Психологічний аналіз видатних захисних промов

     Виступав  Ф.Н.Плевако адвокатом мужика, якого  повія звинуватила в згвалтуванні і намагається по суду отримати з нього значну суму за завдану травму.Обставини справи: позивачка стверджує, що відповідач заманив її в готельний номер і там згвалтував. Останнє слово за Плевако. 
"Пани присяжні," - заявляє він."Якщо ви присудите мого підзахисного до штрафу, то прошу з цієї суми відняти вартість прання простирадл, які позивачка забруднила своїми туфлями".Повія схоплюється і кричить: 
"Неправда! Туфлі я зняла!!!"В залі регіт. Підзахисний виправданий. Найкраще дуже часто є найпростішим. А в цій ситуації за лаконічним висловленням адвоката насправді криється сильна логіка, знання психології людей різних соціальних прошарків і творчий підхід.

     Знаменитий  юрист Ф.Н.Плевако, який виграв майже  всі процеси, був тонким психологом і завжди грав на слабкостях людських душ. Одна стовпова дворянка - розорилася, позбавилася чоловіка, сина, що застрелився, позбавилась свого маєтку за борги, жила приживальницею у якоїсь барині, потім знімала кімнатку і оскільки у неї не було чайника, щоб закип'ятити воду, вона його вкрала на ринку. І її судив коронний суд (як дворянку).  
 
Плевако посперечався з Неміровічем-Данченко, що виграє цей процес. Прокурор, побачивши Плевако, вирішив: "Ага. Зараз він битиме на жалість, на те, що це бідна жінка, що втратила чоловіка, що розорилася... Зіграю і я на цьому". Вийшов і говорить: "Звичайно, жінку жалко, втратила чоловіка, сина і т.д., кров'ю серце обливається, сам готовий піти замість неї у в'язницю, але... Пани коронний суд. Справа у принципі, вона замахнулася на священну основу нашого суспільства - приватну власність. Сьогодні вона вкрала чайник, а завтра - віз, а післязавтра ще що-небудь. Це руйнування основ нашої держави. А оскільки все починається з маленького і розростається у величезне, тільки тому прошу її покарати, інакше це загрожує величезними бідами нашій державі, руйнуванням його основ".         Прокурор зірвав аплодисменти. Виходить Плевако на своє місце і раптом розвернувся, підійшов до вікна, довго стояв, дивився. Зал в напрузі: чого він дивиться? Плевако вийшов і сказав: "Шановний коронний суд! Скільки бід Росія зазнала: і Батий кіньми топтав її, і тевтонські лицарі насилували матінку-Росію, двунадесять мов на чолі з Наполеоном Бонапартієм підійшли і спалили Москву. Скільки ж бід зазнала Росія, але вона кожного разу підіймалася, повставала, як фенікс, з попелу. І ось тепер нова напасть: жінка вкрала чайник. Бідна Росія! Щось тепер з тобою стане?" Зал реготав. Процес був зірваний, жінку виправдали. Прийом «зходження вниз» відомий в психологією своєю ефективністю. Оскільки, коли ми порівнюємо свої біди з більш глобальними і жахливішими, яскравість власних негараздів тьмянішає. Так, переходячи від загального, серйозного і масштабного до більш дріб’язкових речей, адвокат Плевако довів публіці і суду, що засудження бідної жінки не вирішить проблем країни. А провина підсудної за логікою речей не може спричинити поглиблення тих історично зумовлених порізів, що є на теренах Росії. Адже вміти бачити і розуміти головне, не загубитись «у трьох соснах» і абстрагуватись від незначного і є однією з ознак психологічно і освіченої людини, якою і був відомий адвокат.

     Один  російський поміщик поступився селянам  частиною своєї землі, ніяк це юридично не оформивши. Через багато років  він передумав і відібрав землю  назад. Обурені селяни влаштували безладдя. Їх віддали під суд. Жюрі присяжних складалося з навколишніх поміщиків, бунтівникам загрожувала каторга. Захищати їх взявся знаменитий адвокат Плевако. Весь процес він мовчав, а в кінці зажадав покарати селян більш суворо. "Навіщо?" - не зрозумів суддя. Відповідь: Щоб назавжди відучити селян вірити слову російського дворянина. Частина селян була виправдана, інші отримали незначні покарання. 
 
          Випадки з практики адвоката Коні       На одному судовому процесі адвокатом на якому виступав Анатолій Федорович Коні підсудному хотіли ухвалити звинувачувальний вирок на підставі того, що в його сумці був знайдений злодійський інструмент, але факту крадіжки не було. Коні заявив: Тоді і мене судите за згвалтування", коли суд обурився: "але ж факту не було", Коні парирував: "Але інструмент-то є"

А. Ф. Кони згадував випадок з своєї практики. Судили двох жінок, звинувачених в шахрайстві. Вони повністю визнали свою вину, доказів  було достатньо. Проте присяжні виправдали їх. Після процесу старшина присяжних  в розмові з Коні пояснив це рішення: "Помилуйте, пан голова, якби за це в'язниця була, то ми б з дорогою душею звинуватили, адже це каторжні роботи!" Коли ж старшині пояснили, що підсудним за зроблене загрожувало лише декілька місяців в'язниці, то він був украй здивований і жалкував про ухвалене рішення.

