Основні властивості психічної діяльності

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут наочного та дистанційного  навчання

 

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни:

«Психологія»

 

 

 

 

Виконав:

Студент ІЗДН 1 курсу

Довгий Максим Володимирович

Напрям 6.030601 «Менеджмент»

Група ЗД – 101з

№ зал. книжки 18.12.0281

 

 

 

Київ-2013

«Перерахуйте  основні властивості психічної  діяльності , які характеризують темперамент, опишіть їх суть. Як можуть позначитися  властивості темпераменту у діяльності людини»

    Говорячи  про темперамент,  мають на увазі психічні відмінності між людьми - розходження за глибиною, інтенсивністю, стійкістю емоцій, емоційною вразливістю, темпом реакції, енергійністю дій та іншими динамічними, індивідуально-стійкими особливостями психічного життя, поведінки та діяльності людини. Проте темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак, при всьому розмаїтті  підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.

       Темперамент впливає на характер людини, на його поведінку, а також на загальну працездатність. Особливості темпераменту позначаються в навчальних заняттях, і в трудовій діяльності. Саме тому вивчення типів темпераменту, їх впливу на діяльність, виявляється не тільки корисним, але й необхідним, особливо для працівників управлінської сфери.

       Отже, темперамент  є найбільш стійкою характеристикою  особистості людини, яка майже  не змінюється впродовж життя  і виявляється у всіх сферах  життєдіяльності. Знання темпераменту  дозволяє виявити всебічність  можливостей людини з метою  використання потенціалу їхніх  сильних особистісних властивостей. В нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю і не визначає результативність діяльності. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідні додаткова енергетична або динамічна мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами-подразниками. Тому кожній людині потрібно мати уявлення про типи темпераменту і властивості нервової системи, про власний тип темпераменту, вміти визначати особливості темпераменту іншої людини за поведінковими виявами.

 

       Темперамент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин». У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

       Вчення 1. П. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності спричинило істотні зміни наукового тлумачення темпераменту. Поєднання різної міри вияву сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири головні типи нервової системи, а саме:

1. Сильний, врівноважений, але  рухливий - жвавий тип.

2. Сильний, врівноважений, інертний - спокійний, але малорухливий  тип.

3. Сильний, неврівноважений тип  з переважанням збудження над  гальмуванням - збудливий, нестриманий  тип.

4. Слабкий тип.

       Цю типологію нервової системи І. П. Павлов пов'язував з темпераментом. Вживаючи термінологію Гіппократа щодо темпераментів, він писав, що сангвінік - палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли в нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик - врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик - яскраво бойовий тип, задерикуватий, легко й швидко збуджується.

Меланхолік - помітно загальмований  тип нервової системи. Для нього  кожне явище в житті стає гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, небезпечне.

       Холеричний і меланхолійний темпераменти І. П. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викликати психопатологічні вияви - неврастенію в холерика та істерію в меланхоліка. У золотій середині, за висловом Павлова, перебувають сангвінічний та флегматичний темпераменти - їх врівноваженість є виявом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи. 

    Відповідно до двох основних видів людської діяльності - предметної діяльності і спілкування - кожна з виділених властивостей темпераменту повинна розглядатися окремо, оскільки передбачається, що в діяльності і спілкуванні вони виявляються по-різному.

       Темперамент пов'язаний з іншими властивостями особистості. Він є своєрідною природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи передусім динаміку, а не зміст психічного життя людини. Властивості темпераменту - найстійкіші індивідуальні властивості, які виникають у ранньому дитинстві, зберігаються впродовж життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, проявах емоцій і почуттів, стилі мислення.

