Особливості спілкування дошкільника з ровесниками

Міністерство освіти і  науки

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

 

 

(історичний факультет,

кафедра психології)

 

 

 

 

 

 

 Особливості спілкування дошкільника з ровесниками

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

                                                                                                                    студентки ІІ  курсу 

                                                                               (групи ІС- 21)                                                                               

                                                                                          Караульної Ксенії Ігорівни

 

 

Полтава

2013

Зміст:

1. Порівняння спілкування дитини з дорослим та з ровесником;
2. Вплив спілкування з ровесником на психічний розвиток дошкільника;
3. Розвиток спілкування і спільної діяльності з ровесниками у дошкільному віці:

3.1. Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників;

3.2. Позаситуативно-ділова форма спілкування дошкільників;

4. Вплив групи дошкільного закладу на психічний і особистісний розвиток дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. У системі взаємовідносин дитини з оточуючими можна виділити дві, важливі у виховному плані, лінії: дитина-дорослий, дитина-дитина.

Взаємовідносини дитина-дорослий мають  провідне значення, виступають першоосновою всіх видів ставлення дитини до дійсності й джерелом її психічного розвитку.

Дорослий - носій зразків, норм, правил, прийнятих у суспільстві, його позиція характеризується словами: "старший, знаючий, авторитетний, вмілий". З віком у дитини виникає і чимдалі посилюються потреби у самостійності, творчості, самопізнанні реалізувати які він прагне з ровесником як рівним собі партнером.

На думку М.І.Лісіної, спілкування  дитини з дорослим та з ровесником - різновиди єдиної комунікативної діяльності. Ці різновиди об'єднує предмет діяльності - інша людина, партнер дитини по спілкуванню, а також - продукт, яким виступає самопізнання й самооцінка через пізнання й оцінку партнера (і партнером).

Водночас дослідники спілкування між ровесниками у дошкільному віці А. Г. Рузська, Л. М. Царєгородцева, Л. Н. Галігузова, Н. І. Ганошенко, О. О. Смірнова, Д. Б. Годовікова, Н. Н. Авдєєва та ін. підкреслюють специфічну роль у загальному психічному розвиткові дитини її спілкування з однолітками порівняно із спілкуванням із дорослими. Контакти з однолітками відзначаються невимушеним і розкутим характером, яскравим емоційним забарвленням. Водночас ці контакти значно поступаються сфері спілкування з дорослими своєю змістовністю та глибиною особистісних відносин. На думку колективу психологів під керівництвом А. Г. Рузської, у спілкуванні з ровесником створюються умови, що забезпечують дитині самопізнання й самооцінку у тих видах діяльності, що відбуваються спільно з ровесником. Спілкування з рівним за статусом партнером створює сприятливі умови вільного виявлення творчих потенцій дитини в умовах відсутності обмежуючих настанов так контролю дорослих. Спілкування з ровесником стимулює розвиток ініціативності дошкільників.

Інші дослідники звертають увагу  на те, що у товаристві ровесників відбувається взаємовплив, а у спілкуванні  з дорослим останній підпорядковує  собі дитину, яка виступає виконавцем (К. Вокслер). Дошкільники рідше виявляють альтруїстичну поведінку щодо дорослого, менш агресивні та менш наполегливі у спробах спілкуватись з ним; а вимоги та протидію частіше адресують ровесникам (Р. Краснор, Б. Л. Вайтинг). Дослідження Є. В. Субботського свідчать, що ровесник сприяє формуванню критичного ставлення. Такої ж думки притримується Г. А. Цукерман.

У лабораторії дошкільного виховання  Інституту психології ім. Г. С. Костюка  у 80-х роках було проведено низку  досліджень взаємин дошкільників, які показали їх необхідність при формуванні позитивної спрямованості на іншу людину, у розвитку гуманних почуттів та навичок гуманної поведінки (В. К. Котирло, С. Є. Кулачківська, С. О. Ладивір, Ю. О. Приходько).

Таким чином, спілкування з дорослим виступає важливим, але недостатнім  фактором повноцінного, гармонійного розвитку особистості дошкільника. На його основі повинні розвиватись  взаємовідносини дитини з ровесниками, які є необхідною умовою її готовності до шкільного навчання.

