Механізми взаєморозуміння при спілкуванні психолога з клієнтом

Міністерство  освіти і науки України

Національний  педагогічний університет імені  М.П. Драгоманова 
 

Інститут  соціології, психології та управління 

Кафедра практичної психології та психотерапії 
 

Реферат на тему: 

«Механізми взаєморозуміння при спілкуванні психолога з клієнтом» 
 
 
 
 

Студентки ІV курсу, 41 гр.

заочного відділення

спеціальності «Психологія»

Аврахова  Юліана 

Науковий  керівник:

   Ханецька  Т. І. 
 
 
 

   Київ - 2010 

   Зміст 

1. Особистісні  характеристики психолога, як  засіб професіоналізма……………3 

2. Механізми взаєморозуміння при спілкуванні психолога з клієнтом………….4 

Використана література……………………………………………………………14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   1. Особистісні характеристики психолога, як засіб професіоналізма. 

   Наявна  система підготовки практикуючого  психолога зорієнтована головним

чином на оволодіння ним певною системою теоретичних  знань, спеціальних

умінь і технік. Однак успіх професійної діяльності психолога залежить у

великій мірі від  його особистісних характеристик:системи  цінностей,

психологічної культури, самосвідомості, соціально-перцептивного

інтелекту тощо. Тому поряд із світоглядною та професійною  підготовкою

майбутніх фахівців особливого значення набуває особистісна  підготовка

психолога-практика, метою якої є формування професійно значущих якостей

особистості, її гуманістичної спрямованості,психологічної

культури,здатності до професійної ідентифікації [3,С.242-248].

   Розробка  особистісного підходу-дуже складна  теоретична і практична

проблема. Гуманістичний підхід дає можливість сприймати людину як

”відкриту можливість” самоактуалізації.В рамках гуманістичного напрямку

людина розглядається  як неповторна унікальна цілісність, якій

притаманний певний ступінь свободи від зовнішньої детермінації завдяки

тим цінностям, якими вона керується. Гуманістичний  підхід у розумінні

сутності   особистості пов’язаний з іменами  К.Гольдштейна, А.Маслоу,

Дж.Олпорта, К.Роджерса, Р.Мея, Е.Фрома, К.Хорні, В.Франкла та ін.

Сучасні вимоги до формування особистісного підходу  представлені у

дослідженнях  таких відомих психологів, як К.О.Абульханова-Славська,

В.В.Давидов, В.О.Моляко, Л.М.Проколієнко, І.С.Якиманська, О.Г.Асмолов,

В.В.Столін, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін. Питання необхідності

особистісного підходу у психології та педагогіці неодноразово

порушувались  у працях В.О.Сухомлинського, І.С.Кона, А.В.Петровського,

Б.О.Федоришина, І.Д.Беха та ін.

   Професіоналізм  психолога-практика у великій мірі залежить від рівня його

соціально-перцептивної компетентності. Для фахівця у галузі практичної

психології здатність  об’єктивного сприймання плинного соціально-перцептивного матеріалу, як зазначає Т.С.Яценко, є однією з

найважливіших. “Такою є перша й доконечно  потрібна умова, аби психолог

став практиком. І це зрозуміло, бо він працює з тим, що бачить, чує, сприймає, відчуває” [4,С.7]. Однак наявність деструкцій у суб’єкта призводить до викривлень реальності, до спотвореного сприйняття об’єктивної дійсності. З іншого боку, психолог повинен звертати увагу й об’єктивно інтерпретувати факти розбіжності декларованих устремлінь і реальної поведінки.

   Вирішити  проблему підвищення точності міжособистісного сприймання

традиційними  методами підготовки фахівців неможливо. У зв’язку з цим

особливого значення у системі підготовки майбутніх  психологів-практиків

набуває особистісна психокорекція, яка забезпечує глибинно-особистісне

самопізнання, слугує поліпшенню взаємодії у процесі  спілкування.

   Практикуючий  психолог має безоцінно сприймати клієнта, орієнтуватися не

на власні моральні уявлення, стереотипи світосприймання й поведінки, а на

систему цінностей клієнта. Феномен “приєднання” до позиції клієнта створює атмосферу довіри, забезпечує продуктивність надання кваліфікованої психологічної допомоги. 

2. Механізми взаєморозуміння при спілкуванні психолога з клієнтом. 

   Культура  спілкування психолога передбачає вміння використовувати

різноманітні  засоби й методи впливу на клієнта, адекватно сприймати й

розуміти його, налагоджувати ефективну взаємодію, орієнтуватися на

партнера як рівноправного суб’єкта спілкування. Справжня культура

спілкування –  це й знання про наявні стереотипи взаємодії [3,С.243].

Спілкування передбачає взаєморозуміння між його учасниками, яке

базується на взаємосприйманні, зіставленні, інтерпретації особистісних

характеристик поведінки. Все це становить зміст  перцептивної людиною

спілкування.

