Конфликты у дияльности працивников органив внутрищних справ

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Національний  Університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»  
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

На  тему: 
 
 
 

КОНФЛІКТИ  У  ДІЯЛЬНОСТІ  ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ  ВНУТРІШНІХ  СПРАВ   
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент:

                                                                                                                4 курсу, 2 групи

Торгунаков  М.С.

                                                                                                          Перевірила:

                                                                                                                Баринцева Л.В. 
 
 
 
 
 

ХАРКІВ - 2011 рік 

     Актуальність  дослідження та постановка проблеми Сучасні кардинальні зміни в  економічній, політичній та соціальній сферах сучасного українського суспільства  впливають на діяльність правоохоронної системи, вимагає реформування ряду її напрямків. Серед них: взаємовідносини  державних органів влади та міліції, покращання соціального статусу працівника ОВС, гуманізація діяльності органів внутрішніх справ, професіоналізм правоохоронців, їх професійна підготовка. Також до актуальних завдань сьогодення багато дослідників відносять налагодження тісної співпраці між міліцією та населенням з метою отримання своєчасної інформації про можливі та скоєні злочини, покращання іміджу міліції.

     Актуальні та невідворотні процеси гуманізації  діяльності правоохоронних органів, посилення соціальної спрямованості в їх роботі викликають докорінних змін у організації системи професійної підготовки майбутніх правоохоронців, у критеріях оцінки професійної компетентності працівника. „Ніяка реформа органів внутрішніх справ не досягне цілі без якісного комплектування особового складу органів внутрішніх справ, перш за все міліції, з точки зору забезпечення відповідного професійно-освітнього рівня працівників" [ 1]. Тому, на нашу думку, актуальним залишається питання дослідження складових професійної культури працівників ОВС з метою створення нових ефективних освітніх, методологічних та дидактичних умов, принципів та критеріїв її формування на різних етапах професіоналізації особистості, у відповідності до сьогоднішніх умов життя та розвитку суспільства.

     Мета  реферату - визначити конфлікто логічну скадову професійної культури курсантів та працівників МВС, проаналізувати концептуальні засади та педагогічні аспекти формування конфліктологічної культури працівників ОВС в процесі професійної підготовки та виконання службових обов'язків, особистісного та професійного розвитку.

     Зв'язок із дослідженнями. Методологічні, наукові  та дидактичні аспекти професійної  культури працівників ОВС відображені  у публікаціях цілого ряду науковців: О. М. Бандурки, С. П. Безносова.

     B. Н. Васильєва, М. І. Єнікеєва, І. Кертеса, Козловської, А.  Ф. Коні, Д. П. Котова, А. Р.  Лурії, В. С. Медведева, Г.  С. Никифорова,

     C. С. Сливки, К. Сотоніна, I. К. Шахріманьяна, А. Г. Шестакова та ін. В цих та багатьох інших роботах викладені теоретичні підходи, визначені методологічні основи правоохоронної діяльності, її складові, професійно важливі якості особистості правника, соціально-педагогічні умови формування його професійної компетенції.

     На  нашу думку, однією з складових професійної  культури працівників ОВС є конфліктологічна культура. Аналіз літературних джерел в різних наукових галузях (філософія, педагогіка, психологія, соціологія, політологія, конфліктологія та ін.) дозволяє визначити, що в останні 15 років різні аспекти формування конфліктологічної сфери особистості стали предметом наукових досліджень. Зміст та складові професійної конфліктологічної компетентності правоохоронців, аналіз їх соціального середовища, комунікативна складова та опти-мізація міжособистісної взаємодії працівників ОВС висвітлені у наукових працях В. Г. Андросюка, О. Я. Баєва, О. М. Бандурки, І. В. Ващенка [2], Б. Ф. Водолазського, Є. М. Гілярова, В. П. Іла-ріонова, В. Б. Козлова, В. Н. Кудрявцева, А. Н. Олейника, І. Б. По-номарьова, Л. Б. Філонова, Н. В. Філімонова, Б. І. Хасаната ін.