2. Внесок спілкування і спільної діяльності з ровесником у розвиток дошкільника найбільш помітний у п'ятьох сферах особистості: етичній, пізнавальній, самосвідомості, творчих здібностей, здатності до співпраці. Розглянемо вплив спілкування і спільної діяльності з ровесником на кожну з цих сфер.

1) В етичному розвитку відбувається  формування моральних уявлень,  гуманного ставлення до інших,  позитивної емоційної спрямованості  на оточуючих, навичок співпраці  й взаємодії з партнером, взаєморозуміння,  співпереживання (В. К. Котирло,  Ю. О. Приходько).

2) Розвиток пізнавальної діяльності полягає:

а) у засвоєнні здатності до виділення  різноманітних поглядів на певне явище чи об'єкт та узгодження цих поглядів між собою;

б) оволодінні логічними операціями заперечення, доведення, аргументації, переконування.

3) У розвитку самосвідомості  спілкування і спільна діяльність  з ровесником становить неодмінну  умову виникнення чимдалі адекватніших  оцінок одноліток, а згодом  і самооцінки, її когнітивного, емоційного  та вольового компонентів.

4) Розвиток творчості, самостійності,  ініціативності відбувається за  рахунок того, що діти самостійно  налагоджують контакти між собою,  визначають їх мету, організовують  сюжетно-рольову гру, визначають  сюжет та розподіляють ролі, підбирають замінники. Висувають власні ініціативи і приймають ініціативи інших. За відсутності заборон з боку дорослого діти мають можливість діяти на свій розсуд.

5) Навички спілкування і спільної  діяльності полягають у розвитку  навичок соціальної перцепції, узгодження дітьми своїх думок і дій, розробки спільного плану, насамперед, у грі; здатності висловлювати співчуття, надавати взаємопідтримку, робити взаємооцінки; розподіляти іграшки.

ВИСНОВКИ про особливості спілкування  дошкільника з ровесником:

- спілкування з дорослим виступає  вирішальним, але недостатнім  фактором повноцінного, гармонійного  розвитку особистості дошкільника;

- спілкування з однолітками  є необхідною умовою формування  готовності до навчання у школі;

- взаємовідносини дитини з ровесниками  значно відрізняються за своїми функціями, змістом, енергетикою від спілкування дитини з дорослими;

- внесок спілкування і спільної  діяльності з ровесником у  розвиток дошкільника найбільш  помітний в етичній, пізнавальній сферах особистості, у розвитку самосвідомості, творчих здібностей, здатності до співпраці.

3.

3.1. Ситуативно-ділова форма спілкування з ровесниками виникає у 4-6 років і є найбільш типовою для дошкільного дитинства.

Потреба у спілкуванні з ровесником стає значно інтенсивнішою, виходячи на перший план. Так, Є. А. Аркін наводить приклад, коли хлопчик 5-ти років на пропозицію бабусі погратись з нею відповів: "Мені потрібно дітей". Це пов'язано із тим, що спілкування з ровесником є необхідною умовою організації сюжетно-рольової гри, яка має колективний характер.

Головним змістом потреби дітей  у спілкуванні з ровесниками  полягає у прагненні налагодити ділову співпрацю, узгодити свої дії  з партнером по діяльності. Співпраця  відрізняється від співучасті більш тісною взаємодією дітей, кооперативним характером їх діяльності. Співпраця дітей носить переважно ігровий характер та зосереджена не на результаті діяльності, а на її процесі.

Прагнення діяти спільно настільки  сильно виражене, що діти йдуть на компроміс, поступаючись один одному іграшками, найпривабливішою роллю в грі тощо.

"Гаразд, ти будеш капітан,  а я твій помічник", - погоджується  Роман М. (5 р. 10 міс.).

"Ти бери ведмедика, а я,  так і бути, візьму зайця", - заявляє Таня Д. (5 р.).

Виникають перші спільні ігрові дії. Гра на однаковий сюжет об'єднує різноспрямовані, слабо узгоджені дії. Наприклад, у розігруванні сюжету "Сім'я" "мама" йде на роботу, а "батько" готує "дитину" до сну. "Мама" вдома погодувала "дитину", а "вихователь" -знову дає їй сніданок. Виникає інтерес до дій партнера, їх порівняння з власними, що виступає у питаннях, глузливих репліках, оцінках дій іншого.