     Одного  разу, подорожуючи за кордоном десь в Німеччині або Австрії, А.Ф. Коні їхав в одному диліжансі з росіянами, які, прийнявши його за іноземця-німця, не соромилися у виразах до непристойності. Вони знущалися над А.Ф. Коні за незнання російської мови і навіть кинули фразу, що кожний німець зрозуміє по-російськи, якщо йому сказати: ''Бісмарк - свиня". Взагалі пани, користуючись незнанням оточуючими російської, явно зловживали терпінням їхнього неначе не розуміючого попутника. Але А.Ф. Коні всю цю потворну поведінку виніс і, уявіть собі, як витягнулися фізіономії цих людей, коли, розлучаючись з ними, він мовчки вручив їм свою візитну картку. Це була німа сцена жаху, вада була зразково покарана.

     А.Ф. Коні завжди починав захисну мову із слів: "А могло бути і гірше!"( прийом «зходження вниз»), далі виразно розказував про можливі наслідки, порівнюючи їх з діями обвинувачених, природно, в їх користь, будуючи на цьому прийомі виправдувальну мову.         Дісталося йому захищати групу насильників-збоченців, які згвалтували неповнолітню дівчинку, тіло якої довго не могли пізнати родичі. Коли прокурор закінчив звинувачувальну промову, а суддя надав слово захисту, зал судового засідання, аж до судді і судового пристава замовк, чекаючи знаменитих слів Коні. Адвокат як ні в чому не бувало почав мову:  
- Шановні присутні. Адже могло бути і гірше!  
- Ну куди гірше? - не витримав суддя - гірше бути не може!!! 
- Може!- Парирував адвокат - якби це була Ваша донька, пан суддя!

     Як  справедливо помічав А.Ф.Коні, адвокат  не повинен бути слугою свого клієнта, його посібником звільнення від заслуженої кари правосуддя. Кримінальний захисник представлявся йому як людина, "...озброєна знанням і глибокою чесністю, помірний в прийомах, безкорисливий в матеріальному відношенні, незалежний в переконаннях

     У А.Ф. Коні трапився в практиці майже  курйозний випадок: він захищав  бідолагу-боса від звинувачень його невропатки-секретарки.                    - Мадам, - сказав він їй. - Ви коли-небудь втягали нитку в голку?  
- Так, звичайно.                                                                                                              - А ви пробували при цьому тримати тільки щось одне, скажімо, або голку, або нитку?..  
Присяжні, публіка попадали із стільців від реготу, і бідолаха-начальник був виправданий.

На прикладі цієї історії, можна зробити відомий  у психології висновок про те, що існує психологія жертви. Тобто такі установки індивіда, ставлення до оточуючого світу, людей, себе, які стають основою для негативних подій, що трапляються з ним. Як справедливо говорить народна приказка «що посієш – те й пожнеш», що й доводить – в усьому, що з нами відбувається, є внесок самого суб’єкта, що й довів метафорично і по майстерному психологічно, адковат А.Ф.Коні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Адвокатська діяльність, як, безумовно, і судійська, прокурорська, слідча, вимагає людини більше ніж профессіоналізма та досконалого розуміння своїх обов’язків. Ці спеціальності потребують в кращому випадку природної обдарованості, а також психологічної гнучкості, логічного складу розуму та, можна навіть сказати, віртуозності.

     З розвиток психологічної науки, ми почали краще усвідомлювати, що ці знання необхідні  в будь-якій галузі людської взаємодії  зі світом. Не буде перебільшенням, стверджувати, що юриспруденція вимагає гарної психологічної підготовки своїх діячів.На основі матеріалу даної роботи, ми побачили, що всі відомі адвокати – це бездоганні психологи, які при побудові своїх вимов задіювали досвід, накопиченні знання про тонкощі людських душ, інтуїцію та глибинний психологічний аналіз наявної інформації.    Окрім механізмів сильної логіки, видатні представителі адвокатури використовували знання про каузальну атрибуцію, соціальні установки та стереотипізацію. Яскраво помітно це на прикладах захисних промов А.Ф.Коні, Ф.Н.Плевако,С.Андрієвського. Вони в своїх блискучих захистах часто спирались на ототожнення, співставлення різних соціальних прошарків суспільства, порівнюючи їх психологічні потреби в розумінні, підтримці, без упередженого ставлення. Ці талановиті люди були справжніми гуманістами і прекрасними красномовцями. Руйнуючи атрибуції публіки про те, що підсудні – це обов’язково зіпсовані, небезпечні для суспільства, хитрі й жорстокі представники низів, великі адвокати виправдовували невинно засуджених. Вони встановлювали справедливість поширюючі психологічне розуміння дійсності в галузі дії непохитного права.        Загалом же, тема психологічного аналізу видатних промов це мало досліджена науковцями від психології. Вона потребує детальнішого розгляду і уваги у зв’язку зі своєю феноменальністю і багатством корисних для суспільства висновків про приховані закономірності людської психіки і потенціал індивідуальних здібностей окремих людей до знання не пізнаної до кінця людської душі.

                                        Список використаних джерел 

1. Андриевский С.А. Драмы из жизни. Защитительные речи. — Петроград, 1916.
2. Бондаренко. А.С. Судова промова. — Львів, 1972.
3. Введенська Л.А., Павлова Л.Г. Риторика і культура мови - Ростов-на-Дону, 2004. - 544 с.
4. Гольдинер В.Д. Защитительная речь. — М., 1970.
5. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.
6. Судебные речи известных русских юристов. — С. 464. 110
7. Защитительные речи советских адвокатов. — М., 1956. — С. 170.
8. Кони А. Ф. Собр. соч. — Т. 4. — С. 134.
9. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. - М., 1989.
10. Крыленко Н.В. Судебные речи. — М., 1964.
11. Любіше С. Промова адвоката в кримінальній справі // Рад право. — 1966. — № 4.