Механізми взаєморозуміння при спілкуванні психолога з клієнтом

   Важливою  складовою особистісної рефлексії  є соціальна рефлексія як

механізм самосвідомості, акт дослідження свого внутрішнього світу й

поведінки у  зв’язку з соціальними очікуваннями. Особистість визначається

стосовно конкретних явищ, сфер діяльності, окремих людей  і соціальних

груп, норм і  правил, цінностей тощо. Саме цінності розкривають способи

бачення світу, є світоглядними, ідеологічними  орієнтирами, відіграють

суттєву спонукальну  роль у життєтворчості. Зіставлення себе зі світом є

життєвим самовизначенням  особистості. Рефлексія є порівняльно-оцінним

механізмом [16,С.123].

   Однак бажання і очікування суб’єкта знаходяться  у суперечності з

засобами їх досягнення. Це обумовлено неузгодженістю суб’єктивно

орієнтованих  “умовних цінностей” з просоціальними цінностями - цілями

“ідеалізованого Я”. Поняття “умовні цінності”  було введено К.Роджерсом.

На його думку, вони задовольняють потребу людини у самоповазі. Умовні

цінності є  одиницями захисної системи особистості. Найголовнішим у

формуванні умовних  цінностей є створення внутрішньої, не завжди

усвідомлюваної  системи очікування схвалення (або  самосхвалення Я). На

думку Т.С.Яценко, самоповага при наявності умовної  системи цінностей є

відносною. “Умовні  цінності” та перифірійні захисти здійснюють функції

проміжного ланцюга  між базовими захистами та об’єктивною  реальністю.

Т.С.Яценко виокремлює дві категорії засобів захистів: основні (базові) і

ситуативні (периферійні). “Умовні цінності” лежать ближче до базових

захистів, ніж  “захисні” засоби, пов’язані з  ситуацією. “Умовні цінності”

і засоби захисту  перебувають у складному взаємозв’язку, який може бути

зрозумілим лише при цілісному дослідженні свідомих і несвідомих аспектів

системи психологічних захистів [5]. Глибино-особистісне пізнання психіки

суб’єкта у  груповому психокорекційному процесі  дає можливість об’єктивувати деструктивний вплив умовної системи цінностей. Робота в

групі дає можливість зрозуміти індивідуальну неповторність  особистості

шляхом пізнання її “умовної системи цінностей”, ірархії за силою

значущості для  суб’єкта окремих її  складових. Психокорекція призводить

до перегляду  умовних цінностей, реставрації  ціннісних орієнтацій

овних цінностей, реставрації ціннісних орієнтацій індивіда як регулятора певедінки, що в свою чергу збільшує адаптацію суб’єкта до соціального середовища. 
 

 

Використана література:

4. Пов’якель  Н. І.  Професійна  рефлексія  психолога-практика. // Практична  психологія  та  соціальна  робота. – 1998. - № 6-7. – с. 3 -6

5. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці. /

Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - № 6-7. с.80-83

6. Основи практичної психології. / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та

ін.: Підручник . – К.: Либідь, 1999. – 536с.

7. Яценко Т. С.  Психологічні  основи  групової  психокорекції. – К. :Либідь, 1996. – 262 с.

8. Яценко Т.С. Активная  социально-психологическая подготовка учителя к

общению с учащимися. – К.: Освіта, 1993. – 206с.

9. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія : Підручник. – К.,1995.

– С.94-106

10. Психологія. / Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. та ін. :Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С.486-495

11. Ломов Б.Ф. Методологические проблемы  психологии. – М., 1984

12. Мясищев В.Н. Психология отношений. – М.; Воронеж, 1995

13. Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.,1982

14. Андреева Г.М. Психология социального познания. – М. – 2000. – 288с.

15. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М.: Наука, 1991. – 340с.

16. Симонов П.В. и др. Происхождение духовности ./ П.В.Симонов, .М.Ершов,

Ю.П.Вяземский. –  М.: Наука, 1989. – 352с.

17. Рефлексия // Психология. Словарь. / Под ред. А.В.Петровского. – М. –

1990.- С.340

18. Кон И.С. Открытие “Я”. – М., 1978. – 367с.

19. Психологічні  закономірності  розвитку  громадянської  свідомості  та

самосвідомості  особистості : у 2-х т. / М. Й. Боришевський, М. І. Алексеєва, В. В. Антоненко  та  ін. За  заг.  ред. М. Й. Боришевського.–  К., 2001. – т. 2. – с. 120-139.