Психологічна характеристика адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ

Психологічна характеристика адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ

 Розпочавши роботу над статтею, автор – Перепечіна Н.М. – поставила собі за мету дослідити принципи адаптації першокурсників до умов навчання в ВНЗ, їх психологічний стан, коли вони переходять на новий рівень суспільних відносин, виявити особливості процесу адаптації. Для того, щоб ми змогли вибрати найбільш оптимальне для себе пояснення терміну «адаптація» автор наводить імена вчених, які в свій час  тлумачили це явище, такі як: В.П. Казміренко, В.І.Мєдвєдєв, А.А.Налгаджян, Г.М.Шевандрін.. Одні вчені розглядають цей термін, як процес, результат пристосування, а інші – як взаємодію людини і середовища. Однак єдиної прийнятої думки про визначення терміну серед вчених немає. Проте більшість науковців схиляються до думки, що адаптація насамперед залежить від активності суб’єкта, його ставленні до змін, пристосуванні до нового колективу тощо. Хоча зараз «адаптацію» все більше пов’язують з поняттям «взаємодія».

Також автор  розглядає негативний вплив адаптації: відчуття дисбалансу, нервозність, втрата інтересу до навчання, погіршення настрою, зниження рівня самореалізації,активності, розчарування у життєвих планах, психічне перевантаження, тривожність, зниження комунікабельності, почуття неповноцінності

Автор ділить умовно статтю на вікові категорії  і дає їм конкретну оцінку:

• Вік від 16 до 23 років – найбільш вирішальним періодом у житті людини, адже саме в цей час проходить адаптація колишнього школяра до нової структуру ВНЗ. ( Ушинський К.Д.)
• Період з 18 до 23 років характеризується високими показниками росту інтелектуальних функцій

Також наводяться цитати вчених, таких як Ушинського, Самигіна, який виділяв три форми адаптації у ВНЗ:

1. Формальна адаптація – пізнавально – інформаційне пристосування
2. Суспільна адаптація – внутрішня інтеграція груп з студентським оточенням
3. Дидактична адаптація – підготовка студентів до нових форм навчальної роботи.

Для того, щоб краще розібратись  з поняттям адаптації автор наводить приклади проведених досліджень. Також  вводиться поняття «соціальної  адаптації»( процес і результат активного пристосування індивіда до групи, середовища, умов життя) та її види:

• Професійна адаптація
• Соціально – психологічна

Для того, щоб ми краще зрозуміли  психологічний стан студента Перепечіна показує нам проблеми з якими  зіштовхується першокурсник: нове середовище, що призводить до стресових ситуацій, необхідність заробітку. Таким чином можна виділити успішну та неуспішну адаптацію. Щоб студент – першокурсник міг максимально легко здати першу сесію авторка розробила таку схему:

1. Соціальна бажаність
2. Шлях найменшого опру
3. Навчання для «себе»

Це так звані типи, яким було дано чітку оцінку. Перший тип –  зовнішня мотивація, другий – протилежний, третій – внутрішня мотивація. Щоб  краще зрозуміти ці типи підібрали  декілька основних факторів:

1. Суб’єктивне відображення умов студентського буття
2. Інтелектуальний та соціальний потенціал особистості
3. Адаптація мобільності як особистісної риси
4. Мотивація навчання

Щоб ми чітко  розуміли прояви адаптації автор  докладно розповідає про методи діагностики: методика Роджерса та Даймонда, опитувальник « Адаптивність», психологічний  тест « Нервово – психічна адаптація». Власне по цим тестуванням було виявлено три групи адаптації:

• Група високої та нормальної адаптації
• Група задовільної адаптації
• Група низької адаптації

Отже, адаптація залежить від готовності студента вступати у новий вид  соціуму,  взаємозв’язки між інтелектуальним, творчим та особистим потенціалом. Для того, щоб допомогти нам краще адаптуватися потрібно проводити різного роду соціальні опитування, за допомогою яких можна розкрити різні аспекти адаптації.