Порушення харчової поведінкі

     ПЛАН 

     Введення

     1. Харчова поведінка

     2. Анорексія

     3. Булімія

     4. Ожиріння

     5. Розлад «Binge-Eating». Гіперфагічна реакція на стрес (ГФРС)

     Висновки

     Список  використаної літератури 

 

      Введення

     Погіршення  соціального середовища та різке зростання шкідливих психологічних впливів призвело до значного поширення нервово-психічних та соматичних захворювань, у механізмі яких велику роль грають емоційні фактори, тобто хвороб, які називають психосоматичними (Семке В.Я,, 1988; Коркина М.В., 1995; Исаев Д.Н., 1995; Гиндикин В.Я., 2000). До кола цієї патології прийнято включати різноманітні порушення функцій органів та систем, до того ж останнім часом коло даної патології розширилося, і до «класичних психосоматозів» (нейродерміт, бронхіальна астма, виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт, інфаркт міокарду та ін.) приєдналися порушення харчової поведінки (ПХП) у вигляді нервової анорексії, нервової булімії, гіперфа-гічного синдрому та деяких форм психогенного ожиріння.

     Проблема  порушень харчової поведінки в сучасній медицині та психології займає особливе місце. З кожним роком в Україні повільно, але неухильно зростає кількість людей із різноманітними варіантами патології харчової поведінки, зростає також кількість звернень за медичною та психологічною допомогою. 

     1. Харчова поведінка

     Під харчовою поведінкою розуміється ціннісне ставлення до їжі та її прийому, стереотипи харчування в буденних умовах і в  умовах стресу, поведінка, орієнтована  на образ власного тіла, і діяльність по формуванню цього образу (Менделевич В.Д., 2005). Харчова поведінка є предметом комплексного дослідження, а ПХП розглядається як серйозна проблема багатофакторної етіології, загрозлива здоров'ю індивіда [1].

     Розглянемо  найбільш поширені форми порушень харчової поведінки. 

     2. Анорексія

     Нервова анорексія визначається як свідоме обмеження в їді у зв'язку з переконаністю в наявності уявної або різко переоцінюваної повноти та виражається в свідомому, надзвичайно стійкому і цілеспрямованому бажанні схуднути, що нерідко досягає вираженої кахексії з можливим летальним результатом (М.В. Коркина, М.А. Цивілько, В.В. Марілов, 1986). У 1694 році Р. Мортоном був описаний випадок, названий як «самоголодування», що супроводжувався різким схудненням, відмовою від їжі, запереченням хвороби, спотворенням картини власного тіла і летальним результатом. В. Галл у 1874 році дав цьому стану назву - anorexianervosa. А ось медичні діагностичні критерії нервової анорексії були описані тільки в 1970 році. Перші формалізовані діагностичні критерії нервової анорексії були запропоновані C.F. Russel (1970).

     З початку 50-х років минулого століття нервову анорексію (НА) відносять  до психосоматичних розладів. НА - клінічний  діагноз комплексу симптомів, викликаних комбінацією психологічних, сімейних, культуральних і біологічних чинників (FineL.L., ShadidL.G., 1986). Термін «нервова анорексія» використовується не зовсім правильно. Більш ніж у половини хворих апетит не втрачається до останніх етапів захворювання і немає ознак неврозу. Ґрунтуючись на особливостях патогенезу, Личко А.Е. (1985) розглядає це захворювання як ендореактивну пубертатну анорексію. Сухарева Г.Е. (1959) відносить нервову анорексію до патологічних реакцій в перехідному періоді, а Иса-ев Д.Н. (1977) - до патологічного розвитку особистості.

