Невербальні засоби спілкування

      Кожна країна являє собою окрему територію  з чітко окресленими кордонами  і прикордонними військами, що охороняють цю територію.

      Усередині кожної країни мається ще один територіальний розподіл у вигляді штатів чи графств. Ці території надалі поділяються на ще меншими, називаними містами, усередині яких маються райони, що складаються з вулиць, що самі по собі являють собою замкнуту територію для тих, хто живе на них. Мешканці кожної території об'єднані невидимим почуттям прихильності своєї території, і історії відомо чимало прикладів, коли починаються криваві війни і вбивства заради захисту своєї території.

      Під територією розуміється також простір, який людина вважає своїм, начебто цей простір є продовженням її фізичного тіла. Кожна людина має свою власну особисту територію, що включає простір, що оточує її власність, наприклад, її будинок, оточений забором, машину в дворі, власну спальню, особистий стілець і, як знайшов доктор Хол, вона має також чітко окреслений повітряний простір навколо свого тіла.

      Далі  будуть переважно розглядатися питання, зв'язані з цим видом території, і з тим, як люди реагують на спроби порушити її.

3.2. ЗОНАЛЬНІ ПРОСТОРИ

      Розміри особистої просторової території людини середньо забезпеченого соціального рівня в принципі однакові незалежно від того, чи проживає він у Північній Америці, Африці чи Австралії. Її можна розділити на 4 чіткі просторові зони.

      1. Інтимна зона (від 15 до 46 см)

      З усіх зон ця найголовніша, оскільки саме цю зону людина охороняє так, начебто це її власність. Дозволяється проникнути в цю зону тільки тим, хто знаходиться в тісному емоційному контакті з людиною. Це діти, батьки, чоловіки, коханці, близькі друзі і родичі. У цій зоні є ще подзона радіусом у 15 см, у яку можна проникнути тільки за допомогою фізичного контакту. Це понадінтимна зона.

      2. Особиста зона (від 46 см до 1,2 метри)

      Це  відстань, що звичайно розділяє нас, коли ми знаходимося на коктейль - вечірках, офіційних прийомах, офіційних вечорах і дружніх вечірках.

      3. Соціальна зона (від 1,2 до 3,6 метрів)

      На  такій відстані ми тримаємося від  сторонніх людей, наприклад,  водопровідника чи теслі, що прийшов зайнятися ремонтом у нашому будинку, листоноші, нового службовця на роботі і від людей, яких не дуже добре знаємо.

      4. Суспільна зона (більш 3,6 метри)

      Коли  ми адресуємося до великої групи  людей, то зручніше за все стояти саме на цій відстані від аудиторії.

4. ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТАКТ

          Погляд, його напрям, частота контакту очей – ще один з компонентів невербального спілкування. Напрям погляду показує спрямованість уваги співрозмовника і разом з тим дає зворотний зв'язок, що показує те, як ставиться співрозмовник до тих чи інших повідомлень. Погляд використовується також для установлення взаємин. Коли людина прагне до встановлення більш теплих взаємин, він шукає погляд співрозмовника. Однак якщо хтось дивиться нам в очі занадто довго, то це насторожує.

    За  допомогою очей передаються найточніші і відкритіші сигнали з усіх сигналів міжособистісної комунікації, тому що вони займають центральне місце на обличчі людини, при цьому зіниці поводяться цілком незалежно.

    При денному освітленні зіниці можуть розширюватися  і звужуватися в залежності від  того, як змінюється ставлення і  настрій людини від позитивного до негативного і навпаки. Коли людина радісно збуджена, його зіниці розширюються  в 4 рази більше в порівнянні з нормальним станом. Навпаки, сердитий, похмурий настрій змушує зіниці звужуватися, при цьому виходять так називані «очі – бусинки» чи «зміїні очі».

    Основа  для дійсного спілкування може бути встановлена тільки тоді, коли ви спілкуєтеся  з людиною віч-на-віч. Якщо при  спілкуванні з одними людьми ви почуваєте  себе затишно, то з іншими дискомфортно. Це зв'язано, головним чином, з тим, як вони дивляться на вас, яка тривалість їхнього погляду і як довго вони можуть витримати ваш погляд. Саме тому дуже важливо під час ділових бесід і переговорів контролювати вираз своїх очей.