   Термін  “соціальна перцепція” був запропонований Дж.Брунером. У загальному вигляді він означає формування у свідомості людини образу іншого. Дослідження соціальної перцепції зосереджені на вивченнні двох блоків проблем: аналізові особливостей суб’єкта й об’єкта міжособистісного сприймання й аналізові його механізмів. Соціальна перцепція є передусім пізнавальним людиною . Невід’ємною частиною будь-якого соціально-перцептивного людиною є емоційно-мотиваційний та поведінковий аспекти життєдіяльності особистості [6,С.95]. Зміст поняття ”соціальна перцепція” включає сприймання не тільки фізичних властивостей об’єкта, а також його внутрішніх характеристик: намірів, думок, здібностей, емоцій, установок, цінностей тощо.  Передбачає інтерпретацію та оцінку на цій підставі вчинків іншої людини, розумінняїї як особистості. Виходячи з цього, виокремлюють дві стадії міжособистісного розуміння:

-стадії конкретно-  чуттєвого відображення

-абстрактно-логічного відображення.

   Сутність  інтерпретації, яка відбувається на стадії абстрактно-логічного відображення, полягає в поєднанні сприйнятих елементів-ознак зовнішності із семантичним змістом досвіду та знань суб’єкта.

Процес інтерпретації має переважно оцінний характер. Акт оцінки входить

у структуру  пізнавальних процесів, результатом яких є образ-уявлення про

іншу юдино. Образ-уявлення усвідомлюється як певне враження,

вербалізується  в поняття, на основі яких виникає  судження як

психологічна  інтерпретація [7,С.486-487].В оцінці відображене ставлення

суб’єкта до іншої людини. Б.Ф.Ломов зазначає, що термін “ставлення”

передбачає не скільки об’єктивний ю’язок  особистості з її оточенням, а

в першу чергу, її суб’єктивну позицію в цьому оточенні [8,С.326]. Такий

інтегральний  характер ставлень особистості розроблений  в працях

В.Н.Мясищева, Д.Н.Узнадзе, О.М.Леонтьєва та інших вчених.

   Особистість відображає реальність характерним  для неї чином. В

суб’єктивному ставленні представлена соціальна  позиція конкретної

людини, її потреби, установки, погляди та ін. Природно в ставлення

особистості ”вплітаються”  емоції. юдин вони є невід’ємною частиною всієї

сфери ставлень людини, надають її структурі індивідуальної своєрідності.

Характерним для  ставлень є відносна стійкість, що дозволяє говорити про

їх особливості: активність, об’єм, співвідношення компонентів (свідомого, несвідомого, раціонального та ірраціонального) та ін. [9].

Саме об’єктивністю пояснюється розбіжність в оцінках, судженнях різних

людей стосовно одних і тих же феноменів. Як слушно зазначає

О.О.Бодальов, від  того, як люди відображають та інтерпретують

зовнішність і  поведінку, оцінюють можливості один одного, багато в чому

залежить характер і результати їхньої взаємодії. Це свідчить про те, що

соціальна перцепція  виконує функцію регулятора спілкування [10].

 Вибір людиною тієї чи іншої лінії поведінки в кожній конкретній ситуації

передбачає сприймання та оцінку головних її елементів: партнера, самого

себе і ситуації контексту загалом. Таке діагностування наявної ситуації

через оцінку стану  її головних елементів утворює найсуттєвіший результат

соціальної перцепції  [6,С.95]. 

Стереотипізація

   До  зниження точності міжособистісного сприймання та розуміння іншого

призводить явище  стереотипізації. Воно обумовлює спрощення процесу

пізнання іншої  людини або упередження у її сприйманні. Стереотипізація

пов’язана з  приписуванням психологічних рис, так званих “оцінних

стреотипів” [7,С.489] суб’єкту, на основі його приналежності до певної

соціальної спільноти, визначення його соціального статусу, ролі та ін.

На чуттєвому  й логічному рівнях виникає установка на подальшу фіксацію в

людині певних властивостей. Цікаві експериментальні дослідження про

регулюючий вплив  установки на процес відображення і  взаємодії

представлені  в роботах О.О.Бодальова. В процесі  міжособистісного

сприймання на грунті стереотипізації виникають ефекти ореолу,

первинності,  новизни. Вони призводять до схематизму, спрощеності

людського сприймання.

   Проведені дослідження дають підставу твердити, що точність міжособистісного сприймання залежить від набутого соціального досвіду,

індивідуальних  властивостей особистості, рівня нейротизму, егоцентризму,

віку, статі тощо. 

Адекватність  сприймання

   Однією  з ознак міжособистісного розуміння  є його адекватність, яка

передбачає точність і об’єктивність відображення психічного образу іншої

людини. Адекватність сприймання у професійній діяльності психолога є

основою психодіагностики й успіху психокорекції. Розуміння  часто

ускладнюється дефіцитом інформації, який обумовлює  каузальну атрибуцію.

Цей феномен  є своєрідним засобом інтерпретації та оцінки суб’єктом інших

на основі буденного, житєйського досвіду. Каузальна  атрибуція передбачає