Робота практичного психолога з учнями підліткового віку

РОБОТА  ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА  З УЧНЯМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ. 

   У підлітковому віці закладається фундамент особистості, формуються її основні якості: фізичне і психічне здоров’я, культурний, етичний і інтелектуальний потенціал. Успішне становлення підлітка як особистості визначає не тільки його залучення до суспільного життя, знаходження своєї ніші на ринку праці, але і прогрес розвитку суспільства в цілому. Учні професійно-технічних навчальних закладів - не просто особливий соціальний пласт. Вони є пріоритетною групою, оскільки ступінь освіченості і соціалізованості, масштаби і рівень культури, їх професійне становлення та набуття майбутньої професії з урахуванням особистісного потенціалу завтра матеріалізуються в нові технології і безпеку соціального життя, в авторитет країни в світі.

      Допомагати  підліткам відповідно до їх віку оволодівати засобами саморозуміння, самоприйняття і саморозвитку в контексті гуманістичної взаємодії з оточуючими людьми в умовах культурних, соціальних, економічних і екологічних реалій навколишнього світу є потребою сьогодення. Неабияку роль в цьому складному процесі відіграє робота практичного психолога. Як відзначав В. Г. Кремень, «...практичний психолог повинен забезпечити умови, щоб кожен учень дізнався про себе набагато більше, ніж він спроможний це зробити стихійно». Тому діяльність практичного психолога повинна включати створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують духовний розвиток кожного підлітка, його душевний комфорт, що лежить в основі психологічного здоров’я.

      Отже, завданням роботи практичного психолога є сприяння психічному, психофізичному і особистісному розвитку підлітків у процесі навчання. Конкретними завданнями практичного психолога у зв’язку з цим є наступні:

• реалізація в роботі з учнями можливостей, резервів розвитку підліткового віку;
• розвиток індивідуальних особливостей підлітків їх інтересів, здібностей, відчуттів, стосунків, захоплень, життєвих планів і т.д.;
• створення сприятливого для розвитку особистості учня психологічного клімату в навчальному закладі, який визначається першочергово;
• організацією продуктивного спілкування підлітків з дорослими людьми і однолітками;
• надання своєчасної психологічної допомоги і підтримки як підліткам, так і їх батькам, педагогам, майстрам.  

  Робота практичного психолога базується на «Положенні про психологічну службу в системі освіти України», нормативних актів Міністерства освіти і науки України, чинного законодавства України.

      Головними формами діяльності  практичного психолога є: психодіагностична і консультативна робота, корекційно-відновлювальна і розвивальна діяльність, просвіта, навчальна діяльність, організаційно-методична робота і за потребою зв'язки з громадськістю.

      Як  відомо, існують два основні напрями  діяльності в роботі практичного психолога - актуальний і перспективний. Розглянемо їх детальніше.           Актуальний напрям орієнтований на вирішення злободенних проблем, пов’язаних з тими чи іншими труднощами у вихованні і навчанні підлітків, відхиленнями в їх поведінці, спілкуванні, формуванні особистості.  Перспективний напрям націлений на розвиток індивідуальності підлітка. Нагадаємо, що «індивідуальність - це психологічна неповторність окремої, одиничної людини, узятої в цілому, у всіх її властивостях і відносинах». Цей напрям реалізує теоретичне положення про багатство можливостей розвитку особистості кожного підлітка.     Актуальні напрямки роботи працівників психологічної служби відображені у річному плані роботи практичного психолога та соціального педагога.

      Планування  роботи практичного психолога та соціального педагога здійснюється на основі глибокого аналізу результату попередньої діяльності та врахуванні (окрім пріоритетних напрямків діяльності) наступних аспектів:

• участь у реалізації державних (регіональних, місцевих) програм, наказів та рішень колегій Міністерства освіти і науки України;
• специфіку роботи з учнями (дітьми) на кожному віковому етапі їхнього розвитку;
• основні нормативні документи, які регламентують діяльність фахівців психологічної служби області:
• Положення про психологічну службу системи освіти України;
• Типове положення про центри практичної психології і соціальної роботи;
• Лист Міністерства освіти і науки України від 27.08.2000р. № 1/9-352 „Про планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України";
• Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006р. № 864 „Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України";
• Положення про психологічний кабінет;
• Етичний кодекс психолога України.