     Нервова анорексія належить до того ряду захворювань, в трактуванні яких найвиразніше виявляється суперечність інтерпретації патології представниками різних шкіл. Якщо вітчизняні психіатри описують цю патологію при шизофренії і при так званих межових психічних розладах, що виникають переважно у дівчаток-підлітків і юних дівчат (дуже рідко в осіб чоловічої статі цього ж віку), то в більшості зарубіжних країн нервова анорексія і шизофренія чітко розмежовуються як абсолютно різні, незалежні один від одного захворювання, що рідко поєднуються один з одним по випадкових зв'язках. При цьому нервова анорексія відноситься до типових варіантів психосоматичної патології або до різновиду розладів харчової поведінки. Тенденцію віднесення нервової анорексії до розладів шизофренічного кола можна пояснити тим, що в процесі розвитку цього захворювання особистість набуває особливостей, які інколи помилково розцінюються як прояв «м'якого шизофренічного дефекту».

     Хворі на нервову анорексію відрізняються високим невротизмом і тривожністю, яка в стресовій ситуації реалізується в дифузну тривогу. До особистісних особливостей слід віднести також високий рівень загальної ворожості та інтрапунітивності, схильність до обсесівно-фобічних і дистимічних реакцій і тенденції до соматизації тривоги. Відмічені особливості сприяють вибору в ситуації фрустрації головним чином інтрапунітивного типу реагування. Виразність його посилюється при збільшенні тривалості захворювання.

     НА - розлад, при якому основними  особливостями є стійка активна відмова від їжі і помітна втрата маси тіла. Він кодифікується за Міжнародною класифікацією хвороб (МКБ) 10-го перегляду (1994) в V розділі <<Поведінкові і психічні розлади, що поєднуються з фізіологічними дисфункціями», в підрозділі F50, в рубриках: нервова анорексія (F50.0), атипова нервова анорексія (F50.1).

     У МКБ-10 діагностика НА (F50.0) ґрунтується на таких ознаках:

     1. індекс маси тіла складає 17,5 або нижче;

     2. втрата ваги досягається за  рахунок уникнення їжі, яка  «повнить» і одного або більше  прийомів з числа наступних, - викликання блювоти; прийом послаблюючих, ано-ректиків, діуретиків; надмірні гімнастичні вправи;

     3. спотворення образу тіла приймає  специфічну психопатологічну форму, при якій жах перед ожирінням зберігається як нав'язлива або надцінна ідея;

     4. загальний ендокринний розлад, що включає вісь гіпоталамус - гіпофіз - статеві залози, і що виявляється у жінок аменореєю, а у чоловіків - втратою статевого потягу і потенції;

     5. на початку препубертатного віку  прояви пубертатного періоду  затримуються або навіть не спостерігаються.

     У DSM-IV(1994) описуване захворювання належить до розділу «Розлади харчової поведінки» і включається в рубрику: нервова анорексія (307.1). На сьогоднішній день, за DSM-IV, нервова анорексія має такі прояви:

     1. Відмова підтримувати ту масу тіла, яка відповідає комплекції тіла, зросту і статі. Реєстрована вага тіла як мінімум на 15% нижче за норму.

     2. Страх хворого перед збільшенням  маси тіла. Постійний кількісний  контроль ваги і об'ємів тіла. Явна худина не визнається.

     3. Заперечення критично низької маси тіла, знижена самооцінка, самобичування. Порушення в сприйнятті власного тіла.

     4. Жінка переживає аменорею більше  трьох циклів. Поширеність цієї  патології в загальній популяції  складає від 0,2-1,3% (KubokiТ., 1996; Lubin F., 1995; Nilsen S.,1996). При цьому слід зазначити різке збільшення частоти НА за останні 20-30 років.