Наприклад, Оленка З. (4 р. 7 міс.) готує ліжечко, щоб покласти свою "доньку" (ляльку) спати. Діана Р. (5 р.) на віддалі спостерігає за діями Оленки. Коли побачила, що замість ковдри Оленка приготувала листок паперу, рішуче підбігає.

Діана: А твоя лялька замерзне. Хіба така ковдра їй потрібна?

Оленка: А в мене зараз літо.

Діана: Ну й що! Все одне ця ковдра не годиться.

Оленка: Ось своїй ляльці даш кращу, а моїй ця подобається.

Як відзначають М. І. Лісіна, А. Г. Рузська, О. О. Смірнова, дітям властива особлива манера поведінки, в якій яскраво виявляються схильність до конкуренції й змагання. Це вказує на те, що у змісті потреби у спілкуванні з ровесником на другому місці після прагнення до співдії знаходиться такий компонент як бажання поваги і визнання. Діти вимагають визнати їх власні досягнення, а дії товаришів оцінюють прискіпливо, виразніше підкреслюючи власні якості.

Діти використовують такі засоби спілкування, як виразні, зображувальні, знакові. Діти багато й захоплено розмовляють  між собою, але мовлення залишається ситуативним. О.О.Смірнова здійснила контент-аналіз висловлень у ситуаціях вільної взаємодії дітей 3-7 років, виявивши такі основні теми: Я-висловлення про себе; Ти-висловлення про іншу дитину; світ - висловлення про предмети й явища, що виходять за межі ситуації; гра - висловлення дітей під час їх гри.

Ситуативно-ділове спілкування з ровесниками сприяє розвиткові основ особистості та самосвідомості, а також - допитливості, сміливості, оптимізму, активності, творчого й самобутнього ядра особистості. При відставанні у розвитку цієї форми спілкування з ровесниками у дітей спостерігається пасивність, замкненість, недоброзичливість.

3.2. Позаситуативно-ділова форма спілкування з ровесниками починає виявлятись у деяких дітей віком 6-7 років. Водночас тенденція до її появи, елементи цієї форми спілкування складаються у більшості старших дошкільників.

Кількість позаситуативних контактів  зростає до 50% від усіх взаємодій  ровесників. Спілкування з ровесниками  значно виходить за межі спільної предметної діяльності. Значні зміни відбуваються у розвитку сюжетно-рольової гри, зростає її умовність, схематизм. Складність у побудові гри висуває вимоги до її попереднього планування.

Зміст комунікативної потреби полягає у прагненні до співпраці й співтворчості з ровесником. Гра має по-справжньому спільний характер з єдиними правилами, вимогами, з узгодженістю дій, врахуванням інтересів партнерів. Досвід попередніх спільних ігор дітей накопичується, веде до певного узагальнення уявлень дітей про гру, про роль кожної дитини в ній.

Утворюється чіткий образ ровесника, відносини з ним стають більш  стабільними (спостерігається таке явище, як дружба), виникають симпатії. Відбувається формування суб'єктного  ставлення до інших дітей, тобто  вміння бачити в них рівну собі особу, враховувати їх інтереси, готовність допомагати.

Разом із пізнанням ровесника в дітей розвивається розуміння Я-образу, особливо своїх практичних дій .

Головний засіб спілкування - мовлення. Особливості спілкування з однолітками  яскраво виявляються в темах  розмов, які стають чимдалі більш  позаситуативними. Характерні обговорення різноманітних широких тем стосовно минулого й майбутнього, рідної природи й далеких країн тощо.

Внесок позаситуативно-ділового спілкування  у розвиток полягає у формуванні здатності дитини розуміти іншого як самоцінну особистість, у пробудженні  інтересу до його внутрішнього світу, мотиву розширити уявлення про себе.

ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування  дошкільника з ровесником:

- колектив дослідників під керівництвом А.Г.Рузської вирізняє три онтогенетично послідовних форми спілкування з ровесниками у дошкільному віці;

- вікова динаміка спілкування  і спільної діяльності дошкільників  полягають у зростанні змістовності, вибірковості, стабільності відносин, потреби у спілкуванні і співпраці,  їх інтенсивності та орієнтованості  на інтереси ровесників; - у дитини від народження до 7 р. послідовно змінюються такі форми її спілкування з ровесниками: емоційно-практична (немовля - ранній вік); ситуативно-ділова (4-6 р.); позаситуатив-но-ділова (6-7 р.).