. Разом з тим цілком очевидно, що саме робота з людьми через високі вимоги, які ставляться перед представниками таких професій, особливу відповідальність та емоційні навантаження потенційно містить в собі небезпеку тяжких переживань, пов’язаних з робочими ситуаціями, і ймовірність виникнення професійного стресу.

     Сьогодні  поняття стресу набуло особливої  актуальності, а уміння справлятися  з ним перетворюється на нагальну потребу.

      Енциклопедичний словник пояснює це слово так: «Стрес - це сукупність фізіологічних  реакцій, що виникають в організмі  людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів) .Стрес може бути корисним і руйнівним. Він може сприяти мобілізації  людини підвищити її адаптаційні  можливості в умовах дискомфорту  й небезпеки (конструктивний, корисний), а може й руйнувати людину, різко  знизити ефективність її роботи і  якість життя (деструктивний, руйнівний).

      Переважна більшість людей в сучасному  суспільстві знаходиться під  впливом стресу, бо у часи науково-технічної  революції, в які ми живемо, посилюється  психічна діяльність людей. Це пов'язано  з необхідністю засвоєння і переробки  великого обсягу інформації. Тому й  виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму  під впливом емоційних чинників.

      У сучасному житті стреси відіграють дуже значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров'я, взаємовідносини з оточуючими і у родині.

      Сучасні психологи стверджують, що дві третини  населення промислово-розвинутих країн  вмирають від стресів. Довгі фізичні  та психологічні навантаження, які  перевищують норми, призводять до порушення  функціонування окремих органів  та до серйозних хвороб. Такі "хвороби  століття" як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності.

      Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів  в усіх сферах людського життя  та діяльності безперечна.

     Саме  тому зараз багато зусиль науковців  спрямовано на дослідження взаємодії  між людьми, виявлення впливу професійних  факторів на особистість, зокрема на деформацію особистості. У зарубіжній та вітчизняній літературі можна  зустріти багато досліджень феномену стресу та емоційного вигорання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні  відомості про  синдром емоційного вигорання

     Синдром емоційного вигорання – це реакція  організму, яка виникає в результаті тривалої дії професійних стресів  середньої інтенсивності. Не Європейській конференції ВООЗ у 2005 р. відмічено, що стрес, пов’язаний з роботою, є  важливою проблемою приблизно для  третини працівників країн Європейського  союзу і вартість вирішення проблем  з психічним здоров’ям у зв’язку  з цим складає в середньому 3-4% валового національного доходу.

     Синдром емоційного вигорання – процес поступової втрати емоційної, когнітивної і  фізичної енергії, що проявляється в  симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистої відгородженості  і зниження задоволення виконанням роботи. В літературі в якості синоніму емоційного вигорання, використовується термін «синдром психічного вигорання». Вигорання можна розглядати як стереотип  емоційної, частіше за все професійної, поведінки. «Вигорання» - частково функціональний стереотип, оскільки дозволяє дозувати і економно витрачати енергетичні  ресурси. В той же час можуть виникати його дисфункційні наслідки, коли вигорання  негативно відбивається на виконанні  професійної діяльності і стосунках  з партнерами. Інколи синдром емоційного вигорання позначається поняттям «професійне  вигорання», що дозволяє розглядати це явище в аспекті особистої  деформації під впливом професійних  стресів.

     Серед професій, в яких синдром емоційного вигорання зустрічається найчастіше (від 30 до 90%), слід відзначити лікарів, учителів, психологів, соціальних працівників, рятівників, працівників правоохоронних органів. Майже 80% лікарів-психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів мають різного ступеня вираження  ознаки синдрому емоційного вигорання; 7,8% – різко виражений синдром  емоційного вигорання, що призводить до психосоматичних і психовегетативних порушень. За іншими даними, серед психологів-консультантів і психотерапевтів ознаки синдрому емоційного вигорання різного вираження виявляються у 73% випадків; в 5% визначається виражена фаза виснаження, яка проявляється емоційним виснаженням, психосоматичними і психовегетативними порушеннями. 

2. Діагностика синдрому емоційного вигорання

     Фактори

     Синдром емоційного вигорання проявляється в:

1. почутті байдужості, емоційного виснаження (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше);
2. дегуманізації (розвитку негативного ставлення до своїх колег і клієнтів);
3. негативному самосприйнятті у професійному плані - недостатність почуття професійної майстерності.

     Виділяють три основних фактори, які відіграють суттєву роль в синдромі емоційного вигорання - особистісний, рольовий та організаційний.

     Особистісний  фактор. Проведені дослідження показали, що такі змінні, як вік, сімейний статус, стаж даної роботи, ніяк не впливають на емоційне вигорання. Але у жінок в більшій степені розвивається емоційне виснаження, ніж у чоловіків, у них відсутній зв’язок мотивації (задоволення оплатою праці) і розвиток синдрому при наявності зв’язку зі значимістю роботи як мотивом діяльності, задоволеність професійним ростом. Люди, які відчувають недостатність автономності («надкеровані особистості»), більше піддаються «вигоранню».

