Вступ.

 

Для того, щоб зрозуміти, яким само чином здійснюється забезпечення законності

та дисципліни в органах державного управління слід дати поняття того, що

розуміється під  законністю як принципом державного управління, що таке

державна дисципліна та які існують гарантії її забезпечення, співвідношення

законності і  дисципліни, які існують види контролю в державному управлінні,

перерахувати форми  реагування прокурора на порушення  законності, визначити

які є види звернень громадян та їх роль у забезпеченні законності. 

1. Поняття законності  і дисципліни в  державному управлінні.

 

У загальнотеоретичному розумінні законність розглядається  як специфічний

державно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується

загальнообов’язковість  юридичних норм у суспільстві і державі. Її суть

полягає в обов'язковості  виконання приписів правового характеру.

Матеріальний зміст  законності - у сукупності правил, обов'язків, дозволянь,

заборон, гарантій законності, що регламентується державою. Вони створюють

стан, при якому  суспільне життя, всі види державної діяльності підпорядковані

неухильній дії  права. Законністю досягається узгодженість дій,

організованість і порядок, тобто дисципліна в  загально -державному масштабі.

Державна дисципліна виражається у забезпеченні законності у сферах державне -

управлінській, виробничій, планово - фінансовій, трудовій та у  галузях інших

відносин.

Під дисципліною  в державному управлінні слід розумі ти свідоме дотримання

всіма органами виконавчої влади, державними службовцями установленого

державного порядку діяльності, точне, повне і неухильне виконання ними своїх

функціональних  обов'язків, наказів і розпоряджень компетентних посадових

осіб.

Законність в  державному управлінні з одного боку передбачає наявність

законів, що виражають  волю народу, а з другого, означає одноманітне

розуміння, застосування, безумовне і точне виконання  законів та підзаконних

правових актів  усіма державними органами, посадовими особами, громадянами,

громадськими формуваннями. Це вимагає від всіх суб’єктів  управлінських

відносин діяти  відповідно до законів і зобов’язує виявляти ініціативу для

забезпечення виконання  закону.

У сфері функціонування виконавчої влади законність ґрунтується  на таких

принципах:

-         загальнообов’язковість законів  для всіх без винятку органів,

посадових осіб та громадян;

-         єдності законності - однозначного  розуміння і застосування законів

на всій території  держави;

-         неприпустимості протиставлення  законності і доцільності.

Законність у  діяльності апарату органів державного управління означає що

рішення, які приймаються  державним органом,  не повинні  протиречити чинному

законодавству; не можуть виходити за межі його повноважень  і можуть

прийматись тільки з питань, що віднесені до його компетенції; повинні

прийматись у  передбачених нормативними актами порядку та формах; усі

взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та

їх об’єднаннями будуються на основі взаємних прав і обов’язків, які визначені

на законних підставах.

Послідовна і  точна реалізація законності не передбачає наявність відповідної

системи її гарантій. Дана система вбирає в себе загальні умови законності та

спеціальні юридичні або організаційно - правові засоби забезпечення

законності.

     До загальних належать:

а) політичні;

б) економічні;

в) організаційні;

г) ідеологічні.

     До спеціальних юридичних засобів належать:

А) організаційно - структурні формування - система державних  органів та

позадержавних структур в обов’язки яких входить підтримання  належного рівня

законності;

б) організаційно - правові методи - це напрямки діяльності організаційно -

структурних формувань  та використовувані ними прийоми  і способи забезпечення

законності.

     До них належать:

1. контроль;

2. нагляд;

3. звернення до  державних органів з питань  забезпечення законності із

заявами, пропозиціями, клопотаннями та скаргами.

3. Нагляд та його  види.

 

Нагляд за додержанням  законності в сфері державного управління здійснюється у

формі адміністративного  нагляду та нагляду прокуратури.

     Адміністративний нагляд - це особливий вид контрольної

діяльності, який здійснюється спеціальними державними структурами з метою

спостереження за дотриманням органами, підприємствами, установами,

організаціями, посадовими особами та громадянами спеціальних  правил і норм

передбачених нормативними актами

Суб’єктами адміністративного  нагляду є інспекції та міліція.