     Умовою  ефективної діяльності будь-якої людини є досить високий рівень її конфліктологічної компетентності. Вперше цей термін запропонований відомим соціальним психологом Л. Петров-ською та містить у собі: розуміння природи протиріч і конфліктів між людьми; формування конструктивного ставлення до конфліктів; володіння навичками неконфліктного спілкування у важких ситуа-ціях; уміння оцінювати і пояснювати виникаючі проблемні ситуації; наявність навичок керування конфліктними явищами; уміння розвивати конструктивні моменти конфліктів; уміння передбачати можливі наслідки конфліктів та наявність навичок їх усунення.

     Актуальним  постає питання: ,*Іи можливо ефективне  формування конфліктологічної культури та компетентності у працівників ОВС, і якщо-так, то за яких педагогічних, соціальних, професійних обставин та умов це відбувається?" Адже це вже в цілому практично сформована особистість, з досить стійкими особистісними рисами, принципами, моральною та ціннісною сферами. По-перше, розглянемо зворотний бік компетентності - некомпетентність. Серед головних наслідків конфліктологічної некомпетентності працівників ОВС, відмітимо головні:

     1) велика кількість невирішених проблем та конфліктів;

     2)  трансформація особистісних рис та властивостей (неадекватна самооцінка, агресивність, жорстокість, конфліктність, цинізм, низька толерантність, мстивість, невпевненість, брутальність, необ'єктивні сть, зниження профмотивації та ін);

     3) негативні соціально-професійні наслідки (професійно-психологічна деформація, протиправні вчинки, авторитарний стиль управління, негативний соціально-психологічний клімат в колективі, зниження іміджу).

     З урахуванням кризових періодів професіональної  діяльності та проходження служби в  ОВС підвищеної уваги потребує вивчення найбільш сенситивних періодів виховання  різних компонентів конфліктологічної культури співробітників та суттєвих особистісних змін.

     На  кризовому етапі «початкового становлення  професіонала» (17-25 років) відбувається процес знайомства з особливостями, специфікою служби, формування первинних професійних здібностей, знань та вмінь. Цей етап проходить для багатьох працівників, майбутніх офіцерів в умовах навчання у спеціалізованих вищих навчальних закладах системи МВС. Саме на ньому вищий навчальний заклад, досвідчені, висококваліфіковані фахівці професорсько-викладацького складу, офіцери курсової ланки повинні під час аудиторних занять конфліктологічного, психологічного та педагогічного циклу, особистим прикладом виховувати науково-практичні основи конфліктологічної культури курсантів, створювати міцні конструктивні основи майбутньої професійної компетентності працівника міліції.

     У віковому проміжку загального розвитку особистості цей період співпадає зі стадією пізньої юності та ранньої дорослості. Конфліктологічна культура в цей час формується під впливом таких чинників, як самооцінка та перевірка професійної мотивації «на міцність», можливі труднощі або успіхи професійного теоретичного та практичного навчання, професійною адаптацією до умов служби, колективу, браком вільного часу (у порівнянні з навчанням у загальноосвітній школі), внутрішньогруповими процесами, значно підвищеною відповідальністю та ін. При глибоких або частих невдачах може прийматися рішення про зміну виду діяльності, включаючи звільнення з ОВС. У цей період реальну небезпеку становлять неправильна оцінка перших особистих вражень, негативних традицій, існуючих в окремих службах, некритичне засвоєння деформованих уявлень, оцінок співробітників зі значним стажем служби в ОВС.

     Суттєві особистісні зміни в професійній  культурі правоохоронців відбуваються на кризових етапах „формування первинної  компетентності" (25-30 років), „професійної зрілості" (30-40 років) та «професійної майстерності» (40-45 років та старше). Причому, на цих етапах, за результатами наших досліджень, співвідношення кількості „горизонтальних" та „вертикальних" службових конфліктів у осіб нена-чальницького складу становить 73 % до 27 %. Тобто приблизно лише кожний четвертий конфлікт трапляється з керівником, а переважають по кількості конфлікти з рівними по статусу працівниками. Це ми пояснюємо адаптацією до умов служби та статутних норм, зниженою мотивацією до конфліктів з керівництвом, тому в цей час працівникам вже „є, що втрачати". Взагалі більшість респондентів (64 %) зазначають, що кількість „психологічних" причин конфліктів зі зростанням стажу роботи в ОВС з часом зменшується, а кількість ділових" - навпаки, може збільшуватися, особливо на другому та третьому етапах „професіоналізації", тобто у працівників зі стажем 7-15 років.

