Психология професії та придатності

 
Третій цикл — попереднє рішення і перевірка гіпотези (цикл ескізування) — виконання загального ескізу пристрою (або поетапне виконання ескізів основних складових); внесення уточнень, розрахунки; співставлення основних параметрів створюваного пристрою із заданими початковими даними — вимогами до майбутнього пристрою; прийняття рішення про відповідність ескізу-проекту вимогам (або, відповідно, про неадекватність, неповну адекватність); кінцева деталізація та ескізування, аж до рівня виконання робочих креслень (або представлених узгодження замовнику, контролю : т. ін.). У подальшому розробка ведеться по шляху виконання робочих креслень, створення дослідного пристрою і т. ін.  
Відповідаючи на питання: як у людини функціонує система прогнозування, планування, с реорганізації і реалізації діяльності, яка приводить до успішного творчого вирішення тієї чи іншої проблеми, виділяють "стратегію" як оригінальне психічне утворення (Моляко В.О.). Вона, насамперед, полягає в готовності до творчої діяльності, в наявності у конкретного суб'єкта комплексу вмінь і здібностей до її здійснення взагалі або ж її певних видів.  
Така стратегія зумовлює особливості індивідуального стилю життєдіяльності, стилю діяльності та індивідуального стилю професійної діяльності. Так, сучасна концепція стилів професійної діяльності (Толочек В.О., 2000) є розвитком і подальшою розробкою концепції стилю — індивідуального стилю діяльності Климова Є.О. і Мерліна В.С.. Поряд з основними положеннями (стилі є інтегральним ефектом взаємодії індивіду-альності особи і умов діяльності; стилі є мінливими у залежності від специфічних особливостей діяльності і т. ін.) у ній враховані останні теоретичні розробки проблеми особистості, суб'єкта діяльності, спільної діяльності, спілкування ''активності", "активності суб'єкта", "інтегральної індивідуальності", "мета індивідуальності", "інобуття особистості в інших", "дискретності простору діяльності").  
З позиції діяльнісного підходу у концепції стилю професійної діяльності стиль розглядається у сукупності різноманітних форм його прояву — більш широко, як активна адаптація суб'єкта до середовища, а не лише традиційно — як адаптації до вимог діяльності. У цій концепції диференціюються особливості адаптації суб'єктів до соціо-технічних систем. У широкій проблематиці стилю вивчаються три його глобальні детермінанти — "індивідуально психологічна", "соціально-психологічна" та "про-фесійно-діяльнісна" ; досліджується специфіка спільної професійної діяльності де головною є необхідність узгодження стилю суб'єкта зі стилями інших суб'єктів ("спільний стиль діяльності").

 
Дослідник розділяє стилі як операціонально-діяльнісні системи ("типові стилі") і як індивідуально-психологічні системи ("індивідуальні стилі"); виділяється структурно-функціональна організація стилю, ієрархія і розбіжність психологічних механізмів активної і пасивної адаптації суб'єктів до середовища; виділяються "стильові" та "рівневі" характеристики; піддається аналізу прямий, зворотний і непрямий зв'язок стилю і результативності суб'єкта. У даному підході робиться акцент на детермінуючій ролі середовища, вказується на його неоднорідність і виділяються фактори його самоорганізації і його соціально-психологічні феномени. Дана концепція формувалася як узагальнюючий методологічний підхід, який є доповнюючим до уже існуючих (когнітивні стилі, керівництва. життя, індивідуальні стилі діяльності), сприяє більш глибокому вивченню проблематики стилю, вивчення стилю в реальних умовах діяльності