Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 13:05, контрольная работа
У найбільш загальному змісті адаптацію людини можна визначити як процес її пристосування до зміни умов життєдіяльності.
При цьому можна виділити різні рівні адаптації: 1) субклітинний; 2) клітинний; 3) тканинний; 4) окремого органа; 5) окремої системи органів; 6) цілісного організму; 7) груповий; 8) популяційний .
Адаптацію також можна розглядати у двох аспектах – статичному і динамічному. Статичний аспект відбиває властивість (стан) біосистеми, її стійкість до умов середовища – рівень її адаптованості. Динамічний – відбиває процес пристосування біосистеми до умов середовища, що змінюються.
Вступ
1.Загальні закономірності адаптації.
2. Види адаптації. Психофізична сутність адаптації.
3. Оцінка адаптації. Дезадаптація.
Висновки.
Література.
В якості суттєвого компоненту адаптаційних можливостей людини можна розглядати поняття особистісного адаптаційного потенціалу. Він характеризує рівень розвитку взаємопов’язаних психологічних характеристик, що найбільш значущі для регуляції психічної діяльності й процесу адаптації. Також він зумовлює величину діапазону факторів зовнішнього середовища, до яких організм може пристосуватись.
Адаптаційні можливості людини характеризує здатність швидко й ефективно ліквідувати або компенсувати дію несприятливих факторів оточуючого середовища.
Висновки
Проблема адаптації людини до змінного середовища стає дедалі актуальною в психології. Напружене соціально-економічне становище України у період реформ, конфлікти, зростання злочинності, екологічні лиха – ось лише невеликий перелік стресорів, які випробовують на міцність психіку сучасної людини. Саме адаптація, у відповідь на стресові чинники середовища, робить можливим забезпечення стабільності організму, його опору процесам дезадаптації та збалансованості системи «організм – середовище».
Подальше вивчення проблеми адаптації, а особливо її практичний напрямок, є дуже важливим. Якщо ми будемо глибше розуміти процеси, що відбуваються під час стресу та пристосування до нього в усіх системах організму, то зможемо повніше використовувати ці знання для збереження психічного й фізичного здоров’я людей, підвищення їх працездатності та якості життя.
Література
1. Березін Ф.Б. Психічна і психофізіологічна адаптація людини. – Л., 1988. – 270 з.
2. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 373 с.
3. Kазначеев В.П. Современные аспекты адаптации. – Новосибирск: Наука, 1980. – 192 с.
4. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. – К., 1997.–192 с.
5. Ткачук В.Г., Хапко В.Е. Психофизиология труда: Конспект лекций. – К.: МАУП, 1999. – 88 с.
6. Філіппов М.М. Психофізіологія людини: Навч посіб. – К.: МАУП, 2003. – 136 с.
7. Хессет Дж. Введение в психофизиологию. – М.: Мир. – 1981. – 248 с.
Информация о работе Психофізіологічні аспекти адаптації організму