        Систему психологічних властивостей темпераменту утворюють:

1)   чутливість (сензитивність). Про неї судять на підставі найменшої сили зовнішнього впливу, необхідної для виникнення у людини певної психічної чи поведінкової реакції - відповіді (репліки, емоції, рухи, міміки тощо), і швидкості, з якою вона виникає. Іншими словами - на підставі сили впливу потрібно, щоб людина відреагувала;

2)  реактивність (величина реакції на вплив). Ця властивість виявляється в інтенсивності, силі реакції людини на вплив (зауваження, погрозу, різкий і неочікуваний звук тощо). Про людину з високою реактивністю стверджують: «Спочатку зробить, а потім подумає», «заводиться з півоберту»; з низькою реактивністю: «Сім раз відміряє, потім відріже», «не розумієш, чи зрадів, чи засмутився». Люди з високою реактивністю здебільшого відповідають не подумавши; у прикрості і роздратуванні легше і частіше «виходять із себе», нетерплячі, запальні, легко вступають у конфлікт; перебивають розповідь;

3)  активність. Її ознаки - зосередженість, цілеспрямованість, енергійність, з якими людина впливає на світ, долає перешкоди на шляху до мети. Активна людина настирлива у подоланні труднощів, довше зберігає бадьорість і не «опускає руки» у важких ситуаціях, схильна доводити справу до кінця;

4)   співвідношення реактивності і активності. Реактивні люди діють переважно під впливом випадкових зовнішніх або внутрішніх причин («забажалось»), активні - свідомо визначають лінію поведінки, діють залежно від планів, намірів;

5)   темп реакції (швидкість перебігу психічних процесів і реакцій - рухи, мова, винахідливість тощо).

Ознаки його високого розвитку - швидші й енергійніші рухи; швидка і впевнена розмова, відповідь на запитання; оперативне згадування;

6) емоційна збудливість. Критерії її визначення - найслабший вплив, необхідний для виникнення емоційного відгуку (позитивного, негативного), швидкість, з якою він виникає. Емоційна збудливість вища, якщо людина: швидше і виразніше реагує (зміна виразу обличчя, жестикуляції тощо) на підтримку чи дисциплінарний вплив, жарт тощо; швидше і виразніше проявляє почуття радості та задоволення;

7)  екстравертованість-інтровертованість. Екстраверсія - спрямованість психічної активності особистості назовні, до якої спонукають враження, зумовлені впливом зовнішніх обставин у певний момент. Навколишні впливи, зовнішні враження, все, що відбувається тут і тепер, великою мірою визначають поведінку екстраверта. Інтроверсія - спрямованість психічної активності особистості всередину (на себе), до якої спонукають раніше пережиті враження, думки про майбутнє. Поведінка інтроверта переважно залежить від внутрішнього світу: почуттів, думок, образів пережитого чи очікуваного. Такі люди заглиблені в себе, своє минуле, теперішнє і майбутнє.

За переважання екстравертованості людина: з більшою зацікавленістю стежить за тим, що відбувається навколо неї, менше заглиблюється в спогади, раніше «входить» у себе; більше любить виконувати «живу» роботу; легше запам'ятовує обличчя людей, деталі і факти їх біографії, гірше - зміст теорії, формули тощо.

Інтровертована людина: менше стежить  за тим, що відбувається навколо, частіше  заглиблюється у свій внутрішній світ; любить займатися самоаналізом, самостійним експериментуванням; не звертає уваги на інших людей, особливості їх поведінки та діяльності;

8)   пластичність і ригідність. Проявляються в легкості (пластичності) чи труднощах (ригідності) пристосування до зовнішніх впливів.

Прояви ригідності - труднощі, з  якими людина звикає до нових обставин, людей; відвикає від попередніх життєвих умов, навіть розстається з речами (листами, фотографіями, звичним одягом). Такі люди не люблять змінювати розташування меблів у помешканні, предметів на робочому місці тощо. Важче і повільніше вони переходять з одних дій на інші, опанувавши їх, можуть тривалий час працювати, навіть якщо це їм нецікаво. Непросто їм дається формування нових рухових навичок, як перехід від однієї емоції до іншої. Пластичність людини має протилежні вияви.

