Основні правила та прийоми запам’ятовування навчального матеріалу

Закон підсилення першого враження: чим яскравіше перше враження від того, що слід запам'ятати, тим міцнішим буде запам'ятовування. Перше враження можна підсилити раціонально й емоційно. При раціональному підсиленні слід спрямовувати інформацію за кількома каналами: записати, намалювати, проговорити, проспівати, обговорити інформацію, особливо з тими, хто має щодо неї інше бачення. При емоційному підсиленні слід викликати максимум емоцій, пов'язаних з інформацією, що запам'ятовується.

Закон контексту: інформація краще запам'ятовується та відтворюється, якщо співвіднести її з іншими одночасними враженнями. Контекст, в якому відбувається якась подія (міститься інформація) інколи краще запам'ятовується, ніж сама подія, а оскільки схожа інформація зберігається у пам'яті поряд, то асоціації, які виникають у контексті, допоможуть згадати необхідне.

Закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми, тим краще запам'ятовується нове.

Закон оптимальної  довжини ряду, що запам'ятовується: чим більшу довжину має ряд інформації, що запам'ятовується, порівняно з обсягом короткотривалої пам'яті, тим гірше він запам'ятовується. Отже, для кращого запам'ятовування необхідно, щоб кількість стимулів, що постають перед особистістю (в інформації, яка поєднується), дорівнювала або ж не набагато перевищувала середній обсяг короткочасної пам'яті: 7 ± 2 (закон Міллера).

Закон гальмування: будь-яке подальше запам'ятовування гальмує попереднє. Виходячи з цього, не слід намагатися запам'ятати матеріал подібний, близький до того, який нещодавно завчався. Наприклад, не доцільно запам'ятовувати матеріал з фізики після математики, з літератури після історії. Для того, щоб будь-яка інформація краще запам'яталась, вона повинна "відстоятися".

Закон краю: краще запам'ятовується те, що стоїть (написане) на початку або наприкінці інформаційного ряду, гірше — те, що всередині ряду.

Закон повторення: повторення сприяє кращому запам'ятовуванню. Г.Еббінгауз установив, що більша частина того, що запам'ятовується, "губиться" відразу після запам'ятовування, а з плином часу забувається значно менша кількість інформації.

Для того, щоб краще і  надовго щось запам'ятати, необхідно  використовувати не менше п'яти  повторень: перше повторення необхідно  зробити зразу ж після запам'ятовування, друге — через 20—ЗО хвилин, третє  — через 8—9 годин, четверте — через  добу (24 години), п'яте — через 2—3 тижні.

Запам'ятовування також залежить від значущості інформації для того, хто з нею працює. Значущість може бути практичною, пізнавальною, моральною, емоційною тощо, але вона покращує запам'ятовування лише за умови усвідомлення цієї значущості тим, хто навчається.

Найбільш дієвим шляхом покращання запам'ятовування є оволодіння прийомами  продуктивного запам'ятовування. Ці прийоми Р.М. Грановська поділяє  на дві групи: ті, що будуються на привнесенні ззовні штучних логічних зв'язків у матеріал, який запам'ятовується (мнемонічні прийоми), і ті, що будуються  на виявленні логічних зв'язків в  інформації, яка запам'ятовується.

Мнемонічні прийоми (від грец. mnemonikon — мистецтво запам'ятовування) побудовані на утворенні асоціативних зв'язків між елементами ряду, що запам'ятовується, та опорного ряду. Як опорний ряд можна використовувати добре знайомі об'єкти (розташування кімнат у квартирі, будинків на вулиці) і зорові образи; слова, які упорядковані у певну фразу.

Логічні прийоми містять цілу низку логічних операцій: поділ матеріалу на частини (виокремлення в ньому смислових одиниць — груп); надання назви кожній виділеній частині (виокремлення смислових опорних пунктів); складання плану.

Мнемонічні прийоми включають  методи, які роблять запам'ятовування ефективнішим.

Метод асоціативного  запам'ятовування — матеріал, що запам'ятовується, можна асоціювати з подіями, які добре зберігаються у пам'яті. Чим більша кількість різноманітних асоціацій використовується, тим міцніше вони закріплюються у пам'яті. Ірраціональні, нелогічні асоціації також сприяють кращому запам'ятовуванню. Розрізняють три види асоціацій: за суміжністю, за схожістю, за контрастом.

Асоціація за суміжністю утворюється, наприклад, при заучуванні іноземних  слів, при запам'ятовуванні розташування предметів, послідовності прийомів та дій. Асоціація за схожістю має  місце при порівнянні, наприклад, різних типів літаків, будівель тощо. Асоціація за контрастом — при  протиставленні малого великому, білого — чорному, чистого — брудному тощо.

Метод абревіатури, які скорочують довгі назви, а й сприяють їх запам'ятовуванню. Принцип абревіатури також використовується для запам'ятовування матеріалу, не пов'язаного логічними принципами, і полегшує процес викликання з пам'яті потрібної інформації.