     Рольовий  фактор. Встановлений зв’язок між рольовою конфліктністю, рольовою невизначеністю і емоційним вигоранням. Робота в ситуації розподіленої відповідальності обмежує розвиток синдрому емоційного вигорання, а при нечіткій чи нерівномірно розподіленій відповідальності за свої професійні дії цей фактор різко зростає навіть при суттєво низькому трудовому навантаженні. Сприяють розвитку емоційного вигорання ті професійні ситуації, при яких спільні зусилля не узгоджені, немає інтеграції дій, наявна конкуренція, в той же час як успішний результат залежить від узгодженості дій.

     Організаційний  фактор. Розвиток синдрому емоційного вигорання пов’язаний з наявністю напруженої психоемоційної діяльності: інтенсивне спілкування, підкріплення його емоціями, інтенсивне сприйняття, переробка і інтерпретація отримуваної інформації і прийняття рішень. Другий фактор розвитку емоційного вигорання - дестабілізуюча організація діяльності і неблагополучна психологічна атмосфера. Це нечітка організація діяльності і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, яка має важко вимірюваний зміст, наявність конфліктів як в системі «керівник - підлеглий», так і між колегами.

     Виділяють ще один фактор, що обумовлює синдром  емоційного вигорання - наявність психологічно важкого контингенту, з яким доводиться мати справу професіоналу у сфері  спілкування (важкі хворі, конфліктні покупці, «важкі» підлітки і т.д.).

     Симптоми

     Функції діяльності людини, які безпосередньо  пов’язані зі стресом, потребують високої  інтенсивності мисленнєвих процесів, швидкості і великої кількості  прийняття рішень, насиченості дій, швидкості реакцій на втручання  зовнішніх факторів, безперервного  спілкування з іншими людьми, різного  статусу, різних професійних і соціальних груп. «Людський фактор» і неформальні  стосунки в колективі лише додають  емоційного напруження. Тривале, постійне перебування у стресі неодмінно  розвиває синдром емоційного вигорання.

     Особлива  небезпека - поєднання особистої  імпульсивності, низької емоційної  стійкості з неефективними стилями  поведінки в конфліктних ситуаціях. Синдром емоційного вигорання високого ступеня розвитку і виснаження спостерігається  у працівників, які надають перевагу пасивній втечі від вирішення  конфліктів.

     Синдром емоційного вигорання рідше уражає тих, хто працює в стилі «компроміс»  та «співпраця».

     У міру тривалості інтенсивної діяльності, впливу стрес-факторів, розвивається синдром  емоційного вигорання, з’являється  почуття втоми, яке змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи. Далі, обов’язково відбувається зміна  поведінки людини, починаються психосоматичні реакції, які переходять в серйозні захворювання, і, як результат - втрата сенсу життя і внутрішня руйнація.

     Синдром емоційного вигорання має наступні прояви:

• почуття байдужості, емоційного виснаження, спустошення (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше);
• дегуманізація (розвиток негативного ставлення до своїх колег і клієнтів);
• негативне самосприйняття в професійному плані (почуття недостачі почуття професійної майстерності).

     Фізичні симптоми:

• Різке підвищення втомлюваності;
• Хронічна втома;
• Головний біль;
• Сприйнятливість до змін зовнішнього середовища;
• Зміни артеріального тиску;
• Астенія (безсилля, слабість);
• Обмеження рухів шиї, болі в спині;
• Мимовільні рухи - стискання кулаків, скованість;
• Збільшення чи втрата ваги;
• Задишка;
• Безсоння;
• Статева дисфункція

     Емоційні  симптоми:

• Недостатність емоцій, не емоційність;
• Песимізм, цинізм і черствість в роботі та особистому житті;
• Байдужість і втома;
• Відчуття фрустрації і безпорадності, безнадія;
• Дратівливість, агресивність;
• Тривога, посилення ірраціональної тривожності, нездатність зосередитися;
• Депресія, почуття провини;
• Нервові ридання, істерики, душевні страждання;
• Втрата ідеалів чи надій, чи професійних перспектив;
• Збільшення деперсоналізації власно чи інших (люди стають безликими, як манекени);
• Переважає почуття самотності.

     Поведінкові симптоми:

• Робочий час більше 45 годин на тиждень;
• Під час робочого дня з’являється втома і бажання перерватися, відпочити, відпочити;
• Байдужість до їжі, без надлишків;
• Мале фізичне навантаження;
• Виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків;
• Нещасні випадки (наприклад, травми, падіння, аварії і т. д.)
• Імпульсивна емоційна поведінка.