Інспекції умовно можна поділити на дві групи:

1) надвідомчі інспекції  (податкова, ДАІ, Держпожежнагляд  та інш).

2) відомчі інспекції,  які здійснюють свої функції  тільки в межах того чи

іншого відомства (інспекція польотів цивільної авіації, військова інспекція

безпеки дорожнього руху, інспекція гірничого технагляду, котлонагляду,

інспекція особового  складу та інш).

Правове становище  державних інспекцій закріплено у відповідних положеннях про

них, затверджених Кабінетом Міністрів України.

     До повноважень державних інспекцій належить:

- розробка правил  і норм, виконання яких є обов’язковим  для піднаглядних

об’єктів,

- організація і  здійснення нагляду - одержання  та витребування необхідних

матеріалів /документів/; обслідування на місцях; здійснення дозвільних

функцій; давання  експертних оцінок, обов'язкових приписів і вказівок.

- Застосування  заходів державного примусу, зокрема  притягнення до

адміністративної  відповідальності за відповідними статтями КпАП України.

     Адміністративний нагляд міліції - це систематичний нагляд за

дотриманням посадовими особами і громадянами правил і норм, що регулюють

громадський порядок  і громадську безпеку.

     Метою адміннагляду міліції є:

А - попередження і припинення порушень правил і норм;

Б - виявлення порушників і притягнення їх до відповідальності (кримінальної і

адміністративної).

Адміністративний  нагляд міліції поділяється на загальний  і спеціальний.

1) Загальний адміннагляд  - це нагляд, за дотриманням загальнообов’язкових

правил і норм (правил перебування іноземців в  Україні, правил дозвільної та

паспортної системи).

2) Спеціальний адміністративний нагляд міліції - це нагляд за поведінкою

певної категорії  громадян, які звільнені з місць  позбавлення волі, з метою

запобігання вчинене  злочинів окремими особами, звільненими  з місць позбавлення

волі, і здійснення виховного впливу на них.

Категорії осіб, якими  може бути встановлений адміністративний нагляд

передбачені Законом  України "Про адміністративний нагляд за особами,

звільненими з  місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994р.

Даний вид нагляду  встановлюється у всіх випадках судом  терміном від 1 до 2 -

х років. Особи, за якими встановлено адміннагляд  повинні додержуватись певних

правил, передбачених Законом, до них можуть бути застосовані обмеження.

За порушення  правил і обмежень адміністративного  нагляду настає

адміністративна і кримінальна відповідальність.

     Нагляд прокуратури є наступною формою нагляду, як способу забезпечення

законності у державному управлінні.

Здійснюючи нагляд, прокурор наділений певними повноваженнями (ст. 20 Закону),

а саме: витребовувати  для перевірки відповідності  закону рішення,

розпорядження, інструкції, накази та інші акти; вимагати проведення

перевірок, ревізій діяльності підконтрольних органів; залучати спеціалістів

для проведення експертиз; викликати посадових осіб і громадян та вимагати від

них пояснень з  приводу порушень закону.

Формами реагування на порушення закону є:

1) протест прокурора  (ст. 21 Закону );

2) припис прокурора  (ст. 22 Закону );

3) подання прокурора  (ст. 23 Закону );

4) постанова прокурора  (ст. 24 Закону ).

     Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його

заступником до органу, який його видав, або вищестоящого органу.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у

відповідність з  законом, а також припинення незаконної дії посадової особи,

поновлення порушення  права. Наслідками принесення протесту є зупинення дії

опротестованого акта. Протест підлягає обов’язковому  розгляду протягом 10

днів з дня  його надходження і протягом також  строку повідомляється прокурору

про наслідки його розгляду.

     Письмовий припис про усунення очевидних порушень закону вноситься

прокурором (його заступником) органу чи посадовій особі, які допустили

порушення або  у вищестоящий орган.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення  закону носять очевидний

характер і можуть завдати істотної шкоди інтересам  держави, підприємства,

установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.

Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Припис

може бути оскаржений вищестоящому прокурору, який протягом 10 днів розглядає

скаргу і вносить  остаточне рішення.

     Подання з вимогами усунення порушень закону, причин та умов, що їм

сприяють, вноситься  прокурором (його заступником) у державний  орган, громадську

організацію або  посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути порушення

закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має