     Початок захворювання зв'язують, в основному, з підлітковим віком (12-15 років). Пік захворюваності припадає на 15-16 років. MeyerJ. (1971) пояснює цей факт тим, що пусковим механізмом захворювання є настання статевого метаморфозу, що призводить до розладу уявлень про схему тіла. В той же час, Д.Н. Исаев (2005), проводячи диференціальну діагностику між НА і шизофренію, пише, що: «не типові для анорексії ... порушення схеми тіла». А в МКБ-10 (1994) як діагностичний критерій НА вказується: «3. Спотворення тілесного образу ...». На нашу думку, це пов'язано з неправильним вживанням і змішуванням понять «схема тіла» і «образ тіла», що нерідко зустрічається в літературі. Дійсно, автор цих понять P. Schilder (1964) використовував їх в своїх роботах як синоніми, але більшість учених схильна розділяти ці поняття. Вони вважають, що схема тіла є більш стійкою по відношенню до образу тіла, оскільки відображує знання людини про власну анатомію і фізіологію. Навпаки, образ тіла рухливіший, оскільки може неодноразово змінюватися впродовж всього життя під впливом змінних обставин. 

     3. Булімія

     Нервова булімія (НБ) вперше описана тільки п'ятдесят років тому. НБ тісно  пов'язана з ожирінням, поширена переважно серед істероїдних дівчат і молодих жінок і провляється у вигляді таємних нападів об'їдання висококалорійною їжею з подальшим штучним випорожненням шлунково-кишкового тракту для запобігання повноту тіла.

     Кількість досліджень, присвячених НБ, зросла в США з одиничних робіт в 1980-1985 pp. до 500 наукових публікацій і сотень публікацій в засобах масової інформації в період з 1985 по 1989 pp. Вказана патологія позначається як «синдром харчового хаосу» (PalmerR.L.,1979), «синдром ненормального контролю над нормальною вагою» (HsuL.K., Crisp А.Н., 1979), «нервова булімія» (RusselG., 1985), «особливий варіант харчової поведінки» (Коркина М.В., 1984). Точні дані про захворюваність відсутні. Захворюваність серед учнів складає 4-9%, початок у віковому проміжку 12-35 років, пік частоти виникнення припадає на 18 років, тобто декілька пізніше, ніж при нервовій анорексії. Перебіг захворювання безперервний, тривалість нерідко перевищує 30 років (ShalopP., 1995).

     У даний час діагностичні критерії нервової булімії за МКБ-10 (F-50.2) включають такі ознаки:

     1. напади об'їдання, що повторюються (швидкого поглинання великої кількості їжі в дискретний період часу);

     2. відчуття втрати контролю за  поведінкою під час нападу;

     3. для запобігання надбавці у вазі хворі постійно використовують самоіндуковані блювання, послаблюючі або сечогінні препарати, жорсткі дієтичні обмеження або голодування, фізичні навантаження;

     4. середня кількість нападів об'їдання  не менше двох на тиждень  протягом 3-х місяців;

     5. постійна надмірна стурбованість  лініями фігури і вагою тіла.

     Специфічні  для нервової булімії етіологічні  чинники не виявлені. У розвитку захворювання мають значення підвищене харчування в преморбидному періоді і мода на струнку фігуру. Відмічено достовірний взаємозв'язок із стресовими ситуаціями (сімейні і сексуальні конфлікти, входження в новий колектив), які можуть служити пусковим механізмом для виникнення розладу (Попов Ю.В., Вид В.Д., 1997). Для пояснення патогенезу нервової булімії запропоновано декілька нейрохімічних механізмів, але жоден з них не доведений.

