Психологічна служба

План

   Вступ.

1.Основні види діяльності практичного психолога.

2.Предмет і завдання психологічної служби в системі освіти

3. Загальні положення

 

4. Зміст діяльності

 

    Список використаної  літератури:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Психологічна служба освітньої установи є інтегративним явищем, що являє собою єдність чотирьох складових або аспектів, – наукового, прикладного, практичного та організаційного. Науковий аспект передбачає проведення досліджень за проблемами методології та теорії практичної психології освіти, що вивчає індивідуальні прояви вікових закономірностей психічного розвитку, умови становлення особистості та індивідуальності. Завданням наукового аспекту є наукове обґрунтування та операційна розробка психодіагностичних, психокорекційних, психопрофілактичних та розвивальних програм, способів засобів та методів професійного застосування психологічних знань у конкретних умовах освітнього процесу. Відмінність цих досліджень від академічних полягає у тому, що вони не лише виявляють певні психологічні механізми або закономірності, але і визначають психологічні умови розвитку їх у контексті цілісного становлення особистості у майбутнього професіонала, інтегрованої у освітній і виховний процес.

     Прикладний аспект передбачає можливість використання психологічних знань працівниками освітнього закладу. Головними дієвими особами є педагоги, викладачі, методисти які у співпраці із психологами можуть використовувати новітні психологічні дані для освітніх потреб, цілей та завдань згідно Етичного кодексу та Конвенції прав дитини. Практичний аспект – забезпечують безпосередньо практичні психологи та особи, що входять до складу психологічної служби закладу освіти. До їх завдань не входить створення принципово нових методів дослідження психологічних закономірностей, однак зобов’язанням є професійно – грамотне використання усього того чим володіє сучасна науково–практична діяльність.

      Організаційний аспект включає створення дієвої структури психологічної служби закладу, забезпечення як взаємодії усіх ланок навчально–виховного процесу з організаційних та змістових питань, так і контроль за професійною діяльністю та підвищенням професійної кваліфікації практичних психологів. Розвиток прикладного, практичного та організаційного аспекту психологічної служби освітньої установи цілком та повністю залежить від розвитку її наукового аспекту, який визначає основну теоретичну базу та формує природу психологічної служби. Саме на основі цієї бази створюється концепція психологічної служби закладу освіти.

     Місією психологічної служби є створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують духовний розвиток кожної особистості що є складовою навчально–виховного процесу, її душевного комфорту, що лежить в основі психологічного здоров’я та гармонійного функціонування в умовах ефективної та продуктивної діяльності закладу освіти.

      Призначення: психологізація системи освіти (сприяння психічному, психофізіологічному та особистісному розвитку в умовах навчально–виховного процесу на усіх вікових етапах його учасників).

      Мета: виявлення і створення оптимальних соціально–психологічних умов для розвитку особистості, а саме: психологічний супровід студента у процесі навчання і виховання; допомога куратору та сім’ї у здійсненні навчально–виховної діяльності; психологічне забезпечення, сприяння та розвиток особистості майбутнього професіонала; сприяння особистісному зростанню та професійному самовизначенню педагогів; забезпечення психологічного комфорту педагогічних працівників закладу освіти.

      У своїй діяльності психологічна служба керується: Закон України «Про освіту» (від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ із змінами і доповненнями), Закон України «Про вищу освіту» (від 17 січня 2002 р. № 2984-III із змінами і доповненнями), Положенням про психологічну службу системи освіти України (наказ від 7 червня 2001 р. № 439), Конвенцією ООН про права (від 27 лютого 1991 р. N 789-XII), Етичним кодексом психолога та іншими нормативними, правовими та методичними документами. Практичний психолог здійснює: психологічне вивчення кожної окремої особистості для індивідуального підходу до неї протягом усього періоду навчання та виховання; забезпечення повноцінного розвитку, ранній вияв, профілактика та усунення поведінкових труднощів у межах психологічної компетенції – консультування адміністрації, педагогічного колективу та батьків з проблем навчання та виховання студентів; підвищує рівень психологічних знань; допомагає вирішенню проблем педагогів особистого та професійного характеру.