Метод ключових слів — це мнемонічний прийом, який полягає у тому, що перелік слів, вивчених заздалегідь, або певні рими слугують як своєрідні "гачки для виуджування" інформації, яку необхідно запам'ятати. Наприклад, ключові слова можуть бути подані у вигляді коротенького вірша, який легко заучується:

Один — це млин,    Шість — це кість,

Два — це дрова,    Сім — борода,

Три — це бугрі,    Вісім — весна,

Чотири — це гирі,   Дев'ять — це морква,

П'ять — це рать.    Десять — гілля.

 

Тепер наведемо перелік слів, які треба запам'ятати. Для цього  необхідно пов'язати їх зі словами  поданого вище вірша. Наприклад, перше  слово — хліб. Уявіть собі хліб, який спекли з борошна, змеленого на млині, оскільки млин згадується у першому  рядку вірша. Тепер прочитайте не поспішаючи всі слова, подані нижче, так, щоб у вас було достатньо  часу для створення образу:

1. Хліб            6. Собака

2. Дим            7. Анекдот

3. Річка            8. Листя

4. Стіл            9. Місто

5. Картина           10. Дерево

Тепер закрийте ці слова  і згадайте, яке слово стоїть під  номером вісім. Під яким номером  слово "стіл"?

Зубріння. Інколи якийсь матеріал зовсім не запам'ятовується! У цьому випадку можна вдатися до банального зубріння. Звичайно, багато так не вивчиш, але цей спосіб можна застосовувати в крайньому разі. У цього способу запам'ятовування матеріалу теж є свої правила.

Яка процедура зубріння?

•      повторити про себе або вголос те, що потрібно запам'ятати;

•      повторити через 1 секунду, через 2 секунди, через 4 секунди;

•      повторити, зачекавши 10 хвилин;

•    для перекладу матеріалу в довгострокову пам'ять повторити його через 2—3 години;

•       повторити через 2 дні, через 5 днів (для закріпленняв довгостроковій пам'яті).

 

Метод місць ґрунтується на зорових асоціаціях, які становлять певну послідовність предметів або місць. Треба чітко уявляти предмет, який слід запам'ятати, і об'єднати його образ із образом місця, яке легко "добувається" з пам'яті. Насамперед необхідно обрати постійний "маршрут", наприклад, шлях до місця роботи, розташування предметів (стіл, стілець, шафа та ін.) у кімнаті тощо. Далі за обраним маршрутом розмістити предмети, які необхідно запам'ятати, і зафіксувати у пам'яті їх зорові образи. Таким чином досягається запам'ятовування необхідної інформації у певній послідовності.

Метод зв'язків — усі опорні слова тексту об'єднуються в єдину цілісну структуру, єдине оповідання.

Метод перших букв — мнемонічний прийом, відповідно до якого з перших букв слів, які потрібно запам'ятати, утворюють якесь слово.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

В даній контрольній роботі була розглянута тема: «Основні правила та прийоми запам’ятовування навчального матеріалу».

Отже, для того, щоб знання стали надбанням особистості, потрібно не тільки сприйняти, осмислити відповідну інформацію, а й засвоїти, заучити та запам'ятати деякі поняття.

Запам'ятовування — один з основних процесів пам'яті, завдяки  якому відбувається закріплення  нового шляхом поєднання його з набутим  раніше. Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Важливе місце в засвоєнні  інформації посідають здібності  людини, тобто її психічні особливості, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

Важливою умовою ефективного  запам'ятовування є дотримання певних правил. Запам'ятовувати треба в  доброму настрої  та на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам'ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам'ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали («вузлики на пам'ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв'язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам'яті.

Психологи пропонують використовувати  наступні правила для успішного засвоєння навчального матеріалу:

1. Виділення того, що потрібно  запам'ятати.

2. Відвернення від усього  стороннього і зосередження уваги  на тих об'єктах, які потрібно  запам'ятати.

3. Виділення в об'єктах  головне і другорядне, знаходження  зв'язку між об'єктами, використання  мнемотехніки.

4. Виділення в складному  матеріалі основні думки, розбити текст на частини.

5. Опора на свій тип  пам'яті, активізація образних  уявлень.

6. Систематичне повторення  і відтворення засвоєного.

7. Розрізнення впізнавання  і відтворення.

8. У разі утруднень можна згадати обстановку заучування, йти від окремого факту до системи або від більш загальних знань до необхідним в даний момент.

9. Намагатися застосовувати отримані знання насправді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Богданова І.М. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 343 с.
2. Гоноболин  Ф.Н. Психологія. - М.: Просвітництво, 1973.
3. Зіганов М. А. Запам'ятовування на основі візуального мислення /  М. А. Зіганов, В. Козаренко. - М.: Школа раціонального читання, 2001. — 158 с.
4. Зіганов М.А. Як навчитися на 100% запам'ятовувати тексти / М.А. Зіганов. - М.: Ексмо, 2006.
5. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбнік С.Р. Соціальна педагогіка. Соціальна робота: Навч. посіб. — К.: ІЗМН, 1997. — 392 с.
6. Крутецкий В.А. Психологія: Підручник учнів пед.училища / В.А. Крутецкий. - М.: Просвітництво, 1980. – 352 с.