     Ваш погляд повинен зустрічатися з очима  партнера близько 60 – 70% від усього часу спілкування. Скутий, затиснутий співрозмовник, що зустрічається з вами поглядом менш 1/3 від часу спілкування, рідко користується довірою. Під час переговорів і ділових бесід ніколи не слід надягати темні окуляри, тому що в партнера з'являється відчуття, що його розглядають в упор.

    Часто зустрічається так називаний  погляд скоса. Він використовується для передачі  інтересу чи ворожості. Якщо такий погляд супроводжується  злегка піднятими  бровами чи посмішкою, то він означає зацікавленість і часто використовується для того, щоб затягти співрозмовника. Якщо він супроводжується опущеними вниз бровами, нахмуреним  чолом чи опущеними куточками рота, то він означає підозріле, вороже чи критичне ставлення.

    Найбільше нас дратують люди, які під час розмови опускають повіки. Це підсвідомий жест, що є спробою людини «забрати» вас зі свого поля зору, тому що ви йому  набридли чи стали нецікаві, або він почуває свою перевагу над вами. При нормальній частоті моргання 6 – 8 разів у хвилину віка цієї людини закриваються на  секунду чи більше, начебто людина моментально стирає вас зі своєї пам'яті.

    Якщо  людина підкреслює свою перевагу над  вами, то його прикриті повіки сполучаються з відкинутою назад головою і довгим поглядом, відомим як          « зверхній погляд». Якщо ви помітили схожий погляд у вашого співрозмовника, це означає, що ваша поведінка викликає в нього негативну реакцію і потрібно щось змінити, щоб успішно завершити розмову. 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

     Невербальними формами спілкування є жести, міміка, постави людей як прояви їхнього стану, почуттів, психологічних установок. Уміння читати ці безсловесні сигнали допомагає зрозуміти істинність чи неправдивість інформації, поданої у словесній формі. Знання форм невербальної комунікації є незамінними як в індивідуальному, так і в груповому діловому спілкуванні.

     Багато  політиків талановито користується мовою тіла, щоб переконати електорат  повірити їх словам. Часто неправду приховують виразом обличчя (посмішка, кивок голови, підморгування).

     Уміння  читати мову тіла дає можливість розуміти істинні значення слів того, хто говорить. Уміння користуватися деякими відкритими жестами підвищує ефективність процесу спілкування.

     Невербальне спілкування дає змогу зробити  певні висновки про особистісні  якості співрозмовника (темперамент, самооцінку, соціальний статус, рівень культури), про стосунки учасників взаємодії (близькість чи віддаленість, рівноправність чи домінування), ставлення до розмови (бажана чи небажана, комфортна чи дискомфортна, цікава чи нецікава). Уміння розшифровувати такі сигнали під час спілкування допомагає оцінити ступінь достовірності інформації, поданої у словесній формі. Розуміння тонкощів мови жестів може поліпшити і спростити ваші відносини з оточуючими людьми. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дерябо  С, Ясвін В. Гросмейстер спілкування. М.: Сенс, 2000.
2. Г.Г. Почепцов. Теорія комунікації. – М.: “Рефл-бук”, К.: “Ваклер” – 2001. – 656с.
3. В.А. Лабунская. Невербальное поведение. – Ростов-на-Дону: издательство Ростовского университета – 1986. – 135с.
4. Лабунекая В. А. Способность к психологической интерпретации невербального поведения // Вопр. психологии. — 1987. — №3.
5. Рюкле Хорст. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. – М.: Интерэксперт: Инфра – М – 1996. – 227с.
6. Пиз Аллан. Язык жестов: как читать мысли других людей по их жестам. – М.: Ай-Кью – 1995. – 257с.
7. Пиз Аллан. Язык жестов: увлекательное пособие для деловых людей. – М.: Ай-Кью – 1992. – 112с.
8. Л.Г.Погиба, Т.О.Грінченко, Л.М.Голіченко . – К.:Кондор, 2011. – 352с. 
9. Фейгенберг Е. И., Асмолов А. Г. Некоторые аспекты невербальной коммуникации: за порогом рациональности // Психол. журн.- 1989.- № 6.
10. Штангль А. Язык тела. Познание людей в профессиональной и обыденной жизни: Пер. с нем. — М., 1988.