     Основні завдання: - Реалізація у роботі із учасниками навчально – виховного процесу можливостей та резервів розвитку кожної вікової категорії закладу освіти; - Розвиток індивідуальних особливостей – інтересів, здібностей, схильностей, почуттів, захоплень, життєвих планів тощо; - Створення сприятливого для розвитку особистості студентів психологічного клімату, що визначений насамперед організацією продуктивного спілкування із педагогами та однолітками; - Надання своєчасної психологічної допомоги та підтримки студентам, їх батькам, вихователям, кураторам академічних груп, педагогам та іншим учасникам навчально – виховного процесу. Практичний психолог закладу освіти має подвійне підпорядкування. За адміністративною лінією він, як і усі члени педагогічного колективу, підпорядковується керівнику освітньої установи або особі у штат якої включена ставка психолога. За професійною ланкою – психологічному центру, де працюють методисти-психологи, які не лише здійснюють функції контролю за діяльністю психолога, але і надають йому методично – організаційну допомогу та забезпечують співпрацю і професійне спілкування з іншими практичними психологами міста, округу, району, області тощо. Плани роботи на рік, місяць (залежно від запиту адміністрації та власних потреб) психолог складає самостійно, але обов’язково враховує специфіку навчальної установи, її цілі, завдання, а також запити працівників освітнього закладу.

1.Основні види діяльності практичного психолога.

     Психологічна просвіта; психологічна профілактика; психологічне консультування; психологічна діагностика; корекційно–відновлювальна та розвивальна робота. Результатом психологічної просвіти та психопрофілактичної діяльності є вироблення власної системи поглядів на життя, трансформація системи ціннісних орієнтацій, формування професійного ідеалу; засвоєння культури людських взаємин і соціально – професійних функцій; формування індивідуального стилю навчально – професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки; опанування форм ефективного професійно – ділового спілкування; збереження особистісного психологічного здоров’я та гідного ставлення до оточуючих. Психологічне консультування передбачає кваліфіковану допомогу психолога у розв’язанні тих проблем, з якими до нього самостійно або за порадою інших людей звертаються студенти, батьки, викладачі та педпрацівники. В основі психологічного консультування лежить глибоке розуміння психологом суті проблеми, висвітлення об’єктивної точки зору та сприяння усвідомленню провідних моментів тупикової ситуації, а також надання конкретних рекомендацій щодо шляхів розв’язання актуальних питань згідно інтересів клієнта, але таким чином щоб це було прийнятно для кола його оточення. Психодіагностика являє собою поглиблене проникнення психолога у внутрішній світ досліджуваного за допомогою спеціального методичного інструментарію. На основі одержаних результатів здійснюється прогнозування подальшого розвитку потенціалу досліджуваних, п також планується психологічна корекція. Корекційно–відновлювальна та розвивальна робота слугує відродженню та розвиткові лабільності та пластичності особистісних якостей, конструктивній видозміні та переорієнтації несприятливих моделей поведінки на соціально прийнятні способи реагування. Психокорекція є напрямом психологічного впливу на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку та функціонування особистості, а також основною умовою та провідним механізмом активізації прийняття та засвоєння нових соціальних ролей – роль студента, майбутнього фахівця, молодіжного лідера тощо. Таким чином, психологічна служба покликана підвищувати психологічну культуру викладачів та студентів, забезпечувати належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяти психологічній підтримці навчально – виховного процесу та допомагати у розв’язанні різноманітних особистих і професійних проблем, які мають психологічне підґрунтя.

2.Предмет і завдання психологічної служби в системі освіти

     Успішне здійснювання складної й відповідальної соціальної функції, яку виконує в суспільстві педагог, потребує постійного науково обґрунтованого теоретичного й методичного забезпечування ефективної організації навчального процесу з боку методистів і дидактів, психологів, фізіологів, медиків-психогігієністів та представників інших галузей наукового знання, яке він передає у рамках викладання конкретних дисциплін.

      Психологічна наука на сьогодні накопичила велику кількість науково достовірної інформації про закономірності та особливості особистісного й пізнавального розвитку людини в умовах її навчання й виховання на різних стадіях спрямованої соціалізації. Але аналіз упровадження психологічних досягнень в освітню практику свідчить, що безпосереднє використання вчителями психологічних напрацювань є непростою справою, оскільки потребує від учителя достатньо високого рівня психологічної підготовки. З іншого боку, сам педагог не завжди може (і через велику за-вантаженість, і через брак відповідних психологічних знань) своєчасно виявити й адекватно оцінити причини труднощів у навчально-виховній роботі з тими, кого він навчає й виховує, подолати відставання, відхилення від вікових нормативів або забезпечити форсований розвиток їхнього пізнавального й особистісного розвитку.