9)   тривожність. Проявляється у схильності сприймати все нове як загрозу для себе, відчувати при цьому незвичайний страх і неспокій.

Тривожність вища, якщо людина більше думає про можливу невдачу  у відповідальній справі, ніж про  справу; намагається уникати життєвих помилок, навіть незначних, наприклад, неодноразово перевіряє результати своїх дій (може повернутися додому з половини дороги, перевірити; чи замкнені двері, чи вимкнене світло, вода і газ тощо); важче переносить чекання в чергах, транспорті тощо; невпевнена в собі і своїх діях, часто впадає в сум, недовірлива, намагається завчасно виконувати завдання, підвищено відповідальна тощо;

10)   товариськість. Ця психологічна властивість темпераменту характеризує динамічну сторону активності людини в спілкуванні: частоту встановлення контактів з людьми, легкість їх перебігу, знайомства. Товариська за темпераментом людина легше і швидше знайомиться; більше говорить сама, ніж слухає інших; має широке коло спілкування.

Товариськість не забезпечує людині сприятливих стосунків, вона лише позитивно  впливає на започаткування контактів. Потім починають проявлятися  важливіші якості особистості: розум, сумління, знання, вміння. Нерідко надмір балакуча людина дратує. Адже властива кожному потреба в спілкуванні зовсім не передбачає безперервного перебування в безпосередніх контактах - кожен потребує час від часу побути на самоті, поговорити із собою. Людям творчої праці взагалі необхідне добровільне усамітнення;

11)    опірність, працездатність (здатність і сила протидіяти втомі, іншим несприятливим умовам праці, наприклад стресу). За належної енергійності людина довго зберігає високу працездатність, менше піддається впливам, які відволікають; рідше в неї бувають перепади настрою, що впливають на діяльність; виявляє сильніший опір стресам (психічним напруженням).

За психологічним змістом властивості  темпераменту суттєво відрізняються. Однак усі вони проявляються в  ранньому дитинстві, тому деякі дослідники стверджують, що прояви в цьому періоді дають переконливу інформацію для розпізнавання темпераменту. Властивості темпераменту характеризують міру динамічної напруги і ставлення до себе, діяльності (процесу, а не до результату). Вони спадкові, стійкі протягом життя, не змінюються або змінюються малопомітно. Наприклад, активність психічної діяльності дорослого відрізняється від дитячої, але її рангове місце завжди майже однакове у своїй віковій групі. Риси темпераменту універсально проявляються в усіх сферах життєдіяльності, не залежать від її змісту, мотиву, цілі, а більше корелюють з особливостями нервової системи та іншими властивостями організму - емоційною збудливістю, слабкістю, ригідністю, інертністю нервової системи. Чим органічніше зв'язаний темперамент із характером, тим гармонійніша, розкутіша людина та її поведінка.

       Темпераменту властива взаємна компенсація його якостей: підвищена емоційна збудливість компенсується орієнтувальними розумовими діями і обмеженням сфери спілкування, що зменшує кількість факторів такого збудження тощо.

Вплив темпераменту на діяльність людини

       Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) вимагає не лише певного рівня знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку людини, а й наявності певних типологічних особливостей нервової системи, а отже, й темпераменту.

    Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість нервової системи (темпераменту) людини виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Коли необхідна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де потрібно виявити співчутливість, лагідність, там краще впорається слабкий тип нервової системи.

   Неврівноваженість холерика йому шкодить, коли потрібні витриманість, терплячість. Надмірно повільний темп рухів, повільне, монотонне мовлення флегматика не сприяє успіху діяльності, яка вимагає значної рухливості, швидкості впливу на інших.

   Слабкість збудливості та загальмовані дії, властиві меланхоліку, призводять до боязкості, нерішучості, порушують контактність з іншими. Схильність сангвініка захоплюватися новим, його нудьгування впродовж одноманітної, хоча й важливої діяльності зменшує активність діяльності, постійно спричиняє потяг до нового, модного.