     Відповідо до сучасної когнітивної моделі булімії, розробленої М. Купер та її колегами, епізоду об'їдання передує активація  негативних переконань про себе, яку викликає стрес, що або стосується їди, фігури і ваги (наприклад, зауваження про кількість з'їденого), або не стосується (суперечка, помилка в роботі тощо). Негативні автоматичні думки, пов'язані із сприйняттям себе, з оцінкою себе іншими, постійно викликають тривогу, депресивність, відчуття провини. Люди з ПХП навчилися справлятися з такими негативними емоціями через процес їди, а також за допомогою різних патернів поведінки, пов'язаних з їдою. Проте це не змінює суті негативних переконань, це лише спосіб тимчасово справлятися з ними. І в тому або іншому ступені у пацієнта, який «заїдає стрес», виникають думки про наслідки об'їдання, з'являється відчуття провини, посилюються негативні переконання про себе. Людина опиняється в ситуації конфлікту, в якому їда пов'язана як з позитивними, так і негативними переконаннями. Ця ситуація руйнівна. Щоб впоратися з нею, людина удається до третього блоку переконань, так званих «дозволяючих переконань», які «дозволяють» пацієнтові їсти, асоціюють їду з чимось, що не підлягає контролю. Коли цей блок активується, людина їсть. Після їди у неї виникає відчуття провини, знову активуються негативні самовпевнення, емоції, знов допомогти може їда, і «коло об'їдання» замикається. Цей процес супроводжується специфічними патернами поведінки. [1] MitchellJ. (1992) виділяє два варіанти перебігу нервової булімії:

     1. з очисною поведінкою;

     2. без очисної поведінки.

     Хворі першої групи для підтримки ваги поряд з голодуванням використовують самоіндуковані блювання і прийом фармакологічних препаратів, а хворі другої групи підтримують вагу тільки за рахунок жорстких дієтичних обмежень. У хворих НБ з очисною поведінкою спостерігаються важчі дисморфоманічні порушення.

     Вивчаючи літературу, присвячену дослідженням проблеми порушень харчової поведінки, ми зіткнулися з тим, що опис психологічної складової НА і НБ не завжди складається в цілісну картину. Мало того, у різних авторів зустрічається опис не просто різних психологічних феноменів, але часом і прямо протилежних. Так, наприклад, Д.Н. Исаев (2005) пише, що «хворі на нервову анорексію в преморбідному періоді відрізняються високим інтелектом, різнобічними інтересами, вони — активні, вольові, організовані, з високим почуттям обов'язку і відповідальності особи», а М.В. Коркина (1971) наголошує, що «їх мислення нижче загальноосвітнього і вікового рівня». Якщо L. Michaux (1962) указує на «завжди наявний поганий апетит» як на схильність до анорексії, то Г.В. Старшенбаум (2005) пише, що: «Назва «нервова анорексія» протиріче його суті: як правило, апетит зникає тільки на його пізній стадії, а типовою для хворих є якраз всепоглинаюча пристрасть до їди, вказуюча на єдиний механізм анорексії і булімії, як двох форм харчової залежності». К. Меннінгер (2000) розглядує НА як хронічну форму самогубства. Інші автори (Е. Piazza, N. Piazza, N. Rollins, 1980; Д.Н.* Исаев, 2005) або категорично заперечують, або говорять, що «саморуйнівна поведінка при нервовій анорексії ... рідко є суїцидальним наміром».

     Таких прикладів можна навести ще багато. Це, поза сумнівом, говорить про недостатню розробленість даної проблеми, що недивно, враховуючи відносно недавнє виникнення і зовсім вже недавній «вибух» цих порушень у популяції. 

     4. Ожиріння

     Ожиріння виникає як наслідок порушення енергетичного балансу і зазвичай супроводжується підвищенням апетиту.

     Етіопатогенетична класифікація ожиріння підрозділяє  дану нозологію на первинні і вторинні форми. Вторинне, або симптоматичне, ожиріння включає ендокринно-метаболічне ожиріння і церебральне, пов'язане із захворюваннями і ураженнями головного мозку. Первинне ожиріння, на частку якого припадає 90-95% всіх випадків захворювання, у свою чергу, підрозділяється на аліментарно-конституціональну і нейроендокринну (гіпотала-мічну) форми [6]. Ґенеза аліментарно-конституціональної форми ожиріння, що розглядається в даній роботі, є багаточинною. Головною причиною виникнення надлишкової ваги і такого типу ожиріння є об'їдання як одна з форм порушення харчової поведінки (ПХП) [1].