     Такі обставини дозволяють сучасному суспільству, його психологічній науці поставити питання про доцільність і можливість забезпечення своєрідного психологічного патронажу освітнього процесу. Цю функцію вони покладають на практичного психолога, який функціонує в межах психологічної служби в системі освіти. Суть роботи освітнього психолога відображає предмет його діяльності, який є інтегральним утворенням, що необхідно розглядати у трьох аспектах:

    По-перше, — це безпосередня робота з учнями, вихованцями й студентами, дорослими й дітьми, їхніми батьками й вчителями з метою розв'язання конкретних нагальних пси-хологічних проблем навчання й виховання, особистісного й пізнавального розвитку учнів та вихованців, аналіз і рішення яких перебувають у компетенції практичного психолога (практичний аспект).

     По-друге, — це психологічне забезпечування всього освітнього процесу, яке передбачає розробляння психологічних основ дидактичних і методичних матеріалів, творення психологічно обґрунтованих навчальних і виховних програм, підручників, посібників тощо (прикладний аспект).

     По-третє, — це теоретико-прикладний напрям досліджень, у межах якого вивчаються закономірності психічного розвитку й формування особистості в умовах навчально-виховного процесу з метою розробки та вдосконалення способів і засобів професійного застосування психологічних знань в освітній практиці. Основне завдання тут полягає в теоретичному обґрунтуванні нових і валідизації вже розроблених психодіагностичних, психокорекційних і розвиваючих методів та програм роботи практичного психолога (науковий аспект предмета психологічної служби в системі освіти).

    Основні завдання практичного психолога в системі освіти на загал є такими:

• виявляти психологічну готовність дітей до навчання, спільно з педагогом накреслювати програми індивідуальної роботи з ними з метою покращення адаптації дошкільнят і молодших школярів до школи;

• розробляти й здійснювати сумісно з педагогами й батьками розвивальні програми з урахуванням індивідуальних особливостей і завдань розвитку особистості вихованців і учнів на кожному віковому етапі;

• здійснювати діагностико-корекційну роботу з невстигаючими й недисциплінованими учнями;

• діагностувати інтелектуальні й особистісні своєрідності учнів, які перешкоджають нормальному перебігові процесу навчання і виховання, здійснювати їхню корекцію;

« виявляти й усувати психологічні причини порушень міжособистісних  відносин учнів з учителями, однолітками, батьками й іншими людьми;

• консультувати адміністрацію школи, вчителів і батьків із психологічних проблем навчання й виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних процесів і характеру;

• проводити індивідуальні й групові консультації учнів з питань навчання, розвитку і проблем життєвого самовизначення, самовиховання й взаємовідносин з однолітками й дорослими;

• вести профорієнтаційну роботу.

     З наведеного далеко не повного переліку завдань роботи психолога освіти стає зрозумілим, що лише його тісна співпраця з педагогічним колективом і з адміністрацією навчальної установи, постійний професійний моніторинг психологічних, соціально-психологічних і соціально-педагогічних особливостей поведінки учнів і їхніх викладачів у реальних умовах конкретного навчального закладу, проведення систематичних, а при необхідності — і повторних обс-тежень основних показників розвитку дітей, їхніх угруповань, класів і річних потоків, уважне вивчання результатів власних рекомендацій і корекційно-розвивальних впливів на дітей і дорослих з метою оптимізації їх спроможні зробити роботу практичного психолога в системі освіти ефективною.

3. Загальні положення

 

     1.1. Психологічна  служба (далі - служба) в структурі  освіти є

складовою   частиною   державної   системи   охорони  фізичного  і

психічного  здоров'я  молодих  громадян  України  і  діє  з  метою

виявлення і створення  оптимальних соціально-психологічних  умов для

розвитку особистості.

     1.2. Служба  забезпечує  своєчасне  і   систематичне  вивчення

психофізичного розвитку дитини,  мотивів її поведінки  і діяльності

з урахуванням  вікових,  інтелектуальних,  фізичних,  статевих  та

інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку

та самовиховання,  сприяє виконанню освітніх  і  виховних  завдань

навчальних закладів.

     1.3. Психологічна   служба   у   своїй  діяльності  керується

Конституцією України  (  254к/96-вр  ),  Декларацією  прав  людини

(  995_015  ),  Конвенцією  про права дитини ( 995_021 ), Законами