Особливості прояву агресивності у підлітковому віці

Адже, найгостріше  проблема агресивної поведінки постає саме у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється  негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують неадекватне самооцінювання (занижене або завищене), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка; підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків, низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо. Функціональність агресивної поведінки підлітків на мікросоціальному рівні досить часто пов’язана з фрустрацією актуальних потреб підлітків у довірі, любові, творчості, визнанні, належності до групи, тощо, а на макросоціальному – із відчуттями тривожності і непевності, що супроводжують процеси самовизначення. Останні в сучасному українському суспільстві супроводжуються зростанням поляризації української молоді, нестабільністю, відсутністю сталої системи цінностей.

Слід  зазначити, що агресія підлітків  безпосередньо не пов'язана з  порушенням усталених правил і норм і відокремлюється від асоціальної  поведінки. Отже, численні аспекти агресивної поведінки підлітків є досить розробленими, хоча більшість з них спрямовані на дослідження впливу окремих факторів на прояви агресії у підлітків (самооцінки, незадоволеності потреб, стосунків з однолітками, мотивів тощо). Донині фактично відсутні дослідження агресії як системного феномена.

ВИСНОВКИ

Аналіз  проблеми агресивності як певного особистісного  відношення та особливості його прояву показав наявність принципово різних теоретичних підходів, що перешкоджає  розумінню реальних психологічних  причин агресивності підлітків та вироблення дійових засобів її запобігання  та нівелювання.

Агресія (від лат. aggredior – нападаю) – специфічна форма дії людини, що характеризується демонстрацією переваги в силі або використанням сили у стосунках з іншою людиною або групою осіб, яким суб’єкт намагається заподіяти шкоду. Агресивна поведінка розрізняється за інтенсивністю і формою вияву: від демонстрації неприязні й недоброзичливості (вербальна агресія) до використання грубої фізичної сили (фізична агресія).

Агресія проявляється в двох формах: ворожа агресія, яка має витоки від таких  емоцій, як злість та спрямована на завдання шкоди, та інструментальна агресія, яка розуміється як засіб досягнення якоїсь позитивної мети.

Вивчення  агресивності саме у підлітковому віці необхідне, адже підлітковий вік  найбільше підпадає під ту категорію, коли рівень прояву агресії знаходиться  чи не на найвищому рівні.

Агресія - це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна будь-якій людині для того, щоб досягнути своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною не є агресія сама по собі. Небажаними є неприйнятні форми її прояву.

Виділяють чотири основних напрямки, що аналізують природу агресії:

1) вивчає біологічні основи агресивної поведінки (М.І.Буянов, А.Е.Лічко);

2) агресія як готовність до активних руйнівних дій та актів, що є молоусвідомленими і слугують своєрідним клапаном для виходу небезпечних бажань (З.Фрейд); пов'язана із внутрішнім конфліктом (В.Н.Мясищев) та неповноцінним розвитком образу «Я» (К.Бютнер);

3) агресія як наслідок соціального научіння (А.Бандура);

4) агресія як реакція на фрустрацію (Дж. Доллард, С.Д. Озерецьковський).

Використані джерела:

Бютнер К. Жить с агрессивными детьми / К. Бютнер. - М., 1991. - 141 с.

Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А. Бандура, Р. Уолтерс. - М.,2000. - 512 с.