      У центрі професійної уваги практичного психолога знаходяться психологічні умови розвитку здібностей всіх і кожного. Звичайно, рівень розвитку і змістовна специфіка здібностей у підлітків будуть різними, як і завдання, які вирішує психолог спільно з педагогами і батьками стосовно кожного підлітка. Ці два напрями нерозривно пов’язані між собою: практичний психолог, вирішуючи перспективні завдання, повсякденно надає конкретну допомогу підліткам, що потребують її, педагогам, майстрам, батькам.

      Отже, головна мета практичного психолога пов’язана, перш за все, з повноцінним психічним і особистісним розвитком кожного підлітка у процесі професійного становлення учнів і опанування ними майбутньою професією.            Основними видами діяльності практичного психолога є психологічна освіта, психологічна профілактика, психологічне консультування, психологічна діагностика, корекція тощо.        Слід зазначити, що, на жаль, викладачі, що мають великий педагогічний стаж в освітній діяльності, часом мають в своєму розпорядженні надмірно бідні і одноманітні відомості про психологічні особливості підлітків. Основний сенс психологічної освіти полягає в тому, щоб знайомити членів педагогічного колективу і батьків з основними закономірностями і умовами сприятливого психічного розвитку підлітка; популяризувати і роз’яснювати результати новітніх психологічних досліджень; формувати потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в роботі з підлітками або на користь розвитку власної особистості; знайомити учнів з основами самопізнання, самовиховання.  Форми психологічної освіти можуть бути найрізноманітнішими: лекції, бесіди, семінари, педради, виставки, підборка літератури тощо. Важливо, щоб ця робота не проходила на абстрактно-теоретичному рівні, а мала предметом свого обговорення конкретні проблеми навчального закладу, даного контингенту учнів, тобто наочно показували б, що психологічні знання безпосередньо пов’язані з рішенням конкретних проблем навчання і виховання учнів.

      Психологічна  профілактика припускає:

• відповідальність за дотримання в навчальному професійному закладі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку і формування особистості учнів від підліткового віку до ранньої юності;
• своєчасне виявлення таких особливостей підлітка, які можуть привести до певних складностей, відхилень в його інтелектуальному і емоційному розвитку, в його поведінці і відносинах;
• попередження можливих відхиленьу зв’язку з переходом підлітка на наступний віковий рівень.

     Профілактична робота може проводитися як з окремими учнями чи з навчальними групами, так і з членами педагогічного  колективу, які впливають на світосприйняття  і розвиток підлітків. Основна її складність полягає, перш за все, в психологічній  непідготовленості педагогічного  колективу і батьків до розуміння  її необхідності. Робота практичного психолога не зможе приносити відчутну користь педагогічному колективу, ґрунтуючись на вирішенні сьогоденних проблем майстрів або викладачів. Він повинен прогнозувати можливість появи цих проблем і проводити профілактичну роботу для того, щоб вони не виникали.      Під профілактикою Н.Ю. Максимова розуміє насамперед науково обґрунтовані і вчасно здійснені дії, спрямовані на: запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних обставин, які сприяють прояву девіантної поведінки; збереження і підтримку нормального рівня життя і здоров'я людини; сприяння в досягненні соціально значущих цілей; розкриття внутрішнього потенціалу; організацію дозвілля і т.д. Сам термін «профілактика», як правило, асоціюється з запланованим попередженням якої-небудь несприятливої події, тобто з усуненням причин, здатних викликати небажані наслідки. Метою профілактичної роботи з підлітками є усунення факторів, що сприяють здійсненню будь-яких протиправних дій.

     Індивідуально-психічний  фактор включає в себе викривлення особистісних рис, деформацію мотиваційної сфери, недостатню сформованість навичок спілкування, педагогічну занедбаність, можливе відставання в психічному розвитку.