     Суттєвим  чинником, що впливає на умови та результативність службової діяльності працівників ОВС, мотивацію професійного росту, самовдосконалення, обумовлює гостроту професійної деформації є той факт, що в цілому ряді випадків співробітники міліції за своїми особистими якостями (самоконтроль, стресостійкість, комунікативна та конфліктологічна компетентність, інтелектуальна сфера), рівнем професійної підготовки (наявність професійних знань, вмінь та навичок), авторитетом професійної ролі поступаються громадянам, з якими працюють. На думку B.C. Медведева, внаслідок цього виникають несприятливі психологічні новоутворення з власною логікою розвитку, що оформлюються в риси особистості (жорстокість, нещирість, нігілізм, неповага і т.д.). Спочатку вони проявляються лише в ситуаціях, які безпосередньо сприяли їх виникненню. У подальшому набувають прихованої, але самостійної форми існування. Вони ще не проявляються без особливої необхідності, та особистість вже готова їх «застосовувати» [3].

     На  нашу думку, однією з обов'язкових  умов для формування конфліктологічної  культури особистості є наявність  у неї внутрішніх спонукань до розвитку та самовдосконалення, самоформування, до суттєвих змін у самому собі. В  педагогіці цей процес має досить точну назву і розглядається  як самовиховання особистості, який завжди супроводжує розвиток людини. Як вважав всесвітньо відомий педагог В. О. Сухомлинський „...у вихованні особистості одна з провідних мелодій належить самовихованню". Розглядаючи коріння та джерела цього процесу, Василь Олександрович зазначає, що „...самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу -почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. ... Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на „сильне" слово, окрик, примус" [4].

     Саме  тому „самовиховання" конфліктологічної  культури особистості відбувається у тісному взаємозв'язку з розвитком гуманізму, толерантності, ввічливості та поваги до оточуючих, віри в людей, моральності. Процес самовиховання відбувається з різною інтенсивністю, але його динаміка спостерігається практично на усіх етапах життя та розвитку особистості: дитинстві, підлітковому та юнацькому віці, періоді дорослості та зрілості. В будь-якому віці можливі особистісні зміни, але відмітимо, що „особистісно-побуто-вий" етап виховання конфліктологічної культури, набуття першого досвіду найбільш характерний для періоду до 15-17 років, а „професійний" етап - з початком першого етапу професіоналізації. І саме на ньому можна спостерігати „протиріччя" набутого особистісного конфліктного досвіду та професійною підготовкою правоохоронця.

     На  думку психологів [3], соціальне середовище у випадку самовиховання особистості виконує спостережно-коректуючу та підбадьорюючу функції. Але однією з головних проблем виховання культури соціально-конфліктологічної компетентності в умовах професійної освіти є той факт, що на час навчання в ВНЗ кожна людина має в цілому сформовані риси характеру, спрямованість, власну шкалу цінностей, світогляд. Протягом всього свого життя людина накопичувала конфліктний досвід, закріплювала стратегії поведінки у різних конфліктних ситуаціях, „розвивала" власну емоційно-вольову сферу. Тому принципового значення для педагогічного процесу набуває усвідомлення того, що в умовах вищої школи більш коректно говорити про переформування конфліктологічної культури курсантів та студентів, виходячи з того, що будь-який юнак або дівчина вже мають досвід вирішення конфліктів. Але він має стихійний характер розвитку та, як свідчать опитування, лише кожний п'ятий „задоволений" власною конфліктологічною культурою. Значна більшість (83%) опитаних студентів та курсантів вважають себе недостатньо компетентними для вирішення побутових та службових конфліктів. Це свідчить про те, що конфлікти, що відбуваються за їх участі, є значним психотравмуючим чинником, що погіршує стан особистості, впливає на життєдіяльність, успішність праці, особисті стосунки.

     Тому, на нашу думку, процес виховання конфліктологічної  культури студентів та курсантів у ВНЗ - це й одночасно і процес переформування (корекції) особистості, усунення несприятливих чинників її розвитку, перевиховання.

     Особливим видом формування є професійно-психологічна підготовка, яку обов'язково проходять усі працівники органів внутрішніх справ. Вона націлена на розвиток професійно-психологічної культури правоохоронців, ефективну профадаптацію до умов служби, професійну саморегуляцію, розвиток особистісних рис, які важливі для професійного виконання службової діяльності та соціалізації.