     Визначена мета може бути досягнута шляхом рішення  таких завдань:

     1.Формування  у підлітків позитивних ціннісних  орієнтацій в процесі навчально-виховної роботи.

     2.Залучення  пілітків до соціально-корисної  діяльності, розвиток різнобічних  інтересів і захоплень.

     3.Формування  якостей громадянина, який дотримується  правових норм та володіє основами  правової культури.

     4.Формування  адекватної і позитивної самооцінки.

     5. Зміцнення фізичного і психічного  здоров'я шляхом здійснення комплексу  медичних, психолого-педагогічних та  інших заходів.

     Профілактична робота повинна носити індивідуальний характер і може здійснюватися шляхом: проведення індивідуальних бесід і консультацій з метою з’ясування й усунення негативних причин; спеціального навчання особистості, яке включає формування правових основ, норм соціально-позитивної поведінки, знань про ризик здійснення протиправних вчинків і дій, про їхні наслідки і т.п.

     За  даними Н.Ю. Максимової профілактична  робота може носити також і груповий (колективний) характер. Вона може здійснюватися через: проведення бесід (лекцій); просвітницьку діяльність; організацію диспутів та дискусій; проведення рольових ігор, в ході яких програються основні ситуації, пов'язані з відхиленнями в поведінці; ділову гру; організацію екскурсій; проводити навчальні, інформаційні та розвиваючі тренінги, семінари, конференції, психологічні консультації з метою надання підліткам знань та практичних навичок у різних сферах життя.       У процесі психопрофілактичної роботи практичний психолог розробляє і здійснює розвиваючі програми для учнів різного віку, що вчаться, з урахуванням завдань кожного вікового етапу. Програми здійснюються в навчально-професійній і виховній роботі з учнями, майстрами, викладачами і батьками. Найголовніше - дати можливість учням спробувати себе в різних областях знань і практичної діяльності для визначення і розвитку своїх інтересів, схильностей, здібностей.

      У складному комплексі умов, що формують особистість, звичайно виділяють два  основні чинники - сім’ю і навчальний заклад. Первинна спрямованість інтересів  виникає, звичайно, в неповторному спілкуванні  підлітка з батьками і однолітками, потім з вчителями. Але філософ  І.О.Овчинников звертає увагу на один, мабуть, ледве вловимий чинник - епоху, в якій народилася і розвивається людина: «Особливості культури даного часу, неповторні форми інтелектуального життя, найяскравіше виражені переваги і тенденції несуть в собі необмежені можливості впливу на людину протягом всього його життя, і особливо в ранньому віці. Від індивідуальної долі особистості  залежить, до якої саме сфери необмежених  переваг епохи вона торкнеться». Тому необхідно розширити сфери  пізнання і діяльності кожного учня, дати кожному відчути на собі «дії культури даного часу». Саме це і повинне лягти в основу розвиваючих програм, розрахованих на учнів даного віку.

      Найважливішою стороною психопрофілактики є забезпечення психологічних умов професійного становлення  особистості підлітків в процесі навчання і виховання.

      Не  менш важливою ланкою у функціонуванні практичного психолога є консультативна діяльність. Безумовно, це істотний напрям роботи практичного психолога. Психолог навчального закладу знаходиться безпосередньо усередині того соціального організму, де зароджуються, існують, розвиваються як позитивні, так і, негативні сторони взаємостосунків педагогів і учнів, ті або інші їх якості, успіхи і невдачі і т.д. Він бачить кожного підлітка або дорослого не самого по собі, а в складній системі міжособистісної взаємодії і здійснює консультування в єдності з іншими видами роботи і аналізуючи ситуацію в цілому.     Консультації проводяться для викладачів, адміністрації навчального закладу, учнів, батьків; вони можуть бути індивідуальними або груповими. Узагальнення досвіду психологів освіти показало, що педагоги найчастіше звертаються до психолога з наступних приводів: труднощі в засвоєнні програми навчання; небажання, невміння підлітка вчитися; емоційні, особистісні порушення; конфліктні відносини з іншими підлітками; неефективність власних педагогічних дій; професійних умінь учнів; можливості виявлення і розвитку інтересів, здібностей